Ухвала

від 09.08.2024 по справі 911/1132/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1132/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши

Заяву гр. ОСОБА_1 № б/н від 24.04.2024 (вх. № суду 33/24 від 29.04.2024) про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії та накладення арешту

до особи, яка в подальшому набуде статусу учасника справи відповідача Миронівської міської ради

Без виклику учасників справи;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Миронівської міської ради, в якій просить суд скасувати рішення Миронівської міської ради від 28.03.2024 №5209-66-VШ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031».

Позивач вмотивовує позовні вимоги тим, що відповідач, прийнявши зазначене вище рішення, порушив право позивача на використання вказаних земельних ділянок.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву № б/н від 24.04.2024 (вх. № суду 33/24 від 29.04.2024) про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі № 911/1132/24 відмовлено гр. ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі. Позовну заяву з доданими до неї документами та заяву про забезпечення позову повернуто заявникові гр. ОСОБА_1 .

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, гр. ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2024 по справі № 911/1132/24, а справу повернути до місцевого Господарського суду для продовження розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі № 911/1132/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі № 911/1132/24 задоволено. Ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі № 911/1132/24 скасовано. Матеріали справи № 911/1132/24 передано на розгляд до суду першої інстанції.

31.07.2024 матеріали справи № 911/1132/24 повернулись на адресу Господарського суду Київської області.

Оскільки ухвала Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі № 911/1132/24, якою, серед іншого, було повернуто заявнику заяву про забезпечення позову, скасована постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі № 911/1132/24, суд вважає за необхідне розглянути заяву гр. ОСОБА_1 про забезпечення позову.

В обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову гр. ОСОБА_1 посилається на те, що Миронівською міською радою 28.03.2024 прийнято рішення № 5209-66-VІІІ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031», пунктом 1 якого було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031 з (код КВЦПЗ 01.02) для ведення фермерського господарства, на (код КВЦПЗ 01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами с. Коритище (колишньої Коритищенської сільської ради) Попівського старостинського округу № 13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області.

Заявник вважає, що вказаним вище рішенням Миронівська міська рада порушила права гр. ОСОБА_1 на використання вказаних земельних ділянок, якому наказами Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 за №№ 10-5823/15-14-сг, 10-5824/15-14-сг, 10-5825/15-14-сг, 10-5826/15- 14-сг, 10-5827/15-14-сг, 10-5828/15-14-сг, 10-5829/15-14-сг, 10-5830/15-14-сг «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства Припіяло А. В. на території Коритищенської сільської ради, Миронівського району. Київської області та передачу в оренду земельної ділянки» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства та передано гр. ОСОБА_1 земельні ділянки в оренду.

13.02.024 заявник направив на адресу Миронівської міської ради клопотання про укладення договору оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3222983400:03:003:0011; 3222983400:02:004:0031; 3222983400:03:003:0010; 3222983400:03:001:0003; 3222983400:03:001:0005; 3222983400:02:008:0002; 3222983400:02:004:0030; 3222983400:02:003:0012; для ведення фермерського господарства разом з проектами договорів.

Миронівська міська рада листом № 02-20/1573 від 15.03.2024 повідомила заявника про неможливість укласти договір оренди земельних ділянок. Як зазначила рада у листі, згідно наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 за № 10- 5823/15-14-сг, № 10-5824/15-14-сг, № 10-5825/15- 14-сг, № 10-5826/15-14-сг, № 10-5827/15- 14-сг, № 10-5828/15-14-сг, №10-5829/15-14-сг, № 10-5830/15-14-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» щодо земельних ділянок, які розташовані на території Коритищенської сільської ради, кадастровими номерами: 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031, наданий дозвіл на передачу в оренду зазначених земельних ділянок ОСОБА_1 , роте, договори оренди між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та заявиком не укладені. Міська рада у листі зазначила, що пунктом 24 розділу X Земельного кодексу України передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом (з 27.05.2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель передбачених цим пунктом. Земельні ділянки, які ОСОБА_1 бажає отримати в оренду, згідно з вимогами п. 24 розділу X Земельного кодексу України, належать до земель комунальної власності Миронівської міської територіальної громади. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів. Згідно наведеного вище, міська рада у листі повідомила заявника, що договори оренди земельних ділянок міська рада укладає лише на підставі відповідного рішення, яке приймається на пленарному засіданні ради. Проте Миронівська міська рада як орендодавець таких рішень не приймала. Миронівська міська рада не підпорядковується Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області (правонаступник Головного управління Держземагентства у Київській області), не є правонаступником Головного управління Держземагентства у Київській області, тому у міської ради немає підстав виконувати їхні накази.

Заявник вважає зазначену вище відмову Миронівської міської ради про відмову в укладенні договорів оренди земельних ділянок необґрунтованою та такою, що порушує його права, оскільки на адресу міської ради було направлено проект договору оренди, який відповідає всім вимогам діючого законодавства.

Як зазначив гр. ОСОБА_1 , необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, а підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову є не тільки запобігання ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду, але й забезпечення можливості ефективного та реального поновлення порушеного права.

За ствердженням заявника, необхідність забезпечення позову обґрунтовані тим, що Миронівською міською радою неправомірно, у порушення вимог законодавства, проігноровано звернення гр. ОСОБА_1 щодо укладення договорів оренди земельних ділянок, що були надані заявнику згідно наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 за № 10- 5823/15-14-сг, № 10-5824/15-14-сг, № 10-5825/15- 14-сг, № 10-5826/15-14-сг, № 10-5827/15- 14-сг, № 10-5828/15-14-сг, №10-5829/15-14-сг, № 10-5830/15-14-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки».

Прийняття оскаржуваного рішення № 5209-66-VШ від 28.03.2024 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності за 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, кадастровими номерами 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031», на думку заявника, в подальшому може призвести до знищення вказаних земельних ділянок в розумінні вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України шляхом зміни конфігурації, площі зазначених земельних ділянок.

Заявник посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19 та від 14.04.2021 у справі № 910/11177/20, за змістом яких оскільки предметом спору у справі є вимоги немайнового характеру, у цьому випадку судами, насамперед, повинно було досліджено наявність такої підстави вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист абопоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За ствердженням заявника, забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь позивача, у зв`язку із чим заявник вважає вимоги про забезпечення позову співмірними позовним вимогам.

З урахуванням зазначеного вище, з метою запобігання незаконному використанню спірних земельних ділянок, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, на підставі ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Миронівській міській раді, а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, власність тощо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031;

- накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031, до кінця розгляду справи по суті.

Розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 та 4 частини 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі.

Необхідною умовою для застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. (Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 03.04.2019 у справі № 918/702/18, від 17.04.2019 у справі № 914/1257/18, від 02.07.2019 № 910/16944/18).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зі змісту поданої гр. ОСОБА_1 заяви вбачається, що заявник не зазначає в заяві та не надає до неї відповідних доказів, які б свідчили, що Миронівська міська рада вчиняє або має намір вчинити певні дії, спрямовані на відчуження (продаж, міну, дарування тощо) або поділ вказаних вище земельних ділянок на користь третіх осіб за цивільно-правовими договорами.

Доказів того, що треті особи мають намір вчинити відповідні дії щодо спірних земельних ділянок матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову також не містять.

Посилання заявника на ту обставину, що прийняття Миронівською міською радою оскаржуваного рішення № 5209-66-VІІІ від 28.03.2024 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031» в подальшому може призвести до знищення вказаних земельних ділянок в розумінні вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України шляхом зміни конфігурації, площі зазначених земельних ділянок, суд вважає такими, що ґрунтуються на власних припущеннях заявника.

При цьому, як було зазначено судом вище, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем або іншими особами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Водночас, заявником не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, з якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення ефективного захисту порушених прав заявника в разі невжиття таких заходів.

Посилання заявника на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення Миронівською міською радою або третіми особами певних реальних дій, спрямованих на зміну конфігурації або площі спірних земельних ділянок, суд вважає недостатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

З урахуванням зазначеного вище, наведені заявником доводи як такі, що викликають у нього побоювання щодо майбутнього ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення прав заявника, є лише оціночними суб`єктивними судженнями останнього без конкретних доказів, які свідчили б про потенційну можливість проведення певних дії з боку Миронівської міської ради або третіх осіб, спрямованих на зміну конфігурації або площі спірних земельних ділянок тощо.

Окремо суд звертає увагу заявника, що за змістом положень ст. 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Воля територіальної громади як власника може виражатись лише у таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Вчинення ж дій з розпорядження землею комунальної форми власності не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

Зміст правомочностей володіння і користування землекористувача визначають власники землі, при цьому правомочність розпорядження залишається за власниками земельних ділянок.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що гр. ОСОБА_1 вважає рішення Миронівської міської ради від 28.03.2024 №5209-66-VШ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031» таким, що порушує його права на використання спірних земельних ділянок, у зв`язку із чим вважає достатні підстави для скасування вказаного рішення органу місцевого самоврядування.

Разом з цим, заявником ні до позовної заяви, ні до заяви про забезпечення позову не долучено належних та допустимих доказів того, що гр. ОСОБА_2 є користувачем земельних ділянок, зазначених в рішенні Миронівської міської ради від 28.03.2024 № 5209-66-VШ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031».

Суд зазначає, що обставина наявності у гр. ОСОБА_2 права на використання вказаних земельних ділянок, права заявника на укладення з Миронівською міською радою договорів оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031, та, як наслідок, порушення рішенням Миронівської міської ради від 28.03.2024 № 5209-66-VШ права гр. ОСОБА_1 на використання спірних земельних ділянок підлягає встановленню судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів за наслідками розгляду справи.

З урахуванням усього зазначеного вище, на переконання суду, гр. ОСОБА_1 не було наведено достатніх, належних та допустимих у розумінні ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення Миронівською міською радою дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі в майбутньому. Також, заявником не доведено суду, що у разі задоволення судом рішення, Миронівська міська рада буде зловживати своїми правами та не виконувати свої обов`язки.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви гр. ОСОБА_1 № б/н від 24.04.2024 про вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, керуючись ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви гр. ОСОБА_1 № б/н від 24.04.2024 (вх. № суду 33/24 від 29.04.2024) про забезпечення позову.

2. Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Сокуренко