Ухвала

від 22.07.2024 по справі 914/2033/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2033/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024

та рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2024

у справі № 914/2033/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайон Вуд"

про визнання договору недійсним та зобов`язання повернути майно

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 02.07.2024 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 (повний текст складено 12.06.2024) та рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2024 у справі № 914/2033/23, сформована в системі "Електронний суд" 02.07.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду від 03.07.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч. ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Враховуючи зміст касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" звертається з касаційною скаргою зазначивши як підставу касаційного оскарження скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваному судових рішеннях застосували норму права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначеного у постанові Верховного Суду.

Разом з тим, Верховний Суд зазначає, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.

Натомість у поданій скаржником касаційній скарзі зазначення підстави касаційного оскарження зводиться лише до цитування частини другої статті 287 ГПК України, проте скарга не містить чіткого посилання на відповідний пункт вказаної норми, а також належного обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга у цій справі, а окремі наведені у скарзі посилання скаржника на постанови Верховного Суду не формують чітких підстав касаційного оскарження судових рішень, а також не можуть автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як підстава для касаційного оскарження без прямої вказівки на це скаржника.

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає частина другої статті 287 ГПК України та пункт 5 частини другої статті 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Водночас Суд зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь - якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Загальне посилання на невідповідність оскарженого судового рішення позиції Верховного Суду без конкретизації норм (норми) права, неправильно застосованих/порушених судом апеляційної інстанції та висновку Суду щодо їх застосування не може вважатися підставою для відкриття касаційного провадження.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 287 ГПК України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 у розмірі 2 684 грн.

З оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій (тексти розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень), вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру, а також вимога немайнового характеру, а саме: визнання договору недійсним та зобов`язання повернути майно.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.02.2024 у справі №914/2033/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2024 у справі №914/2033/23 - залишено без змін, та встановлено, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Деревовиріб є майновою (зобов`язати відповідача повернути Горизонтальну стрічкову пилку Wravor WRC1050 позивачу), а тому судовий збір з даної позовної вимоги повинен бути розрахований із вартості стрічкової пилки, як зазначено судом в постанові, в матеріалах справи міститься аудиторський висновок про те, що Горизонтальна стрічкова пилка Wravor WRC1050 за первісною вартістю становить 942131,67 грн (копія аудиторського звіту від 19.10.2018 року, проведена незалежним аудитором Лисак І.І). На вимогу господарського суду, позивач надав оригінал такого аудиторського звіту, долучивши його до клопотання (вх.№2175/24 від 23.01.2024 року) на підставі вищезазначеного стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Деревовиріб в дохід Державного бюджету України недоплачений судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2024 у справі №914/2033/23 в апеляційній інстанції.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Також правова позиція щодо необхідності застосування ч. 3 ст. 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті в електронній формі, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі № 916/228/22.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову та рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а отже, враховуючи вказані вимоги за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 26 905,56 грн[(2 684 грн + 942 131,67 х 1,5 )х200 %) х 0,8 ].

Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 26 905,56 грн за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.

Отже, способом усунення недоліків касаційної скарги є надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України з посиланням на постанови/постанову Верхового Суду, в яких/якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та не врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови із наведенням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права (з зазначенням цих норм права) під час ухвалення оскаржуваної постанови у даній справі з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства та подати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 26 905,56 грн.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2024 у справі № 914/2033/23 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.