Ухвала

від 19.07.2024 по справі 915/859/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

19 липня 2024 року Справа № 915/859/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.

розглянувши заяву №53/4-5024вих-24 від 16.07.2024 Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області про забезпечення позову у справі

за позовом: Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області

електронна пошта: voznes@myk.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі

Єланецької селищної ради, вул.Паркова, 15А, смт.Єланець, Вознесенський район, Миколаївська область, 55501

до відповідача: Фермерського господарства «Тандем», вул.Степова, 33, с.Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область, 55542

про: усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованих об`єктів нерухомості

Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Єланецької селищної ради з позовною заявою №53/4-5023вих-24 від 16.07.2024 в якій просить суд усунути перешкоди Єланецькій селищній раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4823081000:04:000:0404 площею 131,5786 га, яка розташована в межах Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, та зобов`язати Фермерське господарство «Тандем» знести (демонтувати) самочинно збудований комплекс будівель та споруд виробничого призначення розташований за адресою вул.Степова, 1Б, с.Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область і складається з:

-сторожки літ.А-1 площею забудови 72 кв.м. (згідно даних державного реєстру речових прав та технічних паспортів загальна площа складає 36,8 кв.м., а площа забудови 63,3 кв.м.);

-господарчого блоку літ.Б, площею забудови 152 кв.м. (згідно даних державного реєстру речових прав та технічних паспортів площа забудови складає 150 кв.м.);

-вбиральні літ.В, площею забудови 5 кв.м. (згідно даних державного реєстру речових прав та технічних паспортів площа забудови складає 1,5 кв.м.);

-тимчасової споруди господарського призначення площею забудови 23 кв.м. (за даними державного реєстру речових прав та технічних паспортів вказана споруда не значиться).

Позов мотивований наступним:

20.06.2013 між Єланецькою районною державною адміністрацією та ФГ «ТАНДЕМ» укладено договір оренди водного об`єкту Возсіятське водосховище, загальнодержавного значення площею водного дзеркала 103,6432 га, строком на 25 років.

Відповідно до п. 1.1. Розділу 1 «Предмет договору» Орендодавець надає, а Орендар приймає у стокове платне користування водний об`єкт загальнодержавного значення площею 103,6432 га, з метою риборозведення, вирощування та вилову риби, розташований за межами с. Возсіятське Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області.

20.06.2013 між Єланецькою райдержадміністрацією та ФГ «ТАНДЕМ» укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, загальною площею 131,5786 га строком на 364 дні.

Відповідно до п.п. 14-15 розділу «Умови використання земельної ділянки» земельна ділянка передавалася для риборозведення. Цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду (ставок).

ФГ «ТАНДЕМ» в порушення умов вищевказаних договорів та вимог чинного законодавства, попри встановлену п. «г» ч.2 ст.61 Земельного кодексу України та вищезазначеними договорами оренди заборону забудови наданої для риборозведення земельної ділянки, в межах прибережної захисної смуги орендованого водного об`єкту здійснило будівництво об`єкту нерухомості - комплексу будівель та споруд виробничого призначення, який складається з сторожки, господарчого блоку та вбиральні, а також побудувало тимчасову споруду господарського призначення.

З метою реєстрації права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомості та приховання факту незаконного будівництва, за замовленням ФГ «ТАНДЕМ» фахівцями ТОВ «Миколаївський обласний інжиніринговий центр» проведено інвентаризацію збудованого нерухомого майна, за результатами якої 10.12.2021 виготовлено технічний паспорт та внесено відомості до Порталу державної електронної системи у сфері будівництва.

15.12.2021 на підставі документів технічної інвентаризації та свідоцтва № 1400000268 від 13.10.2009 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, за заявою представника ФГ «ТАНДЕМ» Демченка А.Г. від 15.12.2021, в якій підпис від імені останнього виконано невстановленою особою (висновок судової почеркознавчої експертизи СЕ-19/115-23/15023-ПЧ від 17.11.2023, проведеної старшим судовим експертом сектору трасологічних досліджень та обліків відділу криміналістичних видів досліджень Миколаївського НДЕКЦ МВС України Юдченком В.В., на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні - слідчого СВ ВП №1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Васюк А.В. від 26.10.2023), державним реєстратором Снігурівської міської ради здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - сторожку А-1- 36,7м2, господарчий блок Б, водостоки № 2, 3, водогін 4, захисну дамбу №1,5.

Внаслідок чого незаконно зареєстровано право власності на сторожку, господарчий блок, вбиральню, водостіки, водогін та захисну дамбу.

Після виявлення правоохоронними органами факту незаконної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, фахівцями ФОП «Єнукідзе Д.Г.» за замовленням ФГ «ТАНДЕМ» повторно проведено інвентаризацію комплексу будівель та споруд виробничого призначення, за результатами якої 16.10.2023 виготовлено технічний паспорт станом на 12.10.2023 та внесено інформацію про технічну інвентаризацію до Порталу державної електронної системи у сфері будівництва.

19.10.2023 відповідно до заяви представника ФГ «ТАНДЕМ» Демченка А.Г. про виправлення технічної помилки, відомостей у Державному реєстрі прав, в якій підпис від імені останнього виконано невстановленою особою (висновок судової почеркознавчої експертизи СЕ-19/115-23/16475-ПЧ від 29.11.2023 проведеної головним судовим експертом сектору почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку відділу криміналістичних видів досліджень Миколаївського НДЕКЦ МВС Сологуб Г.А., на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні - слідчого СВ ВП №1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Васюк А.В. від 22.11.2023), державним реєстратором Казанківської селищної ради проведено реєстрацію змін розділу щодо спірного об`єкта нерухомості та здійснено виключення інформації про реєстрацію права власності на водостоки № 2, 3, водогін 4, захисну дамбу №1,5.

Крім цього, право власності на вказаний об`єкт нерухомості - комплекс будівель та споруд виробничого призначення, зареєстровано на підставі завідомо підробленого документа - свідоцтва № 1400000268 від 13.10.2009 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Прокурор зазначає, що ФГ «ТАНДЕМ» уникаючи установленого чинним законодавством обов`язку отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, а також набуття прав на земельну ділянку самочинно збудувало вказані об`єкти в межах прибережної захисної смуги навколо водосховища та набуло право власності на них, на підставі завідомо неправдивого документа - свідоцтва про відповідність збудованого об`єкта проєктній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил №1400000268 від 13.10.2009. Таким чином, спірні об`єкти нерухомості збудовані ФГ «ТАНДЕМ» на земельній ділянці, у тому числі в прибережній захисній смузі водного об`єкта, що не була відведена для цієї мети, а також без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи, і без належно затвердженого проекту порушує вимоги закону та умови укладених договору оренди землі від 20.06.2013, договору оренди водного об`єкту від 20.06.2013 та додаткової угоди № 1 до нього, не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, порушує встановлені обмеження (обтяження) на земельну ділянку та вважається самочинним будівництвом згідно із нормами ч.1ст.376ЦК України.

За твердженням прокурора, найбільш ефективним, доцільним способом захисту та реального поновлення порушених інтересів держави є усунення перешкод власнику, тобто територіальній громаді в особі Єланецької селищної ради у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) об`єкту самочинного будівництва.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру, 96, 152 Земельного кодексу України , ст.ст. 15, 317, 321, 373, 376 Цивільного Кодексу України

Разом з позовною заявою прокурором подано суду заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на комплекс будівель та споруд виробничого призначення розташований за адресою вул. Степова, 1Б, с.Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного комплексу будівель та споруд, у тому числі внаслідок його поділу (обґрунтування: якщо під час розгляду справи або набрання законної сили рішення суду, відповідач відчужить будь-яким способом комплекс будівель та споруд виробничого призначення на користь інших осіб, це зумовить необхідність звернення до суду з іншим позовом до інших відповідачів, що призведе до тривалого не поновлення інтересів держави. У разі поділу комплексу будівель та споруд виробничого призначення та реєстрації прав на новостворені об`єкти нерухомості виникне необхідність зміни предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог. Крім того, такий вид забезпечення позову унеможливить вжиття будь-яких дій з боку ФГ «ТАНДЕМ» та інших осіб щодо спірного комплексу будівель та споруд виробничого призначення);

- заборони ФГ «ТАНДЕМ» (ЄДРПОУ 32229988) вчиняти із комплексом будівель та споруд виробничого призначення розташованим за адресою вул. Степова, 1Б, с. Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область дії, спрямовані на його поділ, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.

В обґрунтування заяви зазначає, що якщо під час розгляду справи або набрання законної сили рішення суду, відповідач відчужить будь-яким способом спірне нерухоме майно на користь інших осіб, це зумовить необхідність звернення до суду з іншим позовом до інших відповідачів, що призведе до тривалого не поновлення інтересів держави. У разі поділу нерухомого майна та реєстрації прав на новостворені об`єкти нерухомості виникне необхідність зміни предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог. Крім того, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на спірний комплекс будівель та споруд виробничого призначення та заборона здійснювати будь-які реєстраційної дії, унеможливить вжиття будь-яких дій з боку ФГ «ТАНДЕМ» та інших осіб щодо спірної земельної ділянки. Вказує, що з метою запобігання зміні предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду та поновлення інтересів держави належним заходом забезпечення позову є заборона ФГ «ТАНДЕМ» укладати договори, вчиняти інші правочини щодо комплексу будівель та споруд виробничого призначення. Необхідність збереження правового статусу та стану спірного комплексу будівель та споруд відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил частини 1 ст.137 ГПК України. Метою вжиття забезпечувальних заходів у цьому спорі є забезпечення знаходження спірного комплексу будівель та споруд виробничого призначення у володінні відповідача в незмінному вигляді. Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах Єланецької селищної ради, призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання цього рішення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Передбачивши різні види забезпечення позову, закон не встановлює конкретно, який вид в яких судових справах застосовується. Це питання вирішується судом за заявою заявника (особи, яка бере участь у справі), враховуючи причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, характер спірних правовідносин тощо.

У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, зміну об`єкту позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру про усунення перешкод Єланецькій селищній раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4823081000:04:000:0404 площею 131,5786 га, яка розташована в межах Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, та зобов`язання Фермерського господарства «Тандем» знести (демонтувати) самочинно збудований комплекс будівель та споруд виробничого призначення розташований за адресою вул.Степова, 1Б, с.Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область і складається з: - сторожки літ.А-1 площею забудови 72 кв.м. (згідно даних державного реєстру речових прав та технічних паспортів загальна площа складає 36,8 кв.м., а площа забудови 63,3 кв.м.); - господарчого блоку літ.Б, площею забудови 152 кв.м. (згідно даних державного реєстру речових прав та технічних паспортів площа забудови складає 150 кв.м.); - вбиральні літ.В, площею забудови 5 кв.м. (згідно даних державного реєстру речових прав та технічних паспортів площа забудови складає 1,5 кв.м.); - тимчасової споруди господарського призначення площею забудови 23 кв.м. (за даними державного реєстру речових прав та технічних паспортів вказана споруда не значиться).

Оскільки в даній справі прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі № 911/1551/18.

Заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, прокурор зазначає, що підставою звернення до суду з позовом є порушення вимог закону при забудові наданої земельної ділянки, в межах прибережної захисної смуги орендованого водного об`єкту.

За твердженнями прокурора, ФГ «Тандем», як власник самочинно збудованого комплексу будівель та споруд виробничого призначення, може розпорядитись ним на власний розсуд, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека відчуження цього комплексу будівель та споруд виробничого призначення, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

З метою запобігання відчуження спірного комплексу будівель та споруд виробничого призначення, зміни об`єкту позову, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на комплекс будівель та споруд виробничого призначення розташований за адресою вул. Степова, 1Б, с. Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного комплексу будівель та споруд, у тому числі внаслідок його поділу та заборонити ФГ «ТАНДЕМ» вчиняти із комплексом будівель та споруд виробничого призначення розташованим за адресою вул. Степова, 1Б, с.Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область дії, спрямовані на його поділ, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.

Як вже було наголошено, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 21.12.2020 року у справі №916/401/17).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20)

Відповідно до приписів ст.9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 3 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності, суд з урахуванням вищевказаних приписів законодавства зазначає, що посилання прокурора на можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду мотивовані наведеними вище обставинами безумовно та переконливо не свідчить про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову, позаяк прокурором не надано суду належного, допустимого та достовірного в розумінні ст.ст. 76-78 ГПК України доказу стосовно наміру чи вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження спірного об`єкту чи зміну об`єкту позову.

В даному випадку прокурором не наведено фактичних обставин, які би підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Необхідність у застосуванні судом арешту на комплекс будівель та споруд виробничого призначення розташований за адресою вул. Степова, 1Б, с. Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного комплексу будівель та споруд, у тому числі внаслідок його поділу; - заборони ФГ «ТАНДЕМ» (ЄДРПОУ 32229988) вчиняти із комплексом будівель та споруд виробничого призначення розташованим за адресою вул. Степова, 1Б, с.Возсіятське, Вознесенський район, Миколаївська область дії, спрямовані на його поділ, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього, не обґрунтована і документально не підтверджена, в тому числі, що відповідачем вчиняються дії на розпорядження спірним майном; заява не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які б засвідчували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Суд зазначає, що заява прокурора про забезпечення позову в цілому не містить будь-яких обґрунтованих доводів та доказів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Крім того, припущення прокурора, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення виконання рішення суду, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не може вважатися достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Заявник не повідомляє жодних обставин стосовно вчинення певних дій з об`єктом нерухомого майна станом на момент пред`явлення позову до суду.

Суд також звертає увагу прокурора, що докази на підтвердження обставин забезпечення позову повинні надаватися одночасно із подачею відповідної заяви.

Суд не уповноважений самостійно збирати докази в обґрунтування поданої заяви.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів прокурора суд дійшов висновку, що заява прокурора про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення саме такого позову, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви прокурора про вжиття забезпечувальних заходів. Саме лише припущення заявника не свідчить про можливість ухилення відповідача від виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення судом позовних вимог прокурора. До того ж, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на вищезазначені обставини за своєю суттю є лише припущенням та належними доказами по справі не підтверджено, тому, суд вважає, що обставини, на які посилається заявник, не можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення позову в даному випадку.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

Відмова у задоволенні заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76, 77, 78, 79, 136, 137, 138, 140, 232, 234, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви №53/4-5024вих-24 від 16.07.2024 Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили .

Ухвала може бути оскаржена у відповідності п.4 ч.1 ст.255 ГПК України.

Ухвала господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук