Рішення

від 10.07.2024 по справі 638/18275/15-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/18275/15-ц

Провадження № 2/638/278/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2024 Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Черкашиної Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Компаніяз управлінняактивами «Фінекс-Капітал»,що дієвід свогоімені,в інтересахта зарахунок активівПайового закритогонедиверсифікованого венчурногоінвестиційного фонду«ГРОТ» до ОСОБА_1 прозвернення стягненняна предметіпотеки тазустрічним позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Компанія зуправління активами«Фінекс-Капітал»,що дієвід свогоімені,в інтересахта зарахунок активівПайового закритогонедиверсифікованого венчурногоінвестиційного фонду«ГРОТ»,треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прозахист правспоживачів,визнання недійснимдоговору споживчогокредиту,договору іпотекичастки майна,-

ВСТАНОВИВ:

29.10.2015 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті ворота» в особі представника Єрмак В.О. до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно прохальної частини якої просить суд: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті ворота» за договором №85 про надання споживчого кредиту від 26.04.2013 року в загальній сумі 101753,74 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №13-067 від 26.04.2013 року, з урахуванням усіх змін до нього, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішнім Є.В., зареєстрований в реєстрі за №930, предметом якого є нерухоме майно (разом з усіма його приналежностями), а саме: 40/100 частин квартири АДРЕСА_1 та складається з трьох кімнат житловою площею 46,1 кв.м., загальною площею 61,5 кв.м. комунальна на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті ворота» шляхом надання права Публічному акціонерному товариству «Банк Золоті ворота» на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі покупцеві із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, визначеною за згодою сторін або на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності; дозволити Публічному акціонерному товариству «Банк Золоті ворота» отримувати витяги, оригінали та дублікати документів, необхідних для продажу предмета іпотеки; зобов`язати ОСОБА_1 передати Публічному акціонерному товариству «Банк Золоті ворота» за актом приймання-передачі 40/100 частин квартири АДРЕСА_1 та складається з трьох кімнат житловою площею 46,1 кв.м., загальною площею 61,5 кв.м., на зберігання Публічному акціонерному товариству «Банк Золоті ворота» на період її реалізації з переданням всіх засобів та знарядь доступу до 40/100 частин квартири АДРЕСА_1 та складається з трьох кімнат житловою площею 46,1 кв.м., загальною площею 61,5 кв.м., а також технічну документацію та правовстановлюючі документи на 40/100 частин квартири; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті ворота» та ОСОБА_1 було укладено договір №85 про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк зобов`язується 26.04.2013 року надати позичальникові грошові кошти у розмірі 70000,00 грн., а позичальник зобов`язується на умовах, передбачених кредитним договором, повернути кредит в термін не пізніше 25.10.2016 року та сплатити проценти за користування ним за ставкою 19,00% річних. Позичальником порушені умови кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів в строки, передбачені кредитним договором та станом на 21.10.2015 року виникла заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором в розмірі 101753,74 грн., яка складається з: суми строкової заборгованості за кредитом у розмірі 51615,00 грн., суми строкової заборгованості за відсотками у розмірі 1385,11 грн., суми простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 17100,00 грн., суми простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 18313,69 грн., пені за простроченою заборгованістю за кредитом у розмірі 6905,32 грн., пені за простроченою заборгованості за відсотками у розмірі 6434,62 грн.

В забезпечення виконання всіх вимог банку до позичальника за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього, було укладено наступний іпотечний договір: 26.04.2013 року між банком АТ «Банк Золоті ворота» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №13-067, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішнім Є.В., зареєстрований в реєстрі за №930, предметом якого є нерухоме майно (разом з усіма його приналежностями), а саме: 40/100 частин квартири АДРЕСА_1 та складається з трьох кімнат житловою площею 46,1 кв.м., загальною площею 61,5 кв.м. комунальна.

Ринкова вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 135000,00 грн.

Невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, порушені законні права позивача на отримання належних останньому за кредитним договором коштів, як кредитора у грошовому зобов`язанні, у зв`язку із чим позивач звернувся із позовом про звернення стягнення на нерухоме майно відповідача, що є предметом іпотеки, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки третім особам від свого імені, з дотриманням передбаченої статтею 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу.

Ухвалою Дзержинського районного суд ум. Харкова від 19.11.2015 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання (головуючий суддя Грищенко І.О.).

08.04.2016 року відповідачем ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Золоті ворота» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору споживчого кредиту, договору іпотеки частки майна, згідно прохальної частини якого просить суд: визнати недійсним договір №85 про надання споживчого кредиту від 26.04.2013 року, як такий, що вчинений під впливом помилки, щодо обставин, які мають істотне значення; визнати нікчемним іпотечний договір №13-067, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Горішнім Є.В., зареєстрований в реєстрі за номером 930 предметом якого є нерухоме майно (разом з усіма його приналежностями), а саме: 40/100 частин квартири АДРЕСА_1 та складається з 3 кімнат житловою площею 46,1 кв.м., загальною площею 61,5 кв.м., комунальна.; стягнути судові витрати по справі.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що у випадку задоволення позовних вимог банку, будуть порушені права відповідача стосовно реалізації об`єкту іпотеки. Майно у вигляді 40/100 частин квартири АДРЕСА_1 , в натурі не виділена, інші співвласники майна ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яким належать 60/100 часток наведеного майна, останні мешкають у вказаній квартирі. Чинним законодавством не передбачена можливість передачі в іпотеку частини об`єкта нерухомого майна, оскільки після виділення в натурі й реєстрації права власності на неї, така частина перестає бути частиною і стає окремим об`єктом нерухомості. Вказаний висновок повинен застосовуватись незалежно від того, чи перебуває частина об`єкта нерухомого майна в спільній власності, чи в одноособовому володінні. Будь-якої згоди співвласники майна на укладання договору іпотеки не надавали, у зв`язку із чим відповідач вважає, що вказаний договір є нікчемним. Вказане є підставою для звернення до суду за захистом свої прав та інтересів.

30.06.2016 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення зустрічних позовних вимог про захист прав споживачів, визнання недійсним договору споживчого кредиту, договору іпотеки частки майна.

Ухвалою Дзержинського районного суд ум. Харкова від 30.06.2016 року прийнято до спільного провадження з первісним позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Золоті ворота» Єрмака Валерія Олександровича до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки зустрічний позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Золоті ворота» Єрмака Валерія Олександровича про захист прав споживачів, визнання недійсним договору споживчого кредиту, договору іпотеки частки майна (головуючий суддя Грищенко І.О.).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.09.2016 року залучено до участі у справі в якості позивача шляхом заміни первісного позивача в особі ПАТ «Банк Золоті ворота» його правонаступником ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «ГРОТ» (головуючий суддя Грищенко І.О.).

06.03.2019 року від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення зустрічних позовних вимог із зазначенням третіх осіб на стороні позивача за зустрічним позовом, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

12.04.2019 року від відповідача за зустрічним позовом до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1

12.04.2019 року від позивача за первісним позовом до суду надійшла позовна заява про зміну предмету позову, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість на загальну суму 246491,59 грн.

29.11.2019 року до суду від позивача за первісним позовом до суду надано заяву про збільшення позовних вимог, а саме просить суд: стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача заборгованість на загальну суму 318746,70 грн.

02.11.2019 року від відповідача за первісним позовом до суду надійшов відзив на позовну заяву про зміну предмету позову, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог за первісним позовом.

На підставі розпорядження №02-06/614 від 20.07.2020 року проведено повторний автоматизований розподіл справи та визначено нового головуючого суддю для розгляду вказаної справи ОСОБА_5 , що підтверджує протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.09.2020 року вказану цивільну справу прийнято до провадження судді Хайкіна В.М. та призначено судове засідання.

01.02.2021 року від представника позивача за первісним позовом до суду надано заяву про збільшення позовних вимог та відповідно до прохальної частини просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість на загальну суму 311267,00 грн; зазначити у рішенні про нарахування процентів та встановленого індексу інфляції від суми стягнення, яка буде встановлена рішенням сулу, до моменту виконання рішення, відповідно до вимог статті 625 ЦК України із розрахунку 39% річних від простроченої суми заборгованості 68715,00 грн. та індексу інфляції на всю суму, що підлягає стягненню за рішенням суду; розподілити судові витрати у відповідності з положеннями статті 141 ЦПК України. Вимоги заяви обґрунтовує тим, що відповідач до теперішнього часу жодним чином не бажає сплатити заборгованість за кредитним договором, увесь час користується грошовими коштами, що їй не належать та не сплачує за їх користування проценти, заборгованість ОСОБА_1 значно збільшилась з моменту звернення ПАТ «Банк Золоті Ворота» до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.06.2021 року прийнято до розгляду заяву позивача за первісним позовом про зміну предмету позову, постановлено розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, виключено ОСОБА_4 зі складу учасників справи у зв`язку зі смертю.

17.11.2023 року від позивача за первісним позовом до суду надано уточнену позову заяву.

В судове засідання позивач за первісним позивом Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітл», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «ГРОТ» не з`явився, від представника адвоката Бондаренко Н.В. в матеріалах справи міститься заява з проханням розгляд справи проводити без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, причину неявки не повідомила, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. Від представника адвоката Левкова В.М. до суду вкотре надійшла заява про відкладення слухання справи.

З приводу відкладення слухання справи, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 3 статті 13ЦПКУкраїни учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд, несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17ЗаконуУкраїни«Про виконаннярішеньтазастосування практикиЄвропейськогосудуз правлюдини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Враховуючи викладене, а також те, що матеріали справи містять докази повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, участь у засіданні є правом, а не обов`язком сторони, відповідач достеменно поінформована про наявність вказаного судового провадження, порушеного за пред`явленим до неї позовом, а також тривалий розгляд справи, суд дійшов висновку про можливість проводити розгляд справи без участі сторони відповідача за наявними у справі матеріалами.

Одночасно суд звертає увагу на те, що представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Левковим В.М. неодноразово подавались заяви про відкладення слухання справи з різних причин, що свідчить про зловживання своїми правами. В сукупності вказані спрямовані на затягування судового процесу, що є не припустимим зважаючи на принципи цивільного судочинства.

Також суд звертає увагу на те, що адвокатом Левком В.М. 02.03.2023 року до суду надано клопотання, в якому він повідомив про закінчення строку дії договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 31.12.2022 року.

Треті особи за зустрічним позовом до суду не з`явились, причину неявки не повідомили, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, причини неявки визнані судом неповажними, і тому неявка відповідача не може бути перешкодою для розгляду судом справи, що відповідає положенням статті 223 ЦПК України.

Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у позові, доводи відповідача, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За приписом частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 статті 13 та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 1 ЦК Україницивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені устатті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно приписів частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626, частини 1 статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, одним із різновидів договорів є кредитний договір.

Згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що 29.10.2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Золоті Ворота» звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

26.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті ворота» та ОСОБА_1 укладено договір №85 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 70 000,00 грн, а Позичальник ОСОБА_1 зобов`язалася на умовах, передбачених Кредитним договором, повернути кредит в термін не пізніше 25.10.2016 року та сплатити проценти за користування ним за ставкою 19% річних.

Відповідач ОСОБА_1 порушила умови договору № 85 про надання споживчого кредиту від 26.04.2013 року щодо повернення кредиту та сплати процентів в строки, передбачені Кредитним договором та станом на 21.10.2015 року виникла заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором в розмірі 101 753,72 грн, яка складається з суми заборгованості за кредитом- 68 715, грн.., сума заборгованості за відсотками -19 698,88 грн., пені за простроченою заборгованістю, всього, в тому числі, за кредитом 6 905,32 грн., за процентами 6 434,62 грн.

В забезпечення виконання усіх вимог Банку до Позичальника за Кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього, було укладено іпотечний договір № 13-067, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішнім Є.В., за реєстровим № 930, предметом якого є нерухоме майно, а саме: 40/100частин квартири АДРЕСА_1 .

25.04.2016 року ПАТ «Банк Золоті Ворота» ( первісний кредитор) на підставі Договору про відступлення права вимоги № 88 відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія Горизонт», зокрема, але не виключно, в повному обсязі права вимоги за Кредитним договором та на підставі Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Калінчук І.В. за реєстровим № 659 відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія Горизонт» право вимоги за Іпотечним договором № 13-067.

26.04.2016 року ТОВ «Фінансова Компанія Горизонт» на підставі Договору про відступлення права вимоги та на підставі Договору про відступлення прав за Іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Калінчук І.В. за реєстровим № 664 відступив на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс- Капітал» , що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційний фонд «ГРОТ» (реєстраційний код за ЄДРІСІ 233448) зокрема, але не виключно, в повному обсязі права вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором № 13-067 від 26.04.2013 року.

Таким чином, позивач, ТОВ «КУА «Фінекс- Капітал» на сьогоднішній день є кредитором відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги від 26.10.2016 року Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор прийняв належні Первісному кредитору права вимоги до Боржника за Кредитним договором щодо повернення кредиту ( заборгованості) та/або сплати процентів за користування та/або сплати комісій та/або сплати пені/та/або сплати штрафів та/або компенсації ( відшкодування) інфляційних збитків та/або компенсації ( відшкодування) інших витрат ( збитків), здійснених ( понесених)Банком та/або Первісним кредитором ( надалі за текстом- Право вимоги).

Згідно п. 1.3.2. вищезазначеного договору, обсяг прав вимоги: усі права вимоги погашення заборгованості Боржника за Кредитним договором №2 ( відповідно до розділу «Визначення термінів та понять в Договорі» - кредитний договір №2 Договір № 85 від 26.04.2013 р. про надання споживчого кредиту) , що забезпечений Іпотечним договором , в обсязі 120 914, 35 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач до теперішнього часу жодним чином не бажає сплатити заборгованість за кредитним договором, увесь час користується грошовими коштами, що їй не належать, та не сплачує за їх користування проценти, заборгованість ОСОБА_1 значно збільшилась з моменту звернення ПАТ «Банк Золоті Ворота» до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Таким чином, ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс- Капітал» набувши статусу нового кредитора у Кредитному договорі № 85 від 26.04.2013 року, отримало право пред`явлення грошової вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в неї заборгованості за вказаним договором.

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс- Капітал»», ні на рахунки попереднього кредитора.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.1. Кредитного Договору № 85 від 26.04.2013 року, проценти є платою за користування кредитом та сплачуються Позичальником за весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит.

Згідно з положеннями п.2.3. Кредитного договору, за користування кредитом після закінчення строку, на який було надано кредит ( з урахуванням додаткових угод до Договору), проценти сплачуються Позичальником за ставкою, на 20 процентних пунктів вищою ніж та, яка визначена у п.1.1. Договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1,2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно доправової позиціїВеликої ПалатиВерховного Суду(постановавід 23травня 2018року усправі №910/1238/17),проценти,які нараховуютьсяза наданів користуваннягрошових коштівподіляються надві категорії:проценти за користування кредитом проценти які нараховуються в межах строку кредиту (позики) визначеного в договорі, і такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульовано частиною 1 статті 1048 та частиною 1 статті 1054 ЦК України; проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами проценти які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати яких урегульовано частиною 2 статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 05.03.2019 по справі № 5017/1987/2012 полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Таким чином, з огляду на викладене Верховний Суд вважає, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів кредитного договору у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України. (пункти 49 та 50 постанови від 05.03.2019 року у справі у справі № 5017/1987/2012).

Приймаючи доуваги вищезазначеніПравові позиціїВерховного суду,та тойфакт,що сторонипогодили порядокнарахування івиплати процентівпоза межамистроку діїдоговору (п.2.1.,2.3.Договору),заборгованість відповідачастаном на19.11.2020року становить:сума простроченої заборгованості за кредитом 68 715,00 грн.; відповідно до п. 1.1. договору проценти за користування грошовими коштами до 25.10.2016 року становить 19% річних; станом на 21.10.2015 року ( звернення банку до суду з позовною заявою) заборгованість позивача складала 101 753,74 грн.Строк дії договору до 25.10.2016 року.

Отже,проценти за користування грошовими коштами станом на 25.10 2016 року склали 43 409,54 грн. Відповідно до п. 2.1., 2.3. Договору, ст. 625 ЦК України, за користування кредитом після закінчення строку, на який було надано кредит ( з урахуванням додаткових угод до Договору), проценти сплачуються Позичальником за ставкою, на 20 процентних пунктів вищою ніж та, яка визначена у п.1.1. Договору, тобто 39 % річних.

Отже,проценти за користування грошовими коштами за період з 25.10.2016 року по 27.01.2021 року склали 114 082, 9 грн.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Отже, інфляційне збільшення суми боргу за період жовтня 2015 року по грудень 2020 року становить 71 719,19 грн. Окрім того, на момент звернення Первісного кредитора до суду, відповідно до умов Кредитного договору ( п. 4.1.1., п. 5.9.), пеня за простроченою заборгованістю складала: за кредитом 6905,32 грн, за процентами 6 434,62 грн.

Таким чином,станом на27.02.2021року заборгованістьвідповідача передпозивачем складає:сума простроченоїзаборгованості -311266,57грн.,яка складаєтьсяз:сума простроченої заборгованості за кредитом - 68 715,00 грн.; сума простроченої заборгованості за процентами - 157 494,44 грн.; інфляційне збільшеннясуми боргуза періодз жовтня2015року погрудень 2020року -71719,19грн.;пеня за простроченою заборгованістю кредитом 6905,32 грн, за процентами 6 434,62 грн.

Вказані розрахунки заборгованості відповідачем спростовано не було.

08.04.2016 року відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 було подано зустрічну позовну заяву, з урахуванням заяви про уточнення, в якій вона просить визнати недійсним договір № 85 про надання споживчого кредиту від 26.04.2013 року, як такий що вчинено під впливом помилки, щодо обставин які мають істотне значення та визнати нікчемним іпотечний договір № 13-067, укладений між ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Горішним Є.В., за реєстрований в реєстрі за номером 930.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що позивачем за первісним позовом ПАТ «Банк Золоті Ворота» перед укладанням кредитного договору і наданні кредитних коштів письмово не повідомив інформацію про умови кредитування і та сукупну вартість кредиту, посилається на порушення з боку банку п. 2.1., 2.2., 2.4., 2.5., 3.1. 3.3., 3.4.Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 р за № 541/13808,

З долучених до матеріалів справи доказів суд вбачає,що такі твердження ОСОБА_1 спростовуються Договором № 85 про надання споживчого кредиту від 26.04.2013 р., в якому зазначені усі істотні умови договору. Так, в договорі указано предмет договору, строк дії договору і повернення коштів, процентна ставка за користування кредитом, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін, порядок розірвання договору та інше.

Додатком № 1 до договору № 85 від 26.04.2013 року , який є графіком платежів у розмірі сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань Позичальника за кожним платіжним періодом з розписом сукупної вартості кредиту у формі кредитної лінії.

Текст вищенаведених документів детально описує всі умови укладення договору споживчого кредиту, порядок сплати та нарахування плати за користуванням цим кредитом, а факт підписання цих документів ОСОБА_1 і отримання суми кредиту підтверджує обізнаність ОСОБА_1 з умовами кредитування.

В п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" , постанови Верховного Суду від 13.04.206 року по справі №6-2953цс15зазначено, що Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Щодо вимоги про визнання нікчемним іпотечного договору № 13-067 від 26.04.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Золоті Ворота», В обґрунтування нікчемності іпотечного договору ОСОБА_1 посилається на той факт, що в супереч положенням ст.. 5,6 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки стала 40/100 частин квартири, які не було виділено в натурі і на укладання договору не було нотаріально посвідченої згоди інших співвласників.

Дослідивши докази, що долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що 40/100частин квартири АДРЕСА_1 мають власний реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та технічний паспорт, власний особовий рахунок.Права власності на предмет іпотеки ОСОБА_1 отримала на підставі договору дарування від 25.04.2006 року і згідно даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно на час внесення запису про право власності ОСОБА_1 , форма власності зазначена не як « приватна спільна», а як «приватна» власність, на 40/100 квартири було видано окреме свідоцтво про право власності р.№ 1-94-42501 ХМЦПДЖФ від 11.11.1994 року, що свідчить про виділ в натурі частки в комунальній квартирі і про дотримання вимог ст.. 6 Закону України «Про іпотеку» при укладанні спірного договору іпотеки.

Такж суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом жодного разу не було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: нотаріальної справи щодо укладеного договору іпотеки між банком та відповідачем для підтвердження своїх позовних вимог за зустрічним позовом в тій частині, що при посвідченні договору іпотеки було порушено процедуру його укладання, а саме не надано згоди інших спів власників квартири.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву.

Так як своїх зобов`язань за кредитними договорами відповідач добровільно не виконує належним чином, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника повернення коштів отриманих у кредит, а також процентів за користування кредитом.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами статті 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно приписів статті 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених доказів, обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про доведеність позивачем за первісним позовом, викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для задоволені позовних вимог в повному обсязі та захисту порушеного права позивача в судовому порядку.

Враховуючи той факт, що відповідачем за первісним позовом не виконано вимоги кредитного договору та банку не повернуто суму кредитних коштів, в строк, визначений договором, розрахунок заборгованості не спростований, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні у зустрічному позові відповідача ОСОБА_1 про захист прав споживачів, визнання недійсним договору споживчого кредиту, договору іпотеки частки майна.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Представником позивача адвокатом Бондаренко Н.В. до закінчення судових дебатів у справі подано заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката , що були здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс- Капітал»» при розгляді справи 638/18275/15-ц у сумі 50000,00 грн . На підтвердження витрат на правничу допомогу надано Копію Угоди про надання правової ( правничої) допомоги б/н від 03.09.2018 року, копію Додаткової угоди №1 від 06.03.2019 року, Копію акту про надання юридичних послуг.

Судом встановлено, що між ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс Капітал» та Адвокатським бюро «Бондаренко Наталії» в особі керуючого бюро адвоката Бондаренко Н.В. було укладено Угоду про надання правової ( правничої) допомоги б/н від 03.09.2018 року та Додаткову угоду № 1 від 06.03.2019 року до зазначеної Угоди.

Предметом Угоди про надання правової ( правничої) допомоги б/н від 03.09.2018 року є : представництво інтересів та адвокатський захист ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс Капітал» Адвокатом Бондаренко Н.В. при розгляді у Дзержинському районному суді м. Харкова справи № 638/18275/15-ц та забезпечення юридичними засобами супроводу Клієнта шляхом:а) надання усних та письмових консультацій Клієнту та його представникам;б) безпосереднього участі Адвоката у якості представника позивача при розгляді справи у Дзержинському районному суді м. Харкова за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс Капітал», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «ГРОТ» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки ( справа № 638/18275/15-ц), з усіма правами позивача, передбаченими ст. 43,49,64 ЦПК України ;в) подання та витребування доказів, необхідних для розгляду справи по суті;г) складання заяв, пояснень, заперечень, скарг, клопотань а також інших процесуальних документів з правом підпису.

Відповідно до п. 3.1. зазначеного Договору, вартість послуг за даною угодою ( гонорар адвоката) погоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди до даного договору, в якій Сторони погоджують об`єм послуг, що надається Адвокатом.

Сторони домовились, що вартість послуг за даною угодою (гонорар) Адвоката складає фіксовану суму , яку сторони погоджують шляхом підписання Додаткової/их угод до даного Договору.

Сплата вартості послуг Адвоката здійснюється будь-яким незабороненим діючим законодавством способом за домовленістю сторін, але не пізніше 5-ти банківських днів з моменту виконання узгодженого об`єму робіт, а саме: винесення рішення по суті справи Дзержинським районним судом м. Харкова.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 від 06.03.2019 року, оплата за Угодою про надання правової ( правничої) допомоги б/н від 03.09.2018 року здійснюється на підставі дійсної додаткової угоди № 1 від 06.03.2019 року та акту про надання юридичних послуг, що підписується сторонами після надання узгодженого об`єму юридичних послуг до судових дебатів у справі № 638/18275/15-ц.

Відповідно до акту про надання юридичних послуг від 23.05.2024 року, загальна вартість наданих Адвокатом Клієнту послуг склала 50 000,00 гривень.

Відповідно до позиції Верховного суду, яка сформульована у Постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 17.08.2020 у справі №925/1067/19: витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 вказаного Кодексу), тобто, коли у сторони виникло зобов`язання за умовами договору з оплати адвокатських послуг.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

У Постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 також сформовано наступну правову позицію з приводу визначення фіксованої суми гонорару адвоката: Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Доводів податкового органу щодо не співмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не утримує.

Відповідно статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілейрозподілу судовихвитрат:1)розмір витратна професійнуправничу допомогуадвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу професійнуправничу допомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвоката,визначається згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспів мірниміз:1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг);2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг);3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку стягнення з відповідача та на користь позивача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 30000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 5618,37 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 280 282, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 651, 1046-1050, 1052, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Компаніяз управлінняактивами «Фінекс-Капітал»,що дієвід свогоімені,в інтересахта зарахунок активівПайового закритогонедиверсифікованого венчурногоінвестиційного фонду«ГРОТ» до ОСОБА_1 прозвернення стягненняна предметіпотеки задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Райового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «ГРОТ», реєстраційний код за ЄДРІСІ 233448, код ЄДРПОУ 34333275, заборгованість на загальну суму 311 266 (триста одинадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 57 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Компанія зуправління активами«Фінекс-Капітал»,що дієвід свогоімені,в інтересахта зарахунок активівПайового закритогонедиверсифікованого венчурногоінвестиційного фонду«ГРОТ»,треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прозахист правспоживачів,визнання недійснимдоговору споживчогокредиту,договору іпотекичастки майна відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Райового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «ГРОТ», реєстраційний код за ЄДРІСІ 233448, код ЄДРПОУ 34333275 сплачений судовий збір у розмірі 5 618 (п`ять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 37 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На підставі частини 1 статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.07.2024 року.

Головуючий: