Постанова

від 15.07.2024 по справі 916/3575/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3575/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України Будник К.А.;

Від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України Колеснік І.Л.;

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Калоре

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 (повний текст складено та підписано 29.01.2024)

по справі №916/3575/23

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Калоре

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України

про стягнення,

(суддя першої інстанції: Рога Н.В., дата та місце ухвалення рішення: 18.01.2024 року, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, просп.Шевченка, 29),

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України»), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калоре» (далі ТОВ «Калоре») про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно природний газ в обсязі 97 333,00 куб.м.

21 вересня 2023 до суду від АТ «НАК «Нафтогаз України» надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з ТОВ «Калоре» вартість безпідставно набутого майна у розмірі 3 219744 грн. 49 коп., яка була прийнята судом першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» зазначив, що Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018р. №867 на АТ «НАК «Нафтогаз України» покладено обов`язок постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням, виробникам теплової енергії. Так, 05.10.2020 між АТ «НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та ТОВ «Калоре» (Споживач), керуючись Положенням №867, був укладений Договір постачання природного газу №20/21-3137-ТЕ-23, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

На переконання позивача ТОВ «Калоре» порушило вимоги п.11 Положення №867, а саме: не було виконано умови щодо розрахунків, договори щодо реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором не укладалися; ТОВ «Калоре» не було подано до НАК «Нафтогаз України» графіки погашення заборгованості, у зв`язку із чим у АТ «НАК «Нафтогаз України» не було правових підстав для постачання природного газу зазначеному споживачу у березні та у квітні 2021 року, а у ТОВ «Калоре» виник обов`язок щодо самостійного припинення використання природного газу у зазначений період. Так, згідно відомостей з інформаційної платформи у березні - квітні 2021 року ТОВ «Калоре» спожило природний газ загальним обсягом 97333,00 куб.м.

При цьому, позивач зазначив, що не надавав обсягів природного газу для відбору ТОВ «Калоре», але газ був відібраний, що мало наслідком виникнення негативного небалансу АТ «НАК «Нафтогаз України» у розмірі різниці між поданими АТ «НАК «Нафтогаз України» в газотранспортну систему і відібраними ТОВ «Калоре» обсягами природного газу, що підтверджується алокацією Оператора ГТС та призвело до виникнення у АТ «НАК «Нафтогаз України» обов`язку здійснити оплату за такий небаланс на підставі договору на транспортування природного газу №1907000468 від 23.12.2019, укладеного між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

Позивач зазначив, що відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути з натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. За розрахунком позивача вартість безпідставно набутого ТОВ «Калоре» природного газу становить 3 219 744 грн. 49 коп. (27,5664 ціна газу без ПДВ х 97333,00 куб.м газу = 2 683 120 грн 41 коп. + 20% ПДВ = 536 624 грн. 08 коп.).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 позовну заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калоре» про стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 3 129 744 грн. 49 коп. задоволено повністю; стягнуто з ТОВ «Калоре» на користь АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вартість безпідставно набутого майна у розмірі 3 129 744 грн. 49 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 48 296 грн 17 коп.

У прийнятому рішення суд погодився з позицією позивача у справі щодо відсутності правових підстав для постачання природного газу ТОВ «Калоре» у березні та у квітні 2021 року, а у ТОВ «Калоре» виник обов`язок щодо самостійного припинення використання природного газу у зазначений період.

Суд першої інстанції вказав, що дана заборгованість включає в себе лише заборгованість за Договором №20/21-3137-ТЕ-23 і до її складу не входить заборгованість по оплаті за природний газ, отриманий у період коли ТОВ «Калоре» не було включено до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС. Так, у березні, квітні 2021 року оператор ГТС, керуючись положеннями п.3 Глави 5 Розділу ІV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, самостійно зареєстрував постачальника АТ «НАК «Нафтогаз України» за споживачем ТОВ «Калоре» на інформаційній платформі і, відповідно до п.2 глави 5 розділу ІУ Кодексу ГТС, з моменту реєстрації споживача за постачальником на інформаційній платформі постачальник став відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Судом зазначено, що згідно відомостей з інформаційної платформи у березні - квітні 2021 ТОВ «Калоре» спожило природний газ загальним обсягом 97333,00 куб.м. При цьому, позивач не надавав обсягів природного газу для відбору ТОВ «Калоре», але газ був відібраний, що мало наслідком виникнення негативного небалансу АТ «НАК «Нафтогаз України» у розмірі різниці між поданими АТ «НАК «Нафтогаз України» в газотранспортну систему і відібраними ТОВ «Калоре» обсягами природного газу, що підтверджується алокацією Оператора ГТС та призвело до виникнення у АТ «НАК «Нафтогаз України» обов`язку здійснити оплату за такий небаланс на підставі Договору на транспортування природного газу №1907000468 від 23.12.2019 укладеного між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що у березні-квітні 2021 року ТОВ «Калоре» природний газ був відібраний саме з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України», однак не на підставі договору та без згоди АТ «НАК «Нафтогаз України», у зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Калоре» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Так, ТОВ «Калоре» не погоджується із рішенням місцевого господарського суду і вважає, що воно прийняте з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та є таким, що ґрунтується на неповному з`ясуванні судом всіх обставин справи, що мають для неї значення, що, відповідно до приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд не приділив належної уваги наявності пояснень третьої особи, що є істотним порушенням процесуальних норм, не вчинив дій, необхідних для забезпечення всебічного розгляду справи за сукупністю дослідження усіх наявних у ній матеріалів. З письмових пояснень третьої особи вбачається, що Оператор ГТС не може підтвердити факт утворення небалансу та подальшого його врегулювання замовником послуг транспортування природного газу по окремому споживачу (ТОВ «Калоре»), що також свідчить про неможливість позивачу стверджувати, що природний газ, відібраний відповідачем у березні-квітні 2021 року, був відібраний саме з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України» та без погодження з останнім.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що твердження позивача про те, що саме відбір ТОВ «Калоре» у березні-квітні 2021 року відповідних обсягів природного газу з ГТС має наслідком для позивача виникнення негативного небалансу, у зв`язку з чим у АТ «НАК «Нафтогаз України» виник обов`язок здійснити плату за такий небаланс також не знайшло свого підтвердження.

Так, фізичне припинення постачання природного газу, відповідно до Правил, має здійснити саме АТ «Одесагаз» (Оператор ГРМ), однак в матеріалах справи відсутні докази надіслання позивачем на адресу Оператора ГРМ (АТ «Одесагаз») повідомлення про необхідність припинити газопостачання для ТОВ «Калоре» за спірний період тобто відсутні докази на підтвердження вжиття Постачальником заходів щодо реального обмеження або припинення газопостачання Споживача.

Крім того, ТОВ «Калоре», як теплогенеруюча, теплотранспортуюча та теплопостачальна організація, відповідно до Статуту та ліцензій, є суб`єктом господарювання в сфері теплопостачання та об`єктом життєзабезпечення в межах 13 мікрорайону м. Чорноморська Одеської області, діяльність якого спрямована на задоволення потреб громадян/населення в постачанні теплової енергії. В опалювальний період ТОВ «Калоре», що технологічно виробляє теплову енергію з газу, не може припиняти процес відбору газу, адже такі дії неминуче призводять до припинення подачі тепла та, як наслідок, можуть призвести до руйнування внутрішньобудинкових мереж та мереж теплопостачання, що, в свою чергу, може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного характеру та завдати непоправної шкоди мешканцям 13 мікрорайону м. Чорноморська тому відключення котельні Товариства від газу, припинення (обмеження) постачання газу в опалювальний період є неможливим.

Апелянт також звертає увагу, що 26.08.2022 між ТОВ «Калоре» та АТ «НАК «Нафтогаз України» було укладено Договір № 282/1/1730-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, яка утворилася у боржника перед кредитором станом на 1 червня 2021 року згідно з Договором від 05.10.2020 № 20/21-3137-ТЕ-22, укладаючи який, ТОВ «Калоре» мало на меті врегулювати наявну заборгованість за спожитий Товариством протягом опалювального періоду листопад 2020 року квітень 2021 року природний газ, у т.ч. спожитий у березні та квітні 2021 року протилежного Позивачем не доведено - наявність укладеного між Сторонами діючого Договору реструктуризації, за яким Відповідач щомісячно сплачує за спожитий протягом опалювального періоду 2020 2021 року (у т.ч. за березень та квітень 2021) природний газ виключає саму позовну вимогу АТ «НАК «Нафтогаз України» про зобов`язання ТОВ «Калоре» відшкодувати вартість безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 97 333,00 куб.м. в розмірі 3 219 744,49 грн., адже вартість спожитого Відповідачем протягом березня-квітня 2021 року природного газу закладена у суму заборгованості, яка щомісячно погашається ТОВ «Калоре» відповідно до вищезазначеного Графіку, протилежного Позивачем не доведено, а Господарським судом Одеської області такі вагомі обставини не перевірено.

Крім того, задоволення місцевим господарським судом позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» у повному обсязі та стягнення з ТОВ «Калоре» 3 129744,49 грн. призведе не лише до неправомірного/невиправданого збагачення монополіста - АТ «НАК «Нафтогаз України» - на 816 336,54 грн. (3 129 744,49 2 313407,95 сума реструктуризації), а й до неминучого банкрутства Апелянта.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд, в порушення ст.ст. 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, занадто формалізовано підійшов до вирішення даної справи невсебічно, неповно і необ`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності, не проаналізував належним чином та не надав відповідної юридичної оцінки фактичним обставинам справи на підставі хибних тверджень, обґрунтованих припущеннями і внаслідок неповного з`ясування маючих для справи значення обставин дійшов помилкових висновків та безпідставно задовольнив позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України», чим порушив норми матеріального права.

Таким чином, на переконання заявника апеляційної скарги наявні правові підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 (повний текст якого складений 29.01.2024) з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Калоре про відстрочення сплати судового збору; відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Калоре на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 по справі №916/3575/23; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 по справі №916/3575/23.

12.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Позивач зазначає, що враховуючи, що НАК «Нафтогаз України» долучено достатньо доказів для підтвердження обставин не дотримання ТОВ «Калоре» умов пункту 11 Положення №867 щодо належного та своєчасного рівня розрахунків з НАК «Нафтогаз України», а ТОВ «Калоре» доказів на спростування зазначених обставин не надано взагалі, то відповідно докази НАК «Нафтогаз України» є більш вірогідним.

Так, оскільки у спірний період ТОВ «Калоре» було порушено строки оплати за договорами, тобто не було дотримано умови пункту 11 Положення №867 постачання природного газу на підставі Договору ПСО не здійснювалося.

Крім того, сама по собі наявність укладеного Договору ПСО не може свідчити, що у спірний період ТОВ «Калоре» отримувало природний газ саме на їх підставі, адже укладаючи такий договір Товариство не лише погодилося, що у випадку невиконання умов пункту 11 Положення № 867 постачання природного газу буде припинено, а й зобов`язалося самостійно припинити споживання газу у разі недотримання відповідних умов щодо своєчасності розрахунків.

Щодо посилань апелянта на договір про реструктуризацію, то такий договір стосується реструктуризації кредиторської заборгованості, яка виникнула саме за Договором постачання природного газу від 20.10.2020 №20/21-3137-ТЕ-23, а в межах даного спору НАК «Нафтогаз України» просить повернути вартість безпідставно набутого майна природного газу в обсязі - 97 333,00 куб. м., який був спожитий ТОВ «Калоре» у березні, квітні 2021 року поза межами договірних правовідносин.

18.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Калоре надійшли додаткові пояснення по справі, в яких додатково зазначив про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 розгляд справи №916/3575/23 призначено у судовому засіданні на 29.04.2024 о 14-30 год.

02.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 задоволено клопотання Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/3575/23 поза межами приміщення суду; розгляд справи №916/3575/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Калоре на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 призначено на 29.04.2024 о 14-30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

26.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшли письмові пояснення по справі, згідно яких товариство просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2023 у справі №916/3575/23, залишивши таке рішення суду без змін.

АТ «НАК «Нафтогаз України» зазначає, що оскільки у спірному періоді ТОВ «Калоре» набуло природний газ діючи всупереч меті і юридичному змісту Договору ПСО та Положення №867, то природний газ є набутим за відсутності правової підстави, а згідно положень ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України його вартість має бути відшкодована НАК «Нафтогаз України».

За таких обставин, оскільки у зв`язку з порушенням умов пункту 11 Положення № 867 у ТОВ «Калоре» виник обов`язок самостійно припинити використання природного газу, то товариство мало здійснити таке припинення самостійно, тобто незалежно від дій Компанії або будь-яких інших осіб, що відповідає змісту пункту 2 Порядку. НАК «Нафтогаз України» зазначає, що докази на підтвердження того, що газ належав Компанії були надані разом з позовною заявою та детально описані у розділі 3 позовної заяви. 23.12.2019 між НАК «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» укладено договір на транспортування природного газу №1907000468.

Крім того, в момент отримання природного газу на точці виходу ГТС для врегулювання негативного небалансу, такий газ подавався вже як придбаний НАК «Нафтогаз України» в ТОВ «Оператор ГТС», а тому саме НАК «Нафтогаз України» був власником придбаного таким чином газу, та мав за нього розрахуватися з ТОВ «Оператор ГТС» навіть за наявності заперечень.

Також, 26.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України» надійшла заява про розгляд справи без участі представника, з огляду на безпекову ситуацію в країні та у зв`язку із запровадженням особливого правового режиму «воєнного стану».

29.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Калоре надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Калоре про відкладення розгляду справи; відкладено розгляд справи №916/3575/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Калоре на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 до 10.06.2024 року о 12-30 год.

В судове засідання 10.06.2024 з`явились представник позивача та відповідача. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №916/3575/23 до 15.07.2024 року о 12-30 год.

08.07.24 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи документів на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 (повний текст складено 29.01.2024) у справі №916/3575/23, яке судовою колегією задоволено.

У зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Діброви Г.І. з 01.07.2024 по 26.07.2024 розпорядженням керівника апарату суду №221 від 11.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3575/23.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 11.07.2024 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді: Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 прийнято справу №916/3575/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Калоре на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 до свого провадження колегією суддів у новому складі.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі, представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, не повідомивши суду про причини неявки, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2020 між АТ «НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та ТОВ Калоре» (Споживач), керуючись Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867, був укладений Договір постачання природного газу №20/21-3137-ТЕ-23.

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору природний газ передається, у тому числі у березні 2021 року в обсязі 50 тис.куб.м та у квітні в обсязі 20 тис. куб.м.

Підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику для включення його до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи (Оператор ГТС) відповідно до Кодексу ГТС, за умови дотримання Споживачем п.3.2 цього Договору (п.2.3 Договору).

Пунктом 3.2 Договору сторони домовилися, що постачання газу здійснюється Постачальником виключно за умови одночасного виконання таких умов: виконання Споживачем вимог п.11 Положення №867; включення Споживача Постачальником до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС. Включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника здійснюється виключно за умови дотримання Споживачем вимог пункту 11 Положення.

За умовами п.3.3 Договору якщо Споживач порушив умови п.11 Положення, Постачальник протягом періоду порушення вимог п.11 Положення не здійснює постачання газу за цим Договором та не передає Споживачу замовлений згідно п.2.1 цього Договору обсяг природного газу.

Згідно з п.3.4 Договору при настанні обставин, визначених п.3.3 цього Договору, Постачальник направляє Споживачу повідомлення (з позначкою про вручення; про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з дати, зазначеної у повідомленні. Копія цього повідомлення надсилається Споживачу на електронну адресу, зазначену у розділі 12 цього Договору, а також оператору ГРМ, зазначеному у п.2.6 цього Договору (у даному випадку - АТ «Одесагаз»).

Сторонами неодноразово вносилися зміну до Договору щодо ціни за 1000 куб.м природного газу (п.4.2 Договору).

За матеріалами справи, та проти чого відповідач у справі не заперечує, станом на 23.02.2021 заборгованість ТОВ «Калоре» по оплаті за спожитий за Договором №20/21-3137-ТЕ-23 природний газ становила 1 734 878 грн. 10 коп., договір про реструктуризацію цього боргу станом на 01.03.2021 відсутній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до ТОВ «Калоре» з повідомленнями про припинення (Обмеження) газопостачання від 26.02.2021 за №23/3-240-21 та від 26.03.2021 за №23/3-414-21, у яких вимагав самостійно припинити газоспоживання.

З 01.03.2021 позивач перестав бути для ТОВ «Калоре» постачальником природного газу на підставі Договору №20/21-3137-ТЕ-23, адже, ТОВ «Калоре» було виключено з Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

31.03.2021 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» було складено односторонній акт №03-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Оператор ГТС» на підставі Договору №1907000468 від 23.12.2019р здійснено врегулювання щодобових небалансів АТ «НАК «Нафтогаз України» обсягом 49144179,14 куб.м на загальну суму 457 324 576 грн 13 коп. ( з них 76 381 куб.м відібраних ТОВ «Калоре» у березні 2021р.). 20.04.2021р. АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснило оплату ТОВ «Оператор ГТС» 457 324 576 грн 13 коп. за врегулювання щодобових небалансів га газовий місяць березень 2021 року згідно Акта №03-2021.

30 квітня 2021 року ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» було складено односторонній акт №04-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Оператор ГТС» на підставі Договору №1907000468 від 23.12.2019 здійснено врегулювання щодобових небалансів АТ «НАК «Нафтогаз України» обсягом 25 985 870,14 куб.м на загальну суму 31 713 871 грн. 17 коп. (з них 20 952 куб.м відібраних ТОВ «Калоре» у квітні 2021). 20.04.2021 АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснило оплату ТОВ «Оператор ГТС» 457 324 576 грн. 13 коп. за врегулювання щодобових небалансів га газовий місяць березень 2021 року згідно Акта №03-2021.

26.08.2022 між АТ «НАК «Нафтогаз України» (Кредитор) та ТОВ «Калоре» (Боржник) був укладений договір №282/1/1730-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ, відповідно до умов якого сума заборгованості, що підлягає реструктуризації (п.1 договору) становить 2 313 407 грн. 95 коп., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який є невід`ємною частиною договору, та згідно якого станом на 30.06.2022 року заборгованість ТОВ «Калоре» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» становить 2 313 407 грн. 95 коп.

Згідно відомостей з інформаційної платформи у березні - квітні 2021 року ТОВ «Калоре» спожило природний газ загальним обсягом 97333,00 куб.м.

Позивач зазначає, що ТОВ «Калоре» порушило вимоги п.11 Положення №867, а саме: не було виконано умови щодо розрахунків, договори щодо реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором не укладалися; ТОВ «Калоре» не було подано до НАК «Нафтогаз України» графіки погашення заборгованості, у зв`язку із чим у АТ «НАК «Нафтогаз України» не було правових підстав для постачання природного газу зазначеному споживачу у березні та у квітні 2021 року, а у ТОВ «Калоре» виник обов`язок щодо самостійного припинення використання природного газу у зазначений період.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів абз. 1 ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що у зв`язку із укладенням Договору №20/21-3137-ТЕ-23 у сторін цього Договору виникли певні господарські зобов`язання.

Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 (Положення №867) на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач, НАК "Нафтогаз України") було покладено спеціальні обов`язки постачати природний газ виробникам теплової енергії на умовах та у порядку визначених у Положенні №867.

Пунктом 11 Положення №867 було визначено умови щодо належного рівня розрахунків з НАК "Нафтогаз України" та погашення існуючої заборгованості, у разі виконання яких виробник теплової енергії отримував право з 01.11.2018 по 20.05.2021 придбавати природний газ у НАК "Нафтогаз України".

Пунктом 11 Положення №867 було визначено, що постачання природного газу здійснюється за спеціальними цінами, визначеними у такому Положенні та на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії.

Відповідно до п. 2 Глави 5 Розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником на інформаційній платформі постачальник стає відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Таким чином, виходячи з умов Договору №20/21-3137-ТЕ-23, положень Кодексу ГТС, п.11 Положення №867 підставою для отримання природного газу саме на підставі цього Договору є включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС, та виконання Споживачем вимог п.11 Положення №867.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що станом на 23.02.2021 заборгованість ТОВ «Калоре» по оплаті за спожитий за Договором №20/21-3137-ТЕ-23 природний газ становила 1 734 878 грн 10 коп., Договір про реструктуризацію цього боргу станом на 01.03.2021 був відсутній.

Крім того, позивач звертався до ТОВ «Калоре» з повідомленнями про припинення (Обмеження) газопостачання від 26.02.2021 за №23/3-240-21 та від 26.03.2021 за №23/3-414-21, у яких вимагав самостійно припинити газоспоживання.

З 01.03.2021 позивач перестав бути для ТОВ «Калоре» постачальником природного газу на підставі Договору №20/21-3137-ТЕ-23, адже, ТОВ «Калоре» було виключено з Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції в частині відсутності правових підстав для постачання природного газу ТОВ «Калоре» у березні та у квітні 2021 року. В свою чергу у ТОВ «Калоре» виник обов`язок щодо самостійного припинення використання природного газу у зазначений період, чого зроблено відповідачем не було.

Також суд звертає увагу, що лише 26.08.2022 між АТ «НАК «Нафтогаз України» (Кредитор) та ТОВ «Калоре» (Боржник) був укладений Договір №282/1/1730-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ, відповідно до умов якого сума заборгованості, що підлягає реструктуризації (п.1 договору) становить 2 313 407 грн. 95 коп., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який є невід`ємною частиною договору, та згідно якого станом на 30.06.2022 заборгованість ТОВ «Калоре» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» становить 2 313 407 грн. 95 коп. При цьому, варто зазначити, що дана заборгованість включає в себе лише заборгованість за Договором №20/21-3137-ТЕ-23 і до її складу не входить заборгованість по оплаті за природний газ, отриманий у період коли ТОВ «Калоре» не було включено до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині судовою колегією не приймаються до уваги.

Таким чином, у березні-квітні 2021 оператор ГТС, керуючись положеннями п.3 глави 5 розділу ІУ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, самостійно зареєстрував постачальника АТ «НАК «Нафтогаз України» за споживачем ТОВ «Калоре» на інформаційній платформі і, відповідно до п.2 Глави 5 Розділу ІУ Кодексу ГТС, з моменту реєстрації споживача за постачальником на інформаційній платформі постачальник став відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Згідно відомостей з інформаційної платформи у березні - квітні 2021 року ТОВ «Калоре» спожило природний газ загальним обсягом 97333,00 куб.м.

Загальний зміст положень Глави 6 Розділу XIV Кодексу ГТС свідчить, що подача замовником послуг транспортування обсягів природного газу в газотранспортну систему протягом кожної газової доби повинна дорівнювати сукупності відборів таким замовником (його споживачами) природного газу з газотранспортної системи протягом цієї газової доби. Коли сукупна добова подача замовником природного газу в газотранспортну систему менша за сукупний відбір цим замовником (його споживачами) природного газу з газотранспортної системи виникає негативний небаланс.

Відповідно до п.п. 4, 5 Глави 1 Розділу І Кодексу ГТС: небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації; алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсяги небалансу таких замовників; добовий небаланс - це сума коштів, яку замовник послуг транспортування сплачує або отримує відповідно до розміру добового небалансу.

За приписами п. 7 Глави 6 Розділу XII Кодексу ГТС алокація відборів природного газу споживача можлива тільки на замовника послуг транспортування природного газу, що є діючим постачальником такого споживача згідно з даними Реєстру споживачів постачальника.

Так, позивач не надавав обсягів природного газу для відбору ТОВ «Калоре», але газ був відібраний, що мало наслідком виникнення негативного небалансу АТ «НАК «Нафтогаз України» у розмірі різниці між поданими АТ «НАК «Нафтогаз України» в газотранспортну систему і відібраними ТОВ «Калоре» обсягами природного газу, що підтверджується алокацією Оператора ГТС та призвело до виникнення у АТ «НАК «Нафтогаз України» обов`язку здійснити оплату за такий небаланс на підставі договору.

Як зазначалося раніше, 31.03.2021 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» було складено односторонній акт №03-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Оператор ГТС» на підставі Договору №1907000468 від 23.12.2019 здійснено врегулювання щодобових небалансів АТ «НАК «Нафтогаз України» обсягом 49144179,14 куб.м на загальну суму 457 324 576 грн. 13 коп. ( з них 76 381 куб.м відібраних ТОВ «Калоре» у березні 2021 року). 20.04.2021 АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснило оплату ТОВ «Оператор ГТС» 457 324 576 грн. 13 коп. за врегулювання щодобових небалансів га газовий місяць березень 2021 року згідно Акта №03-2021.

30 квітня 2021 року ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» було складено односторонній акт №04-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Оператор ГТС» на підставі Договору №1907000468 від 23.12.2019 здійснено врегулювання щодобових небалансів АТ «НАК «Нафтогаз України» обсягом 25 985 870,14 куб.м на загальну суму 31 713 871 грн 17 коп. (з них 20 952 куб.м відібраних ТОВ «Калоре» у квітні 2021 року). 20.04.2021 АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснило оплату ТОВ «Оператор ГТС» 457 324 576 грн 13 коп. за врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2021 року згідно Акта №03-2021.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022, що викладені у справі № 910/11273/20 добовий небаланс замовника може бути позитивним (замовник надав оператору більше газу, ніж отримав) або негативним (навпаки). У випадку позитивного небалансу вважається, що замовник продав оператору газотранспортної системи природний газ в обсязі добового небалансу і має право на отримання грошових коштів від оператора. У випадку негативного небалансу вважається, що замовник придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс (пункти 6, 11 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС).

Таким чином, в момент отримання природного газу на точці виходу ГТС для врегулювання негативного небалансу, такий газ подається вже як придбаний замовником в ТОВ "Оператор ГТС", а тому НАК "Нафтогаз України", як власник придбаного таким чином газу, має за нього розрахуватися з ТОВ "Оператор ГТС" навіть за наявності заперечень.

Викладене свідчить про те, що у березні-квітні 2021 року ТОВ «Калоре» природний газ був відібраний саме з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України», проте не на підставі договору та без згоди АТ «НАК «Нафтогаз України».

Так, судова колегія зазначає, що в даному випадку виник негативний небаланс НАК Нафтогаз України в розмірі різниці між поданими позивачем в газотранспортну систему та відібраними відповідачем обсягами природного газу, а доводи апеляційної скарги щодо неналежності газу саме АТ «НАК «Нафтогаз України» спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

При цьому, суд враховує, що відповідач не заперечує факту відбору газу, а лише зазначає про недоведеність спожитого обсягу газу в загальному небалансі та те, що цей газ належить позивачу.

Натомість, будь-яких доказів, які б підтверджували підставу законного відібрання газу відповідачем, а також належність цього відібраного газу іншому постачальнику матеріали справи не містять, а ТОВ «Калоре» - не надано.

Відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до положень ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до висновків Касаційного господарського суду Верховного Суду, що викладені у постанові від 01.02.2023 у справі № 916/47/22: "Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору".

Відтак, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов пункту 11 Положення №867, отримання відповідачем природного газу на підставі Договорів ПСО не здійснювалося, то набутий природний газ у відповідний період є набутим відповідачем без достатньої правової підстави.

Натомість суд враховує, що згідно висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 29.05.2019 у справі № 906/567/18 природній газ є речовиною, яка споживається в момент її отримання, а тому не може бути повернута.

Відтак, Верховний Суд визнав обґрунтованим саме відшкодовування вартості безпідставно набутого майна - природного газу на підставі ч.2 ст. 1213 Цивільного кодексу України, оскільки природний газ не може бути повернутий в натурі.

За таких обставин, враховуючи, що у спірний період Відповідач безпідставно набув природний раз з ресурсу НАК "Нафтогаз України", та спожив його в момент отримання, то такий природний газ не може бути повернений НАК "Нафтогаз України" в натурі, а Відповідач має відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Так, відповідач безпідставно здійснив відбір природного газу у період березень-квітень 2021 в обсязі 97 333,00 куб.м. За розрахунком позивача, вартість безпідставно отриманого ТОВ «Калоре» у період березень-квітень 2021р. природного газу становить 3 219 744 грн 49 коп. виходячи з ціни 27,5664 грн. за тис.куб.м без ПДВ х 97 333,00 куб.м обсяг газу = 2 683 120 грн. 41 коп. без ПДВ + 20% ПДВ 536 624 грн. 08 коп.

Крім того, судовою колегією враховувано доводи апелянта в частині того, ТОВ «Калоре» є теплогенеруючою, теплотранспортуючою та теплопостачальною організацією та є суб`єктом господарювання в сфері теплопостачання, об`єктом життєзабезпечення в межах 13 мікрорайону м. Чорноморська Одеської області, діяльність якого спрямована на задоволення потреб громадян/населення в постачанні теплової енергії. Крім того, суд погоджується з тим, що відповідно до п.10 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» ТОВ «Калоре» є захищеним споживачем, тобто підприємством, що здійснює надання важливих суспільних послуг та є приєднаним до газорозподільної системи виробником теплової енергії для потреб побутових споживачів, об`єкт якого -котельня- не пристосована для зміни палива.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Калоре» вартості безпідставно набутого майна у розмірі 3 219 744 грн. 49 коп.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони вірних висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновку, викладеного місцевим господарським судом у рішенні, яке переглядається в апеляційному порядку, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Калоре на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 по справі №916/3575/23 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 по справі №916/3575/23 є законним та обґрунтованим, з огляду на що підстав для його скасування не вбачається.

Крім того, у справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Калоре на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 по справі №916/3575/23 залишити без задоволення.

Рішення Товариства з обмеженою відповідальністю Калоре на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 по справі №916/3575/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.07.2024 року.

Головуюча суддя:Н.М. Принцевська

Судді: С.І. Колоколов

Я.Ф. Савицький