Ухвала

від 22.07.2024 по справі 2-1/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року

м. Київ

справа № 2-1/11

провадження № 61-9675ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, виконавчий комітет Львівської міської ради, Львівська міська рада,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4 ,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_4 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року у складі судді Копняк С. М. апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В. апеляційну скаргу ОСОБА_4 , як спадкоємиці ОСОБА_2 , на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року повернуто заявнику.

Суд апеляційної інстанції керуючись пунктом 1 частини п`ятої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), дійшов висновку про те, що апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності.

У липні 2024 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року про повернення її апеляційної скарги.

В окремо доданому до касаційної скарги клопотанні ОСОБА_4 , посилаючись на підпункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків її доходу за попередній календарний рік, просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги. На підтвердження зазначених обставин надала наступні документи: відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період часу з 01 кварталу 2023 року до 02 кварталу 2024 року; довідку про те, що вона не перебуває на обліку в Галицькому відділі соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради; довідку Державного центру зайнятості про те, що вона не отримувала допомогу по безробіттю; довідку Пенсійного фонду України про те, що заявниця не перебуває на обліку, як одержувач пенсії.

Відповідно до частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», частини першої статті 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Kreuz v. Poland («Креуз проти Польщі»), пункт 54), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Ураховуючи викладене, наведені ОСОБА_4 у клопотанні обставини та додані на їх підтвердження докази дають підстави для висновку про її складний майновий стан, оскільки розмір судового збору, який слід сплатити заявнику за подання касаційної скарги перевищує 5 % розміру його річного доходу за попередній календарний рік, тому клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що вона звернулася з апеляційною скаргою, як особа, яка не брала участі у справі, а не як процесуальний правонаступник.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільної процесуальних правовідносин та їх гарантій.

До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов`язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.

По-перше, цивільна процесуальна форма завжди обов`язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб`єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), від 07 липня 1989 року).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний за змістом висновок міститься в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі

№ 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо, зокрема, апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу; усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку із вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Встановивши, що розгляд цієї справи завершено судами всіх інстанцій за участі померлої ОСОБА_2 , яка приймала участь у розгляді даної справи судом першої інстанції, у подальшому оскаржила його в апеляційному та касаційному порядках, водночас розгляд цієї справи за апеляційною скаргою самої ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року завершено 22 жовтня 2012 року, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги ОСОБА_4 , яка є спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 щодо неврахування судом того факту, що вона звернулася з апеляційною скаргою, як особа, яка не брала участі у справі не знайшли свого підтвердження.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень у справі за № 2-1/11 Львівський апеляційний суд окремою ухвалою від 15 травня 2024 року залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року.

Таким чином, висновки оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року, як правонаступника ОСОБА_2 не впливають на вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 як особи, яка не брала участі у справі, права якої порушено рішенням суду першої інстанції.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника з ухваленим судовим рішенням та власного тлумачення норм чинного ЦПК України.

З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись статтею 8 Закону України «Про судовий збір», статтею 136, частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання про звільнення ОСОБА_4 від сплати судового збору задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки в натурі, усунення перешкод в користуванні приміщенням та виселення, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з участю третіх осіб: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради, про виділ частки в натурі, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виділення в користування приміщень, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року про повернення апеляційної скарги відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник