Рішення

від 19.07.2024 по справі 733/22/23

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2-др/733/9/24

Єдиний унікальний №733/22/23

Додаткове рішення

Іменем України

19 липня 2024 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Вовченка А.В.,

за участю секретаря Мошенець Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ічня заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ярош Сергія Володимировича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ярош Сергій Володимирович до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , інтереси яких представляє адвокат Середа Дмитро Анатолійович, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів: Парафіївська селищна рада Прилуцького району та приватний нотаріус Чернігівського ОНО Варзагер Сергій Володимирович , ОСОБА_4 , про визнання заповітів недійсними,

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2024 року до Ічнянського районного суду Чернігівської області надійшла заява від представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ярош Сергія Володимировича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ярош Сергій Володимирович до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , інтереси яких представляє адвокат Середа Дмитро Анатолійович, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів: Парафіївська селищна рада Прилуцького району та приватний нотаріус Чернігівського ОНО Варзагер Сергій Володимирович, ОСОБА_4 , про визнання заповітів недійсними, а саме стосовно стягнення судових витрат у загальному розмірі 122905,70 грн., в тому числі витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі - 61250,00 грн., витрати на судову експертизу - 58678,50 грн. та судовий збір 2977,20 грн.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано заповіти, посвідчені та зареєстровані за №7-37, №7-38 та №7-39 від 31 серпня 2021 року, недійсними та стягнено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2977,20 грн.

Разом з позовною заявою представником позивача було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому він зазначав, що докази, що підтверджуватимуть розмір витрат будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Частина 3 статті 270 ЦПК України передбачає, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне ухвалити у справі додаткове рішення з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою

учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

19 липня 2024 року від представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ярош С.В. надійшла заяво про розгляд справи без їх участі.

19 липня 2024 року від представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Середи Д.А. надійшли заперечення на заяву про винесення додаткового рішення, мотивуючи тим, що витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 61250 грн. є завищеними та не є співмірними, обґрунтованими та пропорційними об`єму виконаної роботи, наданих послуг та складності справи. До заяви також не додано відповідного документа, оформленого у встановленому законом порядку, на підтвердження вищевказаних витрат. Крім того, вказаний у заяві обсяг витраченого часу на представництво інтересів ОСОБА_1 не відповідає дійсності. До того ж визначений гонорар є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах. Що стосується витрат на проведення посмертної комплексної судово медичної та судово психіатричної експертизи, то в цій частині вони також задоволенню не підлягають, вказуючи на те , що в матеріалах справи висновок посмертної комплексної судово медичної та судово психіатричної експертизи № 15/661 є неправильним та складеним з порушенням п. 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Також в даному висновку експерти посилаються на неіснуючий пункт F.08-64 Міжнародного класифікатору хвороб 10 перегляду (МКХ-10), що є суттєвою обставиною для визначення психічного розладу ОСОБА_5 . Крім того, дана експертиза була виконана іншою експертною установою, ніж та, що була вказана в ухвалі суду від 23 травня 2023 року. Щодо стягнення суми судового збору, то дана вимога також задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсними: односторонні правочини - заповіти від 31.08.2021 року, складені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та нотаріально посвідчені старостою с. Бережівка Прилуцького району Кравцем Олександром Васильовичем за реєстровими номерами № 7-37 та № 7-39; односторонній правочин - заповіт від 31.08.2021 року , складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та нотаріально посвідчений старостою с.Бережівка Прилуцького району Кравцем Олександром Васильовичем за реєстровим номером №7-38, а також стягнено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2977,20 грн.

Зазначене судове рішення не набрало законної сили.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи,

належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ,4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи

Судом встановлено, що представником заявника адвокатом Ярош С.В. протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення була зроблена заява щодо стягнення судових витрат за результатами розгляду справи з наданням суду відповідних доказів, понесених заявником.

Таким чином, представником заявника ОСОБА_1 адвокатом Ярош С.В. докази понесення витрат на правову допомогу та посмертну комплекснусудово медичну тасудово психіатричну експертизубули подані протягом п`яти днів після ухвалення судом відповідного рішення, у строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Отже, згідно положень ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те як розподілити між сторонами судові витрати.

Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази ( ч. 1 ст. 258 ЦПК України ).

Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію

розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання

відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до суду було надано: Договір № 05-12/22 про надання правничої допомоги від 14 грудня 2022 року; додаток № 3 до Договору № 05-12/22 від 14 грудня 2022 року про надання правничої допомоги розмір гонорару та порядок його оплати; Акт приймання передачі виконаних робіт від 11 липня 2024 року.

Отже, зазначені документи свідчать про договірні відносини між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «СКАЙ ГРУП» в особі партнера Яроша С.В. стосовно надання правової допомоги та відповідно у заявника ОСОБА_1 виник договірний обов`язок щодо оплати витрат на правову допомогу, що підтверджується доданими до заяви про ухвалення додаткового рішення відповідними документами.

В своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 колегія суддів не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Такий підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати випливає також із практики Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ ), яка є обов`язковою для застосування в Україні як джерело права в силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав

людини» (рішення по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07), рішення у справі «Савін проти України» ( Заява № 34725/08)).

При цьому на необхідності розгляду витрат, які підлягають оплаті, як фактичних для цілей компенсації наголошується і в Практичних рекомендаціях ЄСПЛ від 28.03.2007 року.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону N 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

При цьому, потрібно враховувати правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат ( постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21 ).

ВП ВС в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені, та оцінювати їх необхідність.

Суд акцентує увагу на позиції Великої Палати Верховного Суду, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).

Враховуючи вищезазначене, розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже, є значно завищеним.

Так, суд не може в повній мірі погодитися з сумою витрат на правову допомогу, яку просить стягнути представник заявника (61250 грн.), така сума є явно завищеною та не співмірною зі складністю справи, оскільки вказана категорія справи є досить поширеною та не потребує додаткової трати часу адвоката на вивчення практики, її узагальнення та формування позиції по справі, а також враховуючи обсяг витраченого часу на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді.

Отже, суд перш за все має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є

підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково.

Таким чином, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмір 61250 грн. не є співрозмірним та не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат, понесених останнім за комплексну судову експертизу в розмірі 58097,60 грн., суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров`я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством. Проведення інших експертних досліджень і обстежень державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок замовника.

Згідно з ч. 7 ст. 72 ЦПК України експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних з проведенням експертизи і викликом до суду.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з проведенням експертизи.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах.

Згідно наданої представником заявника копії квитанції від 21 жовтня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 за проведення посмертної комплексної судово медичної та судово психіатричної експертизи, призначеної ухвалою суду від 23 травня 2023 року було оплачено 58097,60 грн.

А тому враховуючи вищевказане, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати за судову експертизу в розмірі 58097,60 грн.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, оцінюючи наявні у справі докази, а також беручи до уваги викладені вище обставини та вимоги діючого законодавства, суд вважає, що заява представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ярош С.В. про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. та витрат за проведення комплексної судової експертизи - 58097,60 грн.

Судові витрати в сумі 2977,20 грн. судовий збір стягненню не підлягають, так як дане питання було вирішено під час розгляду справи по суті та винесення рішення суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 15, 72,133, 134, 137, 141,263 ЦПК України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ярош Сергія Володимировича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ярош Сергій Володимирович до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , інтереси яких

представляє адвокат Середа Дмитро Анатолійович, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів: Парафіївська селищна рада Прилуцького району та приватний нотаріус Чернігівського ОНО Варзагер Сергій Володимирович , ОСОБА_4 , про визнання заповітів недійсними задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на правничу допомогу в розмірі по 5 000 ( п`ять тисяч ) гривень 00 копійок. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені за проведення посмертної комплексноїсудово медичної тасудово психіатричної експертизиврозмірі по 29048,80 ( двадцять девять тисяч сорок вісім) гривень 80 копійок з кожного.

В задоволенні вимог про стягнення судового збору відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додатковогорішення складено 19липня 2024року.

Суддя А. В. Вовченко