Постанова

від 04.07.2024 по справі 522/3953/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5080/24

Справа № 522/3953/24

Головуючий у першій інстанції Косіцина В.В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - Заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси,

відповідачі: Виконавчий комітет Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Вега», ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Вега» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2024 року у складі судді Косіциної В.В.,

встановив:

У березні 2024 року, заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, ТОВ Фірми «Вега» ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні правом та зобов`язання усунути перешкоди у користуванні правом.

21березня 2024року,заступник керівникаПриморської окружноїпрокуратури м.Одеси разомз заявоюпро усуненнянедоліків звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у якій заявник просив забезпечити позов, шляхом:

- накладення арешту на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення магазину, площею 358,00 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна (нежитлове приміщення магазину, площею 358,00 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідно до паспорту сховища № 56964 у будинку АДРЕСА_1 перебуває споруда цивільного захисту площею 103,8 кв.м.

Відповідно до плану розташування акцій ВАТ «Стальканат», створеного шляхом корпоратизації, житловий будинок по АДРЕСА_1 увійшов у перелік об`єктів, залишкова вартість яких не включена в уставний фонд товариства.

Крім того, згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого Міністром промисловості України 14.12.1994, житловий будинок по АДРЕСА_1 увійшов у перелік об`єктів, вартість яких не включена в уставний фонд ВАТ «Стальканат».

Постановою Господарського суду Одеської області від 03.04.2002 (справа № 17-2-18/01-8186) ВАТ «Стальканат» визнане банкрутом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2002 (справа № 17-6-18/02-4289) зобов`язано Одеську міську раду виконати дії щодо прийняття до комунальної власності об`єктів житлового фонду з інженерними мережами, який знаходився на балансі ВАТ «Стальканат», без додатковим умов.

Рішенням Одеської міської ради № 703-XXIV від 13.11.2002 надано згоду на передачу з державної власності до комунальної власності територіальної громади м. Одеси жилих будинків (відповідно до переліку, зазначеного у додатку № 1 до рішення) та інженерних мереж, насосних станцій, трансформаторної підстанції, що не увійшли до статутного фонду ВАТ «Стальканат».

Відповідно до переліку (додатку до рішення № 703-XXIV від 13.11.2002) жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що не увійшов до статутного фонду ВАТ «Стальканат», визначений таким, що підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади м. Одеси.

Листом №1/2236 від 17.05.2002 року РВ Фонду державного майна України по Одеській області погоджено передачу до комунальної власності зазначеного будинку.

27 лютого 2008 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу продав ОСОБА_1 10/100 частки нежитлового приміщення магазину у будинку АДРЕСА_1 , а також продав Фірмі «Вега» 90/100 частки зазначеного об`єкта нерухомого майна.

Оскільки на даний момент ОСОБА_1 та ТОВ Фірма «Вега» є власниками спірного майна, а також існує імовірність його відчуження, заявник вимушений був звернутися до суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2024 року заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме, нежитлові приміщення магазину площею 358,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та яке належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (10/100 частки) та ТОВ Фірмі «ВЕГА» (90/100 частки).

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ТОВ Фірма «Вега» подало апеляційнускаргу,у якійпосилаючись напорушення судомнорм процесуальногоправа танеправильне застосуваннянорм матеріальногоправа,просить судскасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2024 року в частині накладення арешту на об`єкт нерухомого майна та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні заяви заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що накладення арешту судом на нерухоме майно здійснено неправомірно, оскільки виконання рішення суду у цій справі не може бути пов`язане з поновленням майнового приватного права чи інтересу позивача на нерухоме майно. Накладення арешту на нерухоме майно відповідачів є порушенням їх права власності, тобто право на володіння, користування і розпорядження майном. Зазначає, що прокуратурою був поданий позов до відповідачів про усунення перешкод у користуванні 42,40 кв.м. нежитлової нерухомості, однак позивач просить суд арештувати та скасувати правовстановлюючі документи, видані на всю площу магазину 358 кв.м., що є прямим порушенням права власності відповідачів. Фірма «Вега» та ОСОБА_1 є законними добросовісними набувачами нерухомого майна, які не знали про те, що у будинку АДРЕСА_1 , обліковувалась споруда цивільного захисту, ніколи не бачили ніяких елементів, які б свідчили про те, що будь яка складова частина нерухомого майна може містити споруду цивільного захисту. Відповідачі ніколи не чинили і не чинять ніяких перешкод у користуванні майном.

09.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява в порядку ч.2 ст. 363 ЦПК України про приєднання до апеляційної скарги ТОВ Фірми «Вега».

У відзиві на апеляційну скаргу, заступник керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси, посилаючись на її необґрунтованість, просить суд у задоволенні скарги відповідача відмовити у повному обсязі, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2024 року про забезпечення позову залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 04.07.2024 з`явився: представник скаржника ТОВ Фірми «Вега» - Овсяніченко О.В. та прокурор Клюкін К.І.

Інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимогст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, у якій останній просить розглянути справу без його участі та задовольнити апеляційну скаргу ТОВ Фірми «Вега».

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на наступне.

Застосовуючи заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, районний суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що в подальшому може впливати на строки процесуального розгляду справи, спричинити труднощі під час виконання рішення по справі. Враховуючи, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а арешт майна, як захід забезпечення позову, який просить застосувати заявник є належним, співмірним та збалансованим заявленим позовним вимогам, тому суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1-2ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У п.1 ч.1ст.150 ЦПК Українивказано, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N381/4019/18 (провадження N14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судовим розглядом справи встановлено, що предметом позовної заяви є, зокрема, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора на підставі якого за ОСОБА_1 та ТОВ Фірмою «Вега» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , отже спір є майновим.

Частиною 1ст. 150 ЦПК Українипередбачено такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки, слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін у справі, апеляційний суд вважає, що у суду першої були наявні підстави для часткового задоволення заяви та застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачам.

У доводах апеляційної скарги, ТОВ Фірма «Вега» посилається на те, що судом першої інстанції порушено право відповідачів на користування та розпорядженням майном не заслуговують на увагу, оскільки предметом спору є нерухоме майно, а саме споруда цивільного захисту №56964, право власності на яку в результаті реєстраційних дій перейшло до відповідачів, а заявником доведено наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист їх порушеного права та поновлення порушених прав і інтересів.

Твердження скаржника про те, що прокуратурою був поданий позов до відповідачів про усунення перешкод у користуванні 42,40 кв.м. нежитлової нерухомості, однак суд наклав арешт на всю площу магазину 358 кв.м., що є прямим порушенням права власності відповідачів є також безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, спірна площа нерухомого майна не є окремим об`єктом майнових прав та не була окремо зареєстрована, а фактично увійшла до загальної площі нерухомого майна магазину площею 358 кв.м., яким користується відповідач, у зв`язку із чим суд наклав арешт на все майно.

Твердження Фірма «Вега» про те, що відповідачі не знали про те, що у будинку АДРЕСА_1 , обліковувалась споруда цивільного захисту на зміст виниклих правовідносин на стадії забезпечення позову не впливає.

Інші доводи апеляційної скарги стосовно обґрунтованості позовних вимог прокурора є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки при розгляді питань про забезпечення позову суд лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а оскаржувана ухвала відповідає нормам права, тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Вега» залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24.07.2024

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.С. Комлева