Ухвала

від 02.10.2024 по справі 400/14251/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №400/14251/23

адміністративне провадження №К/990/33197/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №400/14251/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 17.08.2023 №668614290702 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 26 994 249 грн, з яких 26 972 018 грн - податкове зобов`язання, 22 231 грн - штрафні санкції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 17.08.2023 №668614290702. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено повністю. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі №400/14251/23 скасовано. Прийнято у справі №400/14251/23 нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2023 №668614290702 відмовлено повністю.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №400/14251/23. Касаційну скаргу передано судді-доповідачу 16.09.2024.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Касаційну скаргу подано вдруге, раніше подану касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 22.08.2024. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду касаційної інстанції, повторно касаційну скаргу подано у найкоротший строк.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункти 1, 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України, з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено про:

1. Неправильне застосування судом апеляційної інстанції підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. На думку скаржника, наразі відсутній висновок Верховного Суду про застосування пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України у подібних правовідносинах щодо віднесення до безповоротної фінансової допомоги коштів у ситуації, коли Позивач як новий кредитор отримав кошти в якості компенсації за відступлені боржнику - ТОВ «Восход Солар» права вимоги по одному договору - Договору про відступлення, укладеному 16.06.2014, з урахуванням додаткової угоди до нього від 12.03.2019; Позивач як боржник сплатив ТОВ «Голд Спліт» кошти в якості компенсації за відступлені Позивачу попереднім кредитором - Компанією «Еплосіа Продакшн Лімітед» права вимоги по іншому договору - Договору про відступлення права вимоги від 12.03.2019. На думку скаржника, у даних правовідносинах має бути сформульовано наступний висновок: «До спірних правовідносин пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України не підлягає застосуванню, оскільки Позивач як кредитор отримав оплату, яка погасила дебіторську заборгованість ТОВ «Восход Солар» за відступлені права вимоги по Договору про відступлення, укладеному 16.06.2014, з урахуванням додаткової угоди до нього від 12.03.2019, і в той же час поніс витрати, пов`язані з відступленням йому права по Договору про відступлення права вимоги від 12.03.2019».

2. Неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №520/4539/19, від 11.06.2020 у справі №816/1109/18, від 19.03.2019 у справі №804/15542/13-а, від 15.12.2022 у справі №540/1280/19, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 20.12.2021 у справі №200/6804/19-а, від 15.12.2015 у справі №21-4266а16, від 19.03.2019 №809/1718/15, від 12.02.2019 у справі №820/6512/16, від 06.09.2019 у справі №160/8441/18, від 23.06.2021 у справі №520/11131/19, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 07.12.2022 у справі №200/6156/20-а, від 27.04.2023 у справі №640/10530/19. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, порушивши ч.1 ст. 2, ч.4.ст.9, ст.ст.72, 73, 77, 90, 242, 244 КАС України щодо оцінки доказів, неправильно застосував п.44.6 ст.44 ПК України, прирівнявши належні докази, надані Позивачем, до їх відсутності та дійшов помилкового, нормативно не обґрунтованого, висновку про те, що Позивач не розрахувався за відступлені йому права вимоги до ТОВ «ВОСХОД СОЛАР», а тому отримані їм від ТОВ «ВОСХОД СОЛАР» кошти є безповоротною фінансовою допомогою.

На думку скаржника, висновок щодо правильного застосування п.44.6 ст.44 ПК України ще не сформульовано Верховним Судом: «До спірних правовідносин наслідки, передбачені п.44.6 ст.44 ПК України, не підлягають застосуванню, оскільки відсутні підстави для неврахування судом документів (договорів факторингу), наданих Позивачем на обґрунтування позову, які під час Перевірки Відповідачем не запитувались, належні письмові докази про їх запит матеріали справи не містять».

3. Неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 204, 512, 514, 1077, 1079 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України, статей 5, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 1, 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 17.06.2021 у справі № 761/12692/17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №206/4841/20, від 11.09.2018 у справі №909/968/16, від 16.03.2021 у справі №906/1174/18, у постанові від 08.08.2023 у справі №910/8115/19.

4. Неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення», пунктів 86.7, 86.1 статті 86 Податкового кодексу України внаслідок порушення статті 308 КАС України, неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №120/7017/22, від 01.04.2021 у справі №810/1420/16, від 03.09.2024 у справі №804/3368/16, від 15.04.2022 у справі №420/11676/21, від 12.07.2023 у справі №320/630/22, від 18.01.2024 у справі №120/7017/22.

Пунктом 4.2 скаржником вказано самостійною підставою позову порушення Відповідачем встановленого пп.86.7.2 п.86.7 ст.86 ПК України строку повідомлення Позивача про розгляд Заперечень - протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду, і як наслідок позбавлення його передбаченого пп.17.1.6 п.17.1. ст.17, п.86.7 ст.86 ПК України права на участь у такому розгляді, пунктом 4.3 - порушення за результатами розгляду Заперечень п.86.1., п.86.7 ст.86 ПК України, оскільки Відповідач за часовими межами проведення Перевірки та всупереч наданим повноваженням змінив зміст Акту перевірки, виклавши в новій редакції, зокрема, його висновки щодо повноти декларування та своєчасності сплати Позивачем податку на прибуток підприємств.

Верховний Суд зауважує, що наведене скаржником обґрунтування стосується незгоди з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, але не конкретизує, в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції.

5. Порушення судом апеляційної інстанції частини 2 статті 9 КАС України, вихід за межі позовних вимог і, як наслідок, неправильне застосування підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а, від 24.09.2019 у справі №819/1420/15, від 05.05.2020 у справі №1340/4044/18, від 18.05.2018 у справі №826/6965/14, від 27.11.2018 у справі №807/997/16, від 15.07.2019 у справі №804/14556/15, від 20.11.2019 у справі №826/9457/18, від 22.11.2019 у справі №815/4392/15, від 23.12.2019 у справі №815/3145/15, від 07.02.2020 у справі №826/11086/18, від 05.05.2020 у справі №1340/4044/18, від 23.06.2020 у справі №820/1545/16, від 06.08.2020 у справі № 805/3147/16-а, постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 800/341/17, від 12.11.2019 у справі №9901/21/19, постанови Верховного Суду від 06.03 2019 у справі № 571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі № 2-3632/11, від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 17.07.2019 у справі №523/3612/16-ц, від 24.07.2019 у справі №760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі №642/6518/16-ц, від 30.10.2019 у справі № 390/131/18, від 06.11.2019 у справах №464/4574/15-ц, №756/17180/14-ц, від 13.11.2019 у справі №697/2368/15-ц, від 04.12.2019 у справі №635/8395/15-ц, від 01.04.2020 у справі №686/24003/1.

Одночасно скаржником вказано, що висновок щодо правильного застосування пп.14.1.36, пп.14.1.231 ст.14 ПК України ще не сформульовано Верховним Судом: «З урахуванням встановлених ч.2 ст.9 КАС України меж розгляду адміністративних справ застосування судом апеляційної інстанції пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 ст. 14 ПК України - норм яких у якості підстав позову Позивачем не наведено, є виходом суду за межі позову, порушує принцип диспозитивності, що покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду».

6. Неправильне застосування судом апеляційної інстанції пп.14.1.36. пп.14.1.231 ст.14 ПК України внаслідок порушення ч.1 ст. 2, ч.4, ст.9, ст.ст.72. 73, 77, 90, 242, 244 КАС України, неправильний висновок про безпідставність віднесення ТОВ «Іст Енержі Інжиніринг» до витрат вартості наданих ТОВ «Шишкін Спа Готель» та ТОВ «Шишкін Ресторан» послуг із забезпечення харчування працівників Товариства під час проведення корпоративних святкувань та їх розміщення в готельному комплексі.

На думку скаржника, вказівка в оскаржуваній постанові на аналогічну правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 01.03.2021 по справі №440/1590/19, є помилковою. Правовідносини у справі №440/1590/19, у якій викладено позицію, і у цій справі не є подібними, оскільки підставою для висновку у справі №440/1590/19 слугувала недоведеність платником податку факту отримання робіт та послуг, а саме витрати позивача на компенсацію послуг фізичних осіб - підприємців із забезпечення харчування працівників позивача під час святкування Нового Року не доведені достовірними доказами. Натомість у даній справі судом апеляційної інстанції не було враховано надані позивачем докази, не встановлено належним чином обставини справи.

Скаржником вказано, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №380/8798/21, від 18.06.2019 у справі №804/1606/17, від 04.09.2018 у справі №809/1337/17, від 21.02.2018 у справі №817/537/17, від 08.08.2018 у справі №2а-7067/11/1370, нівелював презумпцію добросовісності Позивача як платника податків та дійшов необґрунтованого висновку про порушення Товариством підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України за відсутності належних та допустимих доказів такого порушення, скасувавши законне Рішення.

Висновок щодо правильного застосування пп.14.1.36, пп.14.1.231 ст.14 ПК України ще не сформульовано Верховним Судом: «Позивачем правомірно відображені реальні витрати за Договором про надання послуг 1 та Договором про надання послуг 2, укладеними на виконання Наказу, на рахунку 949 «Інші операційні витрати».

7. Порушення судом апеляційної інстанції практики Європейського Суду з прав людини у податкових спорах.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Верховний Суд зазначає, що у разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Cаме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також слід зауважити, що одночасне посилання на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є взаємовиключним.

Верховний Суд формулює лише правові висновки щодо застосування норми права, а не щодо правовідносин конкретної справи, що було б, на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.

Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Енержі Інжиніринг» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №400/14251/23 залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

М.М. Гімон

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду