Рішення

від 11.07.2024 по справі 707/858/24

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/858/24

2/707/536/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2024 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Тептюка Є.П.

за участю секретаря - Заїчко Д.Ю.

представника позивача - прокурора ОСОБА_1

відповідача- ОСОБА_2

представників відповідача - адвокатів Шимановського А.В., Тищенка Ю.П.

третьої особи - ОСОБА_3

представника ОСОБА_3 - адвоката Топорова О.Ю.

представника ОСОБА_4 - адвоката Гаврилова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білозірської сільської ради до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади,-

в с т а н о в и в:

29.03.2024 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білозірської сільської ради звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади.

Позивач просив суд:

Витребувати у ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у комунальну власність Білозірської територіальної громади в особі Білозірської сільської ради земельну ділянку площею 1,9567 га кадастровий номер 7124981000:01:006:0712, що розташована в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Черкаської обласної прокуратури, ЄДРПОУ 02911119, місцезнаходження бульвар Шевченка,286,м. Черкаси, на UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України в м. Київ 3028,0 ( три тисячі двадцять вісім грн 00 коп ) судових витрат.

Свої вимоги прокурор мотивував наступним.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 20.08.2019 №23-3284/14-19-СГ надано у приватну власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 площею 1,877 га, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_5 18.09.2019 (запис №33369704).

Також рішенням Білозірської сільської ради від 11.07.2019 № 90-22/УП надано у приватну власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 площею 1,9567 га, розташовану в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту.

Державним реєстратором виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області Савчук Л.А. прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку під кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 33714972 від 09.10.2019.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу № 1926 від 02.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П., речове право на спірну земельну ділянку за кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 перейшло від ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , а від останньої на підставі договору купівлі- продажу № 11130 від 15.11.2023, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., - до ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_6 , в порушення вимог ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України реалізувала своє право на безоплатну передачу їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації два рази.

Отже, кінцевий набувач ОСОБА_2 придбав спірну земельну ділянку в особи, яка в свою чергу набула її у власність шляхом укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_6 , яка не мала права набувати її у власність та відчужувати.

Стислий виклад позиції відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3

22.04.2024 року представник відповідача адвокат Шимановський А.В. надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову.

В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_6 , реалізувала своє право на безоплатну передачу їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації саме при отримання спірної земельної ділянки. Так як, рішення Білозірської сільської ради від 11.07.2019 № 90-22/УП, яким надано у приватну власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 площею 1,9567 га, розташовану в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту прийнято було раніше ніж наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 20.08.2019 №23-3284/14-19-СГ, яким надано у приватну власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 площею 1,877 га, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

Представник зауважує, що факт реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 площею 1,9567 га, розташованої в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту пізніше ніж земельної ділянки з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 площею 1,877 га, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, вказує лише про засвідчення державою вже набутого права власності.

30.04.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор зауважує, що реєстрація права власності спірної земельної ділянки кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 за ОСОБА_5 відбулася 09.10.2019 року, а право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 було зареєстровано за ОСОБА_5 18.09.2019 року, тобто саме спірну земельну ділянку ОСОБА_5 отримала в порушення вимог закону, повторно реалізувавши своє право на на безоплатну передачу їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації.

13.05.2024 року від ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона заначила, що проти позову заперечує. Зазначила, що від земельної ділянки, яка була їй надана наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 20.08.2019 №23-3284/14-19-СГ у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 площею 1,877 га, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, вона відмовилася, про що написала заяву до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та повідомила Кононівську сільську раду Драбівського району.

05.06.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив ОСОБА_3 , в якому прокурор зазначає, що право власності на спірну земельну ділянку виникло у ОСОБА_3 , вже після набуття права власності на земельну ділянку в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області. Що стосується її відмови від отриманої ділянки, то за результатами розгляду даної заяви, ОСОБА_3 25.11.2019 року головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області було відмовлено у припиненні права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 площею 1,877 га, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області. Про вказану відмові ОСОБА_3 було достеменно відомо.

Позиція сторін в судовому засіданні.

В судовому засіданні прокурор позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники, проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві. Крім того, ОСОБА_2 суду пояснив, що вважає себе добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, приступив до її використання, посадив там садок, відібрання належної йому земельної ділянки спричинить йому значні матеріальні втрати.

Третя особа ОСОБА_3 та її представник проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві. ОСОБА_3 суду пояснила, вона є учасником АТО, для отримання земельної ділянки вона надала доручення декільком особам, які мали підшукати можливості отримання нею землі. Проте, що вона має у власності земельну ділянку в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області вона дізналася випадково, відразу звернулася до Держгеокадастру у Черкаській області з заявою про відмову. В подальшому більш ніяких дій не вчиняла, оскільки у неї народилася дитина. Спірну земельну ділянку ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 .

Представник ОСОБА_4 проти позову заперечив, суду пояснив, що його довірителька є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. Крім того, він вважає, що ОСОБА_3 першочергово використала своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ОСГ, саме при отриманні спірної земельної ділянки.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 20.08.2019 №23-3284/14-19-СГ надано у приватну власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 площею 1,877 га, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_5 18.09.2019 (запис №33369704).

Рішенням Білозірської сільської ради від 11.07.2019 № 90-22/УП надано у приватну власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 площею 1,9567 га, розташовану в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту.

Державним реєстратором виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області Савчук Л.А. прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку під кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 33714972 від 09.10.2019.

24.10.2019 року ОСОБА_3 звернулася до головного управлінням Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про добровільну відмову від земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 площею 1,877 га, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

25.11.2019 року головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області було ОСОБА_3 відмовлено у припиненні права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 площею 1,877 га, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області

На підставі договору купівлі-продажу № 1926 від 02.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П., речове право на спірну земельну ділянку за кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 перейшло від ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , а від останньої на підставі договору купівлі- продажу № 11130 від 15.11.2023, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., - до ОСОБА_2

Застосовані релевантні джерела права.

Положеннями статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Водночас, законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки, а саме згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Визначений ст. 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст. ст. 116, 121 ЗК України.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно положень ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння

(стаття 387 Цивільного кодексу України). На підставі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень ст. 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України (пункт 21 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014).

Отже, підставою для застосування механізму, передбаченого ст. 388 ЦК України, є встановлення судом можливості витребувати майно у набувача, незалежно від заперечення про те, що він є добросовісним. Такою умовою є, поряд з іншим, доведення факту вибуття майна з володіння власника чи володіння особи, якій він передав майно, поза їхньої волі.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі Г» 183/1617/16 зроблено висновок, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване а праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші ого вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст. 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Велика Палата Верховного Суду (в постанові від 12 лютого 2020 у справі П/811/1640/17) звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

З огляду на вказане в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

При цьомустаттею 346ЦК Українине передбаченопідстав припиненняправа власностідійсного власникау зв`язкуіз передачеюземельної ділянки,реєстрацію прававласності нанеї заіншими особами,у томучислі післяїї продажу,що відбулосябез участіта позаволею дійсноговласника. Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, щовласник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Також слід відзначити, що у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Постанова ВП ВС, 22.01.20, справа №910/1809/18 (провадження №14-148гс19), № у реєстрі 87393439 ?Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34 постанови).

Велика Палата Верховного Суду у справі №633/408/18, постанова 20 червня 2023 року констатувала наступне.

Щодо застосування статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національномузаконі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбаченазаконом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно іззакономі з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставізаконучи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, щозаконнепередбачуваний. Сумніви щодо тлумаченнязакону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Висновки за результатами розгляду справи.

На думку суду, визначальним для вирішення даного спору є визначення факту повторної реалізації ОСОБА_3 свого право на безоплатну передачу їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації.

Як встановлено в ході розгляду справи згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на земельну ділянку земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 площею 1,877 га, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, зареєстровано за ОСОБА_6 18.09.2019 року (запис №33369704).

Право власності земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 площею 1,9567 га, розташовану в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту, зареєстровано за ОСОБА_6 09.10.2019 року.

Тобто спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 площею 1,9567 га, розташовану в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту була набута ОСОБА_3 пізніше.

Позиції ОСОБА_2 його представника та третіх осіб, які вважають, що ОСОБА_3 реалізувала своє право на безоплатну передачу їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства 11.07.2019 року, коли рішенням Білозірської сільської ради від № 90-22/УП їй було надано у приватну власність ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 площею 1,9567 га, розташовану в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту, суд до уваги не приймає так як ст. 125 ЗК України чітко визначає, що право власності на земельну ділянку виникаює з моменту державної реєстрації цих прав.

Посилання ОСОБА_3 на те, що 18.09.2019 року земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 площею 1,877 га, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, була зареєстрована не нею, а за її доручення іншою особою, суд до уваги не приймає, оскільки жодних доказів того, що при реєстрації вказаної земельної ділянки представник діяв з перевищенням повноважень суду не надано.

З огляду на вище вказане суд приходить до висновку, що 09.10.2019 року ОСОБА_3 діючи в порушення вимог ч.4 ст. 116 ЗК України, незаконно отримала у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 площею 1,9567 га, розташовану в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту, так як вже реалізувала своє право на безоплатну передачу їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації, зареєструвавши за собою 18.09.2019 року право власності на земельну ділянку земельну для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 площею 1,877 га, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

Щодо пояснення ОСОБА_2 про те, що витребування спірної земельної ділянки спричинить значну шкоду його інтересам, суд зауважує наступне.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставізаконучи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, щозаконнепередбачуваний. Сумніви щодо тлумаченнязакону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, суд вважає, що відповідач не довів суду того, що понесе індивідуальний і надмірний тягар та буде позбавлений можливості отримати обґрунтовану компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням його права на майно.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що позов є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат, вирішення інших процесуальних питань

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі суд враховує, щозгідно зі статтею 141 ЦПК України ці витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку суд повністю позов задовольнив, отже, судові витрати, понесені позивачем, які складаються зі сплаченого судового збору, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білозірської сільської ради до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у комунальну власність Білозірської територіальної громади в особі Білозірської сільської ради земельну ділянку площею 1,9567 га кадастровий номер 7124981000:01:006:0712, що розташована в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Черкаської обласної прокуратури, ЄДРПОУ 02911119, місцезнаходження бульвар Шевченка,286,м. Черкаси, на UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України в м. Київ 3028,0 ( три тисячі двадцять вісім грн 00 коп ) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Повний текс рішення складено 22.07.2024 року.

Суддя: Є. П. Тептюк