Ухвала

від 15.07.2024 по справі 1-368/11

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 липня 2024 року

м. Київ

справа № 1-368/11

провадження № 51- 6302 ск 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року,

установив:

9 липня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 (вх. № 17484/0/170 - 24 від 9 липня 2024 року), заява

(вх. № 17484/1/170-24 від 9 липня 2024 року) та доповнення до заяви

(вх. № 17484/2/170-24 від 9 липня 2024 року).

Ознайомившись зі змістом касаційної скарги, колегія суддів (далі - Суд) вважає, що її необхідно залишити без руху, оскільки така не відповідає вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

В порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК засуджений не зазначив конкретних рішень суду, які він оскаржує, що позбавляє Суд можливості встановити, в якому порядку підлягають перевірці такі рішення та чи можуть взагалі вони/воно бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції з огляду на положення статей 424, 426 КПК.

Зокрема, зі змісту касаційної скарги ОСОБА_4 вбачається, що він також не погоджується з ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 травня

2023 року, якою було повернуто заяву ОСОБА_4 про перегляд вироку цього суду від 29 січня 2013 року за нововиявленими обставинам.

При цьому, відомостей про перегляд такого рішення місцевого суду в апеляційному порядку у Суду не має, як і не долучає такого рішення ОСОБА_4 до своєї касаційної скарги, хоча й указує, що касаційна скарга подається на ухвалу Київського апеляційного суду про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року.

Окрім цього, прохальна частина касаційної скарги засудженого містить у собі неузгодженості, оскільки ОСОБА_4 просить скасувати ухвалуПечерського районного суду м. Києва від 17 травня 2023 року, постановлену в порядку глави 34 КПК, та одночасно викладає альтернативну вимогу до Суду про скасування рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року, та звільнити його від подальшого відбування покарання за цим вироком, у зв`язку з відбуттям призначеного покарання, що суперечить одне одному.

Вказане, у свою чергу, перешкоджає Суду визначитись із предметом та межами касаційного перегляду (ч. 2 ст. 433 КПК).

Водночас, суд звертає увагу засудженого на те, щозгідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі вказується обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції. В обґрунтуванні обов`язково слід навести мотиви, чому особа вважає рішення незаконним, тобто в чому полягає неправильність застосування норм матеріального і/або процесуального права.

Приписами ч. 1 ст. 438 цього Кодексу передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення

і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.

Отже, після того, як засуджений чітко визначиться із судовими рішеннями, які він оскаржує в касаційному порядку, йому необхідно звернути увагу, у тому числі

на зазначені положення КПК під час складання касаційної скарги.

До того ж, Суд звертає увагу засудженого на те, що вирішення питання, яке виникло під час виконання вироку на підставі п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК, про що ОСОБА_4 вказує у заяві (вх. № 17484/1/170-24 від 9 липня 2024 року) та доповненні до неї

(вх. № 17484/2/170-24 від 9 липня 2024 року), не віднесено до компетенції касаційного суду, а вирішується місцевим судом в порядку, визначеному положеннями ст. 539 КПК.

Допущені порушення перешкоджають суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження, як це передбачено ст. 428 КПК.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк, необхідний для усунення допущених недоліків.

При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне згідно з приписом ст. 20 КПК роз`яснити засудженому його право на кваліфіковану правову допомогу.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) засудженому гарантується право на правову допомогу. Для її одержання засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців

у галузі права, які за законом мають право на надання такої допомоги особисто

чи за дорученням юридичної особи.

За правилами п. 9 ч. 1 ст. 14 Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI

«Про безоплатну правничу допомогу» право на безоплатну вторинну правничу допомогу відповідно до цього Закону та інших законів України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правничих послуг, передбачені частиною другоюстатті 13 цього Закону (в тому числі захист і складення документів процесуального характеру).

Захист, складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду забезпечують регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (підпункт 2 пункту 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 2 липня 2012 року № 967/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 1487/5)).

Таким чином, для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили

і за якими таким особам було призначено відповідне покарання, законом встановлено гарантії їх права на правничу допомогу.

Тому для одержання такої допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом статей 110 і 113 КВК вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року залишити без руху і надати йому строк для усунення вказаних недоліків упродовж п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити засудженому, що у разі неусунення цих недоліків в установлений строк касаційну скаргу буде йому повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3