Постанова

від 19.07.2024 по справі 372/2339/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Апеляційне провадження: № 22-ц/824/9778/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року м. Київ

Справа № 372/2339/23

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Остриця», яка подана представником Ярошенком Дмитром Валерійовичем, на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 21 лютого 2024 року, постановлену у складі судді Потабенко Л.В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Остриця» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - приватний нотаріус Щур Надія Романівна про визнання недійсними договорів емфітевзису,

встановив:

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Ярошенка Д.В. про роз`єднання позовних вимог у справі шляхом виділення вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в окреме провадження.

Провадження у справі № 372/2339/23 зупинено до залучення у справі правонаступників після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ТОВ «Олімп-Остриця» - Ярошенко Д.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на її необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Вказує, що позивачем було заявлено окремі самостійні вимоги до шести фізичних осіб, а тому зупинення провадження у зв`язку зі смертю двох відповідачів є непропорційним та призведе до затягування розгляду справи. Отже, посилання суду на те, що роз`єднання позовних вимог щодо померлих відповідачів шляхом виділення їх в самостійні провадження, нібито не буде сприяти виконанню завдань цивільного судочинства, є необґрунтованими та не узгоджується з положеннями ст. 2 ЦПК України. Крім того, суд першої інстанції не мав процесуальних перешкод розглянути позовні вимоги щодо відповідачів, які мають можливість приймати участь у справі та зупинити розгляд після розгляду таких вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, щодо зупинення провадження у справі, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зупиняючи провадження у справі ухвалою від 21 лютого 2024 року, суд першої інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер відповідач ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла відповідач ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтва про смерть та актовими записами про смерть, враховуючи, що правовідносини у вищевказаній справі допускають правонаступництво, дійшов до висновку про необхідність зупинення провадження у вищевказаній цивільній справі до залучення до участі у справі правонаступників.

Крім того, суд посилався на те, що зі змісту позову та наданих доказів вбачається, що позовні вимоги пов`язані підставою виникнення та доказами, які підлягають дослідженню у їх сукупності, а тому суд вважав недоцільним роз`єднувати позовні вимоги , оскільки це не сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2023 року позивач ТОВ «Олімп-Остриця» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - приватний нотаріус Щур Н.Р. про визнання недійсними договорів емфітевзису.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 01 вересня 2014 року ТОВ «Олімп-Остриця» та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було укладено шість договорів оренди землі, відповідно до якого відповідачі передали в строкове платне користування позивач земельну ділянку.

В травні 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що вказані вище договори оренди нібито було розірвано на підставі договорів про розірвання договорів оренди від 16 березня 2017, які в свою чергу були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на початку 2019 року. В подальшому, одразу вказані вище земельні ділянки були передані в користування ОСОБА_9 на підставі договорів емфітевзису.

Враховуючи те, що позивач не підписував договорів про розірвання договорів оренди, в червні 2019 року, останній звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів про розірвання договорів оренди земельних ділянок, а також визнання недійсними договорів емфітевзису, які укладені між вказаними відповідачами та ОСОБА_9 21.02.2023 року Київським апеляційним судом, за результатом розгляду вказаного спору, у справі № 372/2200/19 ухвалено постанову, якою частково задоволено позовні вимоги позивача, а саме відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів про розірвання договорів оренди, оскільки вони є неукладеними; визнано недійсними договори емфітевзису, які укладені між відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , оскільки договори оренди земельних ділянок є дійсними. Судом апеляційної інстанції встановлено, що договори про розірвання договорів оренди вказаних вище земельних ділянок не підписувались зі сторони позивача, а тому вони є неукладеними.

В березні 2023 року з державного реєстру речових прав представнику позивача стало відомо про те, що вказані вище земельні ділянки відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були передані в користування відповідачу ОСОБА_1 на підставі договорів емфітевзису, які були укладені між відповідачами 17 жовтня 2022 року.

Позивач вважає договори, укладені 17 жовтня 2022 року між відповідачами, незаконними та такими, що грубо порушують право позивача на вільне користування земельними ділянками. Тому позивач просив:

- визнати недійсними шість договорів про користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб ( договори емфітевзису), укладені 17 жовтня 2022 року між відповідачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

- скасувати рішення державного реєстратора від 21 січня 2019 року про припинення права ТОВ «Олімп- Остриця» оренди земельних ділянок відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17 липня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

23 січня 2024 року до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_10 про зупинення провадження у справі до залучення у справі правонаступників після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать копії актових записів про смерть (т.2 а.с. 7,8).

23 січня 2024 року представник ТОВ «Олімп-Остриця» Ярошенко Д.В. звернувся до суду з клопотанням, в якому просить роз`єднати позовні вимоги ТОВ «Олімп-Остриця» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в окреме провадження.

Згідно з ч.4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до статті 55 ЦПК України (процесуальне правонаступництво) у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Провадження у справі зупиняється у такому випадку до залучення до участі у справі правонаступника (п. 1 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 25 січня 2024 року у справі № 201/9053/19 зазначено, що процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) вказано, що «суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належить до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи в суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами».

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Враховуючи, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 померли, а спірні правовідносини допускають правонаступництво, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зупинення провадження у даній справі до залучення до участі у справі правонаступників померлих відповідачів.

Доводи апеляційної скарги про те, що зупинення провадження у зв`язку зі смертю двох відповідачів є непропорційним та призведе до затягування розгляду справи, а тому були наявні підстави для роз`єднання позовних вимог до померлих відповідачів в окреме провадження, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.

Згідно з ч.1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства (ч.6 ст. 188 ЦПК України).

Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1. ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 жовтня 2023 року.

24 жовтня 2023 року сторони в судове засідання не з`явились, відповідач ОСОБА_1 подала клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 23 січня 2024 року.

Враховуючи викладене, у суду першої інстанції були відсутні процесуальні підстави для роз`єднання позовних вимог в окреме провадження, передбачені ч.6 ст. 188 ЦПК України.

Таким чином, оскільки позовні вимоги пов`язані підставою виникнення та доказами, які підлягають дослідженню в їх сукупності, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Доводи апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції не мав процесуальних перешкод розглянути позовні вимоги щодо відповідачів, які мають можливість приймати участь у справі, колегія суддів відхиляє, оскільки такий розгляд справи суперечить завданню цивільного судочинства, встановленому ст. 2 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Обухівського районного суду Київської області від 21 лютого 2024 року про зупинення провадження є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, вони не пов`язані лише з особами померлих відповідачів, оскільки вирішується спір щодо нерухомого майна, яке в подальшому повинно перейти в спадкову масу, тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для зупинення провадження у справі до залучення у справі правонаступників відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , отже, підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотримання норм процесуального законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи, обґрунтовані, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 21 лютого 2024 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374 - 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Остриця», яка подана представником Ярошенком Дмитром Валерійовичем, - залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 21 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня прийняття постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.