Ухвала

від 22.07.2024 по справі 2-1/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року

м. Київ

справа № 2-1/11

провадження № 61-9675ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, виконавчий комітет Львівської міської ради, Львівська міська рада,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4 ,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 червня 2024 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_4 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року у складі судді Копняк С. М. апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року повернуто заявнику.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що ОСОБА_4 у встановлений судом строк не виконала вимоги ухвали, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню з підстав, передбачених частиною другою статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У липні 2024 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 червня 2024 року про повернення її апеляційної скарги.

В окремо доданому до касаційної скарги клопотанні ОСОБА_4 , посилаючись на підпункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків її доходу за попередній календарний рік, просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги. На підтвердження зазначених обставин надала наступні документи: відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період часу з 01 кварталу 2023 року до 02 кварталу 2024 року; довідку про те, що вона не перебуває на обліку в Галицькому відділі соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради; довідку Державного центру зайнятості про те, що вона не отримувала допомогу по безробіттю; довідку Пенсійного фонду України про те, що заявниця не перебуває на обліку, як одержувач пенсії.

Відповідно до частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», частини першої статті 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Kreuz v. Poland («Креуз проти Польщі»), пункт 54), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Ураховуючи викладене, наведені ОСОБА_4 у клопотанні обставини та додані на їх підтвердження докази дають підстави для висновку про її складний майновий стан, оскільки розмір судового збору, який слід сплатити заявнику за подання касаційної скарги перевищує 5 % розміру його річного доходу за попередній календарний рік, тому клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 червня 2024 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Зазначає, що суд апеляційної інстанції повернув її апеляційну скаргу за відсутності доказів про отримання нею ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), від 07 липня 1989 року).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний за змістом висновок міститься в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України, до апеляційної скарги додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

У відповідності до приписів частини 3 статті 185 та частини 2 статті 357 ЦПК України, якщо особа, яка подала скаргу відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені частиною 3 статті 357 цього Кодексу, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року залишено без руху. Встановлено для усунення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків строк п`ять днів з дня вручення цієї ухвали. Роз`яснено, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

15 травня 2024 року належним чином засвідчена копія ухвали Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року скерована заявнику ОСОБА_4 за адресою, зазначеною в матеріалах апеляційної скарги: АДРЕСА_1 .

На адресу апеляційного суду повернулося рекомендоване повідомлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПУ України).

У разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування положень статті 185 ЦПК України, оскільки заявником у межах встановленого судом строку не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Апеляційний суд, в розумінні частини першої статті 131 ЦПК України, зробив всі необхідні дії для повідомлення особи про залишення апеляційної скарги без руху, натомість ОСОБА_4 не повідомляла суд про зміну місця проживання.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника з ухваленим судовим рішенням та власного тлумачення норм чинного ЦПК України.

З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись статтею 8 Закону України «Про судовий збір», статтею 136, частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання про звільнення ОСОБА_4 від сплати судового збору задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки в натурі, усунення перешкод в користуванні приміщенням та виселення, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з участю третіх осіб: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради, про виділ частки в натурі, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виділення в користування приміщень, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 червня 2024 року про повернення апеляційної скарги відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник