Ухвала

від 23.07.2024 по справі 465/8618/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/8618/23

1-кп/465/688/24

У Х В А Л А

судового засідання

23.07.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката: ОСОБА_5 ,

представника потерпілого: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові матеріали кримінального провадження № 62023140110000053 від 30.01.2023 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Гніздичів Жидачівського району Львівської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4 ст.425, ч.5 ст.407 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.425, ч.5 ст.407 КК України.

Прокурор звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, аргументуючи свої вимоги тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, водночас строк раніше продовженого обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу завершується 26.07.2024 року. При цьому, публічний обвинувач наголосив на тому, що судове слідство у справі ще не завершене, триває дослідження письмових доказів, наразі ще не допитані свідки, представники потерпілого, тому згідно поданого клопотання прокурор просив таке задоволити, продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів з можливістю альтернативного внесення застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302800 грн.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора заперечила, зазначивши, що обвинувачений наміру ухилятися від суду не має, може більше користі приносити суспільству, продовжуючи військову службу. А тому, просила змінити раніше застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, який обвинувачений може відбувати за місцем розташування військової частини. Крім цього, звернула увагу на те, що розмір раніше визначеної альтернативної застави є надмірним для обвинуваченого, який має на утриманні дружину, котра продовжує навчання, малолітню дитину і хвору матір. А тому, при вирішенні питання запобіжного заходу просила врахувати ці обставини та не допустити, щоб альтернативна застава була наперед непосильною для обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 позицію свого захисника підтримав, додавши, що здійснення втечі, в разі виходу з-під варти, не планує, буде добросовісно виконувати свої обов`язки, продовжувати службу.

Представник потерпілого клопотання прокурора підтримала, вказавши на те, що виконання домашнього арешту за місцем проходження військової служби, на чому наполягає сторона захисту, є неможливим.

Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненнізлочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При розгляді клопотання суд оцінює в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_4 , які відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких, суворість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, стан здоров`я обвинуваченого, обставини, які свідчать про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході не відпали, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а також у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, санкція статті якого передбачає можливість застосування покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. З огляду на встановлені обставини при розгляді клопотання, суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, щодо можливості ухилення обвинуваченого від суду та впливу на свідків та потерпілого. Зазначені ризики не зменшилися.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому, заслуговують на увагу доводи клопотання обвинувача про те, що існує реальний ризик можливості втечі обвинуваченого, адже останній обвинувачується у вчиненні злочину, пов`язаного із нез`явленням на військову службу в умовах воєнного стану, володіє навиками військовослужбовця, в тому числі має досвід поводження зі зброєю, що об`єктивно може сприяти йому в реалізації планів ухилення від кримінальної відповідальності. Крім цього, після ознайомлення ОСОБА_4 з матеріалами кримінального провадження обвинувачений володіє анкетними даними свідків та представників потерпілого, а тому, будучи на волі, може у своїх інтересах незаконно на них впливати з метою зміни раніше наданих викривальних показань або відмови від них.

Не може залишатися поза увагою суду й та обставина, на яку обґрунтовано вказує прокурор, що судове слідство у справі ще не завершене, у справі ще не відбулось допиту свідків та представників потерпілого у зв`язку із дослідженням великого обсягу письмових доказів у справі. Відповідно, раніше встановлені ризики можливого впливу обвинуваченого на свідків ще не можуть бути нейтралізовані або ж мінімізовані до часу їх допиту.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на обвинувачення ОСОБА_4 у кількох епізодах злочинної діяльності, що вказує на існування ризику можливості вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, позиція прокурора у поданому клопотанні про наявність ризиків, визначених п.п.1, 3, 4 ,5 ч.1 ст.177 КПК України, є обґрунтованою.

Обставин, які б могли свідчити про те, що такі ризики на час розгляду клопотання зменшилися або після постановлення судом ухвали від 27.06.2024 року про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу мінімізовані чи відпали, на даний час не встановлено і такі відсутні.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто, застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_4 на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися. При цьому, запобіжний захід у виді домашнього арешту, на застосуванні якого наполягає сторона захисту, на даний час не може вважатися релевантним тяжкості інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, їх наслідкам, які ставляться обвинуваченому у вину стороною обвинувачення, та особі обвинуваченого, який є військовослужбовцем, відтак, не може відбувати домашній арешт ні за місцем свого зареєстрованого проживання, ні за місцем несення служби, адже таке спричинятиме реальний конфлікт статусів військовослужбовця і обвинуваченого.

У ході судового розгляду з`ясовано, що вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування, жодних заборон застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом його здоров`я на даний час немає.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання у разі визнання винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.425, ч.5 ст.407 КК України, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати, а також особу обвинуваченого, вік, стан його здоров`я та стадію розгляду кримінального провадження, а саме проведення судового слідства, в ході якого лише розпочато дослідження письмових доказів, суд визнає обґрунтованим клопотання прокурора та вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з альтернативною можливістю внесення застави.

Що стосується розміру застави та наполягань сторони захисту на непосильному розмірі такого, то суд приймає до уваги те, що інститут альтернативної застави не є формальним, а слугує для особи, яка утримується під вартою, законодавчо визначеною гарантією можливості заміни попереднього ув`язнення на заставу. При цьому, застосування застави не може бути спрямоване на створення таких умов, за яких особа завідомо (в силу свого матеріального становища, стану здоров`я, скрутних життєвих обставин тощо) буде позбавлена можливості внести визначений судом розмір застави і в очах стороннього спостерігача така застава сприйматиметься атрибутивно, тобто як така, що не спрямована на дійсне її застосування. В контексті наведеного поза увагою суду не може залишатися те, що сім`я ОСОБА_4 жила в основному за рахунок його доходів, як військовослужбовця, і на даний час внаслідок перебування ОСОБА_4 під вартою не має стабільних доходів. Також суд враховує, що дружина обвинуваченого навчається, на її утриманні перебуває їх спільний з обвинуваченим малолітній син, 2021 року народження, матеріально їх забезпечувати допомагає матір обвинуваченого, яка є учасником бойових дій та не має засобів для повноцінного утримання себе та сім`ї сина.

За наведених обставин, з метою реального гарантування обвинуваченому його процесуальних прав, зокрема, щодо визначення релевантного розміру альтернативної застави, беручи до уваги стадію, на якій перебуває розгляд кримінального провадження, попередню тривалість тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту в частині наявності підстав для зменшення раніше визначеного альтернативного розміру застави. Водночас з урахуванням встановлених у справі ризиків та розміру заподіяної шкоди, яка інкримінується обвинуваченому, достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків, з урахуванням положень абз.5 ч.5 ст.182 КПК України, суд вважає альтернативу заставу в розмірі 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка на даний час відповідатиме характеру висунутого особі обвинувачення, його особі та слугуватиме виконанню завдань кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.177,178,183,197,199,331КПК України,суд -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора задоволити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4 ст.425, ч.5 ст.407 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 20 вересня 2024 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у сумі 90 (дев`яносто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 272520 (двісті сімдесят дві тисячі п`ятсот двадцять) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ст.194КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати за викликом прокурора чи суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту ( АДРЕСА_1 ), в якому він проживає, без дозволу прокурора чи суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматися від спілкування із свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі Львівської установи виконання покарання ( АДРЕСА_2 .

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , підтриманого обвинуваченим ОСОБА_4 , про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань № 19" для виконання.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з часу вручення копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1