Постанова
від 23.05.2024 по справі 910/4165/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2024 р. Справа№ 910/4165/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Хрипуна О.О.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.05.2024:

від позивача: Дикий Д.А.

від відповідача: Грубська К.В., Сербінова А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023 (повний текст рішення підписано 16.01.2024)

у справі № 910/4165/23 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

до Приватного підприємства "Райнпласт Україна"

про стягнення 183 630 грн. 30 коп.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Райнпласт Україна"

до Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

про стягнення 44 615 грн. 50 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом

Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач за первісним позовом, АТ "Запорізький завод феросплавів") звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Райпласт Україна" (далі - відповідач за первісним позовом, ПП "Райпласт Україна") про стягнення штрафу у розмірі 183 630 грн. 30 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прострочив поставку товару по договору № 324 від 22.08.2022.

Короткий зміст заперечень проти первісного позову

Відповідач за первісним позовом у відзиві на первісний позов просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України і на те, що:

- у зв`язку з військовою агресією російської федерації, що стала підставою для введення воєнного стану у країні відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022 низка підприємств України зазнала значних збитків, а подекуди повної руйнації, що призвело до припинення ведення господарської діяльності;

- при укладанні договору ні відповідач ні позивач не могли знати про істотну зміну обставин, таку як настання тотальних блекаутів, які заблокували енергетичну систему всієї країни;

- з листопада 2022 року для виробничих підприємств, до числа яких віднесена діяльність відповідача, було застосовано особливий режим відключень та запроваджено ощадливе споживання електроенергії.

Короткий зміст зустрічного позову

Приватне підприємство "Райпласт Україна" (далі - позивач за зустрічним позовом, ПП "Райпласт Україна") звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (далі - відповідач за зустрічним позовом, ПП "Райпласт Україна") про стягнення 3% річних в сумі 2 946,02 грн., інфляційні втрати на суму 13 378,05 грн., пені - 28 291,43 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач (позивач по первісному позову) порушив строки оплати товару за договором № 324 від 22.08.2022 за видатковими накладними № 220 від 03.10.2022, № 245 від 27.10.2022, № 271 від 17.11.2022, № 292 від 16.12.2022, № 9 від 12.01.2023.

Короткий зміст заперечень проти зустрічного позову

Відповідач за зустрічним позовом в обгрунтування заперечень вказував на те, що у відповідності до норм ст. 216 Господарського кодексу України сторонами не було узгоджено розмір та порядок нарахування пені у разі прострочення покупцем своїх зобов`язань щодо оплати отриманого товару, на підставі чого вимога щодо стягнення пені не може бути задоволена. Позивачем по зустрічному позову не було враховано, що зобов`язання з оплати за поставлений товар нерозривно пов`язано з зобов`язаннями щодо реєстрації податкових накладних, а тому розмір 3 % річних та інфляційних втрат розраховано невірно.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2023 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Райнпласт Україна" на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 100 000 грн. штрафу, 2 684 грн. 00 коп. судового збору та 5 000 грн. витрат на правову допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на користь Приватного підприємства "Райнпласт Україна" 13 378 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 2 946 грн. 02 коп. 3 % річних, 28 291 грн. 43 коп. пені, 2 684 грн. 00 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

В частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції за первісним позовом мотивовано наступним:

- товар був повністю поставлений покупцю в обсязі, що передбачено Додатком № 1 несвоєчасно, у зв`язку з чим, у відповідності до умов Договору, позивач нарахував відповідачу штраф за прострочення поставки товару у загальному розмірі 183 630,30 грн.;

- враховуючи обставини справи, суд вважав за доцільне зменшити розмір штрафу до 100 000 грн. 00 коп.;

- з огляду на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог стосовно стягнення 5 000 (п?ять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Рішення суду першої інстанції за зустрічним позовом мотивовано наступним:

- оскільки зобов"язання відповідача з оплати за поставлений товар були відстрочені через несвоєчасне вчинення позивачем необхідних для цього дій, що передбачено укладеним договором, сума штрафних санкцій становить у загальному розмірі 1 151 грн. 76 коп., з яких 227 грн. 01 коп. 3 % річних та 924 грн. 75 коп. - інфляційні втрати;

- з огляду на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог стосовно стягнення 10 000 (десять тисяч) грн. витрат на правову допомогу, відмовивши у решті заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулося 05.02.2024 (згідно поштового трекера на конверті) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 910/4165/23 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким:

- первісний позов задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Приватного підприємства "Райнпласт Україна" штраф за порушення строків поставки товару у розмірі 183 630,30 грн;

- у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Райнпласт Україна" про стягнення за порушення строків оплати 3% річних в сумі 2 946,02 грн., інфляційні втрати на суму 13 378,05 грн., пені - 28 291,43 грн. -відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги в частині незгоди із рішенням суду першої інстанції в частині первісного позову щодо зменшення суми штрафу з заявленої суми у 183 630,30 грн. на 83 630,30 грн., а саме до 100 000,00 грн., зводяться до того, що у суду першої інстанції були відсутні обумовлені ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України підстави для зменшення розміру штрафу, адже судом не враховано неодноразове порушення відповідачем за первісним позовом умов укладеного Договору, зокрема як несвоєчасної поставки товару, так і реєстрації податкової накладної.

Доводи апеляційної скарги в частині незгоди із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову щодо стягнення пені, зводяться до того, що:

- оскільки умовами Договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов?язання, а стаття 231 Господарського кодексу України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки НБУ та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію, в такому разі відсутні підстави для застосування такої міри відповідальності, як договірна санкція у даному випадку, у зв?язку з чим вимога позивача за зустрічним позовом щодо стягнення пені у розмірі 28 291,73 грн - підлягала відхиленню;

- судом першої інстанції не аргументовано застосування такого різновиду господарсько-правової відповідальності, як стягнення пені саме у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а не в іншому розмірі.

Доводи апеляційної скарги в частині незгоди із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, зводяться до того, що:

- зустрічна позовна заява підписана неуповноваженою особою, а тому не могла бути прийнята судом першої інстанції;

- зустрічна позовна заява підписана адвокатом Сербіновою Аліною Андріївною, яка була залучена на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 27.07.2023, укладеного між ПП «Райнпласт Україна» та адвокатом Грубською К.В., проте, залучення інших адвокатів до виконання укладених договорів передбачено ч. 6 ст. 14 та ч. 6 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», і таке право надається тільки адвокатським бюро та адвокатським об?єднанням, а адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально не має таких повноважень;

- договір про надання правової допомоги № б/н від 27.07.2023 укладено між ПП «Райнпласт Україна» та адвокатом Грубською К.В., при цьому доказів наявності договірних відносин між ПП «Райнпласт Україна» та адвокатом Сербіновою Аліною Андріївною - надано не було;

- додаткова угода № 2 від 27.07.2023 була підписана між ПП «Райнпласт Україна» та адвокатом Сербіновою Аліною Андріївною, проте, договором про надання правової допомоги № б/н від 27.07.2023 не передбачено право на підписання додаткової угоди іншими особами, аніж сторонами договору, у зв?язку з чим адвокат Сербінова А.А. не надано жодних повноважень на представництво інтересів ПП «Райнпласт Україна», зокрема і щодо підписання зустрічного позову;

- ордер адвоката Сербінової А.А. не було надіслано позивачу разом з зустрічним позовом, чим допущено порушення ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги в частині незгоди із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 13 378 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 2 946 грн. 02 коп. 3 % річних мотивовані тим, що зобов`язання з оплати за поставлений товар нерозривно пов`язано з зобов`язаннями щодо реєстрації податкових накладних, як це обумовлено 2.1 додаткової угоди № 1 від 09.11.2022, та зобов?язання з оплати товару виникають саме після такої реєстрації податкових накладних, що не суперечить ст. 692 Цивільного кодексу України та відповідає приписам ст. 613 Цивільного кодексу України.

При цьому, за розрахунками скаржника, наведеними в апеляційній скарзі, 3% річних складають саме 227,01 грн., а інфляційні втрати - 924,75 грн.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

20.05.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Райпласт Україна" через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що: суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

04.03.2022 було видано наказ Голови Верховного Суду, згідно з яким встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Верховний Суд зазначив, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим. Верховний Суд, визначаючи особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, вказав, що запровадження воєнного стану є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Також, Рада суддів України 02.03.2022 опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, відповідно до п. 6 яких судам необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків.

Поняття «правового пуризму» було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини, зокрема у рішенні по справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02), і наведений термін означає надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення; «правовий пуризм» може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів. Отже, загальноприйнято розуміти пуризм як надмірне прагнення до переваги форми над змістом.

За викладених обставин, з метою дотримання прав учасників спору в умовах запровадженого і триваючого воєнного стану, з метою уникнення надмірного формалізму, та виконання основних завдань господарського судочинства, суд вважає за можливе прийняти до розгляду подані учасниками спору процесуальні заяви, у відповідності до приписів ст. ст. 2, 14, 119, 263, Господарського процесуального кодексу України, поновивши ПП «Райнпласт Україна» строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, пропущений з поважних причин.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач за первісним позовом просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін з тих підстав, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема:

- п.п. 10.7., 10.10. Договору поставки № 324 від 22.08.2022 не встановлено обов`язок застосування виключно положення ст. 231 Господарського кодексу України, у зв?язку з чим у даній справі застосовувалися норми ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231, ч.ч. 4, 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", яким чітко визначено розмір пені, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня;

- укладаючи договір поставки № 324 від 22.08.2022 з передбаченим у ньому п.п. 10.7, АТ «Запорізький завод феросплавів» фактично взяв на себе зобов`язання сплачувати ПП «РАЙНПЛАСТ УКРАЇНА» пеню у разі порушення ним термінів оплати, однак наразі намагається уникнути від відповідальності за порушення ним умов Договору поставки № 324 від 22.08.2022;

- судом першої інстанції у рішенні Господарського суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 910/4165/23 обґрунтовано та правомірно встановлено, що за порушення строків оплати за поставку товару згідно видаткової накладної №245 від 27.10.2022 застосовується до АТ «Запорізький завод феросплавів» пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 2 955,82 грн.; за порушення строків оплати за поставку товару згідно видаткової накладної №271 від 17.11.2022 - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 14 187,94 грн; за порушення строків оплати за поставку товару згідно видаткової накладної №9 від 12.01.2023 - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 11 147,67 грн.;

- нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено арифметично вірно, та у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України;

- ні Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», ні Правила адвокатської етики затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, ні інші нормативно-правові акти не містять норми про заборону адвокату, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально залучати адвокатів для виконання умов договору про надання правової допомоги;

- судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно прийнято до розгляду та задоволено зустрічну позовну заяву ПП «РАЙНПЛАСТ УКРАЇНА», яка підписана адвокатом Сербіновою А.А. повноваженою на те особою в інтересах свого клієнта за договором про надання правової допомоги № б/н від 27 липня 2023 року;

- судом першої інстанції було враховано факт несвоєчасної реєстрації контролюючим органом податкових накладних, складених ПП «РАЙНПЛАСТ УКРАЇНА» відповідно до наданих розрахунків стороною відповідача у поданих таблицях розрахунків разом з додатковими письмовими поясненнями до зустрічного позову від 21 листопада 2023 року у даній справі;

- судом першої інстанції у рішенні Господарського суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 910/4165/23 обґрунтовано та правомірно зменшено розмір штрафу до 100 000 грн. 00 коп.

Короткий зміст відповіді на відзив

23.05.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" надійшла відповідь на відзив, яка прийнято судом до розгляду, в якій позивач за первісним позовом вказував, що:

- між сторонами не було укладено жодної угоди, згоди або іншого договірного документу у будь-якому прояві, а чинним законодавством не визначено розмір пені при подібних правовідносин, то розмір пені не був встановлений у Договорі;

- у клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу, позивачем зазначалося, що ордер на підтвердження повноважень Сербінової Аліни Андріївни не було долучено до позовної заяви, водночас, дані аргументи позивача суд 1-ї інстанції не дослідив, тим самим порушивши норми процесуального законодавства;

- стороною відповідача не було надано жодних доказів та не було зазначено жодних негативних підстав та обставин, що виникли з моменту виникнення зобов`язань до моменту їх фактичного виконання, у зв`язку з чим, у суді 1-ї інстанції були відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/4165/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Гончаров С.А.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 15.02.2024 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.02.2024 у справі №910/4165/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2024 прийнято справу № 910/4165/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023 визначеною колегією суддів, витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 910/4165/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 910/4165/23.

27.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/4165/23.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2024 по 27.03.2024, у відрядженні з 28.03.2024 по 31.03.2024 та у відпустці з 01.04.2024 по 02.04.2024 та з 03.04.2024 по 04.04.2024. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (05.04.2024).

У зв`язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Гончарова С.А. у відпустках, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.04.2024 у справі №910/4165/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Коробенко Г.П., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 прийнято справу № 910/4165/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023 визначеною колегією суддів, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 910/4165/23 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

22.04.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху засобами поштового зв?язку через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023, розгляд справи призначено на 23.05.2024 о 14 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 задоволено клопотання Приватного підприємства "Райнпласт Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 23.05.2024 з`явились: представники Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (скаржника) та Приватного підприємства "Райпласт Україна", які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник скаржника (позивача за первісним позовом), в судовому засіданні 23.05.2024, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 910/4165/23 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким:

- первісний позов задовольнити в повному обсязі, стягнути з Приватного підприємства "Райнпласт Україна" штраф за порушення строків поставки товару у розмірі 183 630,30 грн;

Представники відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 23.05.2024 просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 910/4165/23 - залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та перевірено судом апеляційної інстанції,

22.08.2022 року між Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (покупець) та Приватним підприємством "Райнпласт Україна" (постачальник) було укладено договір поставки товару № 324, відповідно до п. 1.1. умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначеними у додатку (специфікації) або додаткових угодах до цього Договору.

Згідно п. 5.2. Договору, загальна сума договору на момент його складання становить 1 775 520 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ. Сума договору збільшується на суму наступних поставок товару шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 10.3. Договору встановлено, що у разі порушення строків/термінів поставки товару згідно даного Договору постачальник сплачує покупцю штраф за весь час прострочення в розмірі 0,5 % від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

22.08.2022 року було укладено Додаток № 1 до основного Договору, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передати Покупцеві товар, а саме: роликоопора у кількості 240 шт., загальною вартістю 1 775 520,00 грн.

Термін поставки: перша партія 40 штук - протягом 25 календарних днів з дати підписання даного Додатку № 1 обома сторонами з правом дострокової поставки; друга партія 100 штук - протягом 50 календарних днів з дати підписання даного Додатку № 1 обома сторонами з правом дострокової поставки; третя партія 100 штук - протягом 75 календарних днів з дати підписання даного Додатку № 1 обома сторонами з правом дострокової поставки.

09.11.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки, відповідно до умов якої, сторони домовились пункт 2 "Термін доставки" Додатка № 1 до Договору викласти в наступній редакції, а саме: партія 30 штук постачання до 06.10.2022; партія 50 штук постачання до 01.11.2022; партія 60 штук постачання до 15.11.2022; партія 50 штук постачання до 30.11.2022; партія 50 штук постачання до 15.12.2022.

На виконання умов Договору, відповідачем було здійснене відвантаження товару у наступні строки:

- відповідно до видаткової накладної № 220 від 03.10.2022 р., товар в кількості 30 штук, поставлений на склад АТ "ЗФЗ" на загальну суму 221 940,00 грн. з ПДВ. Фактична дата поставки 06.10.2022 р.;

- відповідно до видаткової накладної № 245 від 27.10.2022 р., товар в кількості 50 штук, поставлений на склад AT "ЗФЗ" на загальну суму 369 900,00 грн. з ПДВ. Фактична дата поставки 01.11.2022 р.;

- відповідно до видаткової накладної № 271 від 17.11.2022 р., товар в кількості 60 штук, поставлений на склад AT "ЗФЗ" на загальну суму 443 880,00 грн. з ПДВ. Фактична дата поставки 23.11.2022. Прострочення 7 календарних днів. Сума штрафних санкцій за поставлений товар дорівнює: 443 880,00*0,5%*7=15 535,80 грн.;

- відповідно до видаткової накладної № 292 від 16.12.2022 р., товар в кількості 50 штук, поставлений на склад AT "ЗФЗ" на загальну суму 369 900,00 грн. з ПДВ. Фактична дата поставки 20.12.2022 р. Прострочення 19 календарних днів. Сума штрафних санкцій за поставлений товар дорівнює: 369 900,00*0,5%*19+369 900,00*10%=72 130,50 грн.;

- відповідно до видаткової накладної № 9 від 12.01.2023 р., товар в кількості 50 штук, поставлений на склад AT "ЗФЗ" на загальну суму 369 900,00 грн. з ПДВ. Фактична дата поставки 17.01.2023 р. Прострочення 32 календарні дні. Сума штрафних санкцій за поставлений товар дорівнює: 369 900,00*0,5%*32+369 900,00*10%=96 174,00 грн.

Таким чином, товар був повністю поставлений покупцю в обсязі, що передбачено Додатком № 1 несвоєчасно, у зв`язку з чим, у відповідності до умов Договору, позивач нарахував відповідачу штраф за прострочення поставки товару у загальному розмірі 183 630,30 грн., який заявлено до стягнення.

Відповідно до п. 10.7. Договору, у разі порушення термінів оплати за поставлений товар згідно даного договору більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню згідно діючого законодавства України від суми несплаченого товару за кожний день прострочення, починаючи з 11-го календарного дня прострочення.

Відповідно до п. 5 "Умови оплати" Додатка №1 від 22 серпня 2022 року до Договору поставки №324 від 22.08.2022 встановлені наступні умови оплати: покупець здійснює оплату за фактом поставки кожної партії товару, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 14 календарних днів тільки за умови виконання постачальником п.3.4., п. 4.1.1-4.1.5 цього договору. Термін оплати за поставлений постачальником товар відстрочується на термін прострочення виконання постачальником п. 3.4. цього договору і прострочення кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України.

У разі не реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН покупець здійснює оплату за фактом поставки товару у розмірі 80 % вартості товару, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 14 календарних днів з урахуванням умов викладених в першому абзаці даного пункту. Решту оплати 20 % вартості товару, здійснюється покупцем, тільки після реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 14 календарних днів з урахуванням умов, викладених у першому абзаці даного пункту. Сторони договору підтверджують, що порядок оплати визначений у п. "Умови оплати" даного Додатка є належним виконанням покупцем умов оплати за поставлений постачальником товар. У цьому разі покупець звільняється від відповідальності, передбаченого статтею 625 ЦК України та п. 10.7 договору.

Згодом, п. 2 додаткової угоди №1 від 09.11.2022 до Договору поставки №324 від 22.08.2022 сторони домовились пункт 5 "Умови оплати" Додатка №1 до Договору поставки №324 від 22.08.2022 викласти в наступній редакції, а саме: 2.1. Покупець здійснює оплату за фактом поставки кожної партії товару, яка поставлена станом до 09 листопада 2022 року шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника через 14 календарних дня тільки за умови виконання постачальником п. 3.4, п. 4.1.1-4.1.5. цього договору.

Термін оплати за поставлений постачальником товар відстрочується на термін прострочення виконання постачальником п. 3.4. цього договору і є прострочення кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 10.7 Договору, у разі порушення термінів оплати за поставлений товар згідно даного Договору більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню згідно діючого законодавства України від суми несплаченого товару за кожен день прострочення, починаючи з 11 календарного дня прострочення.

Пунктом 10.10. Договору визначено відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань, не встановлено даним Договором, регламентується чинним законодавством України.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом заявив до стягнення 3% річних в сумі 2 946,02 грн., інфляційні втрати на суму 13 378,05 грн., пені - 28 291,43 грн. за порушення відповідачем за зустрічним позовом (позивач по первісному позову) строків оплати товару за договором № 324 від 22.08.2022 за видатковими накладними № 220 від 03.10.2022, № 245 від 27.10.2022, № 271 від 17.11.2022, № 292 від 16.12.2022, № 9 від 12.01.2023.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, здійснює розгляд справи у межах вимог апеляційних скарг Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" в частині скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених первісних позовних вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" 64 368,00 грн. 3 % річних та 167 520,52 грн. інфляційних втрат, 47 908,90 грн. судових витрат та часткового задоволення зустрічних позовних вимог, а саме зменшення розміру пені до 50 000,00 грн. від суми пені 615 594,52 грн., та в частині скасування додаткового рішення та постановлення нового, яким зменшити розмір витрат на правову допомогу на 90%.

Розглянувши доводи апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стосовно первісного позову, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, товар був повністю поставлений покупцю в обсязі, що передбачено Додатком № 1 несвоєчасно, у зв`язку з чим, у відповідності до умов Договору, позивач нарахував відповідачу штраф за прострочення поставки товару у загальному розмірі 183 630,30 грн., який є арифметично вірним та відповідає умовам Договору, і відповідно, вимоги позивача за первісним позовом є обгрунтованими у наведеній частині.

В свою чергу, суд першої інстанції посилаючись на приписи ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, зменшив суму штрафу до 100 000,00 грн., з чим скаржник не погоджується в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно зменшення розміру штрафу до 100 000,00 грн., та не погоджується погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частинами 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій - є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд в контексті спірних правовідносин, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не наведено обгрунтованих доводів в обгрунтування підстав зменшення штрафу з заявлених 183 630,30 грн. до 100 000,00 грн., а матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та більш вірогідних доказів в розумінні ст. ст. 76 -79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження наявності правових підстав для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки відсутність у позивача за первісним позовом збитків - жодним чином не обґрунтовують прострочення відповідачем за первісним позовом виконання своїх зобов`язань за договором.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов зобов`язань за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, або відсутністю у боржника прибутку або коштів на рахунках, а також від рішень державних органів.

Отже, здійснене судом першої інстанції зменшення розміру штрафу - визнається судом апеляційної інстанції помилковими та такими, що зроблено з неправильним застосуванням ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, а також з порушенням ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, про відсутність підстав для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні не наведено ні документів, на які він спирався при зменшенні розміру штрафу з 183 630,30 грн. до 100 000,00 грн., не зазначено обставин, які стали правовою підставою для такого зменшення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно наявності обумовлених законом підстав для зменшення штрафу до 100 000,00 грн., і відмови у стягненні 83 630,30 грн. штрафу, у зв`язку з чим рішення суду у наведеній частині щодо відмови у 83 630,30 грн. штрафу підлягає скасуванню, з урахуванням мотивів даної постанови, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 183 630,30 грн. штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, законні та документально доведені належними та допустимими доказам в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності обумовлених законом підстав для зменшення нарахованого штрафу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню загалом 183 630,30 грн. штрафу, і вимоги позивача за первісним позовом у цій частині є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно зустрічного позову, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Позивач у зустрічному позову просив стягнути з відповідача за порушення строків оплати товару за договором поставки №324 від 22.08.2022 за видатковими накладними №220 від 03.10.2022, №245 від 27.10.2022, №271 від 17.11.2022, №292 від 16.12.2022, №9 від 12.01.2023 3% річних на суму простроченого виконання грошового зобов`язання в розмірі 2 946,02 грн., інфляційні витрати в розмірі 13 378,05 грн. та пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 28 291,43 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що відповідно до п. 10.7. Договору, у разі порушення термінів оплати за поставлений товар згідно даного договору більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню згідно діючого законодавства України від суми несплаченого товару за кожний день прострочення, починаючи з 11-го календарного дня прострочення.

Щодо порушення строків оплати за поставку товару згідно видаткової накладної №220 від 03.10.2022, суд апеляційної інстанції встановив:

03.10.2022 позивачем за зустрічним позовом було поставлено відповідачу за зустрічним позовом роликоопори на загальну суму 221 940 грн. з ПДВ за договором поставки, що підтверджується видатковою накладною №220 від 03.10.2022 та рахунком на оплату №360 від 03.10.2022.

В подальшому, ПП "Райнпласт Україна" на виконання вимог п. 201.7 ст. 201 ПК України, у зв`язку з поставкою товару за видатковою накладною №220 від 03.10.2022 у розмірі 221 940 грн. з ПДВ, було складено податкову накладну № 1 від 03.10.2022 в електронній формі з дотриманням умов та строків, що встановлені до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та направлено 21.10.2022 на подальшу реєстрацію.

Однак, ДПС було зупинено реєстрацію вказаної накладної. Відповідачем за зустрічним позовом було сплачено 24.10.2022 (з порушенням 14 календарного строку з дати поставки) за фактом поставки товару лише 80 % вартості товару що становить 184 950 грн. підтверджується випискою за період з 01.10.2022 по 26.07.2023.

Таким чином, оскільки обов`язок щодо здійснення оплати 80 % вартості товару через 14 календарних днів, що становить 184 950 грн. з ПДВ виник 17.10.2022, Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" здійснено часткову оплату з порушенням 14 календарного строку передбаченого п. 5 "Умови оплати" Додатка №1 від 22 серпня 2022 року до Договору поставки №324 від 22.08.2022.

За результатами розгляду повідомлення ПП "Райнпласт Україна" про надання пояснень та копії документів ДПС прийнято рішення від 05.01.2023 про реєстрацію податкової накладної № 1 від 03.10.2022, що складена на поставку товару у розмірі 221 940 грн. з ПДВ за видатковою накладною №220 від 03.10.2022. Вказане підтверджується квитанцією №9217400724 від 05.01.2023 у додатках.

Отже, відповідно до п. 5 "Умови оплати" Додатка №1 від 22 серпня 2022 року до Договору поставки №324 від 22.08.2022, обов`язок Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" щодо здійснення оплати 20 % вартості товару, що становить 36 990 грн. з ПДВ виник 19.01.2023, однак фактично сплачено було 23.01.2023 з порушенням 14 календарного строку від дати фактичної реєстрації 05.01.2023 такої податкової накладної.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, 3% річних за час прострочення за період з 17.10.2022 по 24.10.2022 складається із зобов`язання оплати 80 % вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною №220 від 03.10.2022 - 184 950 грн. Застосовані 3% річних: 121,61 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних за час прострочення за період з 20.01.2023 по 23.01.2023 складається із зобов`язання оплати 20 % вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною №220 від 03.10.2022 - 36 990 грн. Застосовані 3% річних: 12,16 грн. (проценти).

Нарахування пені та інфляційних витрат не застосовуються.

Таким чином, за порушення строків оплати за поставку товару згідно видаткової накладної №220 від 03.10.2022 з відповідача за зустрічним позовом підлягає стягненню 3 % річних: 121,61 грн. + 12,16 грн. = 133,77 грн.

Щодо порушення строків оплати за поставку товару згідно видаткової накладної №245 від 27.10.2022, суд апеляційної інстанції встановив:

27.10.2022 позивачем за зустрічним позовом було поставлено відповідачу за зустрічним позовом роликоопори на загальну суму 369 900 грн. з ПДВ за договором поставки, що підтверджується видатковою накладною № 245 від 27.10.2022 та рахунком на оплату №404 від 27.10.2022.

В подальшому, ПП "Райнпласт Україна" на виконання вимог п. 201.7 ст. 201 ПК України, у зв`язку з поставкою товару за видатковою накладною №245 від 27.10.2022 у розмірі 369 900 грн. з ПДВ, було складено податкову накладну № 37 від 27.10.2022 в електронній формі з дотриманням умов та строків, що встановлені до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та направлено 06.01.2023 на подальшу реєстрацію.

Однак, ДПС було зупинено реєстрацію вказаної накладної, а відповідачем за зустрічним позовом було сплачено 18.11.2022 (з порушенням 14 календарного строку з дати поставки) за фактом поставки товару лише 80 % вартості товару, що становить 308 250 грн. з ПДВ та підтверджується випискою за період з 01.10.2022 по 26.07.2023 у додатках.

Таким чином, оскільки обов`язок щодо здійснення оплати 80 % вартості товару через 14 календарних днів, що становить 308 250 грн. з ПДВ виник 10.11.2022, Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" здійснено часткову оплату з порушенням 14 календарного строку передбаченого п. 5 "Умови оплата" Додатка №1 від 22 серпня 2022 року до Договору поставки №324 від 22.08.2022.

За результатами розгляду повідомлення ПП "Райнпласт Україна" про надання пояснень та копії документів ДПС прийнято рішення від 14.02.2023 про реєстрацію податкової накладної № 37 від 27.10.2022, що складена на поставку товару за видатковою накладною №245 від 27.10.2022 у розмірі 369 900 грн. з ПДВ. Вказане підтверджується квитанцією №9288675732 від 14.02.2023.

Отже, відповідно до п. 5 "Умови оплати" Додатка №1 від 22 серпня 2022 року до Договору поставки №324 від 22.08.2022, обов`язок Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" щодо здійснення оплати 20 % вартості товару, що становить 61 650 грн. з ПДВ виник 28.02.2023, однак фактично сплачено було 13.04.2023 з порушенням 14 календарного строку від дати фактичної реєстрації 14.02.2023 такої податкової накладної.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні витрати за час прострочення за період з 10.11.2022 по 18.11.2022 складається із зобов`язання оплати 80 % вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною №245 від 27.10.2022 - 308 250 грн. Застосована відповідальність за порушення грошового зобов?язання: 2 157,75 грн. (інфляція).

Також, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні витрати за час прострочення за період з 28.02.2023 по 13.04.2023 складається із зобов`язання оплати 20 % вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною №245 від 27.10.2022 - 61 650,00 грн. Застосована відповідальність за порушення грошового зобов?язання: 924,75 грн. (інфляція).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня за невчасне виконання зобов`язань застосовується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за час прострочення за період з 28.02.2023 (але з урахуванням п. 10.7 договору поставки №324 від 22.08.2022 з 10.03.2023) по 13.04.2023 виконання зобов`язання оплати 20 % вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною №245 від 27.10.2022 - 61 650,00 грн. Застосовані санкції: 2 955,82 грн. (пеня).

Також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, 3 % річних за час прострочення за період з 10.11.2022 по 18.11.2022 складається із зобов`язання оплати 80 % вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною №245 від 27.10.2022 - 308 250грн.Застосована відповідальність за порушення грошового зобов?язання: 228,02 грн., (проценти).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, 3% річних за час прострочення за період з 28.02.2023 по 13.04.2023 виконання зобов`язання оплати 20 % вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною №245 від 27.10.2022 - 61 650,00 грн. Застосована відповідальність за порушення грошового зобов?язання: 228,02 грн. (проценти).

Таким чином, за порушення строків оплати за поставку товару згідно видаткової накладної №245 від 27.10.2022 до відповідача за зустрічним позовом застосовуються: пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 2 955,82 грн., та 3 % річних 228,02 грн. + 228,02 грн. = 456,04 грн., інфляційні витрати 2 157,75 грн. + 924,75 грн. = 3 082, 50 грн.,

Щодо порушення строків оплати за поставку товару згідно видаткової накладної №271 від 17.11.2022, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

17.11.2022 позивачем за зустрічним позовом було поставлено відповідачу за зустрічним позовом роликоопори на загальну суму 443 880 грн. з ПДВ за договором поставки №324 від 22.08.2022, що підтверджується видатковою накладною №271 від 17.11.2022 та рахунком на оплату №436 від 17.11.2022.

В подальшому, ПП "Райнпласт Україна" на виконання вимог п. 201.7 ст. 201 ПК України, у зв`язку з поставкою товару за видатковою накладною №271 від 17.11.2022 у розмірі 443 880 грн. з ПДВ, було складено податкову накладну № 26 від 17.11.2022 в електронній формі з дотриманням умов та строків, що встановлені до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та направлено 06.01.2023 на подальшу реєстрацію.

Однак, ДПС було зупинено реєстрацію вказаної накладної, а відповідачем за зустрічним позовом було сплачено лише 22.02.2023 (з порушенням 60 календарного строку з дати поставки за видатковою накладною №271 від 17.11.2022) за фактом поставки товару повну вартість поставки 443 880 грн. з ПДВ, що підтверджується випискою за період з 01.10.2022 по 26.07.2023.

До того ж, за результатами розгляду повідомлення ПП "Райнпласт Україна" про надання пояснень та копії документів ДПС прийнято рішення від 14.02.2023 про реєстрацію податкової накладної № 26 від 17.11.2022, що складена на поставку товару за видатковою накладною №271 від 17.11.2022 у розмірі 443 880 грн. з ПДВ. Вказане підтверджується квитанцією №9288905539 від 14.02.2023.

Таким чином, оскільки обов`язок щодо здійснення оплати 80 % вартості товару через 60 календарних днів, що становить 369 900 грн. з ПДВ виник у відповідача за зустрічним позовом 16.01.2023, а Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" не здійснено такої оплати через 60 календарних днів з моменту поставки за видатковою накладною №271 від 17.11.2022, вказане свідчить про порушення п. 2.3 додаткової угоди №1 від 09.11.2022 до Договору поставки №324 від 22.08.2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні витрати за час прострочення за період з 16.01.2023 по 22.02.2023 складається із зобов`язання оплати 80 % вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною №271 від 17.11.2022 - 369 900 грн. Застосована відповідальність за порушення грошового зобов?язання: 2 589,30 грн. (інфляція).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня за невчасне виконання зобов`язань застосовується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за час прострочення за період з 16.01.2023 (але з урахуванням п. 10.7 договору поставки №324 від 22.08.2022 з 26.01.2023) по 22.02.2023 виконання зобов`язання оплати 80 % вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною №271 від 17.11.2022 - 369 900 грн. Застосована санкція: 14 187,94 грн. (пеня).

Також, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, 3% річних за час прострочення за період з 16.01.2023 по 22.02.2023 складається із зобов`язання оплати 80 % вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною №271 від 17.11.2022 - 369 900 грн. Застосована відповідальність за порушення грошового зобов?язання 1 155,30 грн. (проценти).

Таким чином, за порушення строків оплати за поставку товару згідно видаткової накладної №271 від 17.11.2022 до відповідача за зустрічним позовом застосовуються наступні санкції: пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 14 187,94 грн., а також відповідальність за порушення грошового зобов?язання: інфляційні витрати 2 589,30 грн., та 3 % річних 1 155,30 грн.

Щодо порушення строків оплати за поставку товару згідно видаткової накладної №292 від 16.12.2022, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

16.12.2022 позивачем за зустрічним позовом було поставлено відповідачу за зустрічним позовом роликоопори на загальну суму 369 900 грн. з ПДВ за договором поставки №324 від 22.08.2022, що підтверджується видатковою накладною №292 від 16.12.2022 та рахунком на оплату №476 від 16.12.2022.

В подальшому, ПП "Райнпласт Україна" на виконання вимог п. 201.7 ст. 201 ПК України, у зв`язку з поставкою товару за видатковою накладною №292 від 16.12.2022 у розмірі 369 900 грн. з ПДВ, було складено податкову накладну № 17 від 16.12.2022 в електронній формі з дотриманням умов та строків, що встановлені до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та направлено 06.01.2023 на подальшу реєстрацію.

Однак, ДПС було зупинено реєстрацію вказаної накладної, а відповідачем за зустрічним позовом було сплачено лише 22.02.2023 (з порушенням 60 календарного строку з дати поставки за видатковою накладною №292 від 16.12.2022) за фактом поставки товару повну вартість поставки 369 900 грн. з ПДВ, що підтверджується випискою за період з 01.10.2022 по 26.07.2023.

До того ж, за результатами розгляду повідомлення ПП "Райнпласт Україна" про надання пояснень та копії документів ДПС прийнято рішення від 14.02.2023 про реєстрацію податкової накладної № 17 від 16.12.2022, що складена на поставку товару за видатковою накладною №292 від 16.12.2022 у розмірі 369 900 грн. з ПДВ. Вказане підтверджується квитанцією №9289089462 від 14.02.2023.

Таким чином, оскільки обов`язок щодо здійснення оплати 80 % вартості товару через 60 календарних днів, що становить 308 250 грн. з ПДВ виник у відповідача за зустрічним позовом 14.02.2023, а Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" не здійснено такої оплати через 60 календарних днів з моменту поставки за видатковою накладною №292 від 16.12.2022, вказане свідчить про грубе порушення п. 2.3 додаткової угоди №1 від 09.11.2022 до Договору поставки №324 від 22.08.2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні витрати за час прострочення за період з 14.02.2023 по 22.02.2023 складається із зобов`язання оплати 80 % вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною №292 від 16.12.2022 - 308 250 грн. Застосована відповідальність за порушення грошового зобов?язання: 2 157,75 грн. (інфляція).

Також, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, 3% річних за час прострочення за період з 14.02.2023 по 22.02.2023 складається із зобов`язання оплати 80 % вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною №292 від 16.12.2022 - 308 250 грн. Застосована відповідальність за порушення грошового зобов?язання: 228,02 грн. (проценти).

Таким чином, за порушення строків оплати за поставку товару згідно видаткової накладної №292 від 16.12,2022 до відповідача за зустрічним позовом застосовується відповідальність за порушення грошового зобов?язання: інфляційні витрати на суму 2 157,75 грн. та 3 % річних на суму 228,02 грн.

Щодо порушення строків оплати за поставку товару згідно видаткової накладної №9 від 12.01.2023, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

12.01.2023 позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу за зустрічним позовом роликоопори на загальну суму 369 900 грн. з ПДВ за договором поставки №324 від 22.08.2022, що підтверджується видатковою накладною №9 від 12.01.2023 та рахунком на оплату №12 від 12.01.2023.

В подальшому, ПП "Райнпласт Україна" на виконання вимог п. 201.7 ст. 201 ПК України, у зв`язку з поставкою товару за видатковою накладною №9 від 12.01.2023 у розмірі 369 900 грн. з ПДВ, було складено податкову накладну № 11 від 12.01.2023 в електронній формі з дотриманням умов та строків, що встановлені до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та направлено 31.01.2023 на подальшу реєстрацію. Реєстрація вказаної податкової накладної підтверджується квитанцією №9012349552 від 31.01.2023.

Однак, відповідачем за зустрічним позовом було сплачено лише 13.04.2023 (з порушенням 60 календарного строку з дати поставки за видатковою накладною №9 від 12.01.2023) за фактом поставки товару повну вартість поставки 369 900 грн. з ПДВ, що підтверджується випискою за період з 01.10.2022 по 26.07.2023.

Таким чином, оскільки обов`язок щодо здійснення оплати за фактом поставки 12.01.2023 через 60 календарних днів, що становить 369 900 грн. з ПДВ виник у відповідача за зустрічним позовом 13.03.2023, а Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" не здійснено такої оплати у зазначений строк з моменту поставки за видатковою накладною №9 від 12.01.2023, що свідчить про порушення п. 2.3 додаткової угоди №1 від 09.11.2022 до Договору поставки №324 від 22.08.2022.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня за невчасне виконання зобов`язань застосовується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за час прострочення за період з 13.03.2023 (але з урахуванням п. 10.7 договору поставки №324 від 22.08.2022 з 23.03.2023) по 13.04.2023 складається із зобов`язання з оплати вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною № 9 від 12.01.2023. Застосовані санкції: 11 147,67 грн. (пеня).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні витрати за час прострочення за період з 13.03.2023 по 13.04.2023 складається із зобов`язання оплати повної вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною №9 від 12.01.2023 - 369 900 грн. Застосована відповідальність за порушення грошового зобов?язання: 5 548,50 грн. (інфляція).

Також, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних за час прострочення за період з 13.03.2023 по 13.04.2023 складається із зобов`язання з оплати вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною №9 від 12.01.2023 - 369 900 грн. Застосована відповідальність за порушення грошового зобов?язання: 972,89 грн. (проценти).

Таким чином, за порушення строків оплати за поставку товару згідно видаткової накладної №9 від 12.01.2023 до відповідача за зустрічним позовом застосовуються: пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 11 147,67 грн., інфляційні витрати на суму 5 548,50 грн. та 3 % річних на суму 972,89 грн.

15.02.2023 на адресу відповідача за зустрічним позовом направлено повідомлення вих. №15/02 від 15.02.2023 про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з метою стягнення заборгованості з AT "Запорізький завод феросплавів", що утворилася через зупинення реєстрації таких накладних.

Нормою частини 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Нормами частин 1-3 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню: 13 378 (тринадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 2 946 (дві тисячі дев`ятсот сорок шість) грн. 02 коп. 3 % річних, 28 291 (двадцять вісім тисяч двісті дев`яносто одну) грн. 43 коп. пені, розрахунок яких, наведений позивачем за зустрічним позовом є арифметично вірним стосовно сум строків і ставок нарахувань.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично невірним - є необгрунтованими, та такими, що спростовуються вищенаведеними розрахунками.

Також, доводи скаржника про те, що відповідно до норм ст. 216 Господарського кодексу України сторонами не було узгоджено розмір та порядок нарахування пені у разі прострочення покупцем своїх зобов`язань щодо оплати отриманого товару, на підставі чого, вимога щодо стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 28 291 грн. 43 коп. - не може бути задоволена, - судом апеляційної інстанції відхиляються, огляду на те, що встановлення пені, саме як штрафної санкції за порушення зобов?язань покупця з оплати товару, обумовлено п. 10.7, 10.10 Договору, а також узгоджується і з приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України.

Стосовно визначення розміру пені у розмірі подвійної облікової ставки при здійсненому розрахунку, суд апеляційної інстанції в сукупності враховує:

- ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором;

- ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

- Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», згідно якого: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1) розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3);

- п. 10.10. Договору визначено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань, не встановлено даним Договором, регламентується чинним законодавством України;

- п. 10.7 Договору, у разі порушення термінів оплати за поставлений товар згідно даного Договору більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню згідно діючого законодавства України від суми несплаченого товару за кожен день прострочення, починаючи з 11 календарного дня прострочення.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що при розрахунку пені застосуванню підлягала подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла у відповідні періоди, а доводи скаржника в цій частині є необгрунтованими.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню: 13 378 (тринадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 2 946 (дві тисячі дев`ятсот сорок шість) грн. 02 коп. 3 % річних, 28 291 (двадцять вісім тисяч двісті дев`яносто одну) грн. 43 коп. пені, і доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Крім того, позивач за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, з яких судом першої інстанції було задоволено 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, з чим скаржник не погодився в апеляційній скарзі.

Оцінюючи доводи скаржника в цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, 19.08.2021 у справі № 910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі № 910/13060/21, 17.01.2023 у справі № 922/4812/21, 14.03.2023 у справі № 910/14099/21, 23.03.2023 у справі №921/434/21.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Отже, критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Крім того, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, заявляючи в суді першої інстанції вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ПП "Райнпласт Україна" посилався на договір про надання правничої допомоги від 27.07.2023, укладений з адвокатом Грубською Ксенію Володимирівною, відповідно до п. 1.1. умов якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору у зв`язку з необхідністю забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновлення в разі порушення, здійсненням досудового розслідування у кримінальних провадженнях, розглядом кримінальних, адміністративних , цивільних, господарських справ.

Відповідно до п. 4.1. договору, за надання правової допомоги відповідно до умов цього договору, сплачується гонорар адвокату за домовленістю сторін, виходячи з конкретного випадку та обсягу необхідної допомоги.

В процесі ведення даної справи, ПП "Райнпласт Україна" було залучено до участі у справі другого адвоката Сербінову Аліну Андріївну, з якою укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 27.07.2023.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди, вартість послуг адвоката складає 20 000 грн. та включає в себе такий вид наданої послуги: підготовка, складання та подання в господарський суд за місцем розгляду первісного позову по справі № 910/4165/23, зустрічний позов до АТ "Запорізький завод феросплавів" про стягнення грошових коштів; правовий супровід та представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції справи (за місцем розгляду первісного позову по справі № 910/4165/23) за зустрічним позовом до АТ "Запорізький завод феросплавів" про стягнення грошових коштів.

АТ "Запорізький завод феросплавів" в апеляційній скарзі зазначав, що договір було укладено між адвокатом Грубською К.В. та ПП "Райнпласт Україна", проте Додаткова угода № 2 від 27.07.2023 була підписана адвокатом Сербіновою А.А., проте, договором не передбачено право на підписання Додаткової угоди № 2 іншими особами, а ні ж сторонами по договору, жодних документів щодо надання повноважень адвокату Сербіновій А.А. на підписання договірних документів між сторонами надано не було, тому є підстави вважати, що Додаткова угода № 2 від 27.07.2023 підписана не уповноваженою особою, тому обсяг робіт, що був в ній визначений, - не є узгодженим сторонами. Окрім того, позивачем не було надано жодного доказу, які б надавали адвокату Сербіновій А.А. повноваження на підписання зустрічної позовної заяви.

Таким чином, скаржник зазначав, що зустрічна позовна заява підписана неуповноваженою особою, а тому не могла бути прийнята судом першої інстанції.

Проте, суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи скаржника як необгрунтовані, з огляду на наступне.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.07.2023 між ПП «Райнпласт Україна» та Адвокатом Грубською Ксенією Володимирівною укладено договір про надання правової допомоги № б/н, із залученням адвоката Сербінової А.А., як адвоката, до виконання послуг та доручень клієнта в межах даного договору, що чітко визначено у п. 1.2. Договору, яким обумовлено, що для виконання умов даного договору залучається Адвокат Сербінова Аліна Андріївна (свідоцтво про на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7291/10 від 18.07.2019). Сторони погодили, що Адвокати можуть діяти як разом, так і окремо.

27.07.2023 між ПП «Райнпласт Україна» та Адвокатом Сербіновою Аліною Андріївною, укладено договір про надання правової допомоги № б/н, із залученням Адвоката Грубської Ксенії Володимирівни до виконання послуг та доручень клієнта в межах даного договору, і відповідно до п. 1.2. Договору, представлення прав та інтересів ПП «Райнпласт Україна» може здійснюватися як адвокатом Грубською Ксенією Володимирівною, так і адвокатом Сербіновою Аліною Андріївною.

При цьому, матеріали справи містять також оредери стосовно представництва вказаними адвокатами інтересів ПП «Райнпласт Україна» в суді першої інстанції.

Згідно із ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до вимог ст. 14 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року до договору про надання правової допомоги також застосовуються загальні положення цивільного законодавства про договір.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З вищенаведеного вбачається, що адвокат, який здійснює свою адвокатську діяльність індивідуально вільний в укладенні договору з клієнтом, залучення ще одного адвоката з метою надання правової допомоги клієнту можливо, якщо клієнт не заперечує проти цього. В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що ПП «Райнпласт Україна» висловив своє волевиявлення шляхом підписання відповідних Договорів з обома адвокатами, і згідно умов укладених з ними договорів передбачено залучення іншого адвоката для представництва інтересів.

Згідно із ст. 24 Правил адвокатської етики затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, за бажанням клієнта або за погодженням з ним допускається прийняття одного доручення декількома адвокатами. В цьому випадку мають бути визначені засади розподілу обов`язків та повноважень адвокатів, що сумісно виконуватимуть доручення, а також їх відповідальності перед клієнтом.

В свою чергу, ні Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», ні Правила адвокатської етики затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня

2017 року, ні інші нормативно-правові акти не містять норми про заборону адвокату, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально залучати адвокатів для виконання умов договору про надання правової допомоги.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, 27 липня 2023 року між адвокатом Грубською К.А., адвокатом Сербіновою А.А. та ПП «Райнпласт Україна» укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги № б/н від 27 липня 2023 року, згідно якої визначено фіксовану вартість юридичних послуг наданих адвокатом Сербіновою Аліною Андріївною, в межах виконання договору за підготовку, складання та подання в господарський суд за місцем розгляду первісного позову до АТ «Запорізький завод феросплавів» про стягнення грошових коштів; правовий супровід та представництво інтересів ПП «Райнпласт Україна» у суді першої інстанції (за місцем розгляду первісного позову по справі № 910/4165/23) за зустрічним позовом до АТ «Запорізький завод феросплавів» про стягнення грошових коштів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції у рішенні Господарського суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 910/4165/23 обґрунтовано та правомірно прийнято до розгляду та задоволено зустрічну позовну заяву ПП «РАЙНПЛАСТ УКРАЇНА», яка підписана уповноваженою особою - адвокатом Сербіновою А.С. в інтересах клієнта за договором про надання правової допомоги № б/н від 27 липня 2023 року.

Доводи скаржника в цій частині не спростовують правильних висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, який здійснив належну правову оцінку здійснення представництва інтересів ПП «РАЙНПЛАСТ УКРАЇНА» в суді першої інстанції під час розгляду справи № 910/4165/23.

Доводи скаржника про те, що ордер адвоката Сербінової А.А. не було надіслано позивачу разом з зустрічним позовом, чим допущено порушення ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України - судом апеляційної інстанції також відхиляються як підстава для скасування рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідний ордер наявний в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, враховуючи встановлений розумний та співрозмірний з урахуванням складності цієї справи розмір підлягає задоволенню у сумі 10000,00 грн., а доводи скаржника в межах апеляційної скарги щодо необгрунтованості присуджених витрат - не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження у справі.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення в частині задоволення зустрічного позову про стягнення 13 378 (тринадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 2 946 (дві тисячі дев`ятсот сорок шість) грн. 02 коп. 3 % річних, 28 291 (двадцять вісім тисяч двісті дев`яносто одну) грн. 43 коп. пені, з присудженням до стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують вищенаведених висновків як суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні в частині зустрічного позову, так і суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, з урахуванням меж апеляційного оскарження, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку (з урахуванням мотивів даної постанови), а саме на підставі ст. 276, п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України:

- рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 910/4165/23 за первісним позовом щодо відмови у стягненні з Приватного підприємства «Райнпласт Україна» на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 83 630,30 грн. штрафу за первісним позовом - скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" - повністю, присудивши до стягнення 183 630,30 грн. штрафу, з викладенням резолютивної частини рішення у новій редакції;

- рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 910/4165/23 за зустрічним позовом щодо стягнення з Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на користь Приватного підприємства «Райнпласт Україна» 13 378 (тринадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 2 946 (дві тисячі дев`ятсот сорок шість) грн. 02 коп. 3 % річних, 28 291 (двадцять вісім тисяч двісті дев`яносто одну) грн. 43 коп. пені, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в Господарському суді Київської області - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції передчасно та безпідставно присудив до стягнення з Приватного підприємства "Райнпласт Україна" на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, адже такі витрати позивачем за первісним позовом не заявлялись в суді першої інстанції в порядку, встановленому ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, і жодних доказів щодо їх понесення позивачем за первісним позовом - не подавалось. Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині щодо розподілу адвокатських витрат за первісним позовом підлягає скасуванню.

Таким чином, за наслідками апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновків:

- Судовий збір за подачу первісного позову в сумі 2 754,45 грн. слід стягнути з Приватного підприємства «Райнпласт Україна» на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів";

- Судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині первісного позову - в сумі 4 131,67 грн. слід стягнути з Приватного підприємства «Райнпласт Україна» на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів";

- Судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову в розмірі 4 026,00 грн.- слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 910/4165/23 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 910/4165/23 щодо відмови у стягненні з Приватного підприємства «Райнпласт Україна» на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 83 630,30 грн. штрафу за первісним позовом та щодо розподілу адвокатських витрат за первісним позовом - скасувати, ухваливши у цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Приватного підприємства «Райнпласт Україна» - повністю, виклавши резолютивну частину рішення щодо вирішення первісного позову у новій редакції:

« 1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Райнпласт Україна" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Нове Шосе, буд. 5, кв. 47, код 33800929) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код 00186542) 183 630 (сто вісімдесят три тисячі шістсот тридцять) грн. 30 коп. штрафу, 2 754 (дві тисячі сімсот п?ятдесят чотири) грн. 45 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовити.».

3. В решті рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 910/4165/23 (в частині зустрічного позову) - залишити без змін, а апеляційну скаргу в цій частині - без задоволення.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Райнпласт Україна" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Нове Шосе, буд. 5, кв. 47, код 33800929) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код 00186542) судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині первісного позову, в сумі 4 131 (чотири тисячі сто тридцять одна) грн. 67 коп.

5. Судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову в розмірі 4 026,00 грн.- залишити за скаржником.

6. Матеріали справи № 910/4165/23 повернути до Господарського суду міста Київської області, доручивши видати накази на виконання п. 2 , п. 4 даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 18.07.2024 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Г.П. Коробенко

О.О. Хрипун


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	23.05.2024
Оприлюднено	25.07.2024
Номер документу	120540324
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Мальована Л.Я.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 23.05.2024 по справі 910/4165/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/4165/23

Постанова від 23.05.2024

Постанова
від 23.05.2024 по справі 910/4165/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД