Постанова

від 23.01.2025 по справі 420/30545/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 420/30545/23

адміністративне провадження № К/990/30188/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Білак М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі №420/30545/23,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії уповноважених осіб в/ч НОМЕР_1 щодо усної відмови 27.10.2023 атестаційною комісією Військової частини НОМЕР_1 за участю ОСОБА_2 під час розгляду рапорту ОСОБА_1 від 23.10.2023 про звільнення з військової служби - протиправними;

- зобов`язати уповноважених осіб в/ч НОМЕР_1 звільнити позивача ОСОБА_1 з військової служби, яку він проходить у Військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на підставі статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з призначенням дострокової пенсії за віком як особі, якій надано статус учасника бойових дій;

???- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду внаслідок прийняття протиправного рішення щодо незвільнення позивача у розмірі 50 000 грн. за кожен місяць, починаючи з дня висловлення усної відмови у звільненні атестаційною комісією Військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2023 року до дня ухвалення остаточного рішення по даній справі.

2. В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з досягненням пенсійного віку та достроковим виходом на пенсію, що передбачено статтею 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для осіб, що мають статус учасника бойових дій - 55 років та за наявністю страхового стажу 25 років, задля реалізації свого права виходу на пенсію, позивачем 23.10.2023 було подано рапорт до в/ч НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі зазначеної норми. 27.10.2023 атестаційною комісією Військової частини НОМЕР_1 за участю позивача відбувся розгляд вищезазначеного рапорту про звільнення з військової служби та ОСОБА_1 було відмовлено у звільненні з військової служби.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024, відмовлено у задоволенні позову.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач проходить військову службу за призовом по мобілізації під час дії воєнного стану, з огляду на що дія положень частини десятої статті 26 Закону №2232-XII щодо звільнення з військової служби до досягнення встановленого граничного віку перебування на військовій службі не розповсюджується на позивача; призначення позивачу пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, згідно приписів Закону №2232-XII, не є належною та достатньою підставою для звільнення позивача з військової служби за призовом по мобілізації під час дії воєнного стану.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї

5. Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, представник позивача звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №420/30545/23, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

6. Підставою касаційного провадження, виходячи зі змісту касаційної скарги та заяви про усунення її недоліків, є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у взаємозв`язку з положенням статей 22 та 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

7. Скаржник зокрема, зазначає що судами попередніх інстанцій не надано оцінки доказам, які підтверджують факт наявності в позивача права на звільнення з військової служби саме з урахуванням статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Звертає увагу, що позивач, окрім статусу учасника бойових дій, отримав нагороду ветеран війни від 07.07.2023, і ним, як військовослужбовцем Збройних сил України, повною мірою було виконано конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, однак посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 порушено право ОСОБА_1 на достроковий вихід на пенсію.

8. Касатор також указує, що відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зміни до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими було внесені зміни щодо переліку осіб, які мають право на призначення дострокової пенсії і включено категорію осіб «особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6» були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб із числа учасників антитерористичної операції» від 18.10.2016. Водночас зміни до пункту 7 частини першої статті 22 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання військового обов`язку та проходження військової служби» від 17.10.2019. Отже, на переконання скаржника, права, гарантовані законом, що був прийнятий раніше, порушуються прийняттям змін до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», що суперечить як положенням частини третьої статті 22 Конституції України, так і рішенням Конституційного Суду України.

9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Касаційна скарга представника позивача до Верховного Суду надійшла 02.08.2024.

11. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2024 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Білак М.В.

12. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №420/30545/23.

13. Ухвалою Верховного Суду від 08.01.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» №136-ОС від 10.05.2023 було зараховано у списки особового складу та поставлено на всі види забезпечення сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону, з 10 травня 2023 року.

15. Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 , позивач є учасником бойових дій.

16. Відповідно до протоколу ГУПФ України в Донецькій області про призначення пенсії позивачу за віком як учаснику бойових дій на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з 30 жовтня 2023 року.

17. 23 жовтня 2023 року позивачем було подано рапорт на ім`я в.о. начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б), в якому позивач просив клопотати перед вищим командуванням звільнити його, патрульного відділення інженерного облаштування державного кордону відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) сержанта ОСОБА_1 , в запас Збройних сил України у зв`язку з достроковим виходом на пенсію за статтею 115 Закону №1058-IV (редакція від 07.09.2023).

18. 27 жовтня 2023 року відбулось засідання атестаційної комісії НОМЕР_2 прикордонного загону, оформлене протоколом №22, де було заслухано питання звільнення позивача у зв`язку з достроковим виходом на пенсію відповідно до статті 115 Закону №1058-IV на підставі його рапорту від 23.10.2023. У протоколі №22 від 27.10.2023 містяться відомості про те, що військовослужбовцю було роз`яснено вимоги законодавства в частині, що стосуються підстав звільнення в запас Збройних Сил України.

19. За твердженням позивача, чого відповідачем під час розгляду справи не заперечувалось, на засіданні атестаційної комісії НОМЕР_2 прикордонного загону позивачу було усно відмовлено у звільненні на підставі його рапорту від 23.10.2023, посилаючись на відсутність відповідних на це підстав згідно Закону №2232-XII.

20. З метою отримання детальних роз`яснень щодо відмови у звільненні позивача з військової служби, його представником було надіслано адвокатський запит від 31.10.2023 до в/ч НОМЕР_1 .

21. 13 листопада 2023 року в/ч НОМЕР_1 було надано відповідь, з якої вбачається, що на засіданні атестаційної комісії НОМЕР_2 прикордонного загону 27 жовтня 2023 року позивачу було роз`яснено, що частиною четвертою статті 26 Закону №2232-XII визначено вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, жодна з яких у випадку позивача наразі не надає йому права на звільнення.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

24. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

25. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне

26. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Відповідно до статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

28. Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі і по тексту - Закон №2232-XII), згідно його преамбули, здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

29. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, згідно переліку, визначеного частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII, є видом військової служби.

30. Відповідно до статті 3 Закону №2232-XII правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

31. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

32. Згідно визначень, що містяться в статті 1 Закону №3543-XII, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

33. Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

34. Згідно із статтею 10 Закону №3543-XII Верховна Рада України відповідно до Конституції України здійснює законодавче регулювання питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, визначає відповідні видатки з Державного бюджету України, затверджує протягом двох днів з моменту звернення Президента України укази про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію.

35. Відповідно до повноважень, визначених Конституцією України, Президент України, зокрема, приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною Радою України (стаття 11 Закону №3543-XII).

36. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб. Правовий режим воєнного стану пролонгується та діє станом на теперішній час.

37. Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

38. Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-XII збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

39. Глава IV Закону №2232-XII визначає організаційно-правові засади проходження військової служби.

40. Відповідно до статті 22 Закону №2232-XII граничний вік перебування на військовій службі встановлюється:

1) для військовослужбовців рядового, молодшого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 45 років;

2) для військовослужбовців старшого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 50 років;

3) для військовослужбовців вищого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 55 років;

4) для військовослужбовців молодшого офіцерського складу - до 45 років;

5) для військовослужбовців старшого офіцерського складу: майорів (капітанів 3 рангу), підполковників (капітанів 2 рангу) - до 50 років; полковників (капітанів 1 рангу) - до 55 років;

6) для військовослужбовців вищого офіцерського складу - до 60 років;

7) для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб:

рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років;

вищого офіцерського складу - до 65 років.

Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров`я для проходження військової служби, на їх прохання можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, встановлений частиною першою цієї статті, на строк до 5 років у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

41. Відповідно до частини сьомої статті 23 Закону №2232-XII для громадян України, які призвані на військову службу, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:

для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, - до 18 місяців;

для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, - до строків, визначених рішенням Президента України, у тому числі у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації;

для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, - на строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.

42. Порядок та підстави звільнення із військової служби визначені положеннями статті 26 Закону №2232-XII, відповідно до частини четвертої якої військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

1) під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану):

а) у строки, визначені Указом Президента України (у строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, - для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період);

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;

в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років; виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи; необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду; наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років; виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

д) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

2) під час дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

43. Військовослужбовці, які набули права на пенсію за вислугу років, а також ті, що є ветеранами війни або учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і до досягнення встановленого граничного віку їх перебування на військовій службі залишилося п`ять і менше років, на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "в" пунктів 1 частин п`ятої та шостої цієї статті (частина десята статті 26 Закону №2232-XII).

44. Провівши аналіз наведених вище приписів законодавства, вірними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що наведені приписи чітко передбачають вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби військовослужбовців за призовом за мобілізацією під час дії воєнного стану, а саме, зокрема, у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - 60 років.

45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача було призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на час виникнення спірних правовідносин йому виповнилося 55 років, тобто він не досяг встановленого граничного віку перебування на військовій службі (60 років).

46. Поряд з цим, з жовтня 2023 року позивачу ГУПФ України в Донецькій області призначено дострокову пенсію за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

47. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі та по тексту - Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

48. Стаття 115 Закону №1058-IV врегульовує питання пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, відповідно до пункту 4 частини першої якої право на призначення дострокової пенсії за віком мають:

Військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій» з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення;

49. Як вже зазначалося вище, військовослужбовцям, які набули права на пенсію за вислугу років, а також ті, що є ветеранами війни або учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і до досягнення встановленого граничного віку їх перебування на військовій службі залишилося п`ять і менше років, на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "в" пунктів 1 частин п`ятої та шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

50. Згідно із підпунктом «в» пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах у мирний час за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

51. Підпунктом «в» пункту частини шостої статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби на підставах у мирний час за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

52. Отже, наведені приписи встановлюють підстави для звільнення з військової служби виключно у мирний час та виключно для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також військовослужбовців, які проходять кадрову військову службу, які (приписи та підстави), виходячи із встановлених обставин справи та характеру спірних правовідносин, не можуть застосовуватися до позивача під час дії правового режиму воєнного стану, та як військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

53. Таким чином, вірними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що дія положень частини десятої статті 26 Закону №2232-XII щодо звільнення з військової служби до досягнення встановленого граничного віку перебування на військовій службі не розповсюджується на позивача, а призначення йому пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, згідно приписів Закону №2232-XII, не є належною та достатньою підставою для звільнення позивача з військової служби за призовом під час мобілізації та дії воєнного стану. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення цього адміністративного позову.

54. Приписи спеціального законодавства, яке регулює спірні правовідносини є чітким, зрозумілим і додаткового тлумачення не потребує, що свідчить про відсутність, як зазначає представник позивача, колізії між нормативно-правовими актами.

55. Колегія суддів також відхиляє посилання представника позивача на звуження змісту прав ОСОБА_1 , як військовослужбовця, оскільки зміни в законодавстві, на які посилається скаржник, мали місце до вступу позивача на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Наведені вище положення спеціального законодавства є чинними та неконституційними у встановлений законодавством порядок не визнавалися.

56. Отже, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, не знаходять свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, а оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права.

57. З огляду на те, що предметом розгляду даної справи є відмова військової частини у звільненні позивача з військової служби через дострокове призначення останньому пенсії за віком, то судами попередніх інстанцій правильно було відхилено посилання позивача на наявність в нього низки захворювань, які пов`язані з проходженням військової служби.

58. Відповідно до частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

59. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

61 Колегія суддів вважає, що в контексті обставин цієї справи Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.

62. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича залишити без задоволення.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі №420/30545/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

М.В. Білак

Судді Верховного Суду