Рішення

від 09.07.2024 по справі 733/22/23

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/17/24

Єдиний унікальний №733/22/23

Рішення

Іменем України

09 липня 2024 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого судді Вовченка А.В.,

при секретарі Мошенець Л.М.,

представника позивача- адвоката Яроша С.В.,

представника відповідачів- адвоката Середи Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ярош Сергій Володимирович до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , інтереси яких представляє адвокат Середа Дмитро Анатолійович, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів: Парафіївська селищна рада Прилуцького району та приватний нотаріус Чернігівського ОНО Варзагер Сергій Володимирович , ОСОБА_4 , про визнання заповітів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання заповітів недійсними. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка була рідною матір`ю позивача. 23 червня 2022 року позивач , як спадкоємець 1-ї черги звернувся до приватного нотаріуса Варзагера С.В. із заявою про прийняття спадщини.

Прийнявши від позивача заяву, нотаруіс повідомив йому,що він не має права на спадкування, оскільки ОСОБА_5 заповіла своє майно іншим особам.

В подальшому позивачу стало відомо, що 31.08.2022 року його матір`ю було складено три заповіти, які були засвідчсені старостою с.Бережівка, який є посадовою службовою особою Парафіївської селищної ради, а саме:

- заповітом за реєстровим №7-37 ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_2 садибу (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та присадибними ділянками) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заповітом за реєстровим №7-38 ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_6 земельну ділянку , площею 3,64 га за кадастровим номером 7421781200:02:000:0191;

- заповітом за реєстровим №7-39 ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_2 земельну ділянку , площею 3,64 га за кадастровим номером 7421781200:02:000:0194 та земельну ділянку , площею 3,64 га за кадастровим номером 7421781200:02:000:0192.

Позивач вказує на те ,що в період часу, починаючи з 2007 по 2011 роки мати позивача перенесла чотири інсульти, після чого постійно хворіла та перебувала в медичних закладах на лікуванні. Внаслідок перенесених інсультів ОСОБА_5 потребувала стороннього догляду і була не здатна самостійно здійснювати волевиявлення , необхідне для складання заповіту.

Просив суд визнати недійсним заповіти №7-37, заповіт №7-38 та заповіт №7-39 , складених ОСОБА_5 та нотаріально посвідчений старостою с.Бережівка ОСОБА_4 .

Разом із позовною заявою надійшло клопотання про витребування судом доказів.

Ухвалою суду від 18 січня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

09.02. 2023 року за клопотанням представника відповідачів - адвоката Середи Д.А. залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_4 .

23 лютого 2023 року представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат Середа Д.А. надав суду відзив на позовну заяву в якому позов заперечив, та зазначив , що 31.08.2021 року ОСОБА_5 склала три заповіти на користь відповідачів, які посвідчені старостою с. Бережівка Парафіївської селищної ради ОСОБА_4 . Зазначені заповіти ОСОБА_5 підписала власноручно, під час їх складання і оформлення повністю усвідомлювала значення своїх дій . Реалізовуючи своє право на заповідання належного їй майна ОСОБА_5 розуміла їх зміст, який повністю відповідав її волевиявленню. Зазначені заповіти були зареєстровані у встановленому чинними нормативно- правовими актами порядку старостою с.Бережівка ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст.44 ЗУ «Про нотаріат» та п.2,5 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами місцевого самоврядування., затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №3306/5 від 11.11.2011 року був визначений обсяг цивільної дієздатності ОСОБА_5 . Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю та стягнути витрати на користь відповідачів за надання правничої допомоги.

Після отримання письмових доказів 23 травня 2023 року від представника позивача , адвоката Яроша С.В. надійшло клопотання про призначення посмертної комплексної судово-медичної та судово-психіатричної експертизи.

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23.05.2023 призначено комплексну посмертну судово-психіатричну експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

13.05.2024 до суду надійшов висновок експерта №15/661 від 16.04.2024 року.

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13.05.2024 провадження у справі поновлено, призначено до підготовчого засідання на 17 червня 2024 року.

Ухвалою суду від 17.06.2024 року призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи Парафіївської селищної ради Прилуцького району надав заяву про розгляд справи без їх участі.

Приватний нотаріус Варзагер С.В. надав заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа ОСОБА_4 досуду нез`явився,про дату,час тамісце проведеннясудового засіданняповідомлений своєчасно таналежним чином,причини неявкив судовезасідання неповідомив.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання

будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Суд,дослідивши матеріалисправи,встановивши обставиниі перевірившиїх доказами,приходить донаступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Бережівка Прилуцького району Чернігівської області померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.13).

За життя ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_8 ». В 1969 році народився син ОСОБА_6 , в 1974 році народився другий син ОСОБА_1 позивач по справі. В 1986 році ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 і змінила своє прізвище на « ОСОБА_11 ». В 1982 році народилася донька ОСОБА_12 , яка в подальшому після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_13 ».

В 2002 році ОСОБА_10 помер. Таким чином на момент смерті ОСОБА_5 її спадкоємцями за законом в рівних частках були її діти: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ОСОБА_6 подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер. Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла його дочка ОСОБА_3 та була заведена спадкова справа. Право на прийняття спадщини після ОСОБА_5 перейшло до доньки ОСОБА_3 відповідачки по справі.

ОСОБА_5 постійно проживала у власній садибі в АДРЕСА_1 . В 2007 році ОСОБА_5 було госпіталізовано через перенесений інсульт, та в послідуючому нею перенесено ще три інсульти. Для підтримання її стану здоров`я майже кожного року проходила лікування.

31.08.2022 року ОСОБА_5 було складено три заповіти, які були засвідчсені старостою с.Бережівка, який є посадовою службовою особою Парафіївської селищної ради, а саме:

- заповітом за реєстровим №7-37 ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_2 садибу (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та присадибними ділянками) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заповітом за реєстровим №7-38 ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_6 земельну ділянку , площею 3,64 га з кадастровим номером 7421781200:02:000:0191;

- заповітом за реєстровим №7-39 ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_2 земельну ділянку , площею 3,64 га за кадастровим номером 7421781200:02:000:0194 та земельну ділянку , площею 3,64 га з кадастровим номером 7421781200:02:000:0192 .

Заповіти посвідчено старостоюс.Бережівка Парафіївської селищноїради Кравцем О.В. Прилуцькогорайону Чернігівськообласті 31.08.2021року,реєстр №7-37,7-38та 7,39(а.с.15-17).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадщину за заповітами , після смерті ОСОБА_5 прийняли, шляхом подачі заяви про прийняття спадини до приватного нотаріуса Варзагера С.В.

Зі спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , вбачається, що до нотаріуса 31.01.2022 року звернулися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після смерті матері , а саме: дочка ОСОБА_2 , син

ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_1 . Спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 є його дочка ОСОБА_3

04.08.2022приватним нотаріусомПрилуцького районного нотаріальногоокругу Чернігівської області ВарзагеромС.В.винесено повідомлення,відповідно доякого повідомлено ОСОБА_1 ,що ОСОБА_5 булоскладено заповіти нена йогокористь .(т.1а.с.18).

Після того, як позивачу було повідомлено про наявність заповітів на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_6 позивач звернувся до суду з позовом про визнання заповітів недійсними. При цьому послався на декілька обставин, які на його думку, підтверджують недійсність заповіту, а саме - на ч. 1 ст. 225 ЦК України, який передбачає недійсність правочину, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними.

Відповідно до висновку експерта №15/661 від 27.11.2023, складеного судовими експертами КЗ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 встановлено, що у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи з 2012 року, внаслідок органічного ураження головного мозку судинного генезу (церебровоскулярна хвороба, дисциркулярна енцефалопатія, гострі порушення мозкового кругообігу - 2007,2008,2011 р.р.) мали місце клінічні ознаки психічного розладу у вигляді когнітивних та інтелектуально-мнестичних порушень (F06.84 за Міжнародною кластфікацією хвороб 10-го перегляду) ступінь виразності яких на дату складання нею заповітів - 31 серпня 2021 року, позбавляла її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.36-48).

Висновок експерта жодною із сторін не оскаржено, а тому суд бере його за основу при ухваленні рішення.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, відповідно до ст. 1216,1217,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Законодавець визначив пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, зазначивши у ч. 2ст. 1223 ЦК України, що спадкування за законом має місце лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також неохоплення заповітом всієї спадщини.

Згідно ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту, відповідно до

яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 1248 ЦК України, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним; за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини; у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Цивільний кодекс України проголошує принцип свободи заповіту, відповідно до якого заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Крім того, він може без зазначення будь-яких причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Але свобода заповіту має певні межі: не можна позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Свобода заповіту стосується не лише визначення кола спадкоємців, а й визначення обсягу спадкової маси, яку заповідають. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Можна скласти заповіт щодо усієї спадщини або лише щодо її частини.

Однією з особливостей цього правочину є забезпечення його таємниці. Таємниця заповіту може мати для заповідача велике значення, тому нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Крім того, відповідно до положень ст. 202 ЦК України заповіт є правочином і до нього застосовуються загальні положення та вимоги, визначені ст. 203-236 ЦК України, у том числі і підстави недійсності правочинів.

Відповідно до ч. 1ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом.

У відповідності із ч. 3ст. 203 ЦК волевиявлення особи, яка вчиняє правочин, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 1257 ЦК визначено підстави нікчемності заповіту та визнання його недійсним, які не виключають застосування загальних норм § 2глави 16 ЦК відповідно до встановлених судом обставин, якщо вони узгоджуються з правовими підставами та наслідками нікчемності або недійсності заповіту, зазначеними уст. 1257 ЦК. На підставі ст. 215 ЦК визнання такого

заповіту недійсним судом не вимагається.

За змістом ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до постанов Верховного Суду України №6-1531цс16 від 28.09.2016 року, №36-9цс12 від 29.02.2012 року, №6-9цс12 від 29.02.2012 року, підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент його вчинення розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст. 225, ч. 2 ст. 1257 ЦК України, суд відповідно до п. 2ст. 105 ЦПК України, для встановлення психічного стану особи зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу, висновок якої у даному випадку є належним доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Встановлення неспроможності особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними відбувається з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи (в тому числі посмертної), так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 225 ЦК України звертається: (а) або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; (б) або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Аналогічний висновок зроблений і в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 523/14606/13-ц, від 20.06.2018 року у справі № 161/17119/16-ц, від 12.09.2018 року у справі № 522/25597/13-ц.

Зазначене також роз`яснено у п. 18постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

У відповідності до вимог ч.2ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися

іншими засобами доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 16.10.2019 року по справі № 530/1349/16-ц.

Дослідивши матеріалисправи,а такожвислухавши представників сторін , враховуючи висновок судово-психіатричної експертизи , суд зазначає, що є всі підстави вважати, що станом на час складання заповіту спадкодавець ОСОБА_5 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог про визнання заповітів недійсними , а тому є всі підстави для задоволення позову у повному обсязі.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.

До початку судових дебатів позивачем заявлено про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. 12-13, 137, 215, 225, 259, 265, 315 ЦПК України, ст. 15, 203, 207, 215, 225, 1247, 1248, 1251, 1252, 1253, 1257 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати недійсним односторонній правочин - заповіт від 31.08.2021 року , складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та нотаріально посвідчений старостою с.Бережівка Прилуцького району Кравцем Олександром Васильовичем за реєстровим номером №7-37.

Визнати недійсним односторонній правочин - заповіт від 31.08.2021 року , складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та нотаріально посвідчений старостою с.Бережівка Прилуцького району Кравцем Олександром Васильовичем за реєстровим номером №7-39.

Визнати недійсним односторонній правочин - заповіт від 31.08.2021 року , складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та нотаріально посвідчений старостою с.Бережівка Прилуцького району Кравцем Олександром Васильовичем за реєстровим номером №7-38.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1488,60 грн. з кожного на користь ОСОБА_1 повернення сплаченого судового збору .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Чернігівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного

судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 19 липня 2024 року.

Суддя А. В. Вовченко