Постанова

від 22.07.2024 по справі 400/14251/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/14251/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі №400/14251/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2023 року №668614290702

У С Т А Н О В И В:

21 листопада 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» (далі позивач, Товариство) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 17.08.2023 року №668614290702 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 26 994 249 грн., з яких 26 972 018 грн. податкове зобов`язання, 22 231 грн. штрафні санкції.

Позовні вимоги мотивовано тим, що отримані Товариством від ТОВ «ВОСХОД СОЛАР» кошти у розмірі 149 350 525 грн. 21 коп. не є доходом, а сам факт їх отримання не впливає на результат господарської діяльності підприємства, який згідно до вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України є об`єктом та базою оподаткування податком на прибуток підприємств.

Крім того, позивач вказував, що витрати, пов`язані з оплатою послуг з тимчасового розміщення (проживання) фізичних осіб в готелі та послуг з харчування фізичних осіб в ресторані правомірно відображені Товариством при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно із національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Також, як на підставу для визнання протиправним та скасування винесеного Головним управлінням податкового повідомлення-рішення, Товариство посилалося на порушення контролюючим органом вимог законодавства України щодо призначення та проведення документальних планових виїзних перевірок платника податків з огляду на дію мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Серед іншого, позивач наголошував на порушенні Головним управлінням строку повідомлення Товариства про розгляд заперечень на акт перевірки, яке слугувало наслідком позбавлення його права брати участь у їх розгляді. При цьому, як стверджував позивач, під час розгляду заперечень, поданих Товариством, Головне управляння вийшло за межі наданих йому законом повноважень та безпідставно внесено зміни до Акту перевірки в частині виявлених в ході перевірки порушень податкового законодавства України.

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 03 квітня 2024 року прийнято рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 17.08.2023 року №668614290702 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 26 994 249 грн., з яких 26 972 018 грн. податкове зобов`язання, 22 231 грн. штрафні санкції.

Ухвалюючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок прийняття його контролюючим органом всупереч положенням чинного податкового законодавства України.

Зокрема, як зауважено окружним адміністративним судом, отримані позивачем від ТОВ «ВОСХОД СОЛАР» кошти у розмірі 149 350 525 грн. 21 коп. не є доходом, а сам факт їх отримання не впливає на результат господарської діяльності підприємства.

За таких обставин, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що у Головного управління відсутні правові підстави для збільшення Товариству грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 26 994 249 грн.

Окрім того, на переконання суду першої інстанції, є безпідставними висновки податкового органу щодо завищення Товариством інших операційних витрат за рахунок відображення у їх складі витрат, не пов`язаних з господарською діяльністю підприємства за 2019 рік на суму 494 020 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (далі скаржник, податковий/контролюючий орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просило апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги податкового органу зводяться до того, що контролюючим органом дотримано вимог чинного законодавства України в частині організації документальної планової виїзної перевірки Товариства, проведення та оформлення її результатів. Крім цього, скаржник зауважував, що позивачем занижені інші операційні доходи на суму безповоротної фінансової допомоги, внаслідок отриманих на розрахунковий рахунок коштів, як оплата по договору про відступлення права вимоги, умови якого станом на 31.12.2020 року ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» не виконано.

Разом з цим, як стверджував скаржник, Товариством завищено інші операційні витрати за рахунок відображення у їх складі витрат, не пов`язаних з господарською діяльністю підприємства на суму 494 020 грн. Так, в ході проведення перевірки Товариством не доведено використання в господарській діяльності та не підтверджено відповідними первинними (бухгалтерськими) документами отримання послуг тимчасового розміщення (проживання) фізичних осіб в готелі ТОВ «Шишкін Спа Готель» та послуг з харчування фізичних осіб в ресторані.

У відзиві на апеляційну скаргу представник товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» спростовує доводи апеляційної скарги контролюючого органу, вказуючи на законність ухваленого судового рішення та просить його залишити без змін.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судовою колегією та підтверджується матеріалами справи, з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, у період з 24.12.2021 року по 25.01.2022 року посадовими особами ГУ ДПС у Миколаївській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» за період діяльності з 21.01.2019 року по 30.09.2021 року з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За наслідками проведення перевірки складено Акт від 15.02.2022 року №1004/14-29-07-02/42762568, висновками якого установлено порушення ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» вимог:

- пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1, статті 134, пункту 135.1, статті 135, з урахуванням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 26 972 018 грн., у тому числі за звітними періодами: 2019 рік на суму 26 972 018 грн.;

- пункту 4 частини 1 статті 1, пункту 1 частини 2 статті 6, частини 3 статті 7 та частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, а саме заниження максимального розміру заробітної плати на які нараховується єдиний соціальний внесок у січні 2021 року на загальну суму 33 496 грн. 54 коп.(т.1 а.с.34-57)

22.02.2022 року ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» подано до ГУ ДПС у Миколаївській області заперечення №56/1 на Акт перевірки.

До заперечень надано копії документів, в тому числі:

- Договір відступлення права вимоги від 24.06.2015 року, укладений між Компанією «АМТ Актив Метал Трейдінг Лімітед» та Компанією «Глані Портфоліо Інк»;

- повідомлення про відступлення прав від 24.06.2015 року, наданого Компанією «АМТ Актив Метал Трейдінг Лімітед» та Компанією «Глані Портфоліо Інк» боржнику ТОВ «Восход Солар»;

- Договір відступлення права вимоги від 14.08.2015 року, укладений між Компанією «Глані Портфоліо Інк» та Компанією «Еплосіа Продакшн Лімітед» (попередня назва «Мерандалл Інвестментс ЛТД») на іноземній мові;

- повідомлення про відступлення прав від 14.08.2015 року, наданого Компанією «Глані Портфоліо Інк» та Компанією Еплосіа Продакшн Лімітед (попередня назва «Мерандалл Інвестментс ЛТД») боржнику ТОВ «Восход Солар»;

- повідомлення про відступлення прав від 12.03.2019 року, наданого Компанією «Еплосіа Продакшн Лімітед» боржнику ТОВ «Восход Солар»;

- Додаткова угода від 12.03.2019 року до Договору про відступлення права вимоги від 16.06.2014 року, укладена між ТОВ «Восход Солар» та ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг».

За результатами розгляду заперечень ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» від 22.02.2022 року №56/1, контролюючим органом внесено зміни до Акту перевірки, у зв`язку з чим висновки про установлені порушення вимог податкового законодавства викладено в наступній редакції:

- пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, з урахуванням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 26 972 018 грн, у тому числі за звітними періодами:

- 2019 рік на суму 88 924 грн.;

- 2020 рік на суму 19 764 407 грн. (в тому числі IV квартал на суму 19 764 407 грн.);

- І квартал 2021 року на суму 5 380 151 грн.;

- півріччя 2021 року на суму 7 118 687 грн. (в тому числі І квартал на суму 5 380 151 грн., ІІ квартал на суму 1 738 536 грн.);

- три квартали 2021 року на суму 7 118 687 грн. (в тому числі І квартал на суму 5 380 151 грн., ІІ квартал на суму 1 738 536 грн.).

На підставі Акту перевірки (з урахуванням внесених змін) 17 серпня 2023 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №668614290702 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 26 994 249 грн., з яких 26 972 018 грн. податкове зобов`язання, 22 231 грн. штрафні санкції.(т.1 а.с.32-33)

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом.

Стосовно доводів Товариства про неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки, та безпідставному внесенні змін до Акту перевірки, судова колегія вказує, що як свідчить зміст оскаржуваного судового рішення, зазначені посилання позивача не визнані судом попередньої інстанції як підстави для задоволення позову (відхилені судом).

При цьому, рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується Товариством, а тому апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Що ж стосується висновків окружного адміністративного суду, які слугували підставою для скасування спірного у справі індивідуального акту контролюючого органу, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року

У відповідності із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України установлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок розрахунку об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств викладено в статті 134 Податкового кодексу України. Згідно із приписів вказаної статті об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (підприємства, у яких річний дохід від будь-якої діяльності за останній річний звітний період не перевищує двадцяти мільйонів гривень мають право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату).

За визначеннями підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Згідно із положеннями статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦКУ).

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги за свою суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відтак, відступлення права вимоги, за Цивільним кодексом України, виступає способом зміни кредитора у зобов`язанні (загальне).

Як слідує з матеріалів справи, 16.04.2014 року між компанією «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІГ ЛІМІТЕД» (Кіпр) Цедент, та ТОВ «ВОСХОД СОЛАР» - Цесіонарій, укладено Договір про відступлення права вимоги стосовно такого:

«Приймаючи до уваги:

- що Цеденту, у відповідності до Договору банківського вкладу (Депозитний вклад з щомісячною сплатою процентів) (для нерезидента) №ДЮО-01-01816 від 13.06.2014 року (далі -Депозитний договір 1), укладеного з ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКТИВ-БАНК» (далі - Боржник), належить право вимога повернення вкладу в сумі 431 515 євро від Боржника;

- що Цеденту, у відповідності до Договору банківського вкладу №1227/04ю (Депозитний вклад з щомісячною сплатою процентів) від 27.12.2012 року (далі - Депозитний договір 2), укладеного з ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКТИВ-БАНК» (Боржник), належить право вимога повернення вкладу в сумі 4 059 900 євро від Боржника;

- що Цеденту, у відповідності до Договору банківського вкладу (Депозитний вклад з щомісячною сплатою процентів) (для нерезидента) №ДЮО-01-01815 від 13.06.2014 року (далі - Депозитний договір 3), укладеного з ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКТИВ-БАНК» (далі - Боржник), належить право вимога повернення вкладу в сумі 26 000 доларів США від Боржника;

- що Цеденту, у відповідності до Договору банківського вкладу №1112/01ю (Депозитний вклад з щомісячною сплатою процентів) від 12.11.2008 року (далі - Депозитний договір 4), укладеного з ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКТИВ-БАНК» (Боржник), належить право вимога повернення вкладу в сумі 600 000 доларів США від Боржника.

Сторони домовились про наступне:

1.Цедент відступає Цесіонарію наступні права вимоги (майнові права), що належить Цеденту за наступними договорами:

- право вимоги (право вимагати від Боржника повернення вкладу) за Депозитним договором 1 в сумі 431 515 євро;

- право вимоги (право вимагати від Боржника повернення вкладу) за Депозитним договором 2 в сумі 4 059 900 євро;

- право вимоги (право вимагати від Боржника повернення вкладу) за Депозитним договором 3 в сумі 26 000 доларів США;

- право вимоги (право вимагати від Боржника повернення вкладу) за Депозитним договором 4 в сумі 600 000 доларів США.

2. Цесіонарій має намір прийняти це відступлення та зобов`язується в якості компенсації оплатити Цеденту за цим Договором вартість відступлених прав за:

- Депозитним договором 1 в розмірі 431 515 євро;

- Депозитним договором 2 в сумі 4 059 900 євро;

- Депозитним договором 3 в сумі 26 000 доларів США;

- Депозитним договором 4 в сумі 600 000 доларів США.(т.1 а.с.120-124)

Загалом у розмірі 4 491 415 євро та 626 000 доларів США в термін до 01.06.2017 року.

Відтак, за наслідками укладення вище вказаного Договору, компенсація вартості відступлених прав у розмірі 4 491 415 євро та 626 000 доларів США (далі Борг) підлягає сплаті ТОВ «ВОСХОД СОЛАР» на користь компанії «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІГ ЛІМІТЕД».

Разом з цим, 24.06.2015 року між компанією «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІГ ЛІМІТЕД» та компанією «ГЛАНІ ПОРТФОЛІО ІНК» укладений Договір відступлення права вимоги. Відповідно до умов означеного Договору, компанія «ГЛАНІ ПОРТФОЛІО ІНК» набула право вимоги боргу ТОВ «ВОСХОД СОЛАР» за Договором про відступлення права вимоги від 16.04.2014 року.

У подальшому, 14.08.2015 року між компанією «ГЛАНІ ПОРТФОЛІО ІНК» та компанією «ЕПЛОСІА ПРОДАКШН ЛІМІТЕД» укладений Договір відступлення права вимоги, згідно до умов якого остання набула право вимоги боргу ТОВ «ВОСХОД СОЛАР» за Договором про відступлення права вимоги від 16.04.2014 року.

При цьому, 12.03.2019 року між компанією «ЕПЛОСІА ПРОДАКШН ЛІМІТЕД» (Цедент) та ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» (Цесіонарій) укладено Договір про відступлення права вимоги, у відповідності до якого позивач набув право вимоги боргу ТОВ «Восход Солар» за Договором про відступлення права вимоги від 16.06.2014 року.

Як слідує зі змісту Договору, з дати підписання цього договору, Цедент передає Цесіонарію право вимоги Цедента до ТОВ «Восход Солар» за Договором про відступлення права вимоги від 16.04.2014 року заборгованості у розмірі 4 491 415 євро та 626 000 доларів США, а Цесіонарій приймає та зобов`язується компенсувати Цеденту суму у такому ж розмірі 4 491 415 євро та 626 000 доларів США у строк до 21.12.2020 року.(т.1 а.с.125-126)

За наведених обставин, внаслідок укладення з компанією «ЕПЛОСІА ПРОДАКШН ЛІМІТЕД» Договору про відступлення права вимоги від 12.03.2019 року, ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» набуло статусу нового кредитора в зобов`язанні за Договором про відступлення права вимоги від 16.06.2014 року, в результаті чого у позивача виникло право на отримання від ТОВ «Восход Солар» боргу в сумі 4 491 415 євро та 626 000 доларів США за відступлені права вимоги за Депозитними договорами.

12.03.2019 року між ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» (Цедент) та ТОВ «Восход Солар» (Цесіонарій) укладено Додаткову угоду до Договору про відступлення права вимоги від 16.04.2014 року.

Зокрема, Додатковою угодою змінено умови Договору про відступлення права вимоги від 16.04.2014 року в частині строку його виконання та визначено гривневий еквівалент грошового зобов`язання ТОВ «Восход Солар» перед ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг», а саме:

- 132 879 240 грн. 38 коп., що за офіційним курсом Національного банку України гривні до євро на дату укладення додаткової угоди відповідає 4 491 415 євро, зі сплатою зазначеної суми до 31.12.2020 року;

- 16 471 284 грн. 83 коп., що за офіційним курсом Національного банку України гривні до долара США на дату укладення додаткової угоди відповідає 626 000 доларів США, зі сплатою зазначеної суми до 31.12.2020 року.(т.1 а.с.129)

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» на розрахунковий рахунок отримує кошти від ТОВ «Восход Солар» у сумі 149 350 525 грн. 21 коп. з призначенням платежу «оплата по Договору про відступлення права вимоги від 16.06.2014 року та Додаткової угоди від 12.03.2019 року» згідно до платіжних доручень:

- від 05.09.2019 року №12 на суму 6 000 000 грн.;

- від 09.10.2019 року №61 на суму 1 285 154 грн. 46 коп.;

- від 09.10.2019 року №59 на суму 142 065 370 грн. 75 коп.

Як підтверджено матеріалами справи та установлено апеляційним судом, зараховані на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» кошти від ТОВ «Восход Солар» є компенсацією вартості відступлених прав у відповідності до Договорів про відступлення права вимоги.

Нагадаємо, що первинні зобов`язання відступлені за вище означеними Договорами, виникли на підставі Договорів банківського вкладу у формі депозиту.

Як установлено контролюючим органом під час проведення перевірки, у подальшому ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» використовує отримані в межах Договору про відступлення права вимоги від 16.06.2014 року та Додаткової угоди від 12.03.2019 року кошти від ТОВ «Восход Солар» у власній господарській діяльності, відповідно наданих до перевірки даних регістрів бухгалтерського обліку та підтверджуючих документів, а саме:

- відповідно до платіжного доручення від 09.10.2019 року №20 на суму 142 065 370 грн. 75 коп. (надана фінансова допомога ТОВ «ФК «УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ»);

- згідно до платіжного доручення від 05.09.2019 року №12 на суму 4 000 000 грн. (поповнення поточного рахунку);

- у відповідності до платіжного доручення від 10.10.2019 року №22 на суму 10 000 000 грн. (поповнення поточного рахунку).

На переконання податкового органу, отримані на поточний рахунок Товариства кошти, відносяться до складу інших доходів підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та враховуються у визначенні фінансового результату до оподаткування.

Як зазначено податковим органом у Акті перевірки, умовами Договору про відступлення права вимоги від 12.03.2019 року, укладеного між компанією «ЕПЛОСІА ПРОДАКШН ЛІМІТЕД» (Цедент) та ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» (Цесіонарій) не передбачено право Цесіонарія використовувати отримані в межах зазначеного Договору кошти у власній господарській діяльності.

Більше того, відповідно регістрам бухгалтерського обліку станом на 31.12.2020 року рахується кредиторська заборгованість по невиконаному Договору.

Разом з цим, предметом Договору про відступлення права вимоги від 12.03.2019 року, укладеного між компанією «ЕПЛОСІА ПРОДАКШН ЛІМІТЕД» (Цедент) і ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» (Цесіонарій) та Договору про відступлення права вимоги від 16.06.2014 року, укладеного між компанією «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІГ ЛІМІТЕД» та ТОВ «ВОСХОД СОЛАР» передбачено перерахування заборгованості у валюті, а саме у розмірі 4 491 415 євро та 626 000 доларів США.

За таких обставин, за позицією відповідача, позивачем не виконано умови Договору про відступлення права вимоги від 12.03.2019 року, укладеного між компанією «ЕПЛОСІА ПРОДАКШН ЛІМІТЕД» (Цедент) та ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» (Цесіонарій) в частині зобов`язання компенсувати компанії «ЕПЛОСІА ПРОДАКШН ЛІМІТЕД» суму у розмірі 4 491 415 євро та 626 000 доларів США.

Окрім того, в Акті перевірки контролюючим органом зазначено про те, що ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» до перевірки не надано жодних документів, які б свідчили про зміни строку виконання зобов`язань за Договором про відступлення права вимоги від 12.03.2019 року, укладеного між компанією «ЕПЛОСІА ПРОДАКШН ЛІМІТЕД» (Цедент) та ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» (Цесіонарій).

Тобто, умовами вказаного Договору визначено строк зобов`язання ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» перед компанією «ЕПЛОСІА ПРОДАКШН ЛІМІТЕД» до 31.12.2020 року.

У свою чергу, як доводив позивач, за договором про відступлення права вимоги змінено в обліку лише кредитора, що не впливає на величину фінансового результату до оподаткування. На думку позивача, у даному випадку об`єкт оподаткування з податку на прибуток відсутній.

Судова колегія вказує, що чинним законодавством не визначено окремого податкового обліку операцій з відступлення права вимоги. Отже, облік таких операцій ведеться за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (пункт 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248).

Порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи, встановлений статтею 135 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно до підпункту 135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПК України, інші доходи включають «... суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді..».

Положеннями абзацу 1 підпунктів 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України передбачено, що інші доходи включають:

суми поворотної фінансової допомоги, триманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Отже, під час збільшення активу підприємства, який зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, визнається дохід такого підприємства.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно із договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

У відповідності до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума коштів, передана платнику податків згідно із договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів, є безповоротною фінансовою допомогою.

Відтак, умовою для віднесення коштів до безповоротної фінансової допомоги є їх передача без вимоги повернення.

При цьому, судова колегія наголошує, що в законодавстві визначаються поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530, 631 ЦКУ).

Так, відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Разом з тим, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ст. 631 ЦКУ).

Більше того, приписами статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як з`ясовано судовою колегією, ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» не виконано прийняті на себе зобов`язання компенсувати Цеденту - компанії «ЕПЛОСІА ПРОДАКШН ЛІМІТЕД» вартість відступлених прав у розмірі 4 491 415 євро та 626 000 доларів США у відповідності до Договору про відступлення права вимоги від 12.03.2019 року, які надійшли від ТОВ «Восход Солар».

З урахуванням наведеного, дана операція підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги у відповідності до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відноситься до складу інших доходів підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і враховуються у визначенні фінансового результату до оподаткування.

Беручи до уваги вище викладене, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» в порушення вимог пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, з урахуванням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» занижено інші операційні доходи на суму безповоротної фінансової допомоги, внаслідок отриманих на розрахунковий рахунок коштів, як оплати по Договору про відступлення права вимоги від 12.03.2019 року, умови якого станом на 31.12.2020 року позивачем не виконано.

Разом з цим, у позовній заяві та додаткових поясненнях, серед іншого, ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» вказувало про те, що фактично внаслідок укладення у тому числі договорів факторингу, 15 січня 2020 року зобов`язання ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» перед компанією «ЕПЛОСІА ПРОДАКШН ЛІМІТЕД» зі сплати компенсації вартості відступлених прав у розмірі 4 491 415 євро та 626 000 доларів США припинилося.

З метою вжиття заходів щодо з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи доводи учасників справи в обґрунтування заявлених вимог, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 року витребувано від ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» належним чином засвідчені копії, а саме:

- договору факторингу від 01.11.2019 року №2Ф/11-19, укладеного між компанією «ЕПЛОСІА ПРОДАКШН ЛІМІТЕД» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТАНДЕМ»;

- договору факторингу від 20.11.2019 року №20/11-2019-Ф, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТАНДЕМ» та ТОВ «ГОЛД СПЛІТ»;

- договору факторингу від 27.01.2020 року №27/01-2020-Ф, укладеного між ТОВ «ЛАВС ГРУП ЛТД» та ТОВ «ГОЛД СПЛІТ»;

- оборотно-сальдові відомості за спірний період.

03.07.2024 року на виконання вище вказаного судового рішення, на адресу суду апеляційної інстанції від ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» надійшли витребувані документи.

Як установлено апеляційним судом, що відповідно до Договору надання послуг з факторингу від 01.11.2019 року №2Ф/11-19, компанія «ЕПЛОСІА ПРОДАКШН ЛІМІТЕД» відступила ТОВ «ФК «ФІНТАНДЕМ» право вимоги до ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» за Договором про відступлення права вимоги від 12.03.2019 року щодо сплати компенсації у загальному розмірі 4 000 000 євро, що за офіційним курсом НБУ на день укладення вказаного договору становить 110 732 848 грн.(т.3 а.с.55-59)

Крім того, у відповідності до Договору факторингу від 20.11.2019 року №20/11-2019-Ф, ТОВ «ФК «ФІНТАНДЕМ» відступило ТОВ «ГОЛД СПЛІТ» право вимоги до ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» щодо сплати боргу у сумі 110 732 848 грн. за Договором про врегулювання заборгованості №1/11-2019 від 01.11.2019 року, укладеного між ТОВ «ФК «ФІНТАНДЕМ» та ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг».(т.3 а.с.51-53)

Згідно до Договору факторингу від 27.01.2020 року №27/01-2020-Ф, ТОВ «ЛАВС ГРУП ЛТД» відступило ТОВ «ГОЛД СПЛІТ» право вимоги до ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» щодо сплати боргу у сумі 28 155 413 грн. 99 коп. за Договором про врегулювання заборгованості №1501/2 від 15.01.2020 року, укладеного між ТОВ «ЛАВС ГРУП ЛТД» та ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг».(т.3 а.с.45-47)

Як стверджував позивач, на підставі вище вказаних договорів, ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» перерахувало на користь ТОВ «ГОЛД СПЛІТ» 110 732 848 грн. та 28 155 413 грн. 99 коп., що підтверджується банківськими виписками по рахунку від 05.12.2019 року, від 09.12.2019 року, від 11.12.2019 року, від 16.12.2019 року, від 18.12.2019 року, від 26.12.2019 року, від 27.12.2019 року, від 08.01.2020 року, від 10.01.2020 року, від 14.01.2020 року, від 03.02.2020 року, від 25.03.2020 року, від 30.03.2020 року, від 31.03.2020 року.(т.1 а.с.145-167)

З цього приводу, колегія суддів апеляційного суду вказує, що відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Як зазначалось апеляційним судом вище, згідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №2121-III, у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Приписами статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

При цьому, у статті 1077 Цивільного кодексу України визначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів):

фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення;

отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відтак, у Цивільному кодексі України, як убачається зі змісту статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме:

- правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу положень статей 512-518 Цивільного кодексу України можна дійти висновку щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги:

відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» слідує, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони:

1) клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України);

2) фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України);

3) боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

Положеннями статті 350 Господарського кодексу України установлено, що фактором може бути лише банк. Водночас, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.

Приписами частини першої, другої статті 7 вказаного Закону визначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Враховуючи вище викладене, апеляційний суд наголошує, що фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Судовою колегією з`ясовано, що ТОВ «ФК «ФІНТАНДЕМ», ТОВ «ЛАВС ГРУП ЛТД», ТОВ «ГОЛД СПЛІТ» не є фінансовими установами, доказів включення їх до Державного реєстру фінансових установ до апеляційного суду не надано, а матеріали справи не містять.

За таких обставин, вказані фірми не мають права укладати договори про надання фінансових послуг, яке у свою чергу вказує на порушення вимог законодавства щодо форми, змісту і суб`єктного складу договору факторингу.

Окрім того, в додаткових поясненнях по справі відповідач вказував, що вище означені договори факторингу не надавались Товариством під час проведення перевірки, до заперечень на Акт перевірки та до скарги, поданої до ДПС України, в якості доказів на підтвердження подальшого руху коштів, отриманих від ТОВ «Восход Солар. (т.3 а.с.64-65)

При цьому, як слідує зі змісту Акту перевірки та апеляційної скарги, про ненадання відповідних пояснень та документального підтвердження по спірним операціям податковим органом складені відповідні акти.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відтак, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами. При цьому виїмка документів або інше вилучення документів правоохоронними органами має бути підтверджено доказами.

Разом з тим, будь-яких пояснень причин неподання Товариством вище вказаних договорів, матеріали справи не містять.

Підсумовуючи вище викладене, на переконання апеляційного суду, є безпідставними доводи Товариства про те, що фактично внаслідок укладення у тому числі договорів факторингу, 15 січня 2020 року зобов`язання ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» перед компанією «ЕПЛОСІА ПРОДАКШН ЛІМІТЕД» зі сплати компенсації вартості відступлених прав у розмірі 4 491 415 євро та 626 000 доларів США припинилося.

Суд попередньої інстанції під час вирішення цього спору обмежився лише цитуванням норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини без дослідження наявних в матеріалах справи договорів відступлення права вимоги (цесії) і факторингу, без надання відповідної правової оцінки та з`ясування обставин виконання умов таких договорів, їх суб`єктного складу.

При цьому, у спірних правовідносинах окружним адміністративним судом не застосовано норми підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та статті 530, 631 Цивільного кодексу України, хоч на це вказував контролюючий орган у своїх заявах по суті справи, та не надано всупереч вимогам приписів статі 246 КАС України мотивованої оцінки зазначеним аргументам відповідача.

Що ж стосується установлених податковим органом під час проведення перевірки порушень Товариством вимог пункту 44.1 ст.44, підпункту 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, а саме завищення позивачем інших операційних витрат за рахунок відображення у їх складі витрат, не пов`язаних з господарською діяльністю підприємства на суму 494 020 грн.

У відповідності із пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПК України.

При цьому, за визначеннями підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження).

Відтак, з поняття ділової мети слідує, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів та їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети) то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248 (далі - П(С)БО 16).

Згідно із п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 7 П(С)БО 16 установлено, що "Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені".

Відповідно до п.11. П(С)БО 16 "Витрати" Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Для цілей оподаткування витрати визначаються такими, що мають господарський характер, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, зумовлені виробничою необхідністю, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку.

Відтак, з урахуванням системного аналізу статті 134 Податкового кодексу України та Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, витрати суб`єкта господарювання мають бути спрямовані на отримання ним доходу.

Як з`ясовано апеляційним судом, у відповідності до Довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг», видами діяльності Товариства є:

33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування;

69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування.(т.1 а.с.58)

Як зафіксовано в Акті перевірки та установлено контролюючим органом, 07.10.2019 року між ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» та ТОВ «Шишкін Спа Готель» укладено Договір про надання послуг № 226/19.

Відповідно до умов вказаного Договору, виконавець (ТОВ «Шишкін Спа Готель») зобов`язується надати замовнику (ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг») послуги з тимчасового розміщення (проживання) фізичних осіб в готелі виконавця, розташованому за адресою:

Чернігівська область, с. Снов`янка, вул. Сновська, 10, за період з 20.12.2019 року по 22.12.2019 року, для кількості 200 осіб.

21.12.2019 року ТОВ «Шишкін Спа Готель» складено Акт виконаних робіт № ШСГ-001638 про надання послуг з проживання на загальну суму 170 229 грн. 50 коп.(т.1 а.с.174)

За даними бухгалтерського обліку підприємства придбання послуг тимчасового розміщення (проживання) фізичних осіб в готелі ТОВ «Шишкін Спа Готель» відображено в бухгалтерському обліку підприємства:

- Д-т рах. 84 «Інші операційні витрати» К-т рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 141857 грн. 92 коп.;

- Д-т рах. 949 «Інші витрати операційної діяльності» К-т рах. 84 «Інші операційні витрати» на суму 141857 грн. 92 коп.

04.12.2019 року між ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» та ТОВ «Шишкін Ресторан» укладено Договір про надання послуг №287/19, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Шишкін Ресторан») зобов`язується надати замовнику (ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг») послуги з харчування фізичних осіб в ресторані виконавця, розташованому за адресою:

Чернігівська область, с. Снов`янка, вул. Сновська, 10, за період з 20.12.2019 року по 22.12.2019 року, для кількості учасників заходу 137 осіб.

21.12.2019 року ТОВ «Шишкін Ресторан» складено Акт виконаних робіт № ШР-0000138 про надання послуг з організації харчування на загальну суму 422 596 грн. 08 коп., у тому числі ПДВ 70432 грн. 68 коп.(т.1 а.с.197 зворотній бік)

За даними бухгалтерського обліку підприємства придбання послуг харчування фізичних осіб в ресторані ТОВ «Шишкін Ресторан» відображено в бухгалтерському обліку підприємства:

- Д-т рах. 84 «Інші операційні витрати» К-т рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 352 163 грн. 40 коп.;

- Д-т рах. 949 «Інші витрати операційної діяльності» К-т рах. 84 «Інші операційні витрати» на суму 352 163 грн. 40 коп.

За наслідками дослідження наведених вище обставин справи, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача, пов`язані з оплатою послуг, наданих за Договорами про надання послуг № 226/19 від 07.10.2019 року (з ТОВ «Шишкін Спа Готель») та № 287/19 від 04.12.2019 року (з ТОВ «Шишкін Ресторан»), відображені у бухгалтерському обліку Товариства на рахунку 949 «Інші операційні витрати» у повній відповідності із положеннями П(С)БО 16.

Як зазначено окружним адміністративним судом, первинні документи, складені за результатом господарських операцій з надання послуг за договорами про надання послуг № 226/19 від 07.10.2019 року та № 287/19 від 04.12.2019 року, оформлені з дотриманням вимог всіх вимог, встановлених приписами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За таких обставин, суд попередньої інстанції дійшов висновку про те, що доводи ГУ ДПС у Миколаївській області щодо завищення ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» інших операційних витрат за рахунок відображення у їх складі витрат, не пов`язаних з господарською діяльністю підприємства за 2019 рік на суму 494 020 грн., є безпідставними.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема:

- приписи пунктів 5, 7 Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318;

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України.

Апеляційний суд звертає увагу, що у зв`язку з організацією корпоративного заходу присвяченого святкуванню Дня енергетика та зустрічі Нового Року (2020), з метою формування корпоративної культури, створення позитивного мікроклімату в компанії та розширення ділових зв`язків з партнерами, директором ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» видано наказ «Про проведення корпоративного заходу» №332 від 02.10.2019 року.(т.1 а.с.170)

Для реалізації наказу від 02.10.2019 року №332 ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» укладено Договори про надання послуг № 226/19 від 07.10.2019 року (з ТОВ «Шишкін Спа Готель») та № 287/19 від 04.12.2019 року (з ТОВ «Шишкін Ресторан»). (т.1 а.с.171-172, 199)

Наведені обставини, з урахуванням системного аналізу означених вище норм податкового законодавства України вказують про те, що у даному випадку витрати суб`єкта господарювання на харчування працівників під час проведення корпоративних святкувань та їх розміщення в готельному комплексі не пов`язані з його операційною господарською діяльністю та, відповідно, не можуть зменшувати об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції уважає правильними доводи податкового органу про безпідставність віднесення ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» до витрат вартості наданих ТОВ «Шишкін Спа Готель» та ТОВ «Шишкін Ресторан» послуг із забезпечення харчування працівників Товариства під час проведення корпоративних святкувань та їх розміщення в готельному комплексі.

Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 01 березня 2021 року по справі №440/1590/19.

Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

Отже, судова колегія зауважує, що суд попередньої інстанції не вжив усіх заходів, визначених законом та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшов передчасних висновків по суті спору.

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписами статті 317 КАС України передбачено підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Беручи до уваги вище викладене, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, відтак, згідно до вимог ст. 315, 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити повністю.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі №400/14251/23 скасувати.

Прийняти у справі №400/14251/23 нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2023 року №668614290702 відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов