Постанова

від 21.10.2024 по справі 922/1660/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/1660/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О., суддя Попков Д.О.,

без участі представників сторін,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (вх.№1936Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Пономаренко Т.О., дата складання повного тексту рішення - 18.07.2024, та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Пономаренко Т.О., дата складання повного тексту додаткового рішення - 06.08.2024, у справі №922/1660/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП МАРКА", м. Львів,

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль", м. Харків,

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПП МАРКА" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" заборгованість у загальному розмірі 225 879, 49грн, з яких: заборгованість за договором поставки №1579В від 01.02.2017 у розмірі 80 172, 00грн, 3% річних у розмірі 27 834, 30грн, інфляційні збитки у розмірі 36 441, 23грн, пеня у розмірі 81 431, 96грн, а також судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №1579В від 01.02.2017 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати товару.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП МАРКА" заборгованість за договором поставки №1579В від 01.02.2017 у розмірі 80 172, 00грн, 3% річних у розмірі 27 834, 30грн, інфляційні збитки у розмірі 36 441, 23, пеню у розмірі 32 949, 76грн, а також суму судового збору у розмірі 2 128, 76грн; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості з оплати за товар, отриманий на підставі видаткових накладних №1906 від 08.10.2018, №2114 від 07.11.2018, №470 від 21.05.2019, №2330 від 10.11.2021, №2713 від 15.12.2021, №361 від 21.02.2022, №358 від 21.02.2022, відтак, позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 80 172, 00грн, у зв`язку з чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції, перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені у розмірі 81 431, 96грн встановив, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично не вірно; з урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", сума пені за порушення відповідачем термінів оплати за поставлений позивачем товар становить 32 949, 76грн, а, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 32 949, 76грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних місцевий господарський суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірні та здійснені у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, а, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

23.07.2024 від позивача до місцевого господарського суду надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП МАРКА" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП МАРКА" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 853, 63грн; в іншій частині відмовлено.

Додаткове рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 позов задоволено частково, витрати позивача на правову допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Не погодившись з рішеннями місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Також просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у заявлених вимогах.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у наданих позивачем копіях видаткових накладних зазначено посаду, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка передала товар, а саме, директора ТОВ "ПП Марка" Танчака Т.В., проте, з боку покупця зазначені різні особи, які начебто приймали товар на підставі довіреностей відповідача, при цьому, жодних доказів повноважень таких осіб на прийняття товару з боку покупця позивачем надано не було.

Також апелянт зазначає, що "печатка Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" для довіреностей №3" не є печаткою відповідача; поряд з цим, апелянт вважає, що видаткові накладні №1906 від 08.10.2018, №2114 від 07.11.2018, №470 від 21.05.2019, які не містять печатки, не є належними доказами у справі.

Крім того, апелянт посилається на те, що надані позивачем копії експрес-накладних ТОВ "Нова Пошта" та декларації ТОВ "НСД Інтайм" не містять ані підписів посадових осіб, ані фактичного опису товару, що транспортувався за такими транспортними документами, відтак, вказані докази не вважає належними та допустимими.

На думку апелянта, факт часткової оплати покупцем пред`явлених постачальником рахунків не може свідчити ані про факт визнання відповідачем заборгованості за поставлений товар, ані про факт такої поставки.

Апелянт вважає, що оскільки позивачем не доведено ані фактичної поставки товару, ані направлення вимоги про оплату вартості товару на адресу відповідача, порушення строку оплати з боку відповідача не відбулось, і нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних за прострочення строку оплати є безпідставним.

Також апелянт посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Крім того, на думку апелянта, керуючись статтею 233 Господарського кодексу України, суд першої інстанції мав зменшити розмір штрафних санкцій, що застосовуються до відповідача.

Зважаючи на те, що відповідач вважає рішення суду першої інстанції від 18.07.2024 необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, відповідач також вважає необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, і додаткове рішення про розподіл судових витрат.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" на рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі №922/1660/24; постановлено здійснити розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" на рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі №922/1660/24 у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 10.09.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 10.09.2024 для подання заяв і клопотань

Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження вручені сторонам у справі у підсистемі "Електронний суд", користувачами якої сторони є.

09.09.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, наданими позивачем на підтвердження своєї позиції; хоча довіреність і не є первинним документом та не відображає факт руху товарно-матеріальних цінностей (господарську операцію), вона фіксує рішення відповідача уповноважити конкретну фізичну особу отримати для юридичної особи певні товарно-матеріальні цінності.

Як зазначає позивач, усі видаткові накладні, підписані сторонами, містять номери та дати видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, зазначених у відповідних накладних, тож є підстави вважати, що такі довіреності обліковувались відповідачем.

Позивач посилається на те, що копії експрес-накладних ТОВ "Нова Пошта" та декларації ТОВ "НСД Інтайм" були надані лише як додаткові докази.

На думку позивача, суб`єкт господарювання вирішує, використовувати печатку чи ні; навіть за наявності печатки юридична особа не зобов`язана її використовувати на кожному своєму документів.

Позивач зазначає, що відповідач періодично здійснював оплати за рахунками позивача.

Позивач вважає, що підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні.

З огляду на викладене, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 залишити без змін.

Також апелянт просить покласти на відповідача 6 000, 00грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано копії договору-доручення про надання правової допомоги №1088 від 26.05.2023, додатку №1 до договору, акту виконаних робіт №2 від 06.09.2024, платіжної інструкції №1616 від 28.08.2024.

Заяв і клопотань від учасників справи не надійшло; заперечень щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу від відповідача також не надходило.

Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, а також доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 01.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПП МАРКА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" було укладено договір поставки №1579В (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, постачальник зобов`язується постачати покупцеві електротехнічну продукцію (далі - товар), на підставі підписаних сторонами Специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору, а покупець зобов`язується приймати цей товар та оплачувати його.

Постачання товару за цим Договором здійснюється партіями. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару в кожній партії визначаються у підписаній сторонами Специфікації (пункт 1.2. Договору).

Підписання сторонами специфікації свідчить про факт погодження обома сторонами асортименту, кількості та ціни товару (пункт 1.3. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору, товар повинен бути поставлений покупцю протягом терміну, зазначеного у Специфікації.

Факт отримання товару покупцем підтверджується витратна накладна. Дата поставки товару вважається дата отримання товару покупцем (пункт 2.2.Договору).

Постачання товару здійснюється на умовах DDU (згідно з Інкотермс-2000) за адресою: м. Харків, пр. Індустріальний 10-К (пункт 2.3.Договору).

Умови цього Договору викладені сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" (у редакції 2000 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору (пункт 2.4. Договору).

За фактом відвантаження товару постачальник зобов`язаний передати покупцеві оригінали наступних документів:

- видаткову накладну;

- документ, що засвідчує якість товару;

- товаросупровідні документи;

- інші документи, передбачені чинним законодавством (пункт 2.5. Договору).

Загальна сума Договору становить суму вартості специфікацій (пункт 3.1. Договору).

Датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (пункт 3.2. Договору).

Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів у повному обсязі від вартості кожної партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару (пункт 3.3. Договору).

У разі порушення покупцем термінів оплати за поставлений постачальником товар покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 6.5. Договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. У разі якщо жодна із сторін за 15 календарних днів до закінчення дії цього Договору не виявить бажання його розірвати, він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (пункт 9.1.Договору).

У той же день, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПП МАРКА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" було погоджено та підписано Протокол розбіжностей до договору поставки №1579В (надалі - Протокол розбіжностей), згідно з пунктом 3.3. якого сторони погодили, що оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів в обсязі 50% вартості кожної партії товару на поточний рахунок постачальника за 21 день до погодженого дня постачання; 50% від вартості кожної партії товару та поточний рахунок постачальника за 3 дні до узгодженої дати поставки. Особливі умови оплати можуть бути узгоджені в специфікації на кожну партію товару.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату №28/07 від 04.07.2018 за завісу металеву ST4 001 SN у кількості 100 штук на суму 7 704, 00грн, №63/07 від 10.07.2018 за ущільнювач USPE 10 05 у кількості 2 000 м на суму 18 720, 00грн, №80/09 від 12.09.2018 за завісу металеву ST4 001 SN у кількості 200 штук на суму 15 408, 00грн, №4/0059 від 22.04.2019 за ущільнювач USPE 10 05 у кількості 3 000 м на суму 27 072, 00грн, №10/119 від 13.10.2021 завісу металеву ST4-1 001 SN у кількості 700 штук на суму 67 200, 00грн, №10/219 від 22.10.2021 завісу металеву ST4-1 001 SN у кількості 700 штук на суму 67 200, 00грн, №11/082 від 09.11.2021 за завісу металеву ST-13 SN у кількості 125 штук на суму 18 600, 00грн, №1/196 від 31.01.2022 за завісу металеву ST-13 SN у кількості 100 штук на суму 14 880, 00грн.

Згідно видаткової накладної №1906 від 08.10.2018, позивач поставив відповідачу товар (завіса металева ST4 001 SN) у кількості 200 штук на суму 15 408, 00грн. Товар за видатковою накладною отримано Солоною К.А. за довіреністю №4255 від 08.10.2018.

Згідно видаткової накладної №2114 від 07.11.2018, позивач поставив відповідачу товар (ущільнювач USPE 10 05) у кількості 2 500 м на суму 23 400, 00грн. Товар за видатковою накладною отримано менеджером із постачання Солоною Катериною Анатоліївною за довіреністю №4773 від 06.11.2018.

Згідно видаткової накладної №470 від 21.05.2019, позивач поставив відповідачу товар (ущільнювач USPE 10 05) у кількості 3 000 м на суму 27 072, 00грн. Товар за видатковою накладною отримано комірником Московкіною Оксаною Володимирівною за довіреністю №2884 від 21.05.2019.

Згідно видаткової накладної №2330 від 10.11.2021, позивач поставив відповідачу товар (завіса металева ST4-1 001 SN) у кількості 700 штук на суму 67 200, 00грн. Товар за видатковою накладною отримано комірником ОСОБА_1 за довіреністю №4987 від 09.11.2021. В графі "Отримав" проставлено відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" для довіреностей №3.

Згідно видаткової накладної №2713 від 15.12.2021, позивач поставив відповідачу товар (завіса металева ST4-1 001 SN) у кількості 700 штук на суму 67 200, 00грн. Товар за видатковою накладною отримано комірником ОСОБА_2 за довіреністю №5761 від 14.12.2021. В графі "Отримав" проставлено відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" для довіреностей №3.

Згідно видаткової накладної №361 від 21.02.2022, позивач поставив відповідачу товар (завіса металева ST-13 SN) у кількості 125 штук на суму 18 600, 00грн. Товар за видатковою накладною отримано менеджером з постачання ОСОБА_3 за довіреністю №784 від 21.02.2022. В графі "Отримав" проставлено відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" для довіреностей №3.

Згідно видаткової накладної №358 від 21.02.2022, позивач поставив відповідачу товар (завіса металева ST-13 SN) у кількості 50 штук на суму 7 440, 00грн. Товар за видатковою накладною отримано менеджером з постачання ОСОБА_3 за довіреністю №784 від 21.02.2022. В графі "Отримав" проставлено відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" для довіреностей №3.

Загальна сума поставки товарів за вищезазначеними видатковими накладними становить 218 880, 00грн.

На підтвердження вищезазначеної поставки товару позивач надав експрес-накладні ТОВ "Нова Пошта" та товарно-транспортними накладними ТОВ "НСД Інтайм".

Згідно з експрес-накладною ТОВ "Нова Пошта" №20400107638007 позивачем було надіслано відповідачу товар, який було отримано представником відповідача ОСОБА_4 12.11.2018.

Згідно з експрес-накладною ТОВ "Нова Пошта" №20400104109082 позивачем було надіслано відповідачу товар, який було отримано представником відповідача ОСОБА_4 10.10.2018.

Згідно з експрес-накладною ТОВ "Нова Пошта" №20450467046379 позивачем було надіслано відповідачу товар, який було отримано представником відповідача ОСОБА_4 12.11.2018.

Згідно з експрес-накладною ТОВ "Нова Пошта" №20450521452977 позивачем було надіслано відповідачу товар, який було отримано представником відповідача ОСОБА_4 23.02.2022.

Згідно Декларації ТОВ "НСД Інтайм" №3004501425 позивач поставив 21.05.2019 відповідачу товар вагою 75, 60кг (об`ємна вага 124, 78кг).

В свою чергу відповідач здійснив наступну оплату товару:

- згідно платіжної інструкції №В0072169 від 19.09.2018 за ущільнювач по рахунку №28/07 у сумі 3 852, 00грн, по рахунку №80/09 у сумі 7 704, 00грн, по рахунку №63/07 у сумі 9 360, 00грн;

- згідно меморіального ордеру №В0076610 від 08.11.2018 за ущільнювач по рахунку №72/09 від 10.09.2018 у сумі 11 700, 00грн;

- згідно платіжної інструкції №В0026429 від 23.12.2019 за ущільнювач по рахунку №4/0059 ВІД 22.04.2019 у сумі 6, 00грн;

- згідно меморіального ордеру №В000002283 від 31.01.2022 за ущільнювач по рахунку №11/082 від 09.11.2021 у сумі 8 250, 00грн;

- згідно платіжної інструкції №В000000516 від 27.02.2023 борг за ущільнювач по рахунку №9/138-1980,00, №9/095/-8580,00, №10/119-59367,00 у сумі 69 927, 00грн;

- згідно платіжної інструкції №В000000796 від 17.03.2023 борг за ущільнювач по рахунку №10/120-67200,00, №№10/119-2727,00 у сумі 69 927, 00грн;

- згідно платіжної інструкції №1824 від 13.07.2023 борг за ущільнювач по рахунку №10/219 від 22.10.2021 у сумі 43 194, 00грн;

- згідно платіжної інструкції №В00002646 від 03.02.2022 за ущільнювач по рахунку №1/196 від 31.01.2022 у сумі 6 600, 00грн;

- згідно платіжної інструкції №В00002647 від 03.02.2022 за ущільнювач по рахунку №1/196 від 31.01.2022 у сумі 6 600, 00грн.

Як стверджує позивач, за зобов`язаннями відповідача існує переплата у розмірі 5 760, 00грн за рахунком №1/196 від 31.01.2022, у відповідності до якого позивач зобов`язувався поставити товари на суму 14 880, 00грн, однак, фактично відвантажив товари на суму 7 440, 00грн, а відповідач у свою чергу сплатив 13 200грн.

Відтак, у відповідача виникла заборгованість на суму 80 172, 00грн.

07.03.2024 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу, в якій просив погасити борг за договором поставки у сумі 80 172, 00грн до 06.04.2024.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заперечуючи факт поставки позивачем товару, апелянт посилається на те, що у наданих позивачем копіях видаткових накладних з боку покупця зазначені різні особи, які начебто приймали товар на підставі довіреностей відповідача, при цьому, жодних доказів повноважень таких осіб на прийняття товару з боку покупця позивачем надано не було.

Також апелянт зазначає, що "печатка Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" для довіреностей №3" не є печаткою відповідача; поряд з цим, апелянт вважає, що видаткові накладні №1906 від 08.10.2018, №2114 від 07.11.2018, №470 від 21.05.2019, які не містять печатки, не є належними доказами у справі.

Крім того, апелянт посилається на те, що надані позивачем копії експрес-накладних ТОВ "Нова Пошта" та декларації ТОВ "НСД Інтайм" не містять ані підписів посадових осіб, ані фактичного опису товару, що транспортувався за такими транспортними документами, відтак, вказані докази не вважає належними та допустимими.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20.

Так, відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

В контексті вищенаведеного, колегія суддів, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів як в цілому, так і кожного окремо, з урахуванням стандарту доказування "вірогідності доказів", приходить до висновку, що надані позивачем докази на підтвердження поставки товару видаються більш вірогідним, ніж протилежні ствердження відповідача, що такі поставки не мали місце.

Факт поставки товару підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, підписаними з боку відповідача уповноваженими особами із зазначенням номерів та дат довіреностей.

Додатково позивачем були надані копії експрес-накладних ТОВ "Нова Пошта" та декларації ТОВ "НСД Інтайм".

При цьому, обґрунтованими є доводи позивача, що суб`єкт господарювання самостійно вирішує, використовувати йому печатку чи ні; навіть за наявності печатки юридична особа не зобов`язана її використовувати на кожному своєму документів.

Крім того, згідно матеріалів справи, відповідач періодично здійснював оплати за рахунками позивача, тобто, відповідач вчинив конклюдентні дії, які свідчать про отримання останнім товару від позивача.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Така правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду, викладених №922/4099/17 від 26.10.2018.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у відповідача за спірними видатковими накладними наявна заборгованість перед позивачем на суму 80 172, 00грн; доказів іншого апелянтом суду не надано.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок інфляційних здійснений у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства, а, відтак, позовні вимоги в частині стягнення 36 441, 23грн інфляційних підлягають задоволенню.

Однак, розрахунок 3% річних здійснено позивачем невірно; здійснивши власний розрахунок 3% річних, колегія суддів встановила, що вірна сума до стягнення є 9 726, 08грн; в решті вимог про стягнення 18 108, 22грн 3% річних слід відмовити як безпідставно заявлених.

Щодо нарахованої позивачем пені в сумі 81 431, 96грн, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною четвертої статті 231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Встановлені вище обставини справи, а саме наявність прострочення виконання відповідачем господарського зобов`язання, свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача пені.

Згідно з пунктом 6.5. договору, у разі порушення покупцем термінів оплати за поставлений постачальником товар покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Місцевим господарським судом, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично не вірно; з урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року, сума пені за порушення відповідачем термінів оплати за поставлений позивачем товар становить 32 949, 76грн, а, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 32 949, 76грн.

Однак, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020, виходячи з такого.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Зважаючи на те, що Договір не містить положень, що встановлюють інший строк для нарахування штрафних санкції, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Отже, укладаючи Договір 01.02.2017 (до введення в Україні загальнодержавного карантину), жодна із сторін не розраховувала на потенційну можливість нараховувати/сплачувати пеню понад шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано 30.06.2023.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 року, розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України було доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами позивача та суду першої інстанції, що вказаною нормою фактично було продовжено можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців як підставу для часткового задоволення позову, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 запроваджено карантині заходи з метою протидії поширенню коронавірусу COVID-19. Також запроваджені обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19 і на рівні територіальних одиниць, у тому числі встановлений режим надзвичайної ситуації у кількох областях України.

Разом з цим, враховуючи те, що поширення коронавірусу COVID-19 відбувається у багатьох країнах світу, як наслідок стрімко знижується ділова та економічна активність, знижуються обсяги виробництва, надходження до державного та місцевих бюджетів, збільшується безробіття, зростає попит на соціально значущі товари та товари протиепідемічного призначення у тому числі і в Україні.

При цьому, до основних положень законопроекту було віднесено, зокрема, запровадження підтримки для працівників та роботодавців в умовах поширення коронавірусу COVID-19; розширення підстав для продовження процесуальних строків встановлених судом або законом; забезпечення здійснення виплати соціальної допомоги, продовження строку звернення за соціальною допомогою та строків виплат соціальної допомоги; відтермінування подання звітів, статистичної інформації до контролюючих органів.

Вказаний висновок логічно підтверджується іншими законодавчими змінами, зокрема, пунктом 8 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Аналогічне положення міститься в Цивільному Кодексі України та спрямоване на обмеження нарахування штрафних санкцій.

Водночас, вказані положення не застосуються до правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі.

При цьому, такі законодавчі зміни також були спрямовані на забезпечення права особи на судовий захист, шляхом продовження строків позовної давності.

Так, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також у пояснювальній записці до Закону України "Про внесення змін до Господарського кодексу України (щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19)" №3297 від 02.04.2020, вказано, що запровадження змін, передбачених проектом, дозволить уповільнити економічний спад, зберегти підприємства від банкрутства, зберегти робочі місця, сприяти наповненню державного та місцевих бюджетів, пришвидшити відновлення економіки після закінчення карантину, сприяти зростанню доходів роботодавців і працівників, сприяти забезпеченню своєчасної виплати заробітних плат тощо.

Таким чином, прийняття вказаного Закону було спрямовано на нейтралізацію негативних наслідків зниження ділової та економічної активності в Україні та світі, які пов`язані із поширенням коронавірусної інфекції COVID-19.

Разом з цим, скасування обмеження періоду нарахування пені з очевидністю створює додатковий, немотивований і несправедливий тягар з оплати штрафних санкцій, які раніше були обмежені шестимісячним строком.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку законодавцем не було скасовано обмеження щодо періоду нарахування пені, а відбулося продовження строку на звернення з позовом про захист свого права в частині стягнення пені.

Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, що з урахуванням вимог частини 6 статті 232 ГК України та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року, сума пені за порушення відповідачем термінів оплати за поставлений позивачем товар становить 32 949, 76грн.

Здійснивши власний розрахунок пені відповідно до положень Договору та вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, колегія суддів встановила, що вірна сума пені до стягнення є 11 698, 55грн; в решті вимог про стягнення 69 733, 41грн пені слід відмовити як безпідставно заявлених.

Щодо доводів відповідача про зменшення штрафних санкцій судова колегія зазначає таке.

В силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, зменшення штрафних санкцій є правом суду, а не обов`язком.

Однак, відповідачем у спірних правовідносинах не доведено підстав для зменшення штрафних санкцій; заборгованість перед позивачем виникла у відповідача ще до введення воєнного стану в Україні, на який відповідач посилається як на підставу для зменшення позовних вимог.

Розмір пені, що підлягає до стягнення, не є надмірно великим порівняно із розміром основної заборгованості, тим паче, що відповідач протягом тривалого часу не здійснював погашення заборгованості за Договором.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 та здійснив невірний розрахунок 3% річних, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" слід задовольнити частково, рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 у справі №922/1660/24 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18 108, 22грн 3% річних та 21 251, 21грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 у справі №922/1660/24 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовних вимогам.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі №922/1660/24 судова колегія зазначає таке.

Як встановлено місцевим господарським судом, правовідносини між позивачем та адвокатом Богомазовою І.О. на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором-дорученням про надання правової допомоги №1088 від 26.05.2023 та ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1281162.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000, 00грн представник позивача надала суду додаток №1 від 26.05.2023 до договору-доручення про надання правової допомоги №1088 від 26.05.2023, Акт виконаних робіт №1 від 18.06.2024 на суму 10 000, 00грн, платіжну інструкцію №1544 від 13.05.2024 на суму 10 000, 00грн.

Судова колегія зазначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази підтверджують понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00грн.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6 111, 13грн понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі №922/1660/24 слід скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 742, 50грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог; в решті додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі №922/1660/24 слід залишити без змін.

Щодо вимоги позивача покласти на відповідача 6 000, 00грн витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано копії договору-доручення про надання правової допомоги №1088 від 26.05.2023, додатку №1 до договору, акту виконаних робіт №2 від 06.09.2024, платіжної інструкції №1616 від 28.08.2024.

Дослідивши матеріали справи, надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судова колегія вважає, що надані позивачем докази підтверджують понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00грн.

Як зазначено вище, пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що вимоги апеляційної скарги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 340, 00грн понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 129, 244, 256, 269-270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 у справі №922/1660/24 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18 108, 22грн 3% річних та 21 251, 21грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 у справі №922/1660/24 залишити без змін.

Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 20; код ЄДРПОУ 30750980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПП МАРКА (79039, м. Львів, вул. Золота, 21, кв. 106; код ЄДРПОУ 40945483) заборгованість за договором поставки №1579В від 01.02.2017 у розмірі 80 172 (вісімдесят тисяч сто сімдесят дві) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 9 726 (дев`ять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 08 коп., інфляційні збитки у розмірі 36 441 (тридцять шість тисяч чотириста сорок одна) грн. 23 коп., пеню у розмірі 11 698 (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн. 55 коп., а також суму судового збору у розмірі 1 656 (одна тисяча шістсот п`ятдесят шість) грн. 45 коп."

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі №922/1660/24 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 742, 50грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

В решті додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі №922/1660/24 залишити без змін.

Викласти пункт 2 резолютивної частини додаткового рішення в такій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 20; код ЄДРПОУ 30750980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПП МАРКА (79039, м. Львів, вул. Золота, 21, кв. 106; код ЄДРПОУ 40945483) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 111 (шість тисяч сто одинадцять) грн. 13коп."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПП МАРКА (79039, м. Львів, вул. Золота, 21, кв. 106; код ЄДРПОУ 40945483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 20; код ЄДРПОУ 30750980) 1 585 (одну тисячу п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 67коп. сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ПП МАРКА про прийняття додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Вертікаль" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 20; код ЄДРПОУ 30750980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПП МАРКА (79039, м. Львів, вул. Золота, 21, кв. 106; код ЄДРПОУ 40945483) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 340 (дві тисячі триста сорок) грн. 00коп.

В решті вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Д.О. Попков