Постанова

від 08.07.2024 по справі 459/2312/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/2312/23 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л. Ю.

Провадження № 22-ц/811/493/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,

Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

Секретар Cалата Я.І.,

З участю представника позивача-адвоката Бердар С.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу №459/2312/23за апеляційноюскаргою Комунального підприємства «Червоноградський ринок» - адвоката Бердара Сергія Васильовича на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства«Червоноградський ринок»до ОСОБА_1 ,-про стягненнязаборгованості

в с т а н о в и в :

12.07.2023 року представник позивача Комунального підприємства «Червоноградський ринок»-адвокат Бердар С.В. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором оренди торговельного місця № 973 на КП «Червоноградський ринок» від 28.12.2018р. у розмірі 9709,75грн., пеню в розмірі 760,79грн., 3% річних в сумі 659,88грн., інфляційні втрати в сумі 3974,82грн., неустойку у розмірі 17870,64грн., витрати на професійну правову допомогу в сумі 5000,00грн., а також зобов`язати відповідачку звільнити торговельне місце на ринку шляхом демонтажу контейнера, що використовується в торгівельній діяльності.

Свої вимоги мотивує тим, що 28.12.2018 року між КП «Червоноградський ринок» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір оренди № 973 торговельного місця на КП «Червоноградський ринок» (надалі Договір) із кінцевим терміном 31.12.2021р. Згідно умов Договору позивач як Орендодавець надає Орендарю (відповідачці) в оренду торговельне місце площею 4,32 м2, яке відображено на схемі розташування торговельних місць на ринку за №922.

За період з 01.01.2020р. по 16.05.2023р. орендодавцем нараховано 11285,75грн.орендної плати, однак орендарем сплачено лише 1049,00грн., тому сума заборгованості складає 9709,47грн. Оскільки відповідач прострочила суму основного зобов`язання, тому позивачем нараховано штрафні санкції: пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості, 3% річних від простроченої суми, інфляційних втрат та неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період січень 2022р. по травень 2023р.

Згідно п.3.2.10 Договору орендар зобов`язаний протягом 10 календарних днів з моменту припинення дії Договору звільнити торговельне місце від розташованої на ньому тимчасової споруди контейнера, що використовувався для підприємницької діяльності. Враховуючи, що термін дії договору закінчився 31.12.2022р., однак відповідач не виконала своїх зобов`язань щодо звільнення торговельного місця, тому позивачем заявлено вимогу про зобов`язання звільнити торговельне місце на ринку шляхом демонтажу тимчасової споруди, що використовується в торгівельній діяльності.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Червоноградський ринок» неустойку за договором оренди торговельного місця №973 від 28.12.2018р. у розмірі 17870 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень) 64коп.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити торговельне місце площею 4,32 м2, яке відображене на схемі розташування торговельних місць на ринку за № НОМЕР_1 шляхом демонтажу тимчасової споруди некапітальної забудови контейнера, що використовується в торговельній діяльності.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив представник позивача-адвокат Бердар С.В.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду в частині відмови у задоволенні позову незаконним та необґрунтованим. Суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що станом на момент припинення дії Договору -31.12.2021 року заборгованість відповідачки з оплати оренди торговельного місця складала 9709,47 грн. Наголошує на тому, що після закінчення дії договору оренди, жодних нарахувань орендної плати позивач не здійснював. У постанові Верховного Суду від 09.04.2020 року у справі №910/4962/18 сформовано правовий висновок, що зобов`язання невиконане належним чином , продовжує існувати , незважаючи на закінчення строку дії договору. Отже, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки заборгованості за оренду торговельного місця, яка існувала на момент припинення Договору. Стверджує, що не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки позивачем не здійснено нарахування орендної плати та неустойки у зв`язку з не звільненням торговельного місця за один і той самий період.

Просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові та ухвалити в цій частині нове рішення, яким таку вимогу задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу суду не надано. Відповідно до частини третьої ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідачка по справі ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, хоч належним чином була повідомлена про день і час слухання справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно частини другої статті 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача-адвоката Бердара С.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 28.12.2018 року між КП «Червоноградський ринок» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір оренди торговельного місця №973 на КП «Червоноградський ринок» до 31.12.2021 року.

Відповідно до умов Типового договору №973 оренди торговельного місця на КП «Червоноградський ринок» від 28 грудня 2018 року, Комунальне підприємство Червоноградський ринок ( далі по тексту орендодавець) в особі директора ОСОБА_2 , який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та фізична особа-підприємець (юридична особа) ОСОБА_1 (далі по тексту-орендар), що діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію серія НОМЕР_2 з іншої сторони, уклали цей Договір (далі по тексту Договір) про таке: розділ 1 п.1.1 Орендодавець надає Орендарю в оренду торговельне місце площею 4,32 кв.м, яке відображено на Схемі розташування торговельних місць на ринку ( Додаток №1 до Договору) за № 922 (далі по тексту- Торговельне місце) (а.с.6-7).

З Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія ВОО № 505160 від 13.10.2005 року, номер запису про державну реєстрацію 2408000 0000 000881 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с.8).

Відтак встановлено, що спір виник між КП «Червоноградський ринок» та ФОП ОСОБА_1 .

Колегія суддів приходить до висновку, що за суб`єктивним складом спору (юридичною особою КП «Червоноградський ринок» та ФОП ОСОБА_1 ), а також характером спірних правовідносин, спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, належить до юрисдикції господарського суду.

Згідно ч.2 ст.377 ЦПК порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У статті 124 Конституції України прописано, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом ст.19 цього Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.

Статтею 20 ГПК визначено предметну та суб`єктивну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, визначених частиною другою цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами у судовому процесі ( позивачами і відповідачами) можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями.

Винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені статтею 20 ГПК України.

Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Згідно ч.1ст.128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст.173 ГК зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт ( зобов`язальна сторона) повинен вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язальної сторони виконання її обов`язку- є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів ( у тому числі цивільних) є особливий суб`єктивний склад. Договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець) є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими. Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст.51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною третьою ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП.

Згідно ст.52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернуто стягнення.

Однією з особливих підстав припинення зобов`язання для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ( виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Таким чином, виходячи із суб`єктивного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання, за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, спір належить до господарської юрисдикції.

Так як відповідачка здійснювала свою господарську діяльність відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2 , уклавши договір із юридичною особою КП «Червоноградський ринок», спір виник з приводу виконання зобов`язань, визначених у договорі № 973 від 28 грудня 2018 року, відтак вирішення зазначеного спору належить до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно статті 256 ЦПК суд роз`яснює позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, а також про його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Львівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.4; 255 ч.1 п.1; 377; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Червоноградський ринок» - адвоката Бердара Сергія Васильовича задоволити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року скасувати.

Провадження у справі № 459/2312/23 за позовом Комунального підприємства «Червоноградський ринок» до ОСОБА_1 ,- про стягнення заборгованості закрити.

Роз`яснити позивачу право у десятиденний строк звернутися із заявою про передачу справи за встановленою підсудністю.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк