Ухвала

від 17.07.2024 по справі 712/14964/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 712/14964/19

провадження № 51 - 2513 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2024 року,

установив:

За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2023 року

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку на 1 рік.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 , достовірно знаючи про відсутність підстав для встановлення причинного зв`язку його захворювання із захистом Батьківщини, знаходячись у адміністративному приміщенні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі - ЦВЛК) у м. Києві та маючи умисел спрямований на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою встановлення причинного зв`язку його захворювання із захистом Батьківщини, а в подальшому інвалідності на підставі підробленого офіційного документу для отримання з державного бюджету грошових коштів у вигляді соціальних виплат, 14 серпня 2017 року подав до ЦВЛК завідомо підроблені офіційні документи - виписку з історії хвороби №1588/17

від 12 липня 2017 року видану ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Інститут), на підставі якої на засіданні ЦВЛК, члени комісії, будучи веденими в оману, встановили причинний зв`язок його захворювання з захистом Батьківщини, про що було складено протокол № 2227 від 14 серпня 2017 року і що в подальшому дало йому можливість при призначенні групи інвалідності встановити ступінь втрати професійної працездатності.

29 серпня 2017 року ОСОБА_5 надав до Золотоніської ЦРЛ підроблену виписку із історії хвороби № 1588/17 від 12 липня 2017 року з протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2227 від 14 серпня 2017 року, отриманий на підставі підробленого документа, які надалі разом із направленням на медико-соціально-експертну комісію (форма № 088/о) були передані до Комунального закладу «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» (далі - Черкаський МСЕК) у м. Черкаси для розгляду питання про встановлення йому групи інвалідності та ступеню втрати професійної працездатності.

На підставі вказаних документів комісією Черкаської МСЕК ОСОБА_5 було безтерміново встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, яке нібито пов`язане із захистом Батьківщини, та 50% ступеню втрати професійної працездатності, про що складено акт огляду МСЕК № 3751 та акт огляду МСЕК № 3752 відповідно, форму яких затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30 липня 2012 року № 577, та підписано членами комісії, після чого ці акти було видано останньому на руки, а другі примірники скеровано

до Управління пенсійного фонду в Черкаській області для призначення йому пенсії.

31 серпня 2018 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі довідки МСЕК серії 12ААБ № 124673

від 13 червня 2018 року згідно за постановою Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2013 року № 975, ОСОБА_5 було призначено одноразову грошову допомогу в сумі 440500 грн, яку відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21 вересня

2018 року № 333 було перераховано 25 вересня 2018 року з Державного бюджету України через відділення № 10023/0272 філії Черкаського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» на картковий рахунок ОСОБА_5 та які він використав на власні потреби, унаслідок чого було спричинено матеріальну шкоду охоронюваним державним інтересам в особі Міністерства Оборони України в сумі, яка в п`ятсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та є великим розміром.

Ухвалою місцевого суду від 9 листопада 2023 року провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 358 КК закрито в зв`язку з закінченням строку давності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 було залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі захисник не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог вказує на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між використанням ОСОБА_5 підробленого документу та отриманням ним соціальних виплат, та наявність прямого зв`язку між рішеннями державних органів і здійсненням йому соціальних виплат. Вважає, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 3 ст. 190 КК через відсутність причинно-наслідкового зв`язку між його зверненням до МСЕК та отримання виплат, оскільки ці дії пов`язані з прямим причинно-наслідковим зв`язком не реалізацією права громадянина на звернення до держави, а з фактом прийняття державними органами відповідних рішень.

При цьому посилається на висновок Верховного Суду викладений у постанові

від 23 червня 2020 року (справа № 159/3738/16-к). Також вказує про відсутність обов`язкової ознаки складу правопорушення «протиправність», оскільки засуджений, маючи наданий державою статус інваліда, захворювання якого пов`язані з захистом Батьківщини, мав право звернутися до держави за одноразовою виплатою у визначеному законодавством порядку та звернувся до неї і отримав цю допомоги на законних підставах, а відтак його дії не підпадають під дії кримінального закону. На переконання захисника в діях ОСОБА_5 відсутня об`єктивна сторона складу злочину, оскільки він фактично не вчиняв дій пов`язаних із використанням підробленого документу при зверненні до держави із заявою про виплату одноразової грошової виплати і до органів Пенсійного фонду України для призначення йому пенсії взагалі не звертався. Звертає увагу на те, що ОСОБА_5 хоча й визнав свою вину в скоєному та частково фактичні обставини справи, однак помилився у правовому значенні своїх дій та підстав, які були використанні для його кримінального переслідування. У свою чергу апеляційний суд, усупереч доводів його апеляційної скарги, безпідставно погодився з висновками місцевого суду про наявність причинно-наслідкового зв`язку між використанням ОСОБА_5 підробленого документу та виплатою йому одноразової грошової допомоги, чим порушив вимоги статей 409, 413 КПК.

Колегія суддів (далі - Суд), розглянувши касаційну скаргу, вивчивши додані

до неї копії судових рішень та перевіривши наведені в скарзі доводи, дійшла висновку про таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог, встановлених в ст. 94 цього Кодексу, де мають бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як убачається з вироку, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3

ст. 190 КК зроблено на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, яким цей суд надав відповідну оцінку з наведенням належних мотивів у вироку.

Такий висновок суд зробив на підставі, зокрема: показань представника потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , а також інших письмових доказів та документів: - заяви виконувача обов`язків головного лікаря Черкаського МСЕК ОСОБА_12 про вчинення кримінального правопорушення №1129/01-09/1 від 10 грудня 2018 року з додатками; - виписки із історії хвороби № 1588/17 ОСОБА_5 - протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 18 березня 2019 року, тимчасового доступу до речей і документів від 3 квітня 2019 року з додатками, огляду документів від 4 квітня 2019 року, огляду документів від 10 липня 2019 року, тимчасового доступу до речей і документів від 13 вересня 2019 року з додатками, огляду документів від 13 вересня 2019 року; - листів Інституту № 411/05

від 18 березня 2019 року, Золотоніського районного військового комісаріату

№ 5/173 від 18 квітня 2019 року, ГУ Пенсійного фонду України в Черкаській області № 38499/04-15 від 22 квітня 2019 року, Центральної військово-лікарської комісії № 1464 від 4 квітня 2019 року з додатками, Черкаського обласного військового комісаріату № 6/8/5/794 від 10 травня 2019 року, Черкаського обласного військового комісаріату № 6/8/5/1012 від 18 червня 2019 року, КНП «ЧОЛ ЧОР» від 6 серпня 2019 року, Інституту № 977/05 від 22 липня 2019 року, Черкаського обласного військового комісаріату № 6/8/5/1608 від 16 вересня 2019 року з додатками, Управління праці та соціального захисту населення № 01-10/2931 від 28 жовтня 2019 року з додатками, КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» № 2440 від 26 вересня 2019 року.

Ці докази суд визнав належними, допустимими та достатніми, які в своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину.

Окрім того, як убачається зі змісту вироку допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК, визнав повністю.

Із правильністю цих висновків погодився і апеляційний суд.

Зокрема, відповідаючи на доводи апеляційної скарги захисника, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, апеляційний суд звернув увагу на те, що на підставі підробленої виписки із історії хвороби № 1588/17

від 12 липня 2017 року, виданої Інститутом, яку ОСОБА_5 надав до ЦВЛК, члени цієї комісії, будучи веденими в оману, встановили причинний зв`язок його захворювання із захистом Батьківщини, про що було складено відповідний протокол № 2227 від 14 серпня 2017 року, що і дало йому можливість при призначенні групи інвалідності встановити ступінь втрати професійної працездатності.

Як вірно зазначає захисник у касаційній скарзі, для шахрайства необхідно встановити причинний зв`язок між діями винної особи і наслідками для потерпілого. Особливість причинного зв`язку при шахрайстві полягає в тому, що винний, повідомляючи неправдиві відомості, вводить в оману особу, через що остання передає йому майно. Тому при шахрайстві обман або зловживання довірою завжди передують заволодінню майном і знаходяться з останнім

у причинному зв`язку.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що ОСОБА_5 , надав до ЦВЛК завідомо підроблений офіційний документ - виписку з історії хвороби №1588/17 від 12 липня 2017 року, тобто у даному випадку мало місце обман.

Після чого, будучи введеними в оману, члени комісії склали протокол № 2227 від 14 серпня 2017 року про встановлення причинного зв`язку захворювання засудженого із захистом Батьківщини, що у подальшому дало йому можливість при призначенні групи інвалідності встановити ступінь втрати професійної працездатності, що й було встановлено комісією Черкаського МСЕК на підставі, у тому числі цих документів, про що було складено акт огляду МСЕК № 3751 та акт огляду МСЕК № 3752.

Надалі, на підставі довідки МСЕК, комісією Міністерства оборони України ОСОБА_5 було призначено одноразову грошову допомогу в сумі 440500 грн, яку було перераховано на картковий рахунок засудженого, які останній використав на власні потреби.

Тобто, саме надання засудженим завідомо підробленого документу до ЦВЛК потягло за собою негативні наслідки і спровокувало прийняття державними органами наступних рішень, що вказує на наявність причинно-наслідкового зв`язку між його діями (надання підробленого документу) та отриманням ним одноразової грошової допомоги.

Зазначене також спростовує і твердження захисника в касаційній скарзі про відсутність в діях ОСОБА_5 об`єктивної сторони кримінального правопорушення.

Водночас чинність рішень державних органів на момент звернення особи із заявою про отримання соціальної допомоги, на підставі яких засуджений цю допомогу отримав, жодним чином не впливають на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях, оскільки такі рішення приймались державними органами, у тому числі на підставі підробленого документу, про що їм не було відомо.

Разом із тим, при розгляді доводів касаційної скарги Суд не вправі вийти за межі висунутого обвинувачення і виходить із фактичних обставин справи встановлених судами, а відтак позбавлений можливості оцінювати належність дій державних органів у цьому випадку.

Посилання захисника в касаційній скарзіна мотиви, викладені у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року (справа № 159/3738/16-к) не

є релевантними, оскільки у вказаній справі особа обвинувачувалася в іншому кримінальному правопорушенні .

Щодо доводів касаційної скарги захисника про відсутність такої обов`язкової ознаки складу правопорушення, як «протиправність», то в цій частині Суд погоджується з аргументами викладеними в рішенні апеляційного суду, оскільки ОСОБА_5 звернувся до державних органів для отримання одноразової соціальної виплати не у законний спосіб, а шляхом надання завідомо підробленого офіційного документу.

До того ж, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що розгляд кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій відбувався за участю засудженого та його захисника, водночас ОСОБА_5 не заперечував свою винуватість у вчиненні вказаного злочину.

З урахуванням наведеного, Суд погоджується з правильністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК. Вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції є належно умотивованими й обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведені мотиви, з яких ці суди виходили, та положення закону, якими вони керувалися під час ухвалення судових рішень.

Тому, підстав для задоволення касаційної скарги захисника Суд не вбачає.

Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Відтак, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси

від 13 листопада 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду

від 25 березня 2024 року відносно ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3