Ухвала

від 22.07.2024 по справі 907/922/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/922/21

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит"

про відвід суддів Бакуліної С.В., Баранця О.М., Студенця В.І.

у справі №907/922/21

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024

та рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2022

та за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову від 01.05.2024 та додаткову постанову від 22.05.2024 Західного апеляційного господарського суду

та рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2022

у справі №907/922/21

за позовом ОСОБА_2

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит",

2. ОСОБА_3 ,

3. ОСОБА_4 ,

4. ОСОБА_5 ,

5. ОСОБА_6 ,

6. ОСОБА_7 ,

7. ОСОБА_8 ,

8. ОСОБА_9 ,

9. ОСОБА_10 ,

10. ОСОБА_1

про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 11.03.2022 позов задовольнив повністю. Визначив розмір статутного капіталу ТОВ "Перечинський "Стеатит" в сумі 5 523 грн та розміри часток у статутному (складеному) капіталі його учасників: ОСОБА_2 (у рішенні помилково зазначено "Борисенио") з часткою у розмірі 4 011,50 грн; ОСОБА_1 - 1 455,50 грн; ОСОБА_4 - 14 грн; ОСОБА_5 - 14 грн; ОСОБА_6 - 14 грн; ОСОБА_7 (у рішенні помилково зазначено " ОСОБА_11 ") - 14 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2022 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу по 22 215 грн з кожного.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 05.10.2022 скасував рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2022, відмовив у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2023 постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 скасовано і передано цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 01.05.2024 рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2022 та додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2022 у справі №907/922/21 залишив без змін.

Західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 22.05.2024 заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Митровки Я.В. про ухвалення додаткового судового рішення у справі №907/922/21 задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 13 107,50 грн витрат на оплату правничої допомоги за розгляд справи в суді касаційної інстанції; 270 грн відшкодування витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги; 11 030 грн витрат на оплату правничої допомоги за перший розгляд справи в суді апеляційної інстанції; 2 867 грн витрат на оплату правничої допомоги за новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Стягнув з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_2 - 13 107,50 грн витрат на оплату правничої допомоги за розгляд справи в суді касаційної інстанції; 2 270 грн відшкодування витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги; 11 030 грн витрат на оплату правничої допомоги за перший розгляд справи в суді апеляційної інстанції; 2 867 грн витрат на оплату правничої допомоги за новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову від 01.05.2024 та додаткову постанову від 22.05.2024 Західного апеляційного господарського суду, рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2022 у справі №907/922/21 і на правити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

ТОВ "Перечинський "Стеатит" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2022 у справі №907/922/21 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 17.06.2024 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ТОВ "Перечинський "Стеатит" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2022 у справі №907/922/21 на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Скаржнику було надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом подання Верховному Суду документів на підтвердження у ОСОБА_12 повноважень на підписання та подання касаційної скарги як адвокатом (ордер, договір про надання правової допомоги відповідачеві).

25.06.2024 ТОВ "Перечинський "Стеатит" подано заяву про усунення недоліків, до якої додано зокрема копію ордера від 30.01.2023 №1079812 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Пересоляк О.С., у зв`язку з чим Суд ухвалою від 08.07.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Перечинський "Стеатит" та призначив її до спільного розгляду з касаційною скаргою ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні на 14.08.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2024 задоволено заяву ОСОБА_10 про приєднання до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2022 у справі №907/922/21. Приєднано вимоги ОСОБА_10 до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2022 у справі №907/922/21.

18.07.2024 від ТОВ "Перечинський "Стеатит" надійшла заява про відвід суддів Бакуліної С.В., Баранця О.М., Студенця В.І. від розгляду справи №907/922/21.

Заява мотивована тим, що:

1) у цій справі №907/922/21 наявна окрема думка за підписом судді Бакуліної С.В., в якій однозначно викладено сформовану позицію судді, згідно змісту якої вона фактично погоджується з позицією позивача;

2) у силу приписів частини третьої статті 290 (в заяві про відвід помилково зазначено ч.3 ст.190) ГПК ТОВ "Перечинський "Стеатит" під час подання касаційної скарги представником - адвокатом Пересоляком О.С. було звільнено від обов`язку подавати документ на підтвердження повноважень його представника, оскільки відповідний документ наявний в матеріалах судової справи. Втім, Суд безпідставно залишив касаційну скаргу без руху чим створив штучну перешкоду в можливості реалізації права на касаційне оскарження;

3) 28.03.2023 ТОВ "Перечинський "Стеатит" було подано до Верховного Суду клопотання в цій справі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. В ході судового засідання по цій справі у Верховному Суді головуючою суддею на той момент Вронською Г.О. було повідомлено, що зазначене клопотання буде розглянуте на наступних судових засідання. Однак як свідчать всі подальші ухвали Верховного Суду у справі до моменту завершення її розгляду та прийняття постанови 11.12.2023 у справі №907/922/21, Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду зазначене клопотання так і не було вирішено.

Наявні обставини на думку заявника викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості суддів Бакуліної С.В., Баранця О.М., Студенця В.І.

Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" про відвід суддів Бакуліної С.В., Баранця О.М., Студенця В.І. від розгляду справи №907/922/21 визнано необґрунтованою. Справу №907/922/21 передано на авторозподіл з метою визначення судді для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" про відвід суддів Бакуліної С.В., Баранця О.М., Студенця В.І. від розгляду справи №907/922/21.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" про відвід суддів Бакуліної С.В., Баранця О.М., Студенця В.І. від розгляду справи №907/922/21визначено суддю Огородніка К.М. (19.07.2024).

Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов`язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.

Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частиною 3 статті 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до частини 7 статті 39 ГПК України вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів.

Відповідно до частини восьмої статті 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.

Перевіривши наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" доводи, на обґрунтування заяви про відвід суддів Бакуліної С.В., Баранця О.М., Студенця В.І. від розгляду справи №907/922/21, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Суд зазначає, що доводи заявника фактично зводяться до необхідності відводу суддів Бакуліної С.В., Баранця О.М., Студенця В.І. з підстав незгоди з позицією, висловленою суддями при попередньому розгляді цієї справи у Верховному Суді, процесуальними рішеннями цих суддів при попередньому розгляді справи; змістом прийнятих Судом у складі, у тому числі цих суддів, постанови від 11.12.2023, окремої думки суддів Верховного Суду Вронської Г.О., Бакуліної С.В., Кібенко О.Р. від 11.12.2023, а також ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 17.06.2024, постановленою суддею Бакуліною С.В. та не вирішення клопотання в про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із процесуальними рішеннями суддів не свідчить про їх упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість та не є підставою для відводу останніх відповідно до наведених норм ГПК України.

Обставини наведені заявником на обґрунтування заяви про відвід суддів, не знайшли свого підтвердження, тому відсутні підстави для висновку про наявність визначених у статті 35 ГПК України та інших передумов для відводу суддів Бакуліної С.В., Баранця О.М., Студенця В.І. від розгляду справи №907/922/21.

З урахуванням вищевикладеного, Суд приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" про відвід суддів Бакуліної С.В., Баранця О.М., Студенця В.І. у справі №907/922/21, не містить обґрунтованого посилання на обставини, які викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності даних суддів, отже у задоволенні заяви про відвід суддів Бакуліної С.В., Баранця О.М., Студенця В.І. у справі №907/922/21, слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 ГПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" про відвід суддів Бакуліної С.В., Баранця О.М., Студенця В.І. у справі №907/922/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.