Постанова

від 01.10.2024 по справі 707/858/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1485/24 Справа № 707/858/24 Категорія: 302000000Головуючий по 1 інстанції Тептюк Є.П. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В.,Фетісової Т.Л.

секретар Широкова Г.К.

учасники справи:

позивач Черкаська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Білозірської сільської ради;

відповідач ОСОБА_1 ;

представник відповідача адвокат Шимановський Артем Володимирович;

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

особа, яка подала апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Шимановський Артем Володимирович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шимановського Артема Володимировича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 липня 2024 року у справі за позовом заступника керівника окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білозірської сільської ради до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади,

в с т а н о в и в:

29 березня 2024 року року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білозірської сільської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 20 серпня 2019 року № 23-3284/14-19-СГ надано у приватну власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 площею 1,877 га, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4 18 вересня 2019 року (запис № 33369704).

Також, рішенням Білозірської сільської ради від 11 липня 2019 року № 90-22/УП надано у приватну власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 площею 1,9567 га, розташовану в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту.

Державним реєстратором виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області Савчук Л.А. прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку під кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 33714972 від 09 жовтня 2019 року.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу № 1926 від 02 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П., речове право на спірну земельну ділянку за кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 перейшло від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , а від останньої на підставі договору купівлі-продажу № 11130 від 15 листопада 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. - до ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_5 , в порушення вимог ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України реалізувала своє право на безоплатну передачу їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації два рази.

Отже, кінцевий набувач ОСОБА_1 придбав спірну земельну ділянку в особи, яка в свою чергу набула її у власність шляхом укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_5 , яка не мала права набувати її у власність та відчужувати.

В позовній заяві позивач просив суд витребувати у ОСОБА_1 у комунальну власність Білозірської територіальної громади в особі Білозірської сільської ради земельну ділянку площею 1,9567 га кадастровий номер 7124981000:01:006:0712, що розташована в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту та стягнути з нього на користь Черкаської обласної прокуратури 3028 грн. судових витрат.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 11 липня 2024 року позовні вимоги заступника керівника окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білозірської сільської ради задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 у комунальну власність Білозірської територіальної громади в особі Білозірської сільської ради земельну ділянку площею 1,9567 га кадастровий номер 7124981000:01:006:0712, що розташована в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури 3028 грн. судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 в порушення вимог ч. 4 ст. 116 ЗК України повторно реалізувала своє право на безоплатну передачу їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації. На підставі укладених договорів купівлі-продажу спірної земельної ділянки кінцевим її власником є відповідач ОСОБА_1 .

Оскільки земельна ділянки вибула із власності держави в незаконний спосіб, суд задовольнив вимоги позивача про застосування механізму повернення такого нерухомого майна, передбаченого ст. 388 ЦК України, незалежно від того, чи є відповідач ОСОБА_1 добросовісним набувачем вказаного майна. Крім того, суд дійшов висновку, що в даному випадку втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправдане, оскільки воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Шимановський А.В. просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 липня 2024 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Зазначено, що у ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712, розташовану в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту право власності виникло раніше 11 липня 2019 року ніж на земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради за межами населеного пункту (20 серпня 2019 року). Однак, державна реєстрація права власності вже набутого права відбулася не в хронологічному порядку і на земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 набуту раніше, право власності зареєстровано пізніше 09 жовтня 2019 року ніж на земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 (18 вересня 2019 року). З огляду на вищевикладене, вважає, що прокурором неправильно визначено предмет позову про витребування земельної ділянки.

Крім того, вказано, що ОСОБА_2 вживала всіх дій та фактично повідомила відповідні органи про повторне використання свого права на отримання земельної ділянки, але посадові особи ГУ Держгеокадастру у Черкаській області знаючи про порушення земельного законодавства ОСОБА_2 відмовили їй з формальних причин у прийнятті заяви про відмову від земельної ділянки з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради за межами населеного пункту, чим діяли всупереч інтересам держави та територіальної громади.

ОСОБА_1 під час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки діяв як добросовісний її набувач, тому задоволення позову є надмірним тягарем для нього та завдає збитків і фінансових втрат та порушує принцип пропорційності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Черкаської окружної прокуратури зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для скасування рішення суду.

Вказано, що предметом позову є земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712, право на безоплатну передачу у власність щодо якої реалізовано первинним набувачем вдруге з порушенням норм ст.ст. 116, 118, 121, 123, 123, 134 ЗК України, тому предмет позову визначено прокурором правильно. Крім того, зазначено, кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до первісного незаконного набувача, в якого придбав земельну ділянку про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Представник ОСОБА_1 адвокат Шимановський А.В. звернувся до суду з заявою, в якій просив не враховувати відзив позивача, оскільки він поданий з порушенням строків його подачі.

Вказана заява задоволенню не підлягає, оскільки з матеріалів справи, а саме листа Черкаської окружної прокуратури від 12 вересня 2024 року № 54-5280 вих-24 (а.с. 37 Т.2) вбачається, що апеляційна скарга до електронного кабінету ЄСІТС Черкаської окружної прокуратури не надходила, тому позивач просив надати дозвіл для ознайомлення з матеріалами справи та зняття копій. З матеріалами справи представник Черкаської окружної прокуратури ознайомився 13 вересня 2024 року, що підтверджено розпискою на заяві (а.с. 38 Т.2), відзив подано до суду у межах п`ятиденного строку 18 вересня 2024 року.

Заслухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_6 та його представників - адвокатів Шимановського А.В., ОСОБА_7 , третю особу ОСОБА_2 та її представника - адвоката Топорова О.Ю., представника третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Гаврилова Д.О., які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першоїінстанції встановлено,що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 20 серпня 2019 року № 23-3284/14-19-СГ надано у приватну власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 площею 1,877 га, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4 18 вересня 2019 року (запис №33369704).

Рішенням Білозірської сільської ради від 11 липня 2019 року № 90-22/УП надано у приватну власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 площею 1,9567 га, розташовану в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту.

Державним реєстратором виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області Савчук Л.А. прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку під кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 33714972 від 09 жовтня 2019 року.

24 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до головного управлінням Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про добровільну відмову від земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 площею 1,877 га, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

25 листопада 2019 року головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області було ОСОБА_2 відмовлено у припиненні права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 площею 1,877 га, розташовану в адміністративних межах Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області

На підставі договору купівлі-продажу № 1926 від 02 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П., речове право на спірну земельну ділянку за кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 перейшло від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , а від останньої на підставі договору купівлі-продажу № 11130 від 15 листопада 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., - до ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами другої, третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Держава є самостійним суб`єктом права власності на землю, яка реалізує це право через органи державної влади на землі державної власності.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара (пункт «б»).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в»).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що ОСОБА_2 в порушення вимог ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України двічі реалізувала своє право на безоплатну передачу їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Задовольняючи позов, районний суд мотивував свій висновок тим щопозовні вимоги прокурора про витребування земельної ділянки із володіння ОСОБА_1 є обґрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі. Оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права цілком відповідає правовій природі спірних правовідносин та перешкод для застосування механізму, передбаченого у статті388 ЦКУкраїни, не вбачається, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Однією з підстав обґрунтування апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 став добросовісним набувачем земельної ділянки і рішення суду про задоволення позовних вимог порушує принцип справедливої рівноваги та покладає на ОСОБА_1 індивідуальний та надмірний тягар для відповідача.

Такі доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідноіззакономі з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майномє виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Добросовісний набувач земельної ділянки ОСОБА_1 в даному випадку може отримати обґрунтовану компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням його права на майно у відповідності до закону, оскільки у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача, законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до первісного незаконного набувача про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Позовом про витребування майна (віндикаційним позовом) є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності індивідуально визначеного майна, до особи, яка ним заволоділа, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребуванняоспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208 цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Посилання представника ОСОБА_1 адвоката Шимановського А.В. в апеляційній скарзі на ту обставину, що у ОСОБА_2 спочатку виникло право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712, а потім на земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905, тому саме земельна ділянка з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 має бути предметом спору, колегія суддів вважає безпідставними.

Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації на неї.

Сторони не заперечили тієї обставини, що на земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0905 за ОСОБА_2 внесено запис про право власності 18 вересня 2019 року, а на земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712 внесено запис про право власності 09 жовтня 2019 року. Тому, прокурор звертаючись до суду з позовом правильно визначив предметом спору саме земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0712, право на безоплатну передачу у власність щодо якої реалізовано первинним набувачем вдруге з порушенням норм закону.

Відповідно до пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Статтею 80 ЗК України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Згідно частини першою, другою статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Отже, Білозірській сільській раді надано повноваження на розпорядження всіма землями державної власності, розташованих за межами населених пунктів у межах відповідної територіальної громади, крім земель, які залишились у державній власності автоматично з 27 травня 2021 року згідно зЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX.

Черкаською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» листом від 09 лютого 2024 року № 54-794вих24 проінформовано Білозірську сільську раду про виявлення вищевказаних порушень земельного законодавства та необхідності вжиття заходів, спрямованих на повернення земельної ділянки. 13 березня 2024 року до органу місцевого самоврядування було повторно скеровано лист щодо вжиття заходів.

Оскільки органом місцевого самоврядування не вжито заходів із забезпечення судового захисту порушених інтересів держави та територіальної громади, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу, тому в Черкаської окружної прокуратури у відповідності до ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» були законні підстави для звернення з відповідним позовом до суду для захисту прав та інтересів держави і звернення прокурора з відповідним позовом до суду було правомірним.

Посилання представника ОСОБА_1 адвоката Шимановського А.В. в апеляційній скарзі на ту обставину, що до участі у розгляді справи не було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ГУ Держгеокадастру у Черкаській області колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спір не стосується земельної ділянки кадастровий номер 7120685500:02:001:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що передана у власність ОСОБА_2 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. Предметом позовних вимог є земельна ділянка, що передана рішенням Білозірської сільської ради у власність ОСОБА_5 ), що не кореспондує автоматичне залучення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до участі у справі.

Оскільки при поданні апеляційної скарги відповідач та його представник не спростували незаконність доводів позовної заяви та не довели суду необґрунтованості рішення суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, як таке, що повністю відповідає вимогам як процесуального так і матеріального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шимановського Артема Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Черкаськогорайонного судуЧеркаської областівід 11липня 2024року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 03 жовтня 2024 року.

Судді