Ухвала

від 15.07.2024 по справі 761/38036/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №761/38036/23 1-кп/760/1079/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст. 111-1, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ст. 111-2, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.4 ст.111-1, ч.2 ст. 28, ст.111-2, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3 КК України, у кримінальному провадженні №22023000000000773 від 31.07.2023 року,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Солом`янського районного суду м. Києва надійшло кримінальне провадження №22023000000000773 від 31.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст. 111-1, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ст. 111-2, ч.3 ст. 27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.4 ст.111-1, ч.2 ст. 28, ст.111-2, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3 КК України, яке ухвалою суду від 27.12.2023 року було призначено до судового розгляду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21.05.2024 року щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 19.07.2024 року включно, без визначення розміру застави.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 були подані клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

В судовому засіданні прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 підтримав вищевказані клопотання та вважав за доцільне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , зазначивши, зокрема, що підстави для його обвинувачення підтверджуються зібраними під час досудового розслідування доказами, а також продовжують існувати передбачені ст.177 КПК України ризики, а саме:

- переховуватись від суду, усвідомлюючи невідворотність покарання, пов`язаного з позбавленням волі, за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, адже з урахуванням віку обвинуваченого ОСОБА_6 , останній у відповідності до положень ст.22 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» не може перебувати на військовій службі та в умовах воєнного стану на території України має право та можливість залишити територію України та виїхати за кордон. Крім того, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 має громадянство РФ та активи на її території, що дасть останньому змогу вільно перебувати на території держави-агресора, а також встановлено зв`язок ОСОБА_6 із ОСОБА_15 та наступними юридичними особами: ООО "ЛОСИНЫЙ ОСТРОВ" (ИНН 7716033144, м. Москва, РФ, засновники: ОСОБА_6 - 80%, ОСОБА_15 - 20%); ООО "МАП ЮНИОН" (ИНН 7712100329, м.Москва, РФ, засновники: ОСОБА_6 - 90%, ОСОБА_15 - 10%); ООО "Восточно-Европейский альянс" (ИНН 7743819730, м.Москва, РФ, засновники - ООО «Лосиный остров» - 100%); ООО «Вертолетные комплексы и многофункциональные системы» (ИНН 7743840080, м.Москва, РФ, засновники: ООО «Лосиный остров» - 60%, ОСОБА_15 - 40%, ООО «Центр исследований, анализа и маркетинга» - 20%); ООО «Волга-Днепр ММ XVI» (ИНН 7716815864, м.Москва, РФ, засновники: ОСОБА_15 - 100%), із використанням яких здійснювалось постачання запасних частин до авіаційних двигунів виробництва АТ «Мотор Січ» (лопаток тощо), виготовлених на ВП «СМЗ», до РФ зі сплатою юридичним та/або фізичним особам, які діють від імені чи за вказівкою «митних органів «днр», «вивізного мита» у розмірі 20% від вартості товару, а також із допомогою яких здійснювалось постачання зазначених запасних частин до авіаційних двигунів виробництва АТ «Мотор Січ» (лопаток тощо) від «ООО «Волга-Днепр ММ XVI» на адресу АТ «Мотор Січ» та інших покупців як напряму, так і з третіх країн, через компанію Avia Atlas FZE (U.A.E. P.O. Box 124505. Q-4154, Sharjan) за схемою, розробленою ОСОБА_16 за вказівкою та спільно із ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , а також спільно із ОСОБА_15 ;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, адже враховуючи характер та обставини вчинених обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-2, ч.1 ст. 114-1, ч.1 ст.258-3 КК України, наявність у останнього широкого кола знайомств у виконавчих, законодавчих та правоохоронних органах України, що зумовлено значним періодом керування одним з найбільших підприємств України, наявності у період з 2006 по 2019 років повноважень народного депутата України у складі Верховної Ради України V, VI, VII, VIII скликань, де останнім здійснювались повноваження народного депутата із використанням прав, наданих Законом України «Про статус народного депутата України», що дозволяло набувати нові знайомства серед представників органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємців, високопосадовців (з 2006 року по 2014 рік останній був обраний народним депутатом України від політичної партії «Партія регіонів», яка існувала до 2014 року, а з 2014 року більшість колишніх народних депутатів України від політичної партії «Партія регіонів» увійшли до складу політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» та в подальшому Указом Президента України від 20 березня 2022 року № 153/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», а саме пунктом 1 передбачено призупинити на період дії воєнного стану будь-яку діяльність в Україні політичних партій, зокрема Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі №П/857/8/22 за позовом Міністерства юстиції України до політичної партії «Опозиційна платформа - За життя», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба безпеки України, про заборону діяльності політичної партії - позов задоволено: заборонено діяльність політичної партії «Опозиційна платформа - За життя», яке набрало законної сили 15.09.2022), а також враховуючи факт його знайомства та підтримання сталих відносин із колишніми співробітниками АТ «Мотор Січ», народними депутатами України у складі Верховної Ради України ІХ скликання ОСОБА_17 та членом Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки ОСОБА_18 , який залучався ОСОБА_6 для усунення перешкод під час здійснення протиправної діяльності, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, є достатньо підстави вважати, що обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення, може використовувати свої знайомства та незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, що знайомі з ним.

Крім того, в судовому засіданні прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 підтримав клопотання та вважав за доцільне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , зазначивши, зокрема, що його обвинувачення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а також продовжують існувати передбачені ст.177 КПК України ризики, а саме:

- переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_7 навіть в умовах воєнного стану на території України має право та можливість залишити територію України та виїхати за кордон, у т.ч. на територію держави-агресора;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, враховуючи характер та обставини вчинених обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-2, ч. 1 ст. 258?3 КК України, наявність у його співучасника - ОСОБА_6 широкого кола знайомств у виконавчих, законодавчих та правоохоронних органах України, що зумовлено значним періодом керування одним з найбільших підприємств України, наявності у період з 2006 по 2019 років повноважень народного депутата України у складі Верховної Ради України V, VI, VII, VIII скликань, де останнім здійснювались повноваження народного депутата із використанням прав, наданих Законом України «Про статус народного депутата України», що дозволяло набувати нові знайомства серед представників органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємців, високопосадовців (з 2006 року по 2014 рік останній був обраний народним депутатом України від політичної партії «Партія регіонів», яка існувала до 2014 року, а з 2014 року більшість колишніх народних депутатів України від політичної партії «Партія регіонів» увійшли до складу політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» та в подальшому Указом Президента України від 20 березня 2022 року № 153/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», а саме пунктом 1 передбачено призупинити на період дії воєнного стану будь-яку діяльність в Україні політичних партій, зокрема Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі №П/857/8/22 за позовом Міністерства юстиції України до політичної партії «Опозиційна платформа - За життя», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба безпеки України, про заборону діяльності політичної партії - позов задоволено: заборонено діяльність політичної партії «Опозиційна платформа - За життя», яке набрало законної сили 15.09.2022), а також враховуючи факт його знайомства та підтримання сталих відносин із колишніми співробітниками АТ «Мотор Січ», народними депутатами України у складі Верховної Ради України ІХ скликання ОСОБА_17 та членом Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки ОСОБА_18 , який залучався ОСОБА_6 для усунення перешкод під час здійснення протиправної діяльності, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, є достатньо підстав вважати, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності за інкриміновані кримінальні правопорушення, такі знайомства можуть використовуватися з метою незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні;

- продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, адже обставини вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зокрема кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-2, ч. 1 ст. 258-3 КК України, обґрунтовано свідчать про можливість продовження вчинення ним таких злочинів, у яких він обвинувачується.

На думку прокурора, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам, що підтверджується вищевикладеними обставинами.

Обвинувачений ОСОБА_6 , його захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, серед іншого, що викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , підлягають спростуванню; збір доказів по інкримінованих ОСОБА_6 злочинах здійснювався до внесення відомостей про них до ЄРДР; прокурором подаються ідентичні клопотання, що не може свідчити щоразу про наявність обґрунтованих та доведених підстав, на основі яких у подальшому можливе продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 ; в клопотанні прокурор категорично заперечує проти застосування застави, оминувши при цьому наявність інших альтернативних запобіжних заходів з врахуванням віку обвинуваченого, його особи, репутації, тощо; вказані в клопотанні прокурора ризики мають формальний характер, недоведені та необґрунтовані матеріалами клопотання, фактичними обставинами. При цьому, ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, судимості відсутні, має численні державні нагороди, грамоти та подяки, характеризується виключно позитивно, має міцні соціальні зв`язки, слід урахувати його вік та стан здоров`я, що постійно погіршується, відповідну практику Європейського суду з прав людини, а тому просили обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, - домашній арешт або заставу.

Обвинувачений ОСОБА_7 , його захисники ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказавши, зокрема, що вказані в клопотанні прокурора ризики є лише нічим недоведеними припущеннями, ОСОБА_7 права та можливості залишити територію України не має, від органів досудового розслідування не переховувався, має міцні соціальні зв`язки, місце для проживання у Київській області, ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні обумовлюється наявністю широкого кола знайомств у виконавчих, законодавчих та правоохоронних органах України у співучасника ОСОБА_6 . Також просили врахувати беззастережне визнання ОСОБА_7 своєї вини, надання ним викривальних показів та досягнення згоди щодо укладення угоди про визнання винуватості, а тому просили обрати запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, - домашній арешт або заставу.

Також, на думку сторони захисту, безальтернативне тримання під вартою є неконституційним, що підтверджується, зокрема, п.п.4., 4.2., 6.3. Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 19.06.2024 року № 7-р(II)/2024.

Суд, заслухавши думку прокурора, обвинувачених, їх захисників, дослідивши матеріали справи №761/38036/23, дійшов наступного висновку.

Відповідно до чч. 1, 2 ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Як передбачено ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Частиною 1 ст.184 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;

7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Крім того, ч.3 ст.199 КПК України встановлено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд ураховує, що на даному етапі розгляду кримінального провадження суд не вправі визнавати особу винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, оцінювати обґрунтованість обвинувачення, водночас суд доходить висновку, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст. 111-1, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ст. 111-2, ч.3 ст.27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст. 27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК України, ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.4 ст. 111-1, ч.2 ст. 28, ст.111-2, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3 КК України, у клопотаннях прокурора є обґрунтованою і достатньою для застосування щодо них запобіжного заходу.

Суд також враховує, що за своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч.1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, виходячи з ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа "Бекчиєв проти Молдови").

Також, серед іншого, потрібно враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, статки, зв`язки з державою, в якій його переслідували в межах закону, та його міжнародні контакти (справа «В. проти Швейцарії», «Пунцельт проти Чехії»).

При цьому, згідно з практикою ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що прокурором у клопотаннях про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в цілому дотримано вимог ч.1 ст.184 КПК України щодо клопотань слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, в т.ч. викладено обставини, що дають підстави висунути обвинувачення щодо ОСОБА_6 за ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст. 111-1, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ст.111-2, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст. 27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_7 за ч.2 ст. 28, ч.4 ст. 111-1, ч.2 ст. 28, ст.111-2, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3 КК України, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; викладено обставини, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність ризиків переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, продовжити кримінальне правопорушення, у яких обвинувачується ОСОБА_7 , і є посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів тощо.

Суд також доходить висновку, що прокурором дотримано вимог ч.3 ст.199 КПК України і в судовому засіданні, зокрема, доведено, що існують обставини,які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 під вартою, не зменшилися, а саме ризик переховуватися від суду, оскільки останні в умовах воєнного стану обвинувачуються у низці злочинів, серед яких особливо тяжкі, проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, зокрема санкцією ч.1 ст. 258-3 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої; відомості про утриманців у обвинувачених відсутні; їх родини проживають поза межами України; натомість в клопотаннях вказано про наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 громадянства РФ та значної кількості активів на території інших держав, у т.ч. РФ, обвинувачені мають сталі ділові зв`язки з громадянами РФ. На переконання колегії суддів, беззастережне визнання ОСОБА_7 своєї вини, надання ним викривальних показів та досягнення згоди щодо укладення угоди про визнання винуватості на даний час не свідчать про наявність таких обставин, які можуть усунути ризик переховуватися від суду. Цей ризик ураховується судом у сукупності з іншим ризиком незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки останні в судовому засіданні не допитані, а деякі з них є працівниками АТ «Мотор Січ» та працювали разом з обвинуваченими.

Крім того, суд ураховує, що дане кримінальне провадження перебуває на початку судового розгляду.

Також необхідно врахувати, що на даний час не встановлено будь-яких даних про те, що обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не можуть утримуватися в ДУ ««КИЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР».

Вищенаведене, на думку суду, також унеможливлює застосування щодо обвинувачених інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки такі заходи не забезпечать як запобігання встановленим судом ризикам, так і виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України, можуть негативно вплинути на перебіг судового розгляду даного кримінального провадження, а тому вважає обґрунтованим продовжити тримання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою до 12.09.2024 року включно, цю ж дату слід вважати строком дії даної ухвали.

Щодо права суду не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України, то суд ураховує Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 19.06.2024 року № 7-р(II)/2024, виходячи з п.6.2. якого тримання під вартою порівняно з указаними більш м`якими запобіжними заходами за певних умов може стати єдиним дійсно дієвим й обґрунтованим запобіжним заходом для виконання завдань кримінального провадження, зокрема, в умовах воєнного стану, коли забезпечення правопорядку в державі ускладнено, а масові загрози життю і здоров`ю людей, іншим їхнім засадничим правам і свободам надвисокі. За таких умов без тримання особи під вартою, особливо якщо така потреба зумовлена тяжкістю й характером злочинів, у яких підозрюють або обвинувачують особу, наявністю ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, практично неможливо буде забезпечити виконання цією особою процесуальних обов`язків, запобігти її спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, іншій неналежній процесуальній поведінці, що перешкоджатиме здійсненню кримінального провадження або й зовсім унеможливить його й створюватиме у зв`язку із цим загрози низці публічних інтересів.

Конституційний Суд України зауважує, що застосування за частиною шостою статті 176 Кодексу під час дії воєнного стану запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яку підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки, людства та міжнародного правопорядку, за наявності ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, є потрібним засобом для забезпечення ефективності розслідування цих злочинів і виконання завдань кримінального провадження в умовах воєнного стану, що обумовлено потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України.

Суд також вважає необхідним урахувати, що розгляд вищевказаного обвинувачення у злочинах проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки триває в умовах воєнного стану, обумовленого збройною агресією РФ проти України, а тому з врахуванням особи обвинувачених, які мають міцні соціальні та ділові зв`язки саме з РФ, та високого ступеню встановлених щодо них ризиків, їх майнового стану, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки та виконання завдань кримінального провадження, на підставі ч.6 ст.176, абз.8 ч.4 ст.183 КПК України суд не визначає розмір застави щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Суд також ураховує, що згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики ЄСПЛ обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів.

На думку суду, продовження щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, в даному випадку, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, стст.2, 176-178, 183, 184, 199, 331, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити.

Продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою до 12.09.2024 року включно, без визначення розміру застави.

Продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою до 12.09.2024 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3