Постанова

від 22.07.2024 по справі 420/30545/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/30545/23

Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 25.03.2024р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі - в/ч) НОМЕР_1 про:

- визнання протиправними дій уповноважених осіб в/ч НОМЕР_1 щодо усної відмови 27 жовтня 2023 року атестаційною комісією в/ч НОМЕР_1 за участю ОСОБА_2 під час розгляду рапорту ОСОБА_1 від 23 жовтня 2023 року про звільнення з військової служби;

- зобов`язання уповноважених осіб в/ч НОМЕР_1 звільнити позивача ОСОБА_1 з військової служби, яку він проходить у в/ч НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на підставі ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) у зв`язку з призначенням дострокової пенсії за віком як особі, якій надано статус учасника бойових дій;

- стягнення з відповідача в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду внаслідок прийняття протиправного рішення щодо не звільнення позивача у розмірі 50 000 грн. за кожен місяць, починаючи з дня висловлення усної відмови у звільненні атестаційною комісією в/ч НОМЕР_1 від 27 жовтня 2023 року до дня ухвалення остаточного рішення по даній справі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 27 жовтня 2023 року атестаційною комісією в/ч НОМЕР_1 за участю позивача відбувся розгляд рапорту про звільнення з військової служби, за наслідком якого ОСОБА_1 протиправно відмовлено у звільненні з військової служби.

Не погоджуючись із вищезазначеною відмовою щодо не звільнення його з військової служби, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що в/ч позов не визнає та зазначає, що за результатами розгляду рапорту від 23 жовтня 2023 року позивачу було доведено інформацію, наявну в листі начальника Прикордонного загону від 23 листопада 2023 року, в якому зазначалось, що ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначено вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та, що зазначена позивачем підстава у вигляді призначення йому дострокової пенсії за віком як особі, якій надано статус учасника бойових дій, не надає позивачу права на звільнення.

Відповідач зауважив, що граничний вік перебування на військовій службі встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб: рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років.

У відповідності до ч.10 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які набули права на пенсію за вислугу років, а також ті, що є ветеранами війни або учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і до досягнення встановленого граничного віку їх перебування на військовій службі залишилося п`ять і менше років, на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пп."в" п.1 ч.ч.5-6 цієї статті. За твердженням відповідача, в даному випадку йдеться про право звільнитись з військової служби у мирний час в 55 років за бажанням окремій категорії військовослужбовців за контрактом та тим, які проходять кадрову військову службу до досягнення військовослужбовцями граничного віку перебування на військовій службі (60 років). Разом з тим, позивач проходить військову службу по мобілізації під час дії воєнного стану, а тому вимоги ч.10 ст. 26 Закону №2232-XII на нього не розповсюджуються.

Наразі позивач може бути звільнений з військової служби лише при досягненні 60 років - граничного віку перебування на військовій службі, а наявність у нього права на пенсію на підставі ст. 115 Закону №1058-IV у зв`язку з призначенням дострокової пенсії за віком як особі, якій надано статус учасника бойових дій, в розумінні п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII не є підставою для звільнення з військової служби.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

- апелянт вказує на те, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не аналізує положення Закону №1058-IV, а лише обмежився оцінкою положень Закону №3543-ХІІ;

- суд першої інстанції не враховує того факту, що, позивач у своєму позові посилається на законні підстави свого звільнення, вказуючи конкретну підставу, а саме ст. 115 Закону №1058-IV, та аргументує це певними доказами, які також судом першої інстанції не є врахованими в повному обсязі;

- апелянт звертає увагу на те, що зміни до ст. 115 Закону №1058-IV, якими було внесені зміни щодо переліку осіб, які мають право на призначення дострокової пенсії і включено категорію осіб "особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п.п.20, 21 ст. 6" були внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб із числа учасників антитерористичної операції" від 18 жовтня 2016 року. Водночас зміни до п.7 ч.1 ст. 22 Закону №2232-XII були внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання військового обов`язку та проходження військової служби" від 17 жовтня 2019 року. Отже, права, гарантовані законом, що був прийнятий раніше порушуються прийняттям змін до Закону №2232-XII, що суперечить як положенням ч.3 ст. 22 Конституції України, так і рішенням Конституційного Суду України;

- апелянт зазначає про наявність факту існування правової колізії, а саме: є два нормативні акти, які регулюють по різному одні і ті ж суспільно-управлінські відносини, але суд першої інстанції не керується цими припущеннями, та не застосовує їх у прийняті рішення;

- суд першої інстанції не надає майже ніякої оцінки доказам, які підтверджують саме той факт, що позивач має право на звільнення з військової служби саме з урахуванням ст. 115 Закону №1058-IV;

- ОСОБА_1 призначено дострокову пенсію від 03 листопада 2023 року відповідно ст. 115 Закону №1058-IV, що підтверджується скрінфото сайту Пенсійного фонду України, що є в матеріалах справи. Окрім статусу учасника бойових дій, він також отримав нагороду ветеран війни від 07 липня 2023 року. Ним, як військовослужбовцем Збройних Сил України повною мірою було виконано конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, однак посадовими особами в/ч НОМЕР_1 порушено право ОСОБА_1 на достроковий вихід на пенсію;

- апелянт переконаний в тому, що право на достроковий вихід на пенсію дає підстави для звільнення особи з попереднього місця працевлаштування. Поняття "звільнення", як вказує Європейський суд з прав людини, розповсюджується майже на всі ситуації припинення трудових відносин. Зокрема, звільненням було визнано припинення трудових відносин за схемою добровільного виходу на пенсію (ЄСС, Бьортон проти Управління Британської залізниці (Burton v. British Railways Board), справа №19/81 [1982] ECR 555, 16 лютого 1982 року) і припинення працевлаштування внаслідок обов`язкового виходу на пенсію (ЄСС, Паласіос-де-ла-Вілья проти "Кортеф`єль Сервісіос Ес. А." (Palacios de la Villa v. Cortefiel Servicios SA), справа № C-411/05 [2007] ECR I-8531, 16 жовтня 2007 року).

- також необхідно зазначити і той факт, що відповідно до довідки №800 госпітальної військово-лікарської комісії від 19 вересня 2022 року, ОСОБА_1 має низку захворювань, які пов`язані з проходженням військової служби. Враховуючи досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку, що зокрема впливає на тяжкість протікання захворювань, та подальшу небезпеку для його життя і здоров`я, звільнення позивача з військової служби є необхідним і вимушеним заходом для забезпечення його права на життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека, що гарантоване ст. 3 Конституції України.

- апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , окрім статусу учасника бойових дій, отримав нагороду ветеран війни від 07 липня 2023 року. Ним, як військовослужбовцем Збройних сил України повною мірою було виконано конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, однак посадовими особами в/ч НОМЕР_1 порушено право ОСОБА_1 на достроковий вихід на пенсію.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України "Про особовий склад" №136-ОС від 10 травня 2023 року було зараховано у списки особового складу та поставлено на всі види забезпечення сержанта ОСОБА_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який прибув для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_3 Державної прикордонної служби України у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2, з 10 травня 2023 року.

Згідно наявного в матеріалах справи посвідчення серії НОМЕР_4 , позивач є учасником бойових дій.

В матеріалах справи міститься протокол ГУПФ України в Донецькій області про призначення пенсії позивачу за віком як учаснику бойових дій на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" з 30 жовтня 2023 року.

23 жовтня 2023 року позивачем було подано рапорт на ім`я в.о. начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б), в якому позивач просив клопотати перед вищим командуванням звільнити його, патрульного відділення інженерного облаштування державного кордону відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) сержанта ОСОБА_1 , в запас Збройних сил України у зв`язку з достроковим виходом на пенсію за ст. 115 Закону №1058-IV (редакція від 07 вересня 2023 року).

27 жовтня 2023 року відбулось засідання атестаційної комісії ІНФОРМАЦІЯ_2, оформлене протоколом №22, де було заслухано питання звільнення позивача у зв`язку з достроковим виходом на пенсію відповідно до ст. 115 Закону №1058-IV на підставі його рапорту від 23 жовтня 2023 року. У протоколі №22 від 27 жовтня 2023 року містяться відомості про те, що військовослужбовцю було роз`яснено вимоги законодавства в частині, що стосуються підстав звільнення в запас Збройних Сил України.

За твердженням позивача, чого відповідачем під час розгляду справи не заперечувалось, на засіданні атестаційної комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було усно відмовлено у звільненні на підставі його рапорту від 23 жовтня 2023 року, посилаючись на відсутність відповідних на це підстав згідно Закону №2232-XII.

З метою отримання детальних роз`яснень щодо відмови у звільненні позивача з військової служби, його представником було надіслано адвокатський запит від 31 жовтня 2023 року до в/ч НОМЕР_1 .

13 листопада 2023 року в/ч НОМЕР_1 було надано відповідь, з якої вбачається, що на засіданні атестаційної комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 27 жовтня 2023 року позивачу було роз`яснено, що ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII визначено вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, жодна з яких у випадку позивача наразі не надає йому права на звільнення.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач проходить військову службу за призовом по мобілізації під час дії воєнного стану, з огляду на що дія положень ч.10 ст. 26 Закону №2232-XII щодо звільнення з військової служби до досягнення встановленого граничного віку перебування на військовій службі не розповсюджується на позивача. Призначення йому пенсії за віком на підставі п.4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV, згідно приписів Закону №2232-XII, не є належною та достатньою підставою для звільнення позивача з військової служби за призовом по мобілізації під час дії воєнного стану.

При цьому, суд першої інстанції не врахував посилання представника позивача на той факт, що відповідно до довідки №800 госпітальної військово-лікарської комісії від 19 вересня 2022 року, ОСОБА_1 має низку захворювань, які пов`язані з проходженням військової служби, оскільки твердження про стан фізичного здоров`я військовослужбовця, що позбавляє його можливості нести військову службу належним чином, може бути окремою підставою для звільнення останнього з військової служби за станом здоров`я, зокрема, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.

Водночас, суд першої інстанції вказав, що стороною позивача до суду не надавався вищевказаний висновок (постанова) військово-лікарської комісії, крім того у суду першої інстанції відсутні докази щодо подання відповідного рапорту до відповідача щодо звільнення позивача за станом здоров`я. Більш того, предметом розгляду даної справи є відмова в/ч у звільненні позивача з військової служби через дострокове призначення останньому пенсії за віком, а не через стан здоров`я, тому зазначені обставини в даному випадку не можуть слугувати доказом неправомірності дій в/ч НОМЕР_1 при відмові позивачу у звільненні з військової служби за його рапортом від 23 жовтня 2023 року.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.4 ст. 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ, п.4 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV, ч.ч.1, 3 ст. 1, ч.ч.4, 6, 14 ст. 2, ч.4 ст. 3, ч.1 ст. 4, п.7 ч.1 ст. 22, пп."в" п.1 ч.ч.5-6, ч.10 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

Відповідно ч.4 ст. 3 Закону №3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Дія указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, зокрема дія воєнного стану на території України пролонгується станом на теперішній час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено у Законі №2232-XII від 25 березня 1992 року "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон України №2232-XII).

Згідно ч.1 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст. 1 Закону №2232-XII).

Відповідно ч.3 ст. 1 Закону України №2232-XII військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

приписку до призовних дільниць;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

Згідно ч.4 ст. 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно ч.6 ст. 2 Закону №2232-XII видом військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Частиною 14 ст. 2 Закону №2232-XII визначено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст. 3 Закону №2232-XII правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 4 Закону №2232-XII визначено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом, зокрема, призову громадян України на військову службу.

За п.7 ч.1 ст. 22 Закону №2232-XII граничний вік перебування на військовій службі встановлюється, зокрема, для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб: рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років; вищого офіцерського складу - до 65 років.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

- а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

- б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно п.2 ч.4 ст. ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану на таких підставах:

- а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

- б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

- в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

- г) через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Вищевказані законодавчі приписи чітко передбачають вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби військовослужбовців за призовом за мобілізацією під час дії воєнного стану, зокрема, у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - 60 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу виповнилось 55 років, тобто він не досяг встановленого граничного віку перебування на військовій службі (60 років).

З жовтня 2023 року позивачу ГУПФ України в Донецькій області призначено дострокову пенсію за віком на підставі п.4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV.

В свою чергу, ч.10 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які набули право на пенсію за вислугу років, а також ті, що є ветеранами війни або учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і до досягнення встановленого граничного віку їх перебування на військовій службі залишилося п`ять і менше років, на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пп."в" п.1 ч.ч.5, 6 цієї статті.

Згідно пп."в" п.1 ч.5 ст. 25 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах у мирний час за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Підпунктом "в" п.1 ч.6 ст. 25 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби на підставах у мирний час за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Таким чином, пп."в" п.1 ч.ч.5-6 ст. 26 Закону №2232-XII встановлені підстави для звільнення з військової служби суто у мирний час для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також військовослужбовців, які проходять кадрову військову службу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходить військову службу за призовом по мобілізації під час дії воєнного стану, з огляду на що колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дія положень ч.10 ст. 26 Закону №2232-XII щодо звільнення з військової служби до досягнення встановленого граничного віку перебування на військовій службі не розповсюджується на позивача. Призначення йому пенсії за віком на підставі п.4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV, згідно приписів Закону №2232-XII, не є належною та достатньою підставою для звільнення позивача з військової служби за призовом по мобілізації під час дії воєнного стану.

При цьому, колегія суддів наголошує, що посилання апелянта на низку захворювань, які пов`язані з проходженням військової служби можуть бути окремою підставою для звільнення останнього з військової служби за станом здоров`я, зокрема, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.

Водночас, позивачем ні до суду першої ні до суду першої інстанції не надавався вищевказаний висновок (постанова) військово-лікарської комісії, крім того у суду відсутні докази щодо подання відповідного рапорту до відповідача щодо звільнення позивача за станом здоров`я.

Більш того, як правильно зазначено судом першої інстанції, предметом розгляду даної справи є відмова військової частини у звільненні позивача з військової служби через дострокове призначення останньому пенсії за віком, а не через стан здоров`я, тому зазначені обставини в даному випадку не можуть слугувати доказом неправомірності дій в/ч НОМЕР_1 при відмові позивачу у звільненні з військової служби за його рапортом від 23 жовтня 2023 року.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 .

Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 22 липня 2024 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.