Постанова

від 09.07.2024 по справі 914/3475/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2024 р. Справа №914/3475/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівської митниці ДФС б/н від 17.04.2024 (вх. суду від 18.04.2024 № 01-05/1133/24)

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2024 (м. Львів, суддя Б.І. Яворський)

у справі № 914/3475/23

за позовом: Львівського обласного центру зайнятості в особі Львівської філії ЛОЦЗ, місто Львів

до відповідача: Львівської митниці ДФС, м. Львів,

про стягнення 87 531,92 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

27.11.2023 Львівський обласний центр зайнятості в особі Львівської філії ЛОЦЗ звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської митниці ДФС про стягнення 87 531,92 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу Львівського міського центру зайнятості (з 2023 - Львівська філія Львівського обласного центру зайнятості) ОСОБА_1 було надано статус безробітного з 24.04.2020 і призначено допомогу з безробіття з 24.04.2020 та розпочато з 23.05.2020 виплату допомоги з безробіття відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Допомога по безробіттю ОСОБА_1 була виплачена з 23.05.2020 по 17.05.2021 в сумі 87 531,92 грн. На підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 та Восьмого апеляціи?ного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі №380/3566/20, наказом Львівської митниці ДФС від 20.12.2021 №79-о ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівськоі митниці ДФС з 23.04.2020. Таким чином, у відповідача наявне зобов`язання щодо відшкодування Львівському обласному центру зайнятості виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у сумі 87 531,92 грн. у зв`язку із поновленням його на роботі за рішенням суду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.02.2024 у справі № 914/3475/23 позов задоволено, стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь Львівського обласного центру зайнятості кошти в сумі 87 531,92 грн. на рахунок UA 558201720355479001007099612, одержувач: Львівський обласний центр зайнятості, банк: Держказначейська служба України, код ЄДРПОУ 03491180, МФО 820172, КЕКВ 2710 - повернення допомоги з безробіття ОСОБА_1 від Львівської митниці ДФС.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що скасування наказу від 17.04.2020 вказує на наявність у ОСОБА_1 за період 23.04.2020 - 17.05.2021 трудових відносин з роботодавцем (наказ №790 від 20.12.2021), тому безпідставно виплачена допомога по безробіттю за період з 23.05.2020 по 17.05.2021 у розмірі 87'531,92 грн підлягає стягненню на користь позивача.

Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та кореспондуючий йому обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Львівська митниця ДФС, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2024 року у справі №914/3475/23 та ухвалити постанову суду, якою відмовити Львівському обласному центру зайнятості в особі Львівської філії у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що 14.03.2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виніc рішення, яким касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року в справі №380/3566/20 скасовано. Ухвалено у справі № 380/3566/20 нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Оскільки митницею доведено законність звільнення ОСОБА_1 , вимога про стягнення виплаченого забезпечення по безробіттю є безпідставною, так як на даний час відсутні рішення судів про поновлення на посаді ОСОБА_1 .

Львівський обласний центр зайнятості в особі Львівської філії ЛОЦЗ відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024 справу № 914/3475/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Львівської митниці ДФС б/н від 17.04.2024 (вх. суду від 18.04.2024 № 01-05/1133/24) та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

22.04.2020 ОСОБА_1 звільнений з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС з 23.04.2020 (наказ №208-о від 17.04.2020).

23.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до Львівського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного.

Відповідно до наказу Львівського міського центру заи?нятості (з 2023р. - Львівська філія Львівського обласного центру зайнятості) ОСОБА_1 було надано статус безробітного з 24.04.2020 і призначено допомогу з безробіття з 24.04.2020 та розпочато з 23.05.2020 виплату допомоги з безробіття відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Допомога по безробіттю ОСОБА_1 була виплачена у період з 23.05.2020 по 17.05.2021 на суму 87'531,92 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі №380/3566/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС.

18.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до центру зайнятості із заявою про зняття з реєстрації як безробітного у зв`язку із поновленням його на посаді і з цього дня припинено нарахування йому допомоги як безробітному.

На підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі №380/3566/20, Львівською митницею ДФС наказом від 20.12.2021 №79-о ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС з 23.04.2020р.

Водночас, як зазначено в апеляційній скарзі, 14.03.2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення, яким касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №380/3566/20 скасовано. Ухвалено у справі №380/3566/20 нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Львівський обласний центр зайнятості в особі Львівської філії є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд), діє від імені Фонду відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення» та Положення про Львівський обласний центр зайнятості.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до п.1 ст.1 Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття (п. 8 ч.1 ст.1 Закону).

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи (ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».).

Абзацом 2 ч.1 ст.7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Наказом Центру зайнятості № НТ200424 від 24.04.2020 статус безробітного ОСОБА_1 надано з 24.04.2020 та призначено допомогу по безробіттю з 24.04.2020 по 18.04.2021, але у зв`язку із наданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні відкладено виплату допомоги по безробіттю по 22.05.2020.

Наказом Центру зайнятості № НТ200525 від 25.05.2020 розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 23.05.2020.

Наказом Центру зайнятості № НТ210518 від 18.05.2021 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку із закінченням строку виплати та припинено реєстрацію безробітного у зв`язку з поданням заяви.

Відповідно до розрахунку суми допомоги ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю у період з 23.05.2020 по 17.05.2021 на суму 87'531,92 грн.

Згідно ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Як було зазначено, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі №380/3566/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС. На момент розгляду справи та прийняття рішення Господарським судом Львівської області дані судові рішення не скасовані, набрали законної сили, отже є обов`язкові до виконання.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду відповідач видав наказ від 20.12.2021 №79-о, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС з 23.04.2020.

Допущене роботодавцем порушення процедури звільнення працівника призвело до виплати допомоги по безробіттю та згодом до поновлення працівника на роботі за правилом ч.1 ст.235 КЗпП України, коли звільнення відбулося без законної на те підстави.

Пунктом 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу. Як встановлено п. 4 ст. 35 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону передбачено право фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та кореспондуючий йому обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 921/220/17- г/16, від 06.09.2018 справа №902/291/17 та від 18.03.2021 справа № 917/462/20).

Оскільки рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі №380/3566/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС, суд першої інстанції, приймаючи рішення у цій справі, дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування відповідачем (роботодавцем) виплаченого забезпечення з безробіття на користь позивача.

Доводи апелянта у цій справі стосуються виключно того, що митницею доведено законність звільнення ОСОБА_1 , а тому вимога про стягнення виплаченого забезпечення по безробіттю є безпідставною, так як на момент звернення відповідача з апеляційною скаргою відсутні рішення судів про поновлення на посаді ОСОБА_1 .

Також апелянт просить долучити постанову Верховного Суду віл 14.03.2024 у справі № 380/3566/20 до матеріалів справи, оскільки надійшла до Львівської митниці ДФС після винесення рішення судом першої інстанції.

Слід зазначити, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності (пункт 3.3 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23).

Так, відомості Єдиного державного реєстру судових рішень є відкриті і загальнодоступні, відповідно суд може брати їх до уваги, незалежно від того чи долучена копія такого рішення до матеріалів справи.

Проте ключовою обставиною у цій справі є не лише те, що скаржник отримав постанову Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 380/3566/20 після винесення оскаржуваного рішення у цій справі, а те що постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від у справі № 914/3475/23 була прийнята судом 14.03.2024, в той час як оскаржуване рішення у цій справі 05.02.2024.

Стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі 907/439/22 вказано, що прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування.

Водночас ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак, ухвалення місцевим господарським судом рішення без врахування обставин, які суд і не міг врахувати через їх відсутність на момент ухвалення рішення не є підставою для скасування судового рішення. Подібний висновок сформований Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі № 316/392/17).

Як на момент звернення позивача до суду (27.11.2023), так і на момент ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі (05.02.2024), постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі № 380/3566/20 набрала законної сили з дня її прийняття і вважалась чинною.

Натомість, частиною друга статті 320 ГПК України передбачено підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Верховний Суд у постанові від 20.06.2024 у справі 910/746/23 робить висновок, що підставою такого перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

З огляду на те, що на момент ухвалення рішення місцевим господарським судом у цій справі постанова апеляційної інстанції у справі №380/3566/20, якою поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівськоі митниці ДФС, набрала законної сили та місцевий господарський суд не міг врахувати обставину щодо її скасування в майбутньому, оскільки такої не існувало на момент прийняття оскаржуваного рішення, то колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо скасування рішення у цій справі на підставі висновків Верховного Суду у постанові від 14.03.2024 у справі №380/3566/20.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що скаржник не позбавлений права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2024 у справі № 914/3475/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС б/н від 17.04.2024 (вх. суду від 18.04.2024 № 01-05/1133/24) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2024 у справі № 914/3475/23- залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець