Постанова

від 03.07.2024 по справі 911/1132/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2024 р. Справа№ 911/1132/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 03.07.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі №911/1132/24 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Миронівської міської ради

про скасування рішення ради

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі №911/1132/24 відмовлено гр. ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі.

Позовну заяву з доданими до неї документами та заяву про забезпечення позову повернуто заявникові гр. ОСОБА_1 .

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції роз`яснив гр. ОСОБА_1 , що позовна заява про скасування рішення органу місцевого самоврядування підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2024 по справі №911/1132/24 за позовом ОСОБА_1 до Миронівської міської ради в якій просить суд скасувати рішення Миронівської міської ради від 28.03.2024 №5209-66-Ш "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031" а справу повернути до місцевого Господарського суду для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

14.05.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі №911/1132/24.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №911/1132/24 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 15.05.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі №911/1132/24 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Київської області надіслати матеріали справи №911/1132/24 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

22.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1132/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі №911/1132/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.06.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2032/24 від 05.06.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці з 10.06.2024 по 28.06.2024, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 по справі №910/17526/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А. Розгляд справи здійснювати за раніше визначеною датою та часом.

10.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Миронівської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника Миронівської міської ради.

10.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 адвоката Бем Юрія Юрійовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Бем Юрія Юрійовича про відкладення розгляду справи - задоволено. Відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі №911/1132/24 на 03.07.2024

17.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника гр. ОСОБА_1 адвоката Бем Ю.Ю. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 заяву представника гр. ОСОБА_1 адвоката Бем Ю.Ю. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено. Розгляд апеляційної скарги гр. ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі №911/1132/24 призначено в режимі відеоконференції 03.07.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 03.07.2024 з`явився представник позивача (скаржника), який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав.

Відповідач у судове засідання 03.07.2024 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, проте, 02.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника останнього.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Миронівської міської ради в якій просить суд скасувати рішення Миронівської міської ради від 28.03.2024 №5209-66-VШ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031».

Позивач вмотивовує позовні вимоги тим, що відповідач прийнявши зазначене вище рішення порушив право позивача на використання земельних ділянок.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, а судом самостійно не встановлено наявності між позивачем та відповідачем приватноправових відносин, що, з огляду на суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин, дає підстави стверджувати про віднесення вказаного спору до адміністративної юрисдикції, що свідчить про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За приписами ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

У статті 20 ГПК України закріплено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Так, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів та рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх штатних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Позивач обґрунтовуючи юрисдикційну підсудність даного спору господарському суду зазначає, що відповідно до висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 по справі № 922/1830/19 спори щодо користування землями фермерського господарства мають розглядатись господарським судом.

Водночас, суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на зазначену вище постанову, як на обґрунтування юрисдикційної підсудності даного спору господарському суду є хибними.

Також суд першої інстанції зазначив, що матеріали позовної заяви не містять належних та допустимих доказів того, що гр. ОСОБА_1 є користувачем земельних ділянок зазначених в рішенні Миронівської міської ради від 28.03.2024 № 5209-66-VШ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031».

Проте, колегія суддів вважає дані висновки передчасними з огляду на таке.

05.10.2022 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/1830/19, у якій відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №698/119/18, від 12.05.2020 у справі № 375/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та зазначила, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від -того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського "господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважав, що у правовідносинах, коли земельна ділянка надавалась в оренду фізичній особі - засновнику фермерського господарства без проведення земельних торгів для ведення фермерського господарства, вирішення питання щодо законності або незаконності надання в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів та з`ясування інших важливих обставин справи (зокрема, установлення обставин щодо створення нового фермерського господарства, наступного надання в оренду чи суборенду такої земельної ділянки) можуть бути здійснені лише у процесі розгляду та вирішення спору по суті, а не до звернення з позовом до суду, а тому не можуть впливати на визначення юрисдикції спору.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону № 973-1V після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах.

6.2.2. Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

6.14. Узагальнено Велика Палата Верховного Суду визначила цивільну юрисдикційність земельних спорів щодо земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства, у разі, якщо:

- фізична особа зверталася до уповноваженого органу та отримала спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а фермерське господарство було нею зареєстроване після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі (або взагалі не було зареєстроване);

- спір стосується виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства фізичній особі, яка вже реалізувала своє право на отримання у спрощеному порядку земельної ділянки для ведення фермерського господарства, створила таке фермерське господарство, а потім знову як фізична особа скористалася таким правом, звернулася до компетентного органу та отримала повторно земельну ділянку чи земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

6.15. Господарська ж юрисдикція спору узагальнено визначалася:

- у правовідносинах користування земельною ділянкою, первинно наданою фізичній особі для ведення фермерського господарства, вважаючи, що в силу прямих приписів законодавства з дня державної реєстрації такого фермерського господарства відбувалася фактична заміна орендаря й обов`язки землекористувача земельної ділянки;

- коли земельна ділянка виділялася додатково фермерському господарству як юридичній особі.

6.16. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

6.17. Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

6.18. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

6.19. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

6.20. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

6.21. За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

6.22. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.24. Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у -визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, "зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

6.25. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-ІУ "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-ІУ) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

6.26. У статті 2 Закону № 973-ІУ закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно- правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон № 973-ІУ.

6.27. За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 973-ІУ право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

6.28. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-ІУ).

6.29. Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

6.30. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

6.31. Зі змісту положень статті 12 Закону № 973-IV вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

6.32. З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

6.33. Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

6.34. За положенням статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

6.35. Таким чином, і відповідно до статті 1 Закону № 973-IV, і відповідно статті 42 ГК України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

6.36. Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

- отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

- створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

6.37. Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

6.38. Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

6.39. Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства

6.40. У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

6.41. Частина четверта статті 302 ГПК України передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

6.42. Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Велика Палата Верховного Суду може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.

Проаналізувавши вищевикладені висновки, викладені у постанові Великої Палати Верхвоного Суду у справі №922/1830/19, а також спірні правовідносини, що склались в межах справи №911/1132/24, колегія суддів зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від -того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського "господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Водночас, у контексті вищевикладеного колегія суддів зазначає про передчасність висновку суду першої інстанції щодо того, що матеріали позовної заяви не містять належних та допустимих доказів того, що гр. ОСОБА_1 є користувачем земельних ділянок зазначених в рішенні Миронівської міської ради від 28.03.2024 № 5209-66-VШ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031», оскільки, як вірно зазначено скаржником у своїй апеляційній скарзі, що суд на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

Також колегія суддів звертає увагу, що в обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваним в межах даної справи рішенням Миронівська міська рада порушила права ОСОБА_1 , якому Наказами Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 р. за №№ 10-5823/15-14-сг, 10-5824/15-14-сг, 10-5825/15-14-сг, 10-5826/15- 14-сг, 10-5827/15-14-сг, 10-5828/15-14-сг, 10-5829/15-14-сг, 10-5830/15-14-сг «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства Припіяло А. В. на території Коритищенської сільської ради, Миронівського району, Київської області та передачу в оренду земельної ділянки» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства та передано ОСОБА_1 земельні ділянки в оренду.

Дослідивши матеріали справи, та проаналізувавши предмет та підстави позовних вимог, колегія суддів не погоджується із судом першої інстанції щодо того, що вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування, з врахуванням спірних правовідносин, що склались в межах даного спору, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Водночас колегія суддів повторно зазначає, що належність та ефективність такого способу захисту порушених прав може бути предметом дослідження та правової оцінки при розгляді по суті позовних вимог, а не на стадії вирішення питання про відкриття провадження в порядку, визначеному Главою 2 Розділу ІІІ ГПК України, у зв`язку із чим колегія суддів зазначає про передчасність висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції постановлено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм процесуального права, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з направленням матеріалів справи №911/1132/24 до Господарського суду Київької області на стадію вирішення питання про відкриття провадження в порядку, визначеною Главою 2 Розділу ІІІ ГПК України

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі №911/1132/24 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі №911/1132/24 - скасувати.

3. Матеріали справи №911/1132/24 передати на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено та підписано 22.07.2024.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв