Ухвала

від 22.08.2024 по справі 400/14251/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 400/14251/23

адміністративне провадження № К/990/31848/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №400/14251/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 17.08.2023 №668614290702 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 26 994 249 грн, з яких 26 972 018 грн - податкове зобов`язання, 22 231 грн - штрафні санкції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 17.08.2023 №668614290702. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено повністю. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі №400/14251/23 скасовано. Прийнято у справі №400/14251/23 нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2023 №668614290702 відмовлено повністю.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №400/14251/23.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про:

1. Порушення судом апеляційної інстанції статті 308 КАС України і, як наслідок, неправильне застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення», пунктів 86.7, 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.04.2022 у справі №420/11676/21, від 12.07.2023 у справі №320/630/22, від 18.01.2024 у справі №120/7017/22, від 18.01.2024 у справі №120/7017/22.

2. Порушення судом апеляційної інстанції частини 2 статті 9 КАС України, вихід за межі позовних вимог і, як наслідок, неправильне застосування підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а, від 24.09.2019 у справі №819/1420/15, від 05.05.2020 у справі №1340/4044/18, від 18.05.2018 у справі №826/6965/14, від 27.11.2018 у справі №807/997/16, від 15.07.2019 у справі №804/14556/15, від 20.11.2019 у справі №826/9457/18, від 22.11.2019 у справі №815/4392/15, від 23.12.2019 у справі №815/3145/15, від 07.02.2020 у справі №826/11086/18, від 05.05.2020 у справі №1340/4044/18, від 23.06.2020 у справі №820/1545/16, від 06.08.2020 у справі № 805/3147/16-а, постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 800/341/17, від 12.11.2019 у справі №9901/21/19, постанови Верховного Суду від 06.03 2019 у справі № 571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі № 2-3632/11, від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 17.07.2019 у справі №523/3612/16-ц, від 24.07.2019 у справі №760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі №642/6518/16-ц, від 30.10.2019 у справі № 390/131/18, від 06.11.2019 у справах №464/4574/15-ц, №756/17180/14-ц, від 13.11.2019 у справі №697/2368/15-ц, від 04.12.2019 у справі №635/8395/15-ц, від 01.04.2020 у справі №686/24003/1.

3. Порушення судом апеляційної інстанції частини 1 статті 2, частини 4 статті 9, статей 72, 73, 77, 90, 242, 244 КАС України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №380/8798/21, від 18.06.2019 у справі №804/1606/17, від 04.09.2018 у справі №809/1337/17, від 21.02.2018 у справі №817/537/17, від 08.08.2018 у справі №2а-7067/11/1370. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції в Постанові нівелював презумпцію добросовісності Позивача як платника податків та дійшов необґрунтованого висновку про порушення Товариством підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України за відсутності належних та допустимих доказів такого порушення, скасувавши законне Рішення.

4. Неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.04.2022 у справі №520/4539/19, від 11.06.2020 у справі №816/1109/18, від 19.03.2019 у справі №804/15542/13-а, від 15.12.2022 у справі №540/1280/19, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 20.12.2021 у справі №200/6804/19-а, від 15.12.2015 у справі №21-4266а16, від 19.03.2019 №809/1718/15, від 12.02.2019 у справі №820/6512/16, від 06.09.2019 у справі №160/8441/18, від 23.06.2021 у справі №520/11131/19, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 07.12.2022 у справі №200/6156/20-а, від 27.04.2023 у справі №640/10530/19.

5. Неправильне застосування судом апеляційної інстанції підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №804/6305/16, від 11.08.2020 у справі №560/48/19.

6. Неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 204, 512, 514, 1077, 1079 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України, статей 5, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 1, 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 17.06.2021 у справі № 761/12692/17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №206/4841/20, від 11.09.2018 у справі №909/968/16, від 16.03.2021 у справі №906/1174/18, у постанові від 08.08.2023 у справі №910/8115/19.

7. Порушення судом апеляційної інстанції практики Європейського Суду з прав людини у податкових спорах.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Суд касаційної інстанції зауважує, що, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновків про правильність доводів податкового органу про безпідставність віднесення ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» до витрат вартості наданих ТОВ «Шишкін Спа Готель» та ТОВ «Шишкін Ресторан» послуг із забезпечення харчування працівників Товариства під час проведення корпоративних святкувань та їх розміщення в готельному комплексі (аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 01.03.2021 по справі №440/1590/19). Разом з тим, скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судом апеляційної інстанції такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин, касаційну скаргу подано на постанову в цілому.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового та пов`язаного законодавства, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №400/14251/23 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва