Рішення

від 17.06.2024 по справі 910/22710/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2024Справа № 910/22710/17

За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна агропродовольча компанія" арбітражного керуючого Титаренка М.О. (04071, м. Київ, а/с 57)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славолія Груп" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 6)

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута

За заявою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна агропродовольча компанія" (ідентифікаційний код 36888723)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

Від заявника Титаренко М.О. - ліквідатор

Від відповідача не з`явились

Від АТ «Міжнародний Резервний Банк» Гапон В.С. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/22710/17 за заявою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна агропродовольча компанія" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 28.05.2014.

28.08.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Титаренка М.О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.09.2023 розгляд справи призначено на 30.10.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.10.2023 розгляд справи відкладено на 27.11.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.11.2023 розгляд справи відкладено на 15.01.2024.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.01.2024 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна агропродовольча компанія" арбітражного керуючого Титаренка М.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славолія Груп" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута призначено до судового розгляду по суті на 06.03.2024.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.03.2024 розгляд справи відкладено на 01.05.2024.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.05.2024 розгляд справи відкладено на 17.06.2024.

У судовому засіданні 17.06.2024 представник позивача надав пояснення по суті заяви та підтримав її повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна агропродовольча компанія" - банкрут має одного учасника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Славолія Груп", який відповідно до ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю'' має повноваження вищого органу товариства, тобто виконував функції органу управління та здійснював вирішальний вплив на господарську діяльність юридичної особи.

В свою чергу, за переконанням заявника, участь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славолія Груп" в якості органу управління банкрута здійснювалося без реального виконання ним законодавчих повноважень, що призвело до значних збитків держави та інших кредиторів та призвело до стійкої неплатоспроможності банкрута, відсутності у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна агропродовольча компанія" маючи податкову заборгованість, всупереч вимогам діючого законодавства про обов`язковість погашення заборгованості перед бюджетом, вело діяльність не на погашення заборгованості перед державою, а на відчуження майнових активів підприємства, що призвело до відсутності як коштів на рахунках, так і майна банкрута.

Як вказує заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна агропродовольча компанія", маючи статутний капітал в розмірі 1530 000,00 грн., укладає, як поручитель, договір поруки від 16.10.2013 з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором про відкриття кредитної лінії № 26-Н/12/24/ЮО/КХ з лімітом кредитної лінії 20 000 000,00 доларів США.

Згідно п. 4.1 договору поруки від 16.10.2013 поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником своїх обов`язків з повернення кредиту у тому ж обсязі, що і боржник.

Отже, укладаючи договір поруки 16.10.2013 товариство фактично не мало можливості виконати свої зобов`язання.

Також, при відсутності ділової мети, Товариством з обмеженою відповідальністю "Східна агропродовольча компанія" укладено іпотечний договір від 16.10.2013 який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 245.

Згідно п. 2.1 іпотечного договору, іпотекою забезпечуються зобов`язання повернути іпотекодержателю кредит, з граничним лімітом кредитування в сумі 20000000,00 доларів США 00 центів. Відповідно до пункту 3.2. іпотечного договору заставна вартість предмету іпотеки складає 14 101 283,00 грн.

У зв`язку з порушенням грошових зобов`язань, Господарським судом Донецької області 06.09.2016 у справі № 905/1925/15 звернуто стягнення на майно, що передано в іпотеку відповідно до договору від 16.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 245

Таким чином, діяльність підприємства була направлена не на досягнення головної мети діяльності товариства - отримання прибутку, а доведення до стану неплатоспроможності.

При цьому, як стверджує заявник, фінансовий стан підприємством тривалий час приховувався шляхом неподання звітності до державних органів з 2014 року.

Частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

За змістом частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

Частиною 3 цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Закон передбачає три види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальну (стаття 219 Кримінального кодексу України), адміністративну (статті 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільну - субсидіарну як різновид цивільної (частина 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства).

Положення частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, як спеціального закону, визначаючи такий різновид цивільної відповідальності як субсидіарна, конкретизують суб`єктний склад осіб, до яких може бути застосований цей різновид відповідальності, підставі та умови для її застосування для кожного із суб`єктів цієї відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Визначене нормами частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

При цьому Кодекс України з процедур банкрутство не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

При цьому час, що минув з дати припинення повноважень щодо боржника суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на вирішення питання про покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності.

Суд також враховує, що чинне законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку частини 6 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо цих осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в цьому випадку особи в силу спеціального припису Закону про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас суду, при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої і третьої статті 4 Кодексу.

Наведені правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16.

Щодо об`єктивної сторони порушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

У зв`язку із цим у спорах про покладення субсидіарної відповідальності виникає/існує проблема у доведенні суб`єктом звернення (ліквідатором) та в об`єктивному встановленні (судом) обставин існування цього правопорушення.

Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16 дійшов правових висновків, що для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (статті 1, 39 Кодексу України з процедур банкрутства) є необхідність конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Верховний Суд у наведених постановах також вказав, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 Господарського кодексу України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за наведені дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності окрім вини є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відтак, звертаючись до суду з заявою сторона, в силу приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог.

В свою чергу, в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про заволодіння Товариством з обмеженою відповідальністю "Славолія Груп" будь-якими коштами боржника. Окрім того відсутні будь-які докази, які б свідчити про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Славолія Груп" приймало будь-які рішення, що спрямовані на зменшення активів товариства.

Також в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази доведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Славолія Груп" до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна агропродовольча компанія".

За відсутності зазначених доказів відсутня об`єктивна сторона порушення з доведення до банкрутства, відсутні підстави для встановлення суб`єктів цього порушення та їх вину, а тому відсутні підстави для покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Славолія Груп" субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

Враховуючи викладене вище, розглянувши заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна агропродовольча компанія" арбітражного керуючого Титаренка М.О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення поданої заяви.

Керуючись ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна агропродовольча компанія" арбітражного керуючого Титаренка М.О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута в межах справи № 910/22710/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна агропродовольча компанія" відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.07.2024.

Суддя П.П. Чеберяк