Рішення

від 09.05.2024 по справі 361/7344/20

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/7344/20

Провадження № 2/361/119/24

09.05.2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Коваль О.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Подольського А.Ю. , Півторак Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства „Сенс Банк", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чайки Ірини Григорівни, треті особи Орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2020 року позивач звернулась до суду із позовом до відповідачів в якому просила суд визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за Акціонерним товариством ?Альфа-Банк? на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 від 23.09.2019 року, прийняті державним реєстратором комунального підприємства ?Агенція адміністративних послуг? Турбаністом Іваном Володимировичем, та виключити цей запис з реєстру речових прав на нерухоме майно, поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на дану квартиру за ОСОБА_4 та стягнути із відповідача сплачений позивачем судовий збір.

Свій позов обгрунтувала тим, що 14.10.2020 року вона дізналася, після того як невідомі їй особи, які представились начеб то представниками ?Альфа-Банк? повідомили їй що вона уже не власник квартири АДРЕСА_2 та щоб вона виселялася.

Позивач отримала витяг інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно і іпотек, ознайомившись з яким з`ясувала, що на підставі дублікату іпотечного договору № 06/1-165, серія та номер: 3749 виданий 02.02.2019, видавник приватний нотаріус Авраменко Н.А. було здійснено реєстратором комунального підприємства ?Агенція адміністративних послуг? Турбаністом Іваном Володимировичем державну реєстрацію, та на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, індексний номер: 48818640 від 23.09.2019 внесено відповідний запис. Згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_2 перереєстровано на Акціонерне товариство ?Альфа-Банк? код ЄДРПОУ: 23494714.

Квартира дійсно знаходиться в іпотеці згідно договорів від 2006 та 2008 року, але такі дії відповідачів позивач вважає незаконними, оскільки згідно ст. 37 Закону України ?Про іпотеку? який діяв на той час із змінами № 3273-ІV від 22.12.2005 року - ?Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем в суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя?.

В супереч ст. 37 Закону України ?Про іпотеку? договір про задоволення вимог іпотекодержателя який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, між позивачем та банком не складався та не підписувався.

Перереєстрація начеб то відбулася ще 21.09.2019 року, позивача про такі дії ніхто ніяким чином не повідомляв, вимоги про усунення порушень їй також не направлялися та не вручалися, оцінку квартири ніхто не робив, та іпотека у позивача в АТ ?Укрсоцбанк?, а не в АТ ?Альфа-Банк?. Ні письмових а ні усних ніяких повідомлень про такі зміни позивач не отримувала та дізналася про це від невідомих їй осіб, уже в 2020 році, які намагаються виселяти її із сім`єю з квартири. Вона не може зрозуміти як могли перереєструвати право власності на її квартиру без неї, зняти заборону відчуження майна. Не зрозуміло яким чином вони проводили оцінку нерухомого майна, без відповідних документів та не оглядаючи квартиру. Тому їхні дії суперечать законодавству України та є незаконними.

Крім цього у інформації про державну реєстрацію іпотеки на нерухоме майно в пункті підстава для державної реєстрації, також зазначено, що договір про порядок дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серія номер 1706, виданий 10.10.2019, видавник: Чайка І.Г. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Про такий договір позивач, як іпотекодавець не знала та не була проінформована, її про існування такого договору та про те що він буде посвідчуватись у нотаріуса, ніхто не повідомляв, хоча це стосується безпосередньо її майна та її договірних відносин з банком. Фактично нотаріус посвідчивши вказаний договір порушила її права та обов`язки, тому вважає, що відповідач вчинив незаконно перереєстрацію права власності з численними порушеннями норм законодавства України.

Реєстратором та відповідачем не враховано положення закону 1304-VII від 03 червня 2014 року ?Про мараторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті? тому примусове відчуження квартири без її на те згоди, без повідомлення її про усунення порушень є незаконним, оскільки забороняє звернення стягнення на предмет іпотеки, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті у будь-який спосіб.

Дійсно в іпотечному договорі вони визначили можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас вказаний закон ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди на його відчуження.

А тому були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за відповідачем.

Крім цього згідно ч. 3 ст. 37 Закону України ?Про іпотеку? редакція якої діяла на момент укладення іпотечного договору, для передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки обов`язково необхідна оцінка нерухомого майна. У квартиру ніхто не приходив та оцінку не проводив, документи на квартиру є лише у позивача. Тобто перереєстрація права власності на квартиру відбулася без достатніх правових підстав та з порушенням вимог ст. 37 ЗУ ?Про іпотеку?.

Реєстратор не перевірив факту подання документу, що підтверджує перехід права власності на предмет іпотеки, у тому числі факту виконання відповідних умов правочину, не враховано що у квартирі зареєстровані та проживають неповнолітні діти, на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності не проводилась оцінка предмета іпотеки.

Крім цього 14.10.2020 року до позивача до квартири приходили невідомі особи, усно вони їй представились працівниками ?Альфа-Банку?, хоча їй посвідчень не показували. Вони повідомили їй, що квартира уже переоформлена на нового власника, а саме на ?Альфа-Банк?. Після цього вони почали сильно стукати в двері та невідомим їй інструментами відкривати замок вхідних дверей до квартири. Вони погрожували позивачу, що виселять її з сім`єю з квартири, а квартиру продадуть. Крім цього в продовж року позивачу телефонують на її телефон та погрожують їй з сім`єю виселити та змінити замки у квартиру, уже неодноразово вони пошкоджували замок вхідних дверей, заливали його невідомою речовиною, намагаючись потрапити у квартиру.

На даний час вказана квартира є її єдиним житлом, де проживає позивач та її діти і онуки один з яких є неповнолітнім.

Таким чином порушені її цивільні права та інтереси на зазначене нерухоме майно яке є її житлом.

Позивач, вважає що її незаконно позбавили права власності на її майно, а тому її право підлягає захисту в судовому порядку.

30 жовтня 2020 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 14 січня 2021 року.

26 березня 2021 року від представника відповідача - ТОВ ?Альфа-Банк? до суду надійшов відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Посилався на те, що згідно ст.37 ЗУ ?Про іпотеку? АТ ?Укрсоцбанк?, правонаступником якого є АТ ?Альфа-Банк?, було оформлено право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належала на праві власності позивачу.

Правовою підставою для реєстрації права власності АТ ?Укрсоцбанк? на нерухоме майно, є відповідне застереження в п.п. 4.5.3. Договору іпотеки № 06/1-165 від 03.11.2006, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до п. 4.5 Іпотечного договору: Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягння на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет Іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ ?Про іпотеку?.

Підписанням цього договору заставодатель (тобто позивач) засвідчує, що він надає Іпотекодержателю згоду на прийняття Іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до банку.

Так, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України ?Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті?, згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України ?Про заставу? та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України ?Про іпотеку?, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Разом з тим, в матеріалах справи немає жодного доказу про проживання позивачки в предметі іпотеки на час здійснення спірної реєстрації права власності.

Позивачка не надала жодного доказу про те, що у неї або членів її сім`ї немає іншого житлового майна, в тому числі належного їй на праві спільної сумісної власності (довідок з ОБТІ, органу місцевого самоврядування, даних з державних реєстрів по членах родини тощо).

Більше того, позивачка ніколи не зверталась до кредитора із запереченнями щодо такої державної реєстрації, не склала за участі органу місцевого самоврядування або ж з житлово- експлуатаційної організації акту обтяження житлових умов, з якого б вбачалось, що вона справді використовує іпотечне майно як місце свого постійного проживання (що не є співзначним з поняттям реєстрації місця проживання).

В будь-якому випадку, вважають, що норми вказаного закону не можуть бути підставою для визнання спірності рішення. Законодавством встановлений порядок примусового виконання рішень, він визначений Законом України ?Про виконавче провадження?.

Позивачем не наведено та не надано доказів наявності підстав для відмови в проведенні АТ ?Укрсоцбанк?, правонаступником якого є АТ ?Альфа-Банк?, державної реєстрації

Навпаки, наведене свідчить, що оспорюване рішення стало результатом грубих порушень зобов`язань з боку боржника.

Враховуючи, що спірне рішення прийнято на підставі наданих Законом повноважень та на підставі повного пакету документів, що подані належним заявником, а також беручи до уваги відсутність встановлених ст. 24 Закону України ?Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень? підстав для відмови у проведенні державної реєстрації - спірне рішення є законним, а дії АТ ?Укрсоцбанк?, правонаступником якого є АТ ?Альфа-Банк?, правомірними.

Приймаючи до уваги, що право власності набуто на підставі застереження, встановленого в іпотечному договорі, у відповідності до приписів чинного законодавства та рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно прийнято АТ ?Укрсоцбанк?, правонаступником якого є АТ ?Альфа-Банк?, у відповідності до вимог Закону України ?Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень? та порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (затв. ПКМУ від 26 жовтня 2011 р. № 1141) - вважає, що позивачем не були доведені вимоги позову та не надані належні докази на обгрунтування своїх висновків.

Крім того повідомляє, що на адресу позивача направлялось повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання та проведено оцінку предмету іпотеки.

Повідомлення направлене цінним рекомендованим листом з повідомленням з описом вкладення.

Таким чином, єдиною причиною ймовірного неотримання повідомлень є свідома відмова позивача від отримання кореспонденції та не може бути розцінена як порушення його прав.

Також потрібно звернути увагу на те, що пунктом 6.2 Іпотечного договору визначено, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

Враховуючи викладене, датою отримання є 08.08.2019 (дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача).

Таким чином, вважає, що кредитором повністю дотримані всі вимоги чинного законодавства, вжито всіх заходів з метою повідомлення Іпотекодателів належним чином про заборгованість.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (ч. 5 ст. 37 Закону України ?Про іпотеку?).

Іпотекодержателем було замовлено і отримано висновок про вартість майна (спірної квартири ) станом на 20.09.2019.

Строк дії оцінки нерухомого майна складає шість місяців, а тому проведеною оцінкою було визначено вартість предмету іпотеки на момент набуття банком предмету іпотеки у власність, що повною мірою відповідає вимогам ст. 37 Закону України ?Про іпотеку?, а також умовам укладених між сторонами правочинів.

До того ж зауважує, що перелік необхідних документів для реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення в досудовому порядку передбачено до п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 112.

Оцінка СОД відсутня в переліку документів, які надаються державному реєстратору згідно Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року, а відтак доводи позивача в цій частині є безпідставними. Відтак, згідно вимог чинного законодавства оцінка має бути проведена, але не має надаватись реєстратору.

У відповідності до положень ч.4 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

При цьому позивач приховує від суду той факт, що ОСОБА_5 , яка є матір`ю неповнолітнього онука позивача, має у своїй власності трнкімнатну квартиру у м. Бровари.

Таким чином, вважає, що неповнолітній був зареєстрований за адресою предмета іпотеки виключно з метою уникнення позивачем виконання взятих на себе перед кредитором зобов`язань

Докази того, що спірна квартира дійсно є місцем постійного проживання неповнолітнього, у справі відсутні.

Дана обставина вже спростовує посилання позивача на нібито порушення прав дітей.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення сторонами договору іпотеки неповнолітні не мали і не могли мати права користування предметом іпотеки, оскільки на той час квартира була незакінчена будівництвом. Натоміть, на порушення п. 2.1.13. договору іпотеки Іпотекодавець надав право користування квартирою неповнолітній особам без письмової згоди іпотекодержателя.

Договір іпотеки на даний час є чинним і не оскаржується позивачем з підстав порушення ним майнових прав дитини, а реєстраційні дії не є правочином у розумінні ст. 204 ЦПК України.

Позивачем не наведено та не надано доказів наявності підстав для відмови в проведенні АТ ?Укрсоцбанк?, правонаступником якого є АТ ?Альфа-Банк?, державної реєстрації прав. Навпаки, все наведене свідчить, що оспорюване рішення стало результатом грубих порушень зобов`язань з боку боржника.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають. З огляду на те, що друга позовна вимога є похідною від першої, то вона також не підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що право власності набуто на підставі застереження, встановленого в іпотечному договорі, у відповідності до приписів чинного законодавства та рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно прийнято АТ ?Укрсоцбанк?, правонаступником якого є АТ ?Альфа-Банк?, у відповідності до вимог Закону України ?Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень? та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (затв. ПКМУ від 26 жовтня 2011 р. № 1141) - вважає, що позивачем не були доведені вимоги позову та не надані належні докази на обгрунтування своїх висновків.

01 квітня 2021 року до суду надійшов відзив від представника відповідача АТ ?Альфа-Банк?, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, пояснення, викладені в даному відзиві аналогічно викладеним у відзиві від 26 березня 2021 року.

16 червня 2021 року представник позивача подала заяву про збільшення розміру позовної заяви, в якій просила суд:

"Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 вересня 2019 року, прийняте державним реєстратором комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг? Турбаністом Іваном Володимировичем, щодо державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством ?Альфа-Банк? на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 33351251 зареєстрований 21 вересня 2019 року державним реєстратором комунального підприємства ?Агенція реєстраційних послуг? Турбаністом Іваном Володимировичем, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48818640 від 23.09.2019 року про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,1 кв.м., житловою площею 30,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1920748932106, за Акціонерним товариством ?Альфа-Банк? та поновити право власності за ОСОБА_4 , на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на об`єкт нерухомості: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства "Альфа-банк" за державного реєстратор Комунальне підприємство "Агенція адміністративних послуг? Турбаніста Іван Володимировича на користь ОСОБА_4 , понесені нею судові витрати та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн."

У зв`язку з вищевикладеним, вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) винесене державним реєстратором Комунального підприємства ?Агенція адміністративних послуг?, Київська обл. - Турбаністом Іваном Володимировичем, 21 вересня 2019 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за акціонерним товариством ?Альфа-Банк?, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Також позивач зазначає, що з вини відповідачів відбулася незаконна перереєстрація права власності на квартиру, що завдало позивачу, моральних страждань, які вимагали додаткових зусиль для організації життя, що спричинило їй тривалий стресовий стан та душевні переживання, фізичний та моральний дискомфорт.

Врахувавши глибину душевних страждань позивача, вважає, що з відповідачів підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. на користь позивача.

14 вересня 2021 року представник відповідача - АТ ?Альфа-Банк? подала заперечення щодо задоволення заяви про збільшення позовних вимог, в яких просила відмовити в задоволенні заяви про збільшення позовних вимог.

Окрім раніше наданих заперечень зазначила, що для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

Однак у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди не зазначено, з яких міркувань позивачка виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надала ніяких доказів причино - наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача (яка, до речі, була правомірною) та його моральними стражданнями.

Таким чином, позивач не надала доказів на підтвердження факту заподіяння їй відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також не обґрунтувала, з чого вона виходила, визначаючи розмір заподіяної їй шкоди.

28 лютого 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені у заяві про збільшення позовних вимог підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні змісту позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог та просила позов задовольнити.

Представник відповідача АТ ?Альфа-Банк? позовні вимоги не визнав у повному обсязі, у задоволенні позову просив відмовити із підстав наведених у відзиві.

Відповідач державний реєстратор комунального підприємства "Реєстрація Плюс" Грачова І.В., будучи належним чином повідомленою, у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяву про розгляд справи у її відсутність не подала.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Григорівна, будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи Орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, подав до суду пояснення, в якимх просив проводити розгляд справи на свій розсуд без участі їх представника.

Третя особа, ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не з`явилась, пропричини неявки суд не повідомила.

Суд вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази в справі, встановивши обставини в справі та відповідні правовідносини, дійшов до наступного висновку.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обстав справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів, 3) показаннями свідків.

Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд неможе збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею в даній квартирі зареєстровані з 26 січня 2019 року - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи 22.10.2020 року та свідоцтва про народження, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №708.

Вищезазначена квартира належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 15 грудня 2004 року, зареєстрованого Управлінням комунальної власноті і записаного у реєстрову книгу за №17435, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5975149 від 22.12.2004 року.

03 листопада 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку ?Укрсоцбанк? та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту № 410/180/06-Пі та Іпотечний договір №06/І-165, посвідченого 03 листопада 2006 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Авраменко Н.А. за реєстровим номером №13203, що підтверджено Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомомого майна №9840965 від 03.11.2006 року та Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек №9841200 від 03.11.2006 року, а також укладено договір про внесення доповнень до договору кредиту №410/180/06-Пі, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №249674800 від 24.03.2021 року.

12 березня 2008 року між сторонами укладений договір про внесення змін до іпотечного договору №06/І-165, посвідченого 03 листопада 2006 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Авраменко Н.А. за реєстровим номером №13203.

12 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку ?Укрсоцбанк? та ОСОБА_4 було укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії №410/32/08-Пі та Іпотечний договір № 08/І-32, посвідченого 03 листопада 2006 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Авраменко Н.А. за реєстровим номером №2704, що підтверджено Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомомого майна №17452518 від 12.03.2008 року та Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек №17452797 від 12.03.2008 року, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №249674800 від 24.03.2021 року.

22 травня 2009 року між тими самими сторонами було укладено Договір про внесення змін №1 договору кредиту №410/180/06-Пі та Договір про внесення змін №1 договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №410/32/08-Пі.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №182081581 від 23.09.2019 року, тип обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 3998576; зареєстровано: 03.11.2006 12:12:44 за №3998576 реєстратором: Приватний нотаріус Авраменко Н.А., АДРЕСА_3 , (8-294) 4-06-86; підстава обтяження: Іпотечний договір, 13203, 03.11.2006, Приватний нотаріус Броварського міського н/о Авраменко Н.А.; об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВП:9243006; власник: ОСОБА_4 , код: НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №228066676 від 14.10.2010 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1920748932106; державний реєстратор: Турбаніст Іван Володимирович , Комунальне підприємство ?Агенція адміністративних послуг?, Київська обл..; підстава для державної реєстрації: повідомлення про звернення стгнення на предмет іпотеки, серія та номер:791, виданий 18.04.2019, видавник: АТ ?Укрсоцбанк?; дублікат іпотечного договору №06/І-165 (реєстровий номер 13203), серія та номер: 3749, виданий 02.09.2019, видавник: Приватний нотаріус Авраменко Н.А. Броварський міський нотаріальний округ Київської області; передавальний акт між АТ ?Укрсоцбанк? та АТ ?Альфа-Банк?, серія та номер: 10221-10229, виданий 11.10.2019, видавник: Розсоха С.С., п/н Київського міського нотаріального округу; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:48818640 від 23.09.2019 17:45:14, Турбаніст Іван Володимирович , Комунальне підприємство ?Агенція адміністративних послуг?, Київська обл.; власник: Акціонерне товариство ?Альфа-Банк?, код ЄДРПОУ: 23494714.

В пункті 4.1 Іпотечного договору зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов`язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за договорами, якими обумовлене основне зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.5 Іпотечного договору зазначено, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

4.5.1 на підставі рішення суду; або

4.5.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

4.5.3 шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ ?Про. Іпотеку? або ;

4.5.4 шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 ЗУ ?Про іпотеку? або;

4.5.5 шляхом організації Іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем.

Відповідно до статті 1 Закону України ?Про іпотеку? іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

За приписами частини першої статті 35 Закону України ?Про іпотеку? у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України ?Про іпотеку? (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України ?Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва? норми статті 37 Закону ?Про іпотеку? передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України ?Про іпотеку? (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення змін до статті 36 Закону України ?Про іпотеку? її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з, тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстраціїта відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 37 Закону України "Про іпотеку" порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) акцентувала увагу на тому, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

Такий висновок міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 489/1298/20 (провадження № 61-7333св21).

Згідно зі статтею 35 Закону України ?Про іпотеку? у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 29.09.2020 року Велика Палата Верховного Суду у справі №757/13243/17 (№14-711цс19) зробила такий висновок: оскільки метою повідомлення іпотеко держателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі № 205/1096/19 (провадження № 61-6207св21) зазначено, що: ?за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України ?Про іпотеку? реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки.

Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України ?Про іпотеку?.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України ?Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті?, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України ?Про заставу? та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України ?Про іпотеку?, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України ?Про захист прав споживачів? (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України ?Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті? передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України ?Про іпотеку? звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України ?Про іпотеку?).

Отже, Закон України ?Про іпотеку? прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас Закон України ?Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті? ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, подається, зокрема документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 26 Закону України ?Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень? у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом ?а? пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом ?а? пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19 зроблено висновок щодо застосування статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, згідно з яким: ?у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови у справі), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом. Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення:

1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 (провадження № 61-7648св20).

У пункті 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) зазначено, що внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України ?Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень?. У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.

Із матеріалів реєстраційної справи № 1951832732106 вбачаєтся, що реєстратором в даному разі не дотримано вимог п.п. 1, 2, 3, п. 61 "Порядку для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ч. 4 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому позовні вимоги є обгрунтованими та доведеними, підтверджується письмовими доказами, що місятиться у матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми, встановлені обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 листопада 2019 року, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Турбаністом Іваном Володимировичем, щодо державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 100, код ЕДРПОУ 23494714) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкоудвання моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відкшодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне знаення. При визначенні розміру враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як під час звернення до суду із вказаним позовом, так і під час розгляду српави позивачем не подані належні, достатні та допустимі докази завдання такої шкоди позивачу, а тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 76-83, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 вересня 2019 року, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Турбаністом Іваном Володимировичем, щодо державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством "Альфа-Банк" на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №33351251 зареєстрований 21 вересня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Турбаністом Іваном Володимировичем, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48818640 від 23.09.2019 року про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: : АДРЕСА_1 , загальною площею 51,1 кв.м., житловою площею 30,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1920748932106 , за Акціонерним товариством "Альфа-Банк"

Стягнути з Акціонерного товариства "Сенс Банк" на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в розмірі 1681 грн. 60 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Радзівіл А.Г.