Рішення

від 10.07.2024 по справі 520/4930/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 липня 2024 року № 520/4930/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бадюкова Ю.В.,

при секретарі Андрущенко Д.В.,

за участі представників:

позивача Шматько Т.М.,

відповідача Славич А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (вул. Киргизька, буд. 19, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 36624196)

до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (далі по тексту позивач, ТОВ «Мітрейд, товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУФ ДПС, контролюючий орган, владний суб`єкт), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позову, просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 року № 00062900719, яким ТОВ «МІТРЕЙД» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, код платежу 11021000 на суму 1 508 231,25 грн., з яких сума грошового зобов`язання 1 206 585 грн, штрафні санкції - 301 646,25 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 року № 00062950719, яким ТОВ «МІТРЕЙД» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14060100 на суму 1 019 650 грн., з яких сума грошового зобов`язання 815 720 грн, штрафні санкції - 203 930 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 року № 00063010719, яким встановлено заниження ТОВ «МІТРЕЙД» суми від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 131 711 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 року № 00063110719, яким застосовано до ТОВ «МІТРЕЙД» штрафні санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100 на суму 27 601,30 грн.;

- стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем були прийняті протиправні, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення.

Так, зокрема зазначає, що до підприємства незаконно застосовано штрафні (фінансові санкції) за неправомірне включення до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за жовтень 2023 року податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН до 01.01.2022 року.

Також, представник позивача акцентувала увагу суду на тому, що контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Також представник позивача зазначила, що контролюючим органом не враховано, що хоча позивачем було здійснено продаж дизельного палива за окремими операціями з контрагентами за нижчою ціною, однак у підсумку проданого товару ТОВ «Мітрейд» не зазнало збитків та у звітних податкових періодах досягло прибутку відносно кожної операції з придбання ТМЦ, що відповідало його діловій меті. У зв`язку з викладеним, представник позивача зазначила, що у ТОВ «МІТРЕЙД» відсутні порушення п. 120-1.2 ст. 120-1, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п 135.1 ст. 135, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1. ст. 201, абз. 4 пп. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 28.02.2024 відкрито провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та направлено ухвалу про відкриття провадження учасникам справи.

Копія ухвали про відкриття провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

13.03.2024 відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, у зв`язку з тим, що надані ТОВ «Мітрейд» первинні документи, не опосередковувалися реальним рухом активів між ТОВ «Мітрейд» та ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» (код ЄДРПОУ 41217957) за червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2021 року та ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» (код ЄДРПОУ 42784599) у червні 2022 року. З наданих під час перевірки документів неможливо підтвердити взаємовідносини ТОВ «Мітрейд» з ТОВ «ОПТІМА ЛЕКС» (код ЄДРПОУ 41724298), ТОВ «ОПТІМА ЛЕКС» (код ЄДРПОУ 41724298) щодо отримання юридичних послуг та через не підтвердження факту про надання правових послуг неправомірно включено до ряд. 2165 «Інши витрати» фінансової звітності витрати на загальну суму 1 400 000 грн. Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період за період з 01.04.2021 по 30.09.2023 р. встановлено його завищення всього у сумі 868 799 грн. Відтак, оскаржувані рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

19.03.2024 позивачем подано відповідь на відзив, у якому повторно наголосив про хибність висновків акту перевірки та наявність підстав для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

23.05.2024 року позивачем до суду подано додаткові пояснення з приводу помилковості висновку контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентами, котрих було визнано контролюючим органом такими, що відповідають критеріям ризиковості платника, у яких вказав, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» та ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ», останніх не було визнано такими, що відповідають критеріям ризиковості. Окрім того, навіть за наявності належної обачності й обережності, позивач не міг знати про такі рішення контролюючого органу відносно вказаних контрагентів.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог повністю з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» зареєстровано юридичною особою у встановленому чинним законодавством України порядку Департаментом реєстрації Харківської міської ради, запис № 14801020000044889, податковий номер платника податків: 36624196.

З матеріалів справи вбачається, що з 17.11.2023 року по 07.12.2023 року посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області на підставі направлень від 17.11.2023 № 10274, 10275, 10276, 10277, 10278, 10279, 10280, від 30.11.2023 №10838, 10839, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пункту 61.1 та пункту 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1. 77.4 статті 77, підпункту 69.35 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, згідно із затвердженим планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2023 рік. на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 19.10.2023 року №4513-п «Про проведення документальної планової перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 36624196)», наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 29.11.2023 року № 5172-п «Про продовження строку проведення документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 36624196)» проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи за період з 01.04.2021 року по 30.09.2023 року.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Харківській області складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» (код ЄДРПОУ 36624196) з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2021 по 30.09.2023» від 14.12.2023 року № 39995/20-40-07-19-05/36624196 (далі по тексту - акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:

1. порушення вимог п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 - занижено суму фінансового результат до оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 6 703 246 грн., у тому числі за півріччя 2021 року у суму 200 008 грн., за 3 квартали 2021 року у сумі 2 022 121 грн, за 2021 рік у сумі 4 277 467 грн, за 1 квартал 2022 року у сумі 50 000 грн, за півріччя 2022 року у сумі 1 675 779 грн, за 3 квартали 2022 року у сумі 1 825 779 гри, за 2022 рік у сумі 1 975 779 гри, за 1 квартал 2023 року у сумі 150 000 гри, за півріччя 2022 року у сумі 300 000 грн, за 3 квартали 2023 року у сумі 450 000 грн.

2. порушення вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, л. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) - занижено податок на прибуток на загальну суму 1 206 585 грн, у тому числі за 2 квартал 2021 року у суму 54952 грн, за 3 квартал 2021 року у сумі 309030 грн, за 4 квартал 2021 року у сумі 405962 грн, за 1 квартал 2022 року у сумі 9000 грн, за 2 квартал 2022 року у сумі 292640 грн, за 3 квартал 2022 року у сумі 27000 грн. за 4 квартал 2022 року у сумі 27000 грн, за 1 квартал 2023 року у сумі 27000 грн, за 2 квартал 2023 року у сумі 27000 грн, за 3 квартал 2023 року у сумі 27001 грн.

3. порушено п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податкових зобов`язань на загальну суму на загальну суму 78 632 грн., у т.ч.: за квітень 2021 року на суму 541 грн.: за травень 2021 року на суму 322 грн.; за серпень 2021 року на суму 104 грн.; за вересень 2021 року на суму 360 гри.; за жовтень 2021 року на суму 70 грн.; за листопад 2021 року на суму 19 грн.; за грудень 2021 року на суму 438 грн.; за січень 2022 року на суму 64 грн.; за лютий 2022 року на суму 586 грн.; за червень 2022 року на суму 1 409 грн.; за липень 2022 року на суму 6 033 гри.; за серпень 2022 року на суму 25 481 гри.; за вересень 2022 року на суму 4 204 грн.; за жовтень 2022 року на суму 4 710 грн.; за листопад 2022 року на суму 1 939 грн.; за грудень 2022 року на суму 39 грн.: за січень 2023 року на суму 213 грн.; за лютий 2023 року на суму 1 035 грн.; за березень 2023 року на суму 870 грн.; за квітень 2023 року на суму 2 280 грн.; за червень 2023 року на суму 6 117 грн.; за липень 2023 року на суму 21 565 грн.; за серпень 2023 року на суму 233 грн.

пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3, п,198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 868 799 грн у тому числі: у т.ч. у червні 2021 року у сумі 31 058 грн. у серпні 2021 року у сумі 313 367 грн., у жовтні 417 919 грн, у листопаді 2021 року у сумі 3 150 грн, у червні 2022 року у сумі 103 305 грн у червні 2022 року, що призвело до:

- заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у сумі 815 720 грн, у тому числі: у червні 2021 року 31 921 грн, у вересні 2021 року 216150 грн, у жовтні 2021 року 515 670 грн, у листопаді 2021 року 3 169 грн, у липні 2022 року 48810 грн., чим порушено п. 200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями),

- завищення від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 131 711 грн за вересень 2023 року, чим порушено пп. «в» 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями);.

4. п. 120-1.2 ст. 120-1, п.201.1 ст.201. абз.4 пп.201.10 ст.201, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) не здійснено реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних Обсяг ТМЦ, по яким встановлено нестачу та які не використано в господарській діяльності 897 625,17 грн.

5. 1 п.119.1 ст.119, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, а саме: не включено до Податкового розрахунку (Додаток 4ДФ) дані про виплачені доходи фізичним особам, а саме: не включено до Податкового розрахунку (Додаток 4ДФ) дані про надання фізичним особам суми поворотної фінансової допомоги за ознакою « 197», а саме: ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) в сумі 150000,00 грн. за 1 квартал 2022 року, ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2 ) в сумі 500000,00 грн. за 1 квартал 2023 року, в сумі 1950000,00 за 2 квартал 2023 року, в сумі 1410000,00 грн. за 3 квартал 2023 року, податковий розрахунок (Додаток 4ДФ) надано з недостовірними відомостями, які призвели до зміни платника податку, а саме: номер зазначений у графі «Реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта» - не є реєстраційним номером облікової картки платника податків з ДРФО/фізична особа з вказаним номером паспорта у вигляді картки на обліку в окремому реєстрі ДРФО не перебуває, так за 4 квартал 2021 року в податковому розрахунку (Додаток 4ДФ) невірно відображений реєстраційний номер облікової картки платника податку ( НОМЕР_3 ).

18.01.2024 ТОВ «МІТРЕЙД» подало до ГУ ДПС у Харківській області заперечення на акт перевірки.

За наслідками розгляду заперечень ГУ ДПС у Харківській області листом від 31.01.2024 року № 309/Ж12/20-40-07-19-11 залишено без змін висновки, викладені в акті перевірки.

07.02.2024 року на підставі висновків акту перевірки від 14.12.2023 року № 39995/20-40-07-19-05/36624196 контролюючим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

-№ 00062900719 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 508 231, 25 грн. (один мільйон п`ятсот вісім тисяч двісті тридцять одна гривня 25 копійок), з яких 1 206 585 грн. (один мільйон двісті шість тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять гривень) за податковими зобов`язаннями та 301 646, 25 грн. (триста одна тисяча шістсот сорок шість гривень 25 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

-№ 00062950719 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 1 019 650 грн. (один мільйон дев`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят гривень), з яких 815 720 грн. (вісімсот п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять гривень) за податковими зобов`язаннями та 203 930 грн. (двісті три тисячі дев`ятсот тридцять гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

-№ 00063010719 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 131 711, 00 грн. (сто тридцять одна тисяча сімсот одинадцять гривень);

-№ 00063110719 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 27601, 30 грн. (двадцять сім тисяч шістсот одна гривня 30 копійок.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийнятих податкових повідомлень - рішень відповідача, звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПКУ, ПК України).

1.Щодо реальності господарських операцій в цій справі суд зазначає наступне.

Зі змісту податкового повідомлення-рішення №00062900719 від 07.02.2024 року вбачається, що на підставі акта перевірки від 14.12.2023 року № 39995/20-40-07-19-05/36624196 встановлено порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, а саме занижено податок на прибуток на загальну суму 1 206 585 грн, у тому числі за 2 квартал 2021 року 54 952 грн, 3 квартал 2021 року у сумі 309 030 грн, за 4 квартал 2021 року у сумі 405 962 грн, за 1 квартал 2022 року у сумі 9000 грн, за 2 квартал 2022 року у сумі 292 640 грн, за 3 квартал 2022 року у сумі 27 000 грн, за 4 квартал 2022 року у сумі 27 000 грн, за 1 квартал 2023 року у сумі 27 000 грн, за 2 квартал 2023 року у сумі 27 000 грн, за 3 квартал 2023 року у сумі 27 000 грн, за 4 квартал 2023 року у сумі 27 001 грн.

Зі змісту акту перевірки від 14.12.2023 року № 39995/20-40-07-19-05/36624196 вбачається, що за період з 01.04.2021 року по 30.09.2023 року перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 206 585 грн, у тому числі за 2 квартал 2021 року 54 952 грн, 3 квартал 2021 року у сумі 309 030 грн, за 4 квартал 2021 року у сумі 405 962 грн, за 1 квартал 2022 року у сумі 9000 грн, за 2 квартал 2022 року у сумі 292 640 грн, за 3 квартал 2022 року у сумі 27 000 грн, за 4 квартал 2022 року у сумі 27 000 грн, за 1 квартал 2023 року у сумі 27 000 грн, за 2 квартал 2023 року у сумі 27 000 грн, за 3 квартал 2023 року у сумі 27 000 грн, за 4 квартал 2023 року у сумі 27 001 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, а саме: Реальність господарських операцій між ТОВ «Мітрейд» та ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ», ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Відсутність первинних документів, які б підтверджували отримання товарів.

Також перевіркою встановлено завищення показника «Інші витрати» на загальну суму 1 400 000 грн.

Зі змісту податкового повідомлення-рішення №00062950719 від 07.02.2024 року вбачається, що на підставі акта перевірки від 14.12.2023 року № 39995/20-40-07-19-05/36624196 встановлено порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України, а саме занижено податкових зобов`язань на загальну суму 78 632 грн, у т.ч. за квітень 2021 року на суму 541 грн, за травень 2021 року на суму 322 грн, за серпень 2021 року на суму 104 грн, за вересень 2021 року на суму 438 грн, за січень 2022 року на суму 64 грн, за лютий 2022 року на суму 586 грн, за червень 2022 року на суму 1409 грн, за липень 2022 року на суму 6 033 грн, за серпень 2022 року на суму 25 481 грн, за вересень 2022 року на суму 4 204 грн, на жовтень 2022 року на суму 4 710 грн, за листопад 2022 року на суму 1 939 грн, за грудень 2022 року на суму 39 грн, за січень 2023 року на суму 2 280 грн, за лютий 2023 року на суму 1 035 грн, за березень 2023 року на суму 870 грн, за квітень 2023 року на суму 2 280 грн, за червень 2023 року на суму 6 117 грн, за липень 2023 року на суму 21 565 грн, за серпень 2023 року на суму 233 грн, пп. «а» п. 198.1, абз. 1 і 2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 868 799 грн, в т.ч. у червні 2021 року у сумі 31 058 грн, у серпні 2021 року у сумі 313 367 грн, у жовтні 2021 року 417 919 грн, у листопаді 2021 року у сумі 3 150 грн, у червні 2022 року у сумі 103 305 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у сумі 815 720 грн, у т.ч. у червні 2021 року у сумі 31 921 грн, у вересні 2021 року у сумі 216 150 грн, у жовтні 2021 року 515 670 грн, у листопаді 2021 року у сумі 3 169 грн, у липні 2022 року у сумі 48 810 грн.

Зі змісту акту перевірки від 14.12.2023 року № 39995/20-40-07-19-05/36624196 вбачається, що перевіркою відображених у рядку 4.1Б Декларації з податку на додану вартість «Нараховано ПЗ за операціями, що оподатковуються за основною ставкою» показників за період з 01.04.2021 року по 30.12.2023 року у загальній сумі 0 грн, встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання даного показника за рахунок реалізації ТМЦ за цінами нижче їх придбання на загальну суму 78 632 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.04.2021 року по 30.12.2023 року встановлено його завищення у сумі 868 799 грн через висновок ГУ ДПС про нереальність господарських операцій з ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» та ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ».

Зі змісту податкового повідомлення-рішення №00063010719 від 07.02.2024 року вбачається, що на підставі акта перевірки від 14.12.2023 року № 39995/20-40-07-19-05/36624196 встановлено порушення вимог п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, а саме зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 131 711 грн.

Зі змісту акту перевірки від 14.12.2023 року № 39995/20-40-07-19-05/36624196 вбачається, що перевіркою відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2021 року по 30.09.2023 року у рядку 16 «Від`ємне значення різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного періоду» внаслідок ненарахування податкових зобов`язань у випадках продажу товарів за ціною нижче ціни придбання та неправомірного визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг при декларуванні господарських операцій між ТОВ «МІТРЕЙД» та контрагентами ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ», ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у сумі 131 711 грн за вересень 2023 року.

Отже, як було встановлено судом під час дослідження документів, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» та ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ».

З метою здійснення власної господарської діяльності між ТОВ «МІТРЕЙД» та ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» був укладений договір поставки від 17.03.2021 №АЕ-19-МО.

На виконання договору поставки від 17.03.2021 № AE-19-MO сторонами були підписано видаткові накладні.

До видаткових накладних додано Сертифікат відповідності №UA.TR. 201.0021-20 термін дії з 14.08.2020 до 13.08.2022 на продукцію Бензин автомобільний ShеЬе1-А-92-Євро5-Е5, виробник: Шебелинське відділення з переробки газового конденсату і нафти (с. Андріївка), що є підрозділом Управління з переробки з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування". Сертифікат видано АТ Укргазвидобування" 25976423.

Також додано до перевірки сертифікати відповідності на Паливо дизельне, що видані:

- TOB"К2 Енерджи", 42589766, виробник ООО"Лукойл Волгограднефтепереработка" російська федерація, термін дії 06.04.2021 -05.04.2022;

- ОАО Мозирський нефтеперабативающий завод, беларусь, виробник ОАО Мозирський нефтеперабативающий завод, беларусь, термін дії 04.12.2020-03.12.2021;

- ТОВ"Гран-Прі Оіл", 42413957,виробник ООО "Лукойл Волгограднефтнпереработка" російська федерація, термін дії 08.10.2021-30.09.2022.

ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» зареєстровано на адресу ТОВ «Мітрейд» податкові накладні на суму обсягу 3 827 467,70 грн., ПДВ 765 493,57 грн, разом 4 592 961, 27 грн з номенклатурою Бензин автомобільний ShеЬе1-А-92-Євро5-Е5, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО, Паливо дизельне ДП-3~Євро5-ВО.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ТОВ «Мітрейд» до податкового кредиту, додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду.

Згідно доданих копій товарно - транспортних накладних на перевезення транспортування здійснювалось автомобільним перевізником ТОВ «Віннер Транс» на підставі укладеного позивачем договору №6 від 01.01.2018 року.

Як встановлено під час перевірки контролюючим органом, згідно оборотно-сальдової відомості по субрахунку 631 «Розрахунки з іншими дебіторами», а саме ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» (код ЄДРПОУ 41217957) за період з 01.04.2021 по 30.09.2023 дебеторська/кредиторська заборгованість станом на 30.09.2023 відсутня.

Відносно встановленого в акті перевірки тієї обставини, що згідно товарно-транспортних накладних неможливо встановити пункт розвантаження, то суд дослідивши в судовому засіданні надані до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми 1-ТТН встановив, що перевізником ТОВ «Віннер Транс» вказувались пункти розвантаження «Сумська обл.» або «Харківська обл.».

Проте суд відхиляє такі доводи контролюючого огану, оскільки наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною. Аналогічна правова позиція викладені і в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а, від 26 квітня 2023 року у справі № 420/1008/21.

Отже, окремі недоліки в товарно транспортних накладних не є самостійною підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце. Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року (справа № 160/1283/19) (адміністративне провадження № К/9901/35389/20), але не виключно.

По взаємовідносинам із ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» позивачем на підтвердження господарських операцій надано копії договору поставки від 20.06.2022 №20-06/2.

На виконання договору поставки від 20.06.2022 №20-06/2 сторонами були підписано видаткові накладні.

До видаткових накладних додано сертифікат відповідності № UА.10083.ІР.4.862-21, терміном дії з 24.12.2021 до 23.12.2023 на продукцію абсорбент (компонент дизельних палив) газоконденсатний, марки А та марки Б. Виробник: ТОВ «АГРІ ЛТД», код ЄДРПОУ 43747982. Сертифікат видано ТОВ «АГРІ ЛТД», код ЄДРПОУ 43747982.

Підприємством ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» зареєстровано на адресу ТОВ «Мітрейд» податкові накладні на суму обсягу 1 475 779,44 грн, ПДВ 103 304,56 грн, разом 1 579 084.00 грн. за номенклатурою: Дизельне паливо.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ТОВ «Мітрейд» до податкового кредиту, додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду.

Згідно доданих копій товарно - транспортних накладних на перевезення транспортування здійснювалось автомобільним перевізником ТОВ «Віннер Транс» на підставі укладеного позивачем договору №01/03/2022 від 01.03.2022 року.

Як встановлено під час перевірки контролюючим органом, згідно оборотно-сальдової відомості по субрахунку 631 «Розрахунки з іншими дебіторами», а саме ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» (код ЄДРПОУ 42784599) за період з 01.04.2021 по 30.09.2023 дебеторська/кредиторська заборгованість станом на 30.09.2023 відсутня.

Сертифікат відповідності не відповідає придбаному товару, а саме товару Дизельне паливо.

Відносно посилання відповідача про необхідність надання позивачем сертифікату відповідності на придбану продукцію, то суд відзначає, що він не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує відповідність товару, а не факт проведення господарської операції, а тому його відсутність не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Крім цього, слід зазначити, що як наголошено в постанові Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 160/5341/20 (адміністративне провадження № К/990/2825/22) сертифікати якості чи відповідності є товаросупровідними документами, надаються, як правило, на вимогу покупця, та у податковому/бухгалтерському обліку не відображаються, оскільки фактично не містять достатньої і необхідної інформації про господарську операцію з поставки.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Відповідно до пп. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пп. 14.1.185 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; г) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1. вказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 цього Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.01.2016 року у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Відповідно до п. 231.3 ст. 231 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов`язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального або спирту етилового:

а) з акцизного складу до іншого акцизного складу, в тому числі через трубопровід або з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового такий інший акцизний склад уже відомий;

б) з акцизного складу до акцизного складу пересувного;

в) з акцизного складу пересувного до іншого акцизного складу пересувного;

г) з акцизного складу пересувного до акцизного складу.

Особа, яка склала акцизну накладну в двох примірниках, зобов`язана зареєструвати перший примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі - ЄРАН), а другий примірник такої акцизної накладної в день її складання надіслати розпоряднику акцизного складу - отримувачу пального або спирту етилового. Розпорядник акцизного складу / розпорядник акцизного складу пересувного - отримувач пального або спирту етилового зобов`язаний зареєструвати другий примірник такої акцизної накладної в ЄРАН після реєстрації першого примірника такої акцизної накладної в ЄРАН та отримання пального або спирту етилового на акцизний склад / акцизний склад пересувний.

Якщо платник податку одночасно є особою, яка реалізує та отримує пальне або спирт етиловий, складання та реєстрація акцизних накладних у двох примірниках здійснюються у встановленому п. 231.3 ст. 231 ПКУ порядку для складання та реєстрації акцизних накладних у двох примірниках.

Платник податку - розпорядник акцизного складу пересувного, акцизний склад пересувний якого використовувався при ввезенні пального або спирту етилового на митну територію України, завжди складає акцизні накладні при реалізації такого пального або спирту етилового з такого акцизного складу пересувного до іншого акцизного складу пересувного або акцизного складу.

Пунктом 231.6 ст. 231 ПКУ визначено, що реєстрація другого примірника акцизної накладної в ЄРАН здійснюється після фактичного отримання пального або спирту етилового на акцизний склад / акцизний склад пересувний, але не пізніше 3 календарних днів, наступних за днем отримання пального або спирту етилового на акцизний склад / акцизний склад пересувний розпорядником акцизного складу / акцизного складу пересувного - отримувачем пального або спирту етилового.

Підтвердження надання другого примірника акцизної накладної отримувачу пального або спирту етилового, реєстрації в ЄРАН та отримання з ЄРАН другого примірника акцизної накладної здійснюється за правилами, передбаченими розд. VI "Акцизний податок" ПКУ для підтвердження надання, реєстрації та отримання з ЄРАН розрахунків коригування, які реєструються отримувачами пального або спирту етилового.

Порядок ведення Єдиного реєстру акцизних накладних (далі - Порядок) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року N 114, зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 5 Порядку перший примірник складеної акцизної накладної реєструється в ЄРАН, а другий примірник такої акцизної накладної в день її складення надсилається розпоряднику акцизного складу - отримувачу пального або спирту етилового.

Розпорядник акцизного складу / розпорядник акцизного складу пересувного - отримувач пального або спирту етилового зобов`язаний зареєструвати другий примірник такої акцизної накладної в ЄРАН після реєстрації першого примірника такої акцизної накладної в ЄРАН та отримання пального або спирту етилового на акцизний склад / акцизний склад пересувний.

Пунктом 7 Порядку визначено, що перший примірник акцизної накладної надсилається для реєстрації до ЄРАН, а другий примірник - платнику акцизного податку - отримувачу пального або спирту етилового, який накладає на нього власний кваліфікований електронний підпис у порядку, передбаченому для платника акцизного податку, який реалізує пальне або спирт етиловий, та після отримання пального або спирту етилового на акцизний склад / акцизний склад пересувний надсилає його для реєстрації до ЄРАН.

З метою підтвердження прийняття для реєстрації в ЄРАН акцизної накладної платнику акцизного податку, який здійснює реєстрацію, надсилається квитанція в електронному вигляді, в якій зазначаються реквізити такого документа, інформація про відповідність електронного документа затвердженому формату (стандарту), результати перевірки кваліфікованого електронного підпису, інформація про платника акцизного податку, який реалізує пальне або спирт етиловий, дата і час прийняття, реєстраційний номер (п. 9 Порядку).

У разі реєстрації отримувачем пального та/або спирту етилового другого примірника акцизної накладної проводиться перевірка факту реєстрації в ЄРАН першого примірника акцизної накладної платником акцизного податку, що реалізує пальне та/або спирт етиловий (п. 10 Порядку).

Пунктом 12 Порядку визначено, що підтвердження надання другого примірника акцизної накладної отримувачу пального або спирту етилового, реєстрації в ЄРАН та отримання з ЄРАН другого примірника акцизної накладної здійснюється у порядку, передбаченому для підтвердження надання, реєстрації та отримання з ЄРАН розрахунків коригування, які реєструються отримувачем пального або спирту етилового.

Отримувач пального або спирту етилового має право звірити дані отриманої акцизної накладної на відповідність з даними ЄРАН.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові КАС ВС від 13.05.2021 року в справі №200/3634/19-а про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно вимог законодавства про бухгалтерський облік, витратами є будь-яке зменшення коштів у платника податку, незалежно від того, чи призвело таке зменшення до позитивного результату господарської діяльності. Іншими словами, відсутність товарів чи послуг, які підлягали постачанню за операціями, не є самостійною достатньою підставою, аби не кваліфікувати сплачені кошти як витрати, що зменшують фінансовий результат до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

З матеріалів справи, досліджених судом вбачається, що нереальність господарських операцій між ТОВ «Мітрейд» та ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ», ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» контролюючий орган обґрунтовує також рішенням Комісії регіонального рівня № 277887 від 01.08.2022 року про відповідність платника податку ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» критеріям ризиковості платника податку з причини вбачаються ознаки ведення ризикової діяльності, оскільки ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» оформлює операції з ризиковими контрагентами, та рішенням № 33985 від 11.05.2023 року про відповідність платника податку ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» критеріям ризиковості платника податку з причини вбачаються ознаки ведення ризикової діяльності (недостатня кількість трудових ресурсів, відсутність необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для виробництва товарів, постачання товарів платнику податків, щодо якого прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку, придбання товарів у платника податків, щодо якого прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку).

Водночас висновки контролюючого органу спростовуються тим, що ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» віднесено до підприємств, які мають ознаки ризикової діяльності за рішенням від 01.08.2022 року, а ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» за рішенням від 11.05.2023 року, в той час коли висновки акту перевірки стосуються взаємовідносин між ТОВ «Мітрейд» та ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» (код ЄДРПОУ 41217957) за червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2021 року та ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» (код ЄДРПОУ 42784599) у червні 2022 року, тобто задовго до ухвалення рішень про наявність ознак ризикової діяльності у контрагентів позивача.

Згідно з пунктами 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідно їх дійсному економічному змісту.

Верховний Суд зазначив, що сама по собі податкова інформація про порушення податкової дисципліни контрагентом не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами як підставами формування бухгалтерського обліку.

Такі висновки зроблено Верховним Судом у своїй постанові від 10.04.2020 року у справі № 815/4453/14, які враховуються судом.

Дослідивши надані до матеріалів справи копії договорів ТОВ «МІТРЕЙД» з контрагентами ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» та ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ», а також усі первинні документи, що було складено між сторонами у перевіряємий період, судом встановлено факт господарських відносин між підприємствами, факт постачання товарів, тобто реальність господарських операцій.

Так, ТОВ «МІТРЕЙД» було укладено договір поставки № АЕ-19-МО від 17.03.2021 року з ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ», відповідні видаткові та товарно-транспортні накладні та сертифікати якості, які було надано податковому органу для перевірки, також ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» було складено та зареєстровані усі акцизні накладні за всіма поставками\отриманнями ТМЦ у встановлені законом строки, що також відображено у щоденних звітах, які було надано для податкової перевірки. Зокрема, вказані звіти містять інформацію, що кожного дня кількісні показники залишку дизельного палива на складі змінювались, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій, однак через не подання контрагентом відомостей про об`єкти оподаткування або об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, податковим органом зроблено хибний висновок про нереальність господарських операцій.

Також, ТОВ «МІТРЕЙД» було укладено договір поставки № 20-06/2 від 20.06.2022 року з ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ», відповідні видаткові та товарно-транспортні накладні та сертифікати якості, які було надано податковому органу для перевірки, також ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» було складено та зареєстровані усі акцизні накладні за всіма поставками\отриманнями ТМЦ у встановлені законом строки, що також відображено у щоденних звітах, які було надано для податкової перевірки. Зокрема, вказані звіти містять інформацію, що кожного дня кількісні показники залишку дизельного палива на складі змінювались, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій, однак через не подання контрагентом відомостей про об`єкти оподаткування або об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, податковим органом зроблено хибний висновок про нереальність господарських операцій.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Висновок про неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів також наведений Європейським судом з прав людини у рішенні від 18.03.2010 року по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» (заява № 6689/03), у п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції; втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало би.

Отже, наведеною вище судовою практикою підтверджується правило індивідуальної відповідальності платника податків, з огляду на яке добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які дії або бездіяльність будь-кого із його контрагентів, в тому числі наявність кримінальних проваджень, що перебувають на стадії досудового розслідування та розслідувані подій за якими не стосуються діяльності платника податків, не призводить до встановлення фактів незаконності формування витрат з податку на прибуток підприємства та визначення зобов`язань з податку на додану вартість платника податків.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Таким чином, суд погоджується із твердженням позивача, що реальність господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТРЕЙД» по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ-ОІЛ» підтверджена належним чином оформленими первинними документами та помилковість контролюючого органу про порушення позивачем п.п. 134.1.1 п 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, 198.1, п.п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України.

В частині висновків акту перевірки про здійснення ТОВ «МІТРЕЙД» реалізації товару за ціною нижчою, ніж ціна придбання, суд зазначає таке.

З висновку контролюючого органу, викладеного в акті перевірки вбачається, що ТОВ «Мітрейд» занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ шляхом здійснення реалізації товару за ціною нижчою, ніж ціна придбання, на загальну суму 78 632 грн., у т.ч.:

- за квітень 2021 року на суму 541 грн;

- за травень 2021 року на суму 322 грн;

- за серпень 2021 року на суму 104 грн;

- за вересень 2021 року на суму 360 грн;

- за жовтень 2021 року на суму 70 грн;

- за листопад 2021 року на суму 19 грн;

- за грудень 2021 року на суму 438 грн;

- за січень 2022 року на суму 64 грн;

- за лютий 2022 року на суму 586 грн;

- за червень 2022 року на суму 1409 грн;

- за липень 2022 року на суму 6033 грн;

- за серпень 2022 року на суму 25 481 грн;

- за вересень 2022 року на суму 4204 грн;

- за жовтень 2022 року на суму 4710 грн;

- за листопад 2022 року на суму 1939 грн;

- за грудень 2022 року на суму 39 грн;

- за січень 2023 року на суму 213 грн;

- за лютий 2023 року на суму 1035 грн;

- за березень 2023 року на суму 870 грн;

- за квітень 2023 року на суму 2280 грн;

- за червень 2023 року на суму 6117 грн;

- за липень 2023 року на суму 21 565 грн;

- за серпень 2023 року на суму 233 грн.

В позовній заяві позивач зазначає, що в більшості наведених податковим органом випадків, підприємством було здійснено продаж ТМЦ за вірною (більше ціни закупівлі) ціною із встановленим ПДВ, так у перевіряємий період 18.06.2021 відповідно до видаткової накладної № 877 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» бензин автомобільний Shebel-A-92-Євро5-Е5 у кількості 2,335 тис.л. за ціною з ПДВ 25,6 грн/л.

18.06.2021 відповідно до видаткової накладної № 252 ТОВ «Мітрейд» поставлено ПАТ «ГОНГ» бензин автомобільний Shebel-A-92-Євро5-Е5 у кількості 2,335 тис.л. за ціною з ПДВ 26,8 грн/л.

01.07.2021 відповідно до видаткової накладної № 1011 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» бензин автомобільний Shebel-A-92-Євро5-Е5 у кількості 4,935 тис.л. за ціною з ПДВ 25,6 грн/л.

01.07.2021 відповідно до видаткової накладної № 266 ТОВ «Мітрейд» поставлено Іванівській дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААНУ бензин автомобільний Shebel-A-92-Євро5-Е5 у кількості 4,935 тис.л. за ціною з ПДВ 27,3 грн/л.

20.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 1781 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 9,116 тис.л. за ціною з ПДВ 22,9 грн/л.

20.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 350 ТОВ «Мітрейд» поставлено ТОВ «Дельта» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 9,116 тис.л. за ціною з ПДВ 24,7 грн/л.

27.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 1862 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 9,116 тис.л. за ціною з ПДВ 22,9 грн/л.

27.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 363 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФГ «АЛЬФЬОРОВ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 9,117 тис.л. за ціною з ПДВ 24,3 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 1878 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 18,541 тис.л. за ціною з ПДВ 22,8 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 367 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФГ «РОМАШКА» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 18,541 тис.л. за ціною з ПДВ 23,35 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 1879 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 7,733 тис.л. за ціною з ПДВ 22,8 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 365 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФГ «ХОРОШКО ЛЕОНІД МИКОЛАЙОВИЧ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 7,733 тис.л. за ціною з ПДВ 23,4 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 1880 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,394 тис.л. за ціною з ПДВ 22,8 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 366 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФОП ОСОБА_3 паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,394 тис.л. за ціною з ПДВ 23,2 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 1881 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 7,432 тис.л. за ціною з ПДВ 22,8 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 367 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФГ «РУСЛАН» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 7,432 тис.л. за ціною з ПДВ 23,35 грн/л.

30.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 1897 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 25,973 тис.л. за ціною з ПДВ 22,8 грн/л.

30.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 369 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФГ «РУСЛАН» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 25,973 тис.л. за ціною з ПДВ 23,2 грн/л.

02.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 2256 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 14,210 тис.л. за ціною з ПДВ 25,3 грн/л.

02.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 369 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФГ «КОБЄЛЄВ РОМАН АНАТОЛІЙОВИЧ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 14,210 тис.л. за ціною з ПДВ 26,8 грн/л.

26.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 2571 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,907 тис.л. за ціною з ПДВ 26,85 грн/л.

26.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 489 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФОП ОСОБА_4 паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,907 тис.л. за ціною з ПДВ 27,6 грн/л.

27.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 2578 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,907 тис.л. за ціною з ПДВ 26,85 грн/л.

27.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 501 ТОВ «Мітрейд» поставлено ТОВ «ВК «ВІВАТ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,907 тис.л. за ціною з ПДВ 27,4 грн/л.

28.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 2597 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 7,015 тис.л. за ціною з ПДВ 26,85 грн/л.

28.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 505 ТОВ «Мітрейд» поставлено ТОВ «Компанія «Магістраль-А» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 7,015 тис.л. за ціною з ПДВ 27,2 грн/л.

28.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 2589 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 14,210 тис.л. за ціною з ПДВ 26,85 грн/л.

28.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 504 ТОВ «Мітрейд» поставлено СФГ «НИВА» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 14,210 тис.л. за ціною з ПДВ 27,49 грн/л.

28.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 2596 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,857 тис.л. за ціною з ПДВ 26,85 грн/л.

28.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 506 ТОВ «Мітрейд» поставлено ПП «ГРАНДАС» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,587 тис.л. за ціною з ПДВ 27,45 грн/л.

З вказаних документів вбачається, що у всіх випадках, наведених контролюючим органом в перевіряємому періоді, позивачем не було порушено жодних вимог.

Відповідно до пункту 23.1 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За приписами пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (підпункт 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

З аналізу наведених норм права вбачається, що звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу повинні відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).

Таким чином, ціна господарської операції, яка визначена сторонами у договорі, за загальним правилом та допоки не доведено зворотне, уважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

В свою чергу, ринковою ціною може бути: договірна ціна за умови, що правочин відбувся на добровільній основі та обидві сторони є взаємно незалежними; ціна, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.

Тому, особа, яка вважає, що платник податку здійснював продаж самостійно товарів за цінами, нижчими за рівень ринкових цін, має право довести цю обставину зважаючи на рівень ціни, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.

Суд зауважує, що в цій справі значення має факт доведення реалізації товарів за цінами, які не відповідають ринковим та цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів, визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.

Натомість, судовим розглядом встановлено, що при проведенні перевірки аналіз цін на бензин та дизельне паливо, контролюючим органом не здійснювався.

В акті перевірки жодних доказів щодо реалізації продукції товариства за цінами, які не відповідають звичайним, контролюючим органом не наведено і під час судового розгляду справи також не надано.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

Положеннями наведеної норми поняття господарської діяльності, визначається не через фактичне одержання доходу, а як спрямованість на одержання доходу. Проведення деяких операцій у збиток не свідчить про те, що позивач не отримав дохід і не прагнув отримати прибуток від господарської діяльності.

Отже, мета отримання доходу є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності, що передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

У пункті 14.1.231 ПК України наведене визначення розумної економічної причини (ділова мета), яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Наведене, однак, не означає обов`язкову прибутковість кожної окремої операції, адже в аналізованих нормах йдеться не про позитивний фінансовий результат та не про прибуток як об`єкт оподаткування, а про доход як один з елементів обчислення бази оподаткування. Господарська операція, спрямована на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об`єктивним процесом здійснення господарської діяльності, яка опосередковується комерційним ризиком неодержання очікуваного доходу. Втім віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках належного обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 09.06.2015 у справі №21-289а15 та Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.02.2020 у справі №440/1503/19, від 05.12.2023 року у справі № 816/1827/16, від 25.07.2023 року у справі № 813/3002/15.

Також у Постанові від 17 березня 2020 р. у справі № 812/9439/13-а Верховний Суд дійшов висновку, що ділова мета простежувалася в операціях нафтопереробного заводу, які хоч і були збитковими, проте підприємство несло витрати у зв`язку з особливостями поточних бізнес-процесів та вимогами чинного законодавства. При цьому Суд звернув увагу на те, що не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Водночас Суд наголосив на тому, що відповідно до чинного на момент спірних правовідносин законодавства, обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Серед іншого, Суд зазначив, що економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Таким чином, важливими для визначення ділової мети є не наслідки конкретної операції, а саме наміри платника, пов`язані з її виконанням. При цьому варто враховувати не лише суб`єктивну складову ситуацію конкретного підприємства, але й об`єктивно оцінити ситуацію з точки зору добросовісного суб`єкта господарювання. Відповідно, для доведення ділової мети необхідно, щоб в операціях платника простежувалася тенденція до найбільшого скорочення його витрат, а не штучного збільшення цих витрат для зменшення сум податку на прибуток.

При цьому, при аналізі ділової мети операцій, щодо яких сплачується податок на додану вартість, використовується подібний підхід, однак завдання встановити, чи не спрямовані збиткові операції, зокрема продаж за ціною нижче собівартості, лише для отримання відшкодування з державного бюджету.

Оцінюючи важливість перевірки ділової мети в операціях платника щодо здійснення страхових виплат пов`язаній компанії, у Постанові від 21 липня 2020 р. у справі № 816/191/17 Верховний Суд зазначив, що оцінка доцільності економічних рішень платника в процесі провадження ним господарської діяльності, ефективності використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу. Таким чином, Суд наголосив на тому, що вирішувати, які саме господарські операції слід здійснити в межах господарської діяльності, повинен сам платник, а економічна ефективність та доцільність витрат є якісним показником, який не впливає на податковий облік платника.

Такий висновок загалом узгоджується з положеннями статті 42 Господарського кодексу України, в якій зазначається, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що останнім керуючись власними економічними цілями, методом ФІФО, було здійснено продаж дизельного палива за окремими операціями з контрагентами за нижчою ціною, однак у підсумку проданого товару ТОВ «Мітрейд» не зазнало збитків у періоді, що перевірявся та досягло прибутку відносно кожної операції з придбання ТМЦ, зворотнього акт перевірки та матеріали справи не містять, що спростовує висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, абз. 1 і 2 пп.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Відносно епізоду несвоєчасної реєстрації податкових накладних суд зазначає наступне.

Зі змісту податкового повідомлення-рішення №00063110719 від 07.02.2024 року вбачається, що на підставі акта перевірки від 14.12.2023 року № 39995/20-40-07-19-05/36624196 встановлено порушення вимог п. 120-1.2 ст. 120-1, п. 201.1. ст. 201, абз. 4 пп. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, а саме не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Обсяг ТМЦ, по яким встановлено нестачу та які не використано в господарській діяльності 897 625,17 грн.

Згідно п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755 із змінами та доповненнями «Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді з наданням платниками податку на додану вартість електронними документами».

На підставі п.187,1 ст. 187 Податкового Кодексу України «Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше.

а), дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б), дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а ДІЛІ послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абз.1 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до абз,15 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. № 2755- УІ «Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця. - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця. - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені:

для зведених податкових накладних та/'або розрахунків коригування до податкових накладних до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу. - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкових накладних до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом».

Реєстрація податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється відповідно до порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних «для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних до податкових накладних, складених з І по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних до таких зведених податкових, накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 19.8 та пунктом 199,1 статті 199 цього Кодексу. - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування до податкових накладних, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику. - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкових накладних до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з Податкового Кодексу України».

Так, перевіркою встановлено, що в порушення пункту 201.1. пункту 201.10 статті 201 Кодексу ТОВ «Мітрейд» не здійснено реєстрацію податкових накладних і розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних по обсягу ТМЦ, по яким встановлено нестачу та які не використані у господарській діяльності за періоди: квітень-травень, серпень грудень 2021; січень-лютий, червень-грудень 2022; січень квітень, червень-серпень 2023.

Відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Правила проведення інвентаризації для юридичних осіб, у тому числі обов`язкові випадки її проведення та оформлення результатів інвентаризації визначено Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 2 вересня 2014 року №879 (далі - Положення №879), пунктом 5 розділу І якого встановлено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Пунктом 7 розділу І Положення №879 встановлено випадки обов`язкового проведення інвентаризації, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Згідно з актом перевірки, в ході проведення перевірки Товариству не вручався запит щодо проведення інвентаризації залишків основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки та не встановлено, яких саме ТМЦ не вистачає.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі - Порядок №727).

Порядком №727 визначаються основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки, інформативних додатків до акта (довідки), порядку його (її) підписання, реєстрації та зберігання.

Пунктом 2 Порядку №727 акт документальної перевірки визначено як службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до пунктів 3 - 5 Розділу ІІ Порядку №727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2 пункту 4 Розділу ІІІ Порядку №727 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

При цьому, згідно пункту 1 Розділу IV Порядку, опис отриманих копій документів належить до інформативних додатків до акту перевірки.

Акт перевірки не містить доказів вручення запиту щодо проведення інвентаризації залишків основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки та не встановлено, яких саме ТМЦ не вистачає та які не використано в господарській діяльності, а також за якими саме операціями не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН.

Таким чином, детальне відображення в Акті перевірки змісту виявлених порушень є обов`язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані належним чином в Акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду 11 жовтня 2023 року по справі № 420/13218/22.

Водночас, позивачем було надано відомості з бухгалтерського обліку, які долучено до матеріалів справи, відповідно до яких підприємством подано та зареєстровано усі податкові накладні відповідно до таблиці, наведеної у позові.

Щодо інших витрат, про які йдеться в акті перевірки суд зазначається наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що ТОВ «Мітрейд» завищено показник «інші витрати» на загальну суму 1400000 грн шляхом віднесення витрат на правову допомогу, отриману від ТОВ «АДВОКАТСЬКО-АУДИТОРСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ФЕНІКС» та ТОВ «ОПТІМА ЛЕКС».

Однак, проаналізувавши матеріали справи суд не може погодитись з висновком контролюючого органу з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року N 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VІ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з чинним законодавством України, визначення розміру витрат на правничу допомогу підтверджують наступні документи: договір про надання правової допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат ТОВ «Мітрейд» надано Договори про надання правової допомоги з ТОВ «АДВОКАТСЬКО-АУДИТОРСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ФЕНІКС», ТОВ «ОПТІМА ЛЕКС», акти виконаних робіт за перевіряємий період, які долучено до матеріалів справи та досліджено судом.

Підставою для винесення висновку податковим органом про відсутність підтверджених господарських відносин між ТОВ «Мітрейд» та ТОВ «АДВОКАТСЬКО-АУДИТОРСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ФЕНІКС», ТОВ «ОПТІМА ЛЕКС» є не подання ТОВ «АДВОКАТСЬКО-АУДИТОРСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ФЕНІКС», ТОВ «ОПТІМА ЛЕКС» податкової звітності за період проведення перевірки.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-ХІV.

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності своїх рішень. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (вул. Киргизька, буд. 19, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 36624196) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 07.02.2024 року № 00062900719 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 508 231, 25 грн. (один мільйон п`ятсот вісім тисяч двісті тридцять одна гривня 25 копійок), з яких 1 206 585 грн. (один мільйон двісті шість тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять гривень) за податковими зобов`язаннями та 301 646, 25 грн. (триста одна тисяча шістсот сорок шість гривень 25 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 07.02.2024 року № 00062950719 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 1 019 650 грн. (один мільйон дев`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят гривень), з яких 815 720 грн. (вісімсот п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять гривень) за податковими зобов`язаннями та 203 930 грн. (двісті три тисячі дев`ятсот тридцять гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 07.02.2024 року № 00063010719 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 131 711, 00 грн. (сто тридцять одна тисяча сімсот одинадцять гривень).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 07.02.2024 року № 00063110719 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 27601, 30 грн. (двадцять сім тисяч шістсот одна гривня 30 копійок.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (вул. Киргизька, буд. 19, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 36624196) сплачену суму судового збору в розмірі 30280, 00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19.07.2024 року.

Суддя Бадюков Ю.В.