Рішення

від 18.07.2024 по справі 922/1660/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1660/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП МАРКА» (79039, м. Львів, вул. Золота, 21, кв. 106; код ЄДРПОУ: 40945483) до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 20; код ЄДРПОУ: 30750980) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

13.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПП МАРКА» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" заборгованість у загальному розмірі 225 879,49 грн. з яких: заборгованість за договором поставки №1579В від 01.02.2017 у розмірі 80 172,00 грн., 3% річних у розмірі 27 834,30 грн., інфляційні збитки у розмірі 36 441,23 грн., пеня у розмірі 81 431,96 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №1579В від 01.02.2017 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 позовну заяву (вх.№1660/24 від 13.05.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП МАРКА» залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме надати до суду копію видаткової накладної №2114 від 07.11.2018 у належному вигляді.

17.05.2024 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№19202 від 17.05.2024).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП МАРКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1660/24. Вирішено розгляд справи №922/1660/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

11.06.2024 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№15196 від 11.06.2024).

У відзиві представник відповідача зазначив, що у наданих позивачем копіях видаткових накладних зазначено посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка передала товар, а саме директора ТОВ «ПП Марка» Танчака Тараса Васильовича, проте з боку покупця зазначені різні особи, які начебто приймали товар на підставі довіреностей відповідача. Відповідач зазначає, що зазначені у видаткових накладних товарно-матеріальні цінності згідно даних бухгалтерського обліку відповідача, ним не оприбутковувались, особи, що начебто підписували зазначені документи від імені покупця, на ТОВ НВО «Вертікаль» на даний час не працюють, жодного зв`язку з ними не має, тож перевірити факт прийняття ними зазначених ТМЦ у відповідача не має можливості. Також відповідач зазначає, що довіреності на прийняття товарно-матеріальних цінностей або підписання накладних, на які містяться посилання у наданих позивачем видаткових накладних, ТОВ НВО «Вертікаль» не видавалися, позивачем копії таких довіреностей також надано не було. А отже, особи, зазначені у відповідних первинних документах, не мали повноважень діяти та отримувати товар в інтересах відповідача. Також представник відповідача зазначив, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить платіжні реквізити на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за товар, тобто носить інформаційний характер.

Крім того, як стверджує представник відповідача, зважаючи, що пунктом 2.3. Договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDU (згідно Інкотермс-2000) за адресою: м. Харків, пр. Індустріальний, 10-К, відповідач звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні докази транспортування товару від позивача до відповідача. Надані позивачем копії експрес-накладних ТОВ Нова Пошта та декларації ТОВ НСД Інтайм не містять ані жодних підписів посадових осіб, ані фактичного опису товару, що транспортувався за такими транспортними документами. Слід також звернути увагу, що надані експрес-накладні ТОВ Нова Пошта у полі «Повний опис відправлення» мають відмітку «Фурнітура» або «Меблева фурнітура», у той час, як у наданих позивачем видаткових накладних міститься опис ТМЦ зовсім іншої номенклатури. Отже, враховуючи предмет спору у цій справі та правило розподілу тягаря доказування між сторонами, позивач, для стягнення заборгованості з відповідача, має довести належними та допустимими доказами, що товар дійсно було ним поставлено на умовах, визначених Договором. Також позивачем не було надано доказів підписання сторонами специфікацій, якими відповідно до пунктів 1.3., 2.1. Договору має бути визначено істотні умови Договору щодо постачання окремих партій товару. Отже, істотні умови договору щодо постачання товару, зазначеного у позовній заяві, сторонами узгоджено не було. Таким чином, факт постачання позивачем і отримання відповідачем товарів на загальну суму 218 880,00 грн., про що позивач заявляє у позовній заяві, не підтверджено належними доказами, а отже стягнення з відповідача заборгованості за такий товар є необґрунтованим та протиправним.

На переконання представника відповідача, з урахуванням того, що положення договору передбачають оплату товару на умовах попередньої оплати двома частинами, строк оплати обох з яких містять посилання на день поставки, який мало бути узгоджено у Специфікації, проте такий день поставки сторонами узгоджено так і не було, на підставі положень ст. ст. 693, 530 ЦК України відповідач мав сплатити заборгованість за поставлений товар протягом 7 днів з дня отримання відповідної вимоги позивача. З урахуванням того, що позивачем належними та допустимими доказами не було доведено ані фактичної поставки товару, ані направлення вимоги про сплату вартості товару на адресу відповідача, порушення строку оплати з боку відповідача фактично не відбулося і нарахування штрафних санкцій, пені, 3% річних та інфляційних за прострочення строку оплати є безпідставним. Крім того, відповідач наголошує, що не погоджується з наданими позивачем розрахунками штрафних санкцій, пені, відсотків річних та інфляційних та вважає їх помилковими.

Разом з відзивом представник відповідача заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

17.06.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла заява (вх.№15687 від 17.06.2024) про збільшення позовних вимог. Дослідивши вказану заяву суд розцінив її в частині викладених пояснення, міркувань та аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень як відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву. Відзив Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" на позовну заяву (вх.№15196 від 11.06.2024) прийнято до розгляду та долучено його до матеріалів справи №922/1660/24. Відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП МАРКА» (вх.№15687 від 17.06.2024) прийнято до розгляду та долучено її до матеріалів справи №922/1660/24.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що навіть попри відсутність специфікації, відповідач не оспорював асортимент, кількість та ціну поставленого товару та прийняв його, про що свідчать підписані обома сторонами видаткові накладні, надані позивачем. У видаткових накладних, підписаних сторонами вказано найменування, кількість та ціну поставленого товару для усунення будь-яких сумнівів. Видаткові накладні, підписані сторонами, містять усі ознаки первинних документів, а саме, назву документа; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також печатки сторін. Усі видаткові накладні, окрім видаткової накладної №1906 від 08.10.2018, накладної № 2114 від 07.11.2018, накладної № 470 від 21.05.2019, містять печатки ТОВ НВО «Вертікаль» з поміткою «для довіреностей», у яких зазначена повна назва та код за ЄДРПОУ відповідача. На підтвердження повноважень підписантів з боку відповідача позивач надає довіреність №4255 від 08.10.2018 та довіреність №4773 від 06.11.2018. Додатково звертаю увагу на те, що усі видаткові накладні, підписані сторонами, містять номери та дати видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, зазначених у відповідних видаткових накладних, тож, є підстави вважати, що такі довіреності обліковувались відповідачем.

За твердженнями представника позивача, факт транспортування товарно-матеріальних цінностей виходить за межі предмету доказування у цій справі, адже у матеріалах справи наявні докази прийняття поставлених товарів відповідачем. Згідно із визначенням, поданим у Словнику української мови, фурнітура це допоміжний, підсобний матеріал у деяких видах виробництва. Отож, під це загальне визначення можуть підпадати металеві завіси та ущільнювач, поставлені позивачем відповідачу. Окрім зазначеного, представник позивача зазначив, що первинними документами є видаткові накладні, а не товарно-транспортні накладні перевізника.

Також представник позивача зазначив, що відповідач здійснював часткову оплату за рахунками, виставленими позивачем, що підтверджується меморіальними ордерами та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи. Отож, є підстави вважати, що відповідач фактично визнав свій борг перед позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

01.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю«ПП МАРКА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" було укладено договір поставки №1579В (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується постачати покупцеві електротехнічну продукцію (далі - товар), на підставі підписаних сторонами Специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору, а покупець зобов`язується приймати цей товар та оплачувати його.

Постачання товару за цим Договором здійснюється партіями. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару в кожній партії визначаються у підписаній сторонами Специфікації (п.1.2.Договору).

Підписання сторонами специфікації свідчить про факт погодження обома сторонами асортименту, кількості та ціни товару (п.1.3.Договору).

Згідно з п.2.1. Договору, товар повинен бути поставлений покупцю протягом терміну, зазначеного у Специфікації.

Факт отримання товару покупцем підтверджується витратна накладна. Дата поставки товару вважається дата отримання товару покупцем (п.2.2.Договору).

Постачання товару здійснюється на умовах DDU (згідно з Інкотермс-2000) за адресою: м. Харків, пр. Індустріальний 10-К (п.2.3.Договору).

Умови цього Договору викладені сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» (у редакції 2000 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору (п.2.4.Договору).

За фактом відвантаження товару постачальник зобов`язаний передати покупцеві оригінали наступних документів:

- видаткову накладну;

- документ, що засвідчує якість товару;

- товаросупровідні документи;

- інші документи, передбачені чинним законодавством (п.2.5.Договору).

Загальна сума Договору становить суму вартості специфікацій (п.3.1.Договору).

Датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п.3.2.Договору).

Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів у повному обсязі від вартості кожної партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару (п.3.3.Договору).

У разі порушення покупцем термінів оплати за поставлений постачальником товар покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення (п.6.5.Договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. У разі якщо жодна із сторін за 15 календарних днів до закінчення дії цього Договору не виявить бажання його розірвати, він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п.9.1.Договору).

В той же день, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПП МАРКА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" було погоджено та підписано Протокол розбіжностей до договору поставки №1579В (надалі - Протокол розбіжностей), згідно п.3.3. якого сторони погодили, що оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів в обсязі 50% вартості кожної партії товару на поточний рахунок постачальника за 21 день до погодженого дня постачання; 50% від вартості кожної партії товару та поточний рахунок постачальника за 3 дні до узгодженої дати поставки. Особливі умови оплати можуть бути узгоджені в специфікації на кожну партію товару.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату №28/07 від 04.07.2018 за завісу металеву ST4 001 SN у кількості 100 штук на суму 7 704,00 грн., №63/07 від 10.07.2018 за ущільнювач USPE 10 05 у кількості 2 000 м на суму 18 720,00 грн., №80/09 від 12.09.2018 за завісу металеву ST4 001 SN у кількості 200 штук на суму 15 408,00 грн., №4/0059 від 22.04.2019 за ущільнювач USPE 10 05 у кількості 3 000 м на суму 27 072,00 грн., №10/119 від 13.10.2021 завісу металеву ST4-1 001 SN у кількості 700 штук на суму 67 200,00 грн., №10/219 від 22.10.2021 завісу металеву ST4-1 001 SN у кількості 700 штук на суму 67 200,00 грн., №11/082 від 09.11.2021 за завісу металеву ST-13 SN у кількості 125 штук на суму 18 600,00 грн., №1/196 від 31.01.2022 за завісу металеву ST-13 SN у кількості 100 штук на суму 14 880,00 грн.

Згідно видаткової накладної №1906 від 08.10.2018, позивач поставив відповідачу товар (завіса металева ST4 001 SN) у кількості 200 штук на суму 15 408,00 грн. Товар за видатковою накладною отримано Солоною К.А. за довіреністю №4255 від 08.10.2018.

Згідно видаткової накладної №2114 від 07.11.2018, позивач поставив відповідачу товар (ущільнювач USPE 10 05) у кількості 2 500 м на суму 23 400,00 грн. Товар за видатковою накладною отримано менеджером із постачання Солоною Катериною Анатоліївною за довіреністю №4773 від 06.11.2018.

Згідно видаткової накладної №470 від 21.05.2019, позивач поставив відповідачу товар (ущільнювач USPE 10 05) у кількості 3 000 м на суму 27 072,00 грн. Товар за видатковою накладною отримано комірником Московкіною Оксаною Володимирівною за довіреністю №2884 від 21.05.2019.

Згідно видаткової накладної №2330 від 10.11.2021, позивач поставив відповідачу товар (завіса металева ST4-1 001 SN) у кількості 700 штук на суму 67 200,00 грн. Товар за видатковою накладною отримано комірником ОСОБА_1 за довіреністю №4987 від 09.11.2021. В графі "Отримав" проставлено відбиток печаткиТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" для довіреностей №3.

Згідно видаткової накладної №2713 від 15.12.2021, позивач поставив відповідачу товар (завіса металева ST4-1 001 SN) у кількості 700 штук на суму 67 200,00 грн. Товар за видатковою накладною отримано комірником ОСОБА_2 за довіреністю №5761 від 14.12.2021. В графі "Отримав" проставлено відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" для довіреностей №3.

Згідно видаткової накладної №361 від 21.02.2022, позивач поставив відповідачу товар (завіса металева ST-13 SN) у кількості 125 штук на суму 18 600,00 грн. Товар за видатковою накладною отримано менеджером з постачання ОСОБА_3 за довіреністю №784 від 21.02.2022. В графі "Отримав" проставлено відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" для довіреностей №3.

Згідно видаткової накладної №358 від 21.02.2022, позивач поставив відповідачу товар (завіса металева ST-13 SN) у кількості 50 штук на суму 7 440,00 грн. Товар за видатковою накладною отримано менеджером з постачання ОСОБА_3 за довіреністю №784 від 21.02.2022. В графі "Отримав" проставлено відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" для довіреностей №3.

Загальна сума поставки товарів за вищезазначеними видатковими накладними становить 218 880,00 грн.

На підтвердження вищезазначеної поставки товару позивач надав експрес-накладні ТОВ «Нова Пошта» та товарно-транспортними накладними ТОВ «НСД Інтайм».

Згідно з експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта» №20400107638007 позивачем було надіслано відповідачу товар, який було отримано представником відповідача ОСОБА_4 12.11.2018.

Згідно з експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта» №20400104109082 позивачем було надіслано відповідачу товар, який було отримано представником відповідача ОСОБА_4 10.10.2018.

Згідно з експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта» №20450467046379 позивачем було надіслано відповідачу товар, який було отримано представником відповідача ОСОБА_4 12.11.2018.

Згідно з експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта» №20450521452977 позивачем було надіслано відповідачу товар, який було отримано представником відповідача ОСОБА_4 23.02.2022.

Згідно Декларації ТОВ «НСД Інтайм» №3004501425 позивач поставив 21.05.2019 відповідачу товар вагою 75,60 кг (об`ємна вага 124,78 кг).

В свою чергу відповідач здійснив наступну оплату товару:

- згідно платіжної інструкції №В0072169 від 19.09.2018 за ущільнювач по рахунку №28/07 у сумі 3 852,00 грн., по рахунку №80/09 у сумі 7 704,00 грн., по рахунку №63/07 у сумі 9 360,00 грн.;

- згідно меморіального ордеру №В0076610 від 08.11.2018 за ущільнювач по рахунку №72/09 від 10.09.2018 у сумі 11 700,00 грн.;

- згідно платіжної інструкції №В0026429 від 23.12.2019 за ущільнювач по рахунку №4/0059 ВІД 22.04.2019 у сумі 6,00 грн.;

- згідно меморіального ордеру №В000002283 від 31.01.2022 за ущільнювач по рахунку №11/082 від 09.11.2021 у сумі 8 250,00 грн.;

- згідно платіжної інструкції №В000000516 від 27.02.2023 борг за ущільнювач по рахунку №9/138-1980,00, №9/095/-8580,00, №10/119-59367,00 у сумі 69 927,00 грн.;

- згідно платіжної інструкції №В000000796 від 17.03.2023 борг за ущільнювач по рахунку №10/120-67200,00, №№10/119-2727,00 у сумі 69 927,00 грн.;

- згідно платіжної інструкції №1824 від 13.07.2023 борг за ущільнювач по рахунку №10/219 від 22.10.2021 у сумі 43 194,00 грн.;

- згідно платіжної інструкції №В00002646 від 03.02.2022 за ущільнювач по рахунку №1/196 від 31.01.2022 у сумі 6 600,00 грн.;

- згідно платіжної інструкції №В00002647 від 03.02.2022 за ущільнювач по рахунку №1/196 від 31.01.2022 у сумі 6 600,00 грн.

Як стверджує позивач, за зобов`язаннями відповідача існує переплата у розмірі 5 760,00 грн. за рахунком №1/196 від 31.01.2022, у відповідності до якого позивач зобов`язувався поставити товари на суму 14 880,00 грн., однак фактично відвантажив товари на суму 7 440,00 грн., а відповідач у свою чергу сплатив 13 200 грн. Відтак, у відповідача виникла заборгованість на суму 80 172,00 грн.

07.03.2024 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу, в якій просив погасити борг за договором поставки у сумі 80 172,00 грн. до 06.04.2024.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимогЦивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом, 01.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПП МАРКА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" було укладено договір поставки №1579В, відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов`язується постачати покупцеві електротехнічну продукцію (далі - товар), на підставі підписаних сторонами Специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору, а покупець зобов`язується приймати цей товар та оплачувати його.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.265 ГК України).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України (ч.3 ст.265 ГК України).

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що постачання товару за цим Договором здійснюється партіями. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару в кожній партії визначаються у підписаній сторонами Специфікації.

Специфікації у матеріалах справи не міститься.

Як було встановлено судом, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату №28/07 від 04.07.2018 за завісу металеву ST4 001 SN у кількості 100 штук на суму 7 704,00 грн., №63/07 від 10.07.2018 за ущільнювач USPE 10 05 у кількості 2 000 м на суму 18 720,00 грн., №80/09 від 12.09.2018 за завісу металеву ST4 001 SN у кількості 200 штук на суму 15 408,00 грн., №4/0059 від 22.04.2019 за ущільнювач USPE 10 05 у кількості 3 000 м на суму 27 072,00 грн., №10/119 від 13.10.2021 завісу металеву ST4-1 001 SN у кількості 700 штук на суму 67 200,00 грн., №10/219 від 22.10.2021 завісу металеву ST4-1 001 SN у кількості 700 штук на суму 67 200,00 грн., №11/082 від 09.11.2021 за завісу металеву ST-13 SN у кількості 125 штук на суму 18 600,00 грн., №1/196 від 31.01.2022 за завісу металеву ST-13 SN у кількості 100 штук на суму 14 880,00 грн.

Згідно видаткової накладної №1906 від 08.10.2018, позивач поставив відповідачу товар (завіса металева ST4 001 SN) у кількості 200 штук на суму 15 408,00 грн. Товар за видатковою накладною отримано Солоною К.А. за довіреністю №4255 від 08.10.2018.

Згідно видаткової накладної №2114 від 07.11.2018, позивач поставив відповідачу товар (ущільнювач USPE 10 05) у кількості 2 500 м на суму 23 400,00 грн. Товар за видатковою накладною отримано менеджером із постачання Солоною Катериною Анатоліївною за довіреністю №4773 від 06.11.2018.

Згідно видаткової накладної №470 від 21.05.2019, позивач поставив відповідачу товар (ущільнювач USPE 10 05) у кількості 3 000 м на суму 27 072,00 грн. Товар за видатковою накладною отримано комірником Московкіною Оксаною Володимирівною за довіреністю №2884 від 21.05.2019.

Згідно видаткової накладної №2330 від 10.11.2021, позивач поставив відповідачу товар (завіса металева ST4-1 001 SN) у кількості 700 штук на суму 67 200,00 грн. Товар за видатковою накладною отримано комірником ОСОБА_1 за довіреністю №4987 від 09.11.2021.

Згідно видаткової накладної №2713 від 15.12.2021, позивач поставив відповідачу товар (завіса металева ST4-1 001 SN) у кількості 700 штук на суму 67 200,00 грн. Товар за видатковою накладною отримано комірником Оклей Ольгою Вікторівною за довіреністю №5761 від 14.12.2021.

Згідно видаткової накладної №361 від 21.02.2022, позивач поставив відповідачу товар (завіса металева ST-13 SN) у кількості 125 штук на суму 18 600,00 грн. Товар за видатковою накладною отримано менеджером з постачання Жарковим Олександром Миколайовичем за довіреністю №784 від 21.02.2022.

Згідно видаткової накладної №358 від 21.02.2022, позивач поставив відповідачу товар (завіса металева ST-13 SN) у кількості 50 штук на суму 7 440,00 грн. Товар за видатковою накладною отримано менеджером з постачання Жарковим Олександром Миколайовичем за довіреністю №784 від 21.02.2022.

Зазначені у вказаних видаткових накладних довіреності у матеріалах справи відсутні, однак видаткові накладні №2330 від 10.11.2021, №2713 від 15.12.2021, №361 від 21.02.2022 та №358 від 21.02.2022 в графі "Отримав" містять відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" для довіреностей №3.

Відповідач, заперечуючи факт поставки йому товару за вищевказаними видатковими накладними, не спростовує факту наявності на видаткових накладних №2330 від 10.11.2021, №2713 від 15.12.2021, №361 від 21.02.2022 та №358 від 21.02.2022 відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" для довіреностей №3.

При цьому зазначаючи про те, що особи, вказані у видаткових накладних, не мали повноважень діяти та отримувати товар в інтересах відповідача, останній не надає, зокрема, доказів звернення до правоохоронних органів та/або до суду стосовно протиправних дій осіб які підписали спірні видаткові накладні від імені відповідача з використанням його печатки для довіреностей №3.

Суд констатує, що в матеріалах справи не міститься жодної претензії зі сторони покупця щодо якості, кількості та комплекції товару, на отримання якого були підписані вищезазначені видаткові накладні.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі №916/922/19 зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Товарно-транспортні накладні складають при перевезенні вантажу вантажним автотранспортом.

На підтвердження вищезазначеної поставки товару позивач надав експрес-накладні ТОВ «Нова Пошта» та товарно-транспортними накладними ТОВ «НСД Інтайм». Однак, у вказаних накладних не деталізовано, який саме товар було поставлено.

Разом з цим, відповідач здійснив наступну оплату товару:

- згідно платіжної інструкції №В0072169 від 19.09.2018 за ущільнювач по рахунку №28/07 у сумі 3 852,00 грн., по рахунку №80/09 у сумі 7 704,00 грн., по рахунку №63/07 у сумі 9 360,00 грн.;

- згідно меморіального ордеру №В0076610 від 08.11.2018 за ущільнювач по рахунку №72/09 від 10.09.2018 у сумі 11 700,00 грн.;

- згідно платіжної інструкції №В0026429 від 23.12.2019 за ущільнювач по рахунку №4/0059 ВІД 22.04.2019 у сумі 6,00 грн.;

- згідно меморіального ордеру №В000002283 від 31.01.2022 за ущільнювач по рахунку №11/082 від 09.11.2021 у сумі 8 250,00 грн.;

- згідно платіжної інструкції №В000000516 від 27.02.2023 борг за ущільнювач по рахунку №9/138-1980,00, №9/095/-8580,00, №10/119-59367,00 у сумі 69 927,00 грн.;

- згідно платіжної інструкції №В000000796 від 17.03.2023 борг за ущільнювач по рахунку №10/120-67200,00, №№10/119-2727,00 у сумі 69 927,00 грн.;

- згідно платіжної інструкції №1824 від 13.07.2023 борг за ущільнювач по рахунку №10/219 від 22.10.2021 у сумі 43 194,00 грн.;

- згідно платіжної інструкції №В00002646 від 03.02.2022 за ущільнювач по рахунку №1/196 від 31.01.2022 у сумі 6 600,00 грн.;

- згідно платіжної інструкції №В00002647 від 03.02.2022 за ущільнювач по рахунку №1/196 від 31.01.2022 у сумі 6 600,00 грн.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові №922/4099/17 від 26 жовтня 2018 року, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

За таких обставин, здійснюючи часткову оплату товару, посилаючись у платіжних дорученнях на рахунки виставлені позивачем, відповідач фактично визнав свій борг переди позивачем.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3. Договору сторонами було погоджено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів у повному обсязі від вартості кожної партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Водночас, згідно п.3.3. Протоколу розбіжностей до договору поставки №1579В від 01.02.2017 до Договору оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів в обсязі 50% вартості кожної партії товару на поточний рахунок постачальника за 21 день до погодженого дня постачання; 50% від вартості кожної партії товару та поточний рахунок постачальника за 3 дні до узгодженої дати поставки. Особливі умови оплати можуть бути узгоджені в специфікації на кожну партію товару.

З огляду на зазначене, сторонами було погоджено 100% попередню оплату.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, як уже було встановлено судом, відповідач лише частково оплатив на користь позивача суму поставленого йому товар.

Разом з цим, пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 ЦК України).

Згідно з ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як стверджує позивач, у відповідача за спірними видатковими накладними наявна заборгованість на суму 80 172,00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідач не надав.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості з оплати за товар, отриманий на підставі видаткових накладних №1906 від 08.10.2018, №2114 від 07.11.2018, №470 від 21.05.2019, №2330 від 10.11.2021, №2713 від 15.12.2021, №361 від 21.02.2022, №358 від 21.02.2022, керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 80 172,00 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 81 431,96 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався, зокрема до 30.06.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року були внесені зміни до Цивільного та Господарського кодексів України, а саме:

- доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину»;

- доповнено розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 №540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції у період дії карантину більше, ніж за шість місяців.

Відповідальність у вигляді пені передбачена пунктом 6.5. Договору.

Так, сторони погодили, що у разі порушення покупцем термінів оплати за поставлений постачальником товар покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення (п.6.5.Договору).

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично не вірно. З урахуванням вимог частини 6 статті 232 ГК України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, сума пені за порушення відповідачем термінів оплати за поставлений позивачем товар становить 32 949,76 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 32 949,76 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 27 834,30 грн. та інфляційні збитки у розмірі 36 441,23 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення процентів річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірні та здійснені у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір» та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у сумі 2 128,76 грн., а в іншій частині - покладаються на позивача.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач в позовній заяві просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат та надав орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне надати сторонам строк протягом п`яти днів з дня отримання цього рішення (враховуючи розгляд цієї справи у спрощеному провадженні) для надання до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, заяв, клопотань тощо (за необхідності).

У разі ненадання сторонами вищезазначених документів у строк встановлений судом, питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу адвоката судом буде вирішено за наявними матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю«ПП МАРКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 20; код ЄДРПОУ: 30750980) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «ПП МАРКА» (79039, м. Львів, вул. Золота, 21, кв. 106; код ЄДРПОУ: 40945483) заборгованість за договором поставки №1579В від 01.02.2017 у розмірі 80 172 (вісімдесят тисяч сто сімдесят дві) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 27 834 (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 30 коп., інфляційні збитки у розмірі 36 441 (тридцять шість тисяч чотириста сорок одна) грн. 23 коп., пеню у розмірі 32 949 (тридцять дві тисячі дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 76 коп., а також суму судового збору у розмірі 2 128 (дві тисячі сто двадцять вісім) грн. 76 коп.

В іншій частині - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "18" липня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко