Постанова

від 03.07.2024 по справі 357/4984/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/4984/24 Головуючий у І інстанції Цуранов А.Ю.

Провадження №22-ц/824/10106/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника приватного підприємства «Залізняк» - Овчаренка Дмитра Костянтиновича на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на: 1) земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:042:0025 площею 0,5210 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Приватному підприємству «Залізняк» (вул. Павлюченко, буд. 29, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ: 43749885); 2) рахунки в межах суми збитків відповідача ПП «Залізняк».

Обґрунтовуючи причини необхідності вжиття вказаних заходів, заявник зазначала, що на початку лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ПП «Залізняк» було укладено договір про зберігання легкового автомобілю «Mercedes-Benz ML350», 2012 року випуску, на платній автомобільній стоянці.

19.02.2022 позивач прибула на автостоянку та дізналась, що її автомобіль та ще шість автомобілів постраждали внаслідок пожежі.

В результаті вказаної події позивачу завдано матеріальні збитки в розмірі 1 073 140 грн, оскільки автомобіль вважається фізично знищеним.

Згідно з експертним висновком причиною виникнення пожежі є займання горючої рідини внаслідок дії на неї вогневого джерела запалювання (підпал).

Вважаючи дії відповідача безвідповідальними, позивач звернулась до суду з позовом про захист прав споживачів щодо стягнення з ПП «Залізняк» на її користь завданих збитків в сумі 1 073 140 грн та моральної шкоди в сумі 100 000 грн. Вказує, що відповідачу на праві власності належить земельна ділянка, на території якої він надає послуги автостоянки.

На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду або ефективний захист та поновлення порушений чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:042:0025 площею 0,5210 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Приватному підприємству «Залізняк». В іншій частині вимог - відмовлено.

З апеляційною скаргою на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2024 року про забезпечення позову в інтересах приватного підприємства «Залізняк» звернувся представник відповідача - адвокат Овчаренко Д.К.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, мав пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Натомість заявником ОСОБА_1 були надані тільки копії документів невідомого походження, які відповідно клопотання про витребування доказів на думку заявника, повинні знаходитись в матеріалах кримінального провадження № 12022111030000482, що перебуває в Білоцерківському РУП ГУ НП в Київській області.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті. А отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд не міг здійснити оцінку необхідності забезпечення позову на підставі копій документів невідомого походження, наданих заявником та заявленого клопотання про витребування доказів в зв`язку з тим, що у суду відсутня обґрунтована впевненість в наявності в матеріалах кримінального провадження № 12022111030000482, що перебуває в Білоцерківському РУП ГУ НП в Київській області, запитуваних в клопотанні оригіналів документів.

Саме на заявника цивільно процесуальним законодавством покладено обов`язок зібрання та надання до суду доказів, на підставі яких заявник може змістовно стверджувати про унеможливлення в майбутньому виконання рішення суду, якщо буде задоволено позов та необхідності накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:042:0025 площею 0,5210 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Приватному підприємству «Залізняк».

Натомість, ні в письмовому зверненні заявника ОСОБА_1 , ні в ухвалі про забезпечення позову не міститься посилання на існуючі ризики, факти або докази які свідчили б, що застосування заходу забезпечення позову є дійсно необхідним, що без його застосування права, свободи та законні інтереси заявника будуть порушені та на підтвердження чого в суду є належні та допустимі докази.

Невмотивованість ухвали суду в частині арешту земельної ділянки, належної Приватному підприємству «Залізняк», залишає нез`ясованим факт існування обставин стосовно того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Так відмовляючи заявнику ОСОБА_1 в накладанні арешту на розрахункові рахунки, суд послався на відсутність в матеріалах справи відомостей (доказів) про наявність у Приватного підприємства «Залізняк» конкретних грошових рахунків, зокрема номери рахунків, назви банківських установ, розміри грошових сум на рахунках. 9

З відкритих інформаційно - аналітичних джерел, без будь яких складнощів, можливо встановити наявність реальних фінансових спроможностей Приватного підприємства «Залізняк» (податкова декларація підприємства за 2023 рік додається до апеляційної скарги), натомість доказів які підтверджують вірогідність уникнення в майбутньому можливого виконання рішення суду по сплаті коштів, заявник ОСОБА_1 не надала.

Накладаючи арешт на земельну ділянку Приватного підприємства «Залізняк», суд не з`ясував, яка її орієнтовна вартість та чи не порушене правило про співмірність.

Відповідно до даних витягу від 10.04.2024 року № НВ-9936532892024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 3210300000:04:042:0025 становить 4 523 446,32 (чотири мільйони п`ятсот двадцять три тисячі чотириста сорок шість гривень 32 коп.), що в чотири рази перевищує заявлену суму матеріальної шкоди.

Вказує, що суд не звернув уваги на те, що відповідно до частини 3 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами, а не перевищувати суму позову в декілька разів.

Позивач ОСОБА_1 не скористалась правом, передбаченим положеннями статті 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина третя статті 360 ЦПК України).

У судовому засіданні представник приватного підприємтсва «Залізняк» - адвокат Овчаренко Д.К. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена у передбачений процесуальним законодавством спосіб, про причини неявки суд не повідомляла.

Керуючись положеннями частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутності позивача, оскільки її неявка не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна (у тому числі грошових сум, цінних паперів, корпоративних прав тощо) чи підготовчі дії до його реалізації.

Згідно із частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, пошкодити, знищити чи знецінити його.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить легковий автомобіль «Mercedes-Benz ML350», 2012 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 , та згідно з квитанцією автостоянки ПП "Залізняк" серії ББА № 109905 від 01.02.2022 за послуги стоянки вказаного транспортного засобу сплачено 500 грн.

Відповідно до клопотання позивача до слідчого Білоцерківського РУП, за фактом загорання автомобілів, в тому числі її автомобіля, на автостоянці ПП "Залізняк", що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко, 29, відкрито кримінальне провадження № 12022111030000482, відомості про яке внесено до ЄРДР 19.02.2022 за ч. 2 ст. 194 КК України - умисне знищення або пошкодження майна, ОСОБА_1 визнано потерпілою.

За змістом постанови Білоцерківського РУП від 15.03.2024 року підтверджуються відомості про наявність кримінального провадження № 12022111030000482 за ч. 2 ст. 194 КК України, здійснення досудового розслідування та проведення всіх необхідних слідчих дій з призначенням відповідних експертиз, а також те, що ОСОБА_1 є потерплою особою.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 368486324 від 05.03.2024, відповідач - ПП «Залізняк» є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:042:0025 площею 0,521 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1621836932103, з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

01.04.2024 ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПП "Залізняк" про стягнення завданих збитків в сумі 1 073 140 грн. та моральної шкоди в сумі 100 000 грн.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що між сторонами дійсно виник спір та зважаючи на розмір заявлених позовних вимог, вважав обґрунтованими доводи заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача в межах даної справи у випадку задоволення позову. Суд першої інстанції зазначив, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача з метою збереження існуючого становища до розгляду справи по суті (запобігання відчуженню майна добросовісним набувачам) відповідатиме меті застосування правового інституту забезпечення позову та позовним вимогам. Заважаючи на принцип тимчасовості заходу забезпечення позову, суд вважав заявлений захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку ПП «Залізняк» таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, є співмірним заявленим позовним вимогами та доцільним в межах розгляду такої цивільної справи.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та грунтуются на вимогах чинного процесуального законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову має бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Аналогічні висновки викладені у постановах (ухвалах) Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19), від 07 липня 2021 року в справі № 639/8124/20-ц (провадження № 61-10478ск21) та від 01 липня 2021 року в справі № 754/3144/21 (провадження № 61-10012ск21).

Як свідчать матеріали справи, предметом судового розгляду в межах даної справи є майнові вимоги ОСОБА_1 до ПП «Залізняк» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок підпалу належного позивачу автомобіля, який перебував на зберіганні у відповідача (платній автостоянці). Розмір матеріального збитку, завданого позивачу, визначено останнім на підставі висновку товарознавчої експертизи у сумі 1 073 140,00 гривень.

Таким чином, спір між сторонами носить майновий характер та може бути забезпечений шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач - ПП «Залізняк» є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:042:0025 площею 0,521 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1621836932103.

Даних щодо іншого належного відповідачу рухомого або нерухомого майна матеріали справи не містять.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно, у зв`язку з наявною загрозою утруднення або неможливості виконання рішення суду, оскільки у сторони відповідача є можливість розпорядитися об`єктом нерухомого майна, що унеможливить виконання рішення в майбутньому, у разі задоволення позовних вимог.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Сама по собі наявність необмеженого права особи розпорядитися майном задля уникнення можливої відповідальності і є тими ризиками, які мають враховуватися при вирішення даного роду питань.

Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про відшкодування майнової шкоди є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що підставою для застосування заходів забезпечення позову є встановлення об`єктивної можливості вчинення відповідачем дій, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист прав, які є предметом розгляду.

Доводи апелянта про порушення принципу пропорційності та неспівмірність заходу забезпечення позову із позовними вимогами апеляційний суд відхиляє, оскільки, зважаючи на предмет обтяження та заявлені вимоги позову, застосований судом першої інстанції захід забезпечення є адекватним, пропорційним, співмірним до позовних вимог і не буде надмірним тягарем для відповідача.

Окрім того, зазначаючи про неспівмірність застосованого заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, апелянт таких своїх тверджень належним чином не обґрунтувала, доказів на підтвердження такої позиції суду не надала.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а свідчать лише про незгоду відповідача з оскаржуваною ухвалою.

Згідно вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника приватного підприємства «Залізняк» - Овчаренка Дмитра Костянтиновича - залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2024 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 18 липня 2024 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Слюсар Т.А