Постанова

від 11.07.2024 по справі 608/1748/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 608/1748/23Головуючий у 1-й інстанції Коломієць Н.З. Провадження № 22-ц/817/560/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

за участю секретаря судового засідання Панькевич Т.І.,

представника апелянта адвоката Волинця С.А.,

представника відповідача адвоката Каліннікова М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №608/1748/23 за апеляційною скаргою адвоката ВОЛИНЦЯ Сергія Анастасовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 березня 2024 року, ухвалене суддею Коломієць Н.З., повний текст якого складено 29 березня 2024 року, в справі за позовом ОСОБА_1 до Білобожницької сільської ради Чортківського району, Тернопільської області, ОСОБА_2 про скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування частини земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області, ОСОБА_4 про скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування частини земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що в 1989 році він придбав у ОСОБА_5 житловий будинок, загальною площею 24 кв.м, що розташований на земельній ділянці розміром 0.08 га в с.Калинівщина Чортківського району Тернопільської області. Однак, речове право на нерухоме майно та їх обтяження зареєстровано не було. Пізніше ОСОБА_3 стало відомо, що частина присадибної ділянки, якої він є власником з 1989 року, знаходиться у приватній власності іншої особи ОСОБА_4 .

Підставою для оформлення права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_4 стало рішення Білобожницької сільської ради від 23.01.2021 №102 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок». Пунктами 1 та 1.2 даного рішення було вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати безоплатно у власність земельну ділянку ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства площею 0.1640 га в с.Калинівщина, Чортківського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125580700:03:001:0017.

В подальшому, ОСОБА_4 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на своє ім`я право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №337990492 від 05.07.2023, номер запису про право власності 40394510, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2283143461255.

Вважає, що його незаконним шляхом позбавлено права власності на частину земельної ділянки, яка належала йому, а тому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати п.1.2 рішення Білобожницької сільської ради від 23 січня 2021 року №102 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості) та передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок»;

- скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0.164 га, кадастровий номер 6125580700:03:001:0017 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в Тернопільській області, Чортківський район, с.Калинівщина, за ОСОБА_4 ;

- скасувати державну реєстрацію у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 0.1640 га, кадастровий номер 6125580700:03:001:0017 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в Тернопільській області, Чортківський район, с.Калинівщина, за ОСОБА_4 ;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 частину земельної ділянки.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_3 - адвокат Волинець С.А. подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що місцевий суд не врахував, що земельна ділянка під порядковим номером 324, на яку виготовлено кадастровий номер 6125580700:03:001:0017 з розташуванням в с.Калинівщина, фактично знаходиться в с.Білобожниця. Тобто відповідач ОСОБА_4 в незаконний спосіб набув право власності на земельну ділянку площею 0.11640 га, яка має розбіжності щодо місця її розташування.

Вважає, що під час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу її безоплатно у власність відповідачу ОСОБА_4 були порушені усталені межі довготривалого землекористування сторін, як наслідок зменшено розмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_3 в с.Калинівщина, що не заперечує Білобожницька сільська рада Чортківського району.

Також вказує, що із схеми перетину земельних ділянок с.Калинівщина, складеним ПП «Вектор», вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 6125580700:03:001:0017 (вл. ОСОБА_4 ) накладається розміром 0.0427 га на присадибну земельну ділянку ОСОБА_3 визначеною площею 0.0962 га фактичного землекористування (0.08 га згідно договору курівлі-продажу житлового будинку).

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі 689/26/17 вказує, що враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки (закріпленому у цивільному та земельному законодавстві) та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу права на земельну ділянку не передбачено умовами договору чи приписами законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - адвокат Калінніков М.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20.03.2024 залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Вказує, що права чи охоронювані законом інтереси апелянта ОСОБА_3 у спірних правовідносинах не порушені. У нього відсутнє суб`єктивне матеріальне право та законний інтерес, на захист якого подано позов, а також відсутній факт їх порушення або оспорювання.

Зазначає, що позивач не надав достовірних документів щодо площі та конфігурації присадибної земельної ділянки, яка виділялась в свій час для обслуговування житлового будинку, а належним доказом, який би підтвердив чи спростував накладення ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав, на що також звернув увагу Касаційний цивільний суд, змінюючи мотивувальну частину постанови апеляційного суду в справі №515/1315/18.

Разом з тим, вказує, що апелянт з клопотанням про призначення судової земельно-технічної експертизи не звертався. Таким чином, ОСОБА_3 не довів підставність своїх вимог, тому суд першої інстанції з дотриманням принципу змагальності у судовому процесі вірно відмовив у задоволені позову.

Вказує, що як доказ накладання земельних ділянок, позивач надав суду першої інстанції схему, розроблену ПП «Вектор». Однак будь-який документ на підтвердження повноважень підприємства здійснювати будь-які землевпорядні роботи, відсутній. При цьому зазначає, що за основу земельної ділянки ОСОБА_3 приватне підприємство взяло площу розміром 0.0962 га, в той час як сам позивач у позові стверджує, що у нього перебуває у власності земельна ділянка площею 0.08 га, а тому неможливо достовірно стверджувати, яку саме частину земельної ділянки позивача відповідач нібито незаконно приватизував та яка її частина підлягає витребуванню на його користь.

В судовому засіданні представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Заслухавши доповідача, сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

В 1989 році позивач ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_5 жилий будинок глиняний, критий шифером, загальною жилою площею 24 кв.м., який розташований на присадибній ділянці розміром 0.08 га в селі Калинівщина Чортківського району Тернопільської області, що підтверджується договором купівлі-продажу, який посвідчений секретарем Білобожницької сільської Ради народних депутатів Чортківського району 31.03.1989.

Речове право на нерухоме майно та їх обтяження зареєстроване не було.

Згідно рішення Білобожницької сільської ради від 23.01.2021 №102 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок», п.1 було вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати безоплатно у власність земельні ділянки громадянам: п.1.2 ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства площею 0.1640 га в с.Калинівщина Чортківського району Тернопільської області у власність. Кадастровий номер 6125580700:03:001:0017.

На підставі зазначеного рішення відповідач ОСОБА_4 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 0.1640 га, з кадастровим номером 6125580700:03:001:0017, для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №337990492 від 05.07.2023, номер запису про право власності 40394510, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2283143461255.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності правових підстав для їх задоволення.

З таким рішенням погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

За положеннями ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).

Так, правовідносини щодо придбання житлового будинку, який розташований на присадибній ділянці розміром 0.08 га в селі Калинівщина Чортківського району Тернопільської області мали місце у 1989 році, а отже до них застосовуються положення ЗК УРСР 1970 року.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на порушення його прав власності на частину вказаної вище земельної ділянки, оскільки, на думку позивача, відповідачу ОСОБА_4 було незаконно виділено земельну ділянку, яка частково накладається на його земельну ділянку, на якій розташований придбаний позивачем у 1989 році будинок.

Частиною п`ятою статті 20 ЗК УРСР 1970 року передбачалось, що право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Відповідно до статті 16 ЗК УРСР 1970 року надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Статтею 106-1 Кодексу (Глава 20 «Землі сільських населених пунктів») передбачалось, що перехід права власності на жилий будинок, розташований у сільському населеному пункті, не тягне за собою переходу права користування присадибною земельною ділянкою. Надання присадибної земельної ділянки особі, до якої перейшло право власності на жилий будинок, провадиться на загальних підставах відповідно до вимог цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, встановлено, що після придбання ОСОБА_3 у 1989 році будинку, до нього перейшло право власності на самий будинок. При цьому договором купівлі-продажу цього будинку, який посвідчений секретарем Білобожницької сільської Ради народних депутатів Чортківського району 31.03.1989 не передбачено перехід права користування (володіння) земельною ділянкою, на якій розташований придбаний позивачем будинок, а також її межі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що з часу створення земельного відділу у Білобожницькій сільській раді працювала на посаді землевпорядника. В 1990-х роках ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були землекористувачами земельних ділянок та конфлікту між ними не було. ОСОБА_3 користувався прибудинковою земельною ділянкою близько 30 років. Вважає, що при передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки сільська рада порушила порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, встановлений ст.118 Земельного кодексу України. Разом з тим, зазначила, що ОСОБА_3 необхідно було звернутися із заявою про намір приватизації земельної ділянки в сільську раду, що він не зробив.

Як було встановлено судом, позивач ОСОБА_3 та представник Білобожницької сільської ради на підтвердження того, що позивачу належить 0.08 га земельної ділянки в с.Калинівщина, надали суду наступні документи:

- довідку Білобожницької сільської ради №180 від 27.02.2024, згідно якої за ОСОБА_3 , згідно земельно-кадастрових книг станом на 1993 рік числяться такі земельні ділянки: в урочищі «Загомінки» (с.Калинівщина) 0.20 га: під забудовою (присадибна) 0.04 га/0.08 га с.Калинівщина;

- витяги сторінок з погосподарської книги с.Калинівщина Білобожницької сільської ради №9 та копії сторінок з Книги реєстрації земельних ділянок, які передані у власність на території Білобожницької сільської ради (земельно-кадастрові книги), де ОСОБА_3 значиться як особа, якій 27.12.1993 передано у власність земельну ділянку 0.04/0.08 га.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, не можливо з точністю встановити, де саме розміщена спірна земельна ділянка, її конфігурація, чи накладаються земельні ділянки та в якій площі.

На підтвердження місця розташування спірної земельної ділянки представник позивача надав витяг з Протоколу 27 сесії 21 скликання Білобожницької сільської ради від 27.12.1993, де зазначено, що приватизація землі в селі має відбутися в межах 0.8 га та можна передавати у власність жителям сіл земельні ділянки безплатно в межах населених пунктів, вказаних в земельно-облікових документах, не більше 0.8 га, під городами залишити 0.08 га. В даному протоколі вказана ОСОБА_7 матір відповідача, якій надано земельну ділянку. Однак, з даного документу суд не вбачає, що ним встановлено місце розташування спірної земельної ділянки.

Крім того, на підтвердження своїх вимог позивач надав схему земельної ділянки, складену ПП «Вектор». Однак, землевпорядної документації у позивача немає, оскільки спірна земельна ділянка ним не приватизована, тому неможливо встановити межі земельної ділянки, а землевпорядну документацію відповідача ПП «Вектор» не витребовувало.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що документ, розроблений ПП «Вектор», за своїм змістом є суперечливим та сумнівним, оскільки, за основу земельної ділянки ОСОБА_3 , приватне підприємство взяло площу розміром 0.096 га, в той час як сам позивач стверджує, і вбачається з матеріалів справи, що спірна земельна ділянка має площу 0.08 га. Отже, неможливо достовірно стверджувати, яку саме частину земельної ділянки позивача відповідач нібито незаконно приватизував та яка її частина підлягає витребуванню на його користь.

Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Виходячи із характеру спірних правовідносин, у цій справі в першу чергу підлягала встановленню обставина, чи накладаються (перетинаються) земельна ділянка, що перебувала у користуванні позивача, та земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_4

У такій категорії справ суд самостійно без застосування спеціальних знань не може зробити висновок, чи накладаються земельні ділянки сторін у справі, а отже, суд, керуючись положеннями цивільно-процесуального законодавства, для встановлення істинності у справі та з метою виконання завдань правосуддя, міг призначити судову експертизу.

Таким чином, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав позивачів на земельну ділянку.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 31 травня 2023 року у справі №515/1315/18.

Позивач з клопотанням про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи не звертався.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина перша, друга статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, належних та допустимих доказів оформленого права власності (користування) на земельну ділянку ОСОБА_3 суду не надано, як і не надано доказів порушення відповідачем меж земельної ділянки позивача, яку він вважає своєю, а тому його звернення із позовом про витребування з незаконного володіння частини земельної ділянки на його користь є безпідставним.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

При цьому слід зазначити, що при частковому накладенні земельних ділянок власник такої ділянки може, зокрема, оспорювати відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Тож у цьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року в справі № 370/457/20 (провадження № 61-611св23).

Оскільки судом встановлено відсутність порушених прав позивача, який вважає себе власником земельної ділянки розміром 0.08 га, що розташована в с.Калинівщина Чортківського району Тернопільської області, доводи апеляційної скарги про незаконність рішення Білобожницької сільської ради від 23.01.2021 року №102 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок» в частині передачі безоплатно у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства площею 0.1640 га в с.Калинівщина Чортківського району Тернопільської області у власність, а також вимоги про скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0.164 га, кадастровий номер 6125580700:03:001:0017 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в Тернопільській області, Чортківський район, с.Калинівщина, за ОСОБА_4 та скасування державної реєстрації у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 0.1640 га, кадастровий номер 6125580700:03:001:0017 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в Тернопільській області, Чортківський район, с.Калинівщина за ОСОБА_4 , є також безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та не свідчать про незаконність чи необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката ВОЛИНЦЯ Сергія Анастасовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 березня 2024 року - залишити без змін.

Судові витрати за апеляційний розгляд справи покласти на сторони в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 липня 2024 року.

Головуючий

Судді