Рішення

від 23.07.2024 по справі 910/248/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.07.2024р. Справа №910/248/24

за позовом Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Лілії Василівни (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) в особі представника - адвоката Клим"юк Олени Сергіївни (свідоцтво № 4691 від 25.10.2011, ордер серія АІ № 1522067 від 03.01.2024)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Оптімус" (код ЄДРПОУ 38061342, місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд.18Б, кв.14)

про стягнення 636317,71 грн.

суддя Величко Н.В.

при секретарі Кравець А.Є.

СУТЬ СПОРУ:

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 22.03.2024 передано справу №910/248/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Лілії Василівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Оптімус" про стягнення 636317,71 грн. заборгованості за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання, що виникло з Договору оренди від 05.01.2021 та ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України і становить 439869,05 грн. основного боргу, 82445,95 грн. пені, 33984,11 грн. 3% річних та 162464,55 грн. інфляційних втрат. Також до відшкодування з відповідача заявлено судові витрати за розгляд справи, а саме 40000,00 грн. витрат на правничу (правову) допомогу та судовий збір у розмірі 9544,77 грн.

На підтвердження вимог надано суду: розрахунок позовних вимог, договір оренди від 05.01.2021, акт приймання-передачі приміщення від 05.01.2021 до договору оренди від 05.01.2021, роздруківку відомостей веб-сайта Національного банку України щодо офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, правовстановлюючі документи підписанта, договір про надання правової (правничої) допомоги № 03/01/2024 від 03.01.2024 з додатковою угодою № 1 від 03.01.2024, акт № 1 від 03.01.2024 про надання правової (правничої) допомоги до договору № 03/01/2024 від 03.01.2024 (додаткова угода № 1 від 03.01.2024), рахунок № 1 від 03.01.2024 до договору № 03/01/2024 від 03.01.2024 на суму 40000,00 грн., платіжні інструкції на суму 17000,00 грн. та 23000,00 грн., попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Оптімус", у відзиві на позовну заяву (вх.№ 07-07/4498/24 від 13.05.24) не заперечує існування суми боргу перед позивачем із виплати орендної плати, проте заперечує проти пред`явлених до стягнення сум інфляційних та 3% річних. Водночас відповідач вказує, що зацікавлений в укладанні з позивачем мирової угоди про погашення заборгованості на протязі 6 місяців рівними платежами.

Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№ 07-07/4499/24 від 13.05.24), в якому вказує про надмірність заявлених позивачем до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. На думку відповідача, спір у справі № 910/248/24 не є складним, судова практика з подібних спорів є усталеною, тому правнича допомога позивачу не потребувала витрат значного часу адвокатом, а відтак відповідач просить зменшити судові витрати позивача на професійну правничу допомогу до розміру 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.

На підтвердження своїх аргументів відповідач надав суду: лист ТОВ "Будівельна компанія "Оптімус" від 07.05.2024 вих.№ 0705-2 з пропозицією щодо укладення мирової угоди у справі 910/248/24.

Позивач, на виконання вимог ухвали від 29.04.2024, разом з клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№ 4066/24 від 16.05.2024) між іншим надав правовстановлюючі документи на об`єкт оренди (відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір купівлі-продажу житлового будинку від 03.12.2020). Також у цьому клопотанні позивач вказує, що запропоновані відповідачем умови мирової угоди вважає неприйнятними.

Хід судового провадження у цій справі викладений у відповідних ухвалах господарського суду.

В судове засідання 23.07.2024 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку. Через підсистему «Електронний суд» 25.06.2024 позивач та відповідач подали заяви про розгляд справи без участі їх представників.

Враховуючи, що явка уповноважених представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, сторони повідомлені про хід справи у встановленому ст. 120 Господарського процесуального кодексу України порядку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представників сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Андрєєвій Лілії Василівні на праві приватної власності належить житловий будинок загальною площею 251,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 318968014209, дата реєстрації 20.03.2014, номер запису про право власності 39513194 від 03.12.2020, підстава реєстрації - договір купівлі-продажу житлового будинку, серія та номер: 39791 виданий 03.12.2020, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.

05.01.2021 між Фізичною особою-підприємцем Андрєєвою Лілією Василівною (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОПТІМУС» (орендар, відповідач) укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець зобов?язався передати орендарю в строкове платне користування приміщення (будинок) площею 251,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (надалі іменується «Приміщення»), а орендар зобов?язався прийняти приміщення та сплачувати орендодавцю плату за користування ним (п. 1.1 договору).

Орендодавець передає, а орендар приймає приміщення за актом приймання-передачі (п. 1.2 договору).

Строк оренди становить 11 (одинадцять) календарних місяців. Строк оренди (користування) приміщенням починає відраховуватися з дня передачі орендодавцем приміщення орендарю за актом приймання-передачі приміщення відповідно до умов цього договору (надалі «Дата початку оренди»). Передача приміщення за актом приймання-передачі повинна відбутися не пізніше 05 січня 2021 року (п. 2.1 договору).

Розмір орендної плати за один календарний місяць користування приміщенням за цим договором складає гривневий еквівалент 1050 (одна тисяча пятдесят) доларів США за курсом продажу гривні відносно долару США, встановленого Національним банком України станом на дату здійснення платежу орендарем (надалі «Орендна плата») (п. 3.1 договору).

Орендна плата сплачується орендарем в національній валюті України у строк до 07 червня 2021 року за 11 місяців оренди (за весь строк дії договору) у повному обсязі в розмірі 11550,00 доларів США за курсом продажу гривні відносно долару США, встановленого Національним банком України, станом на дату здійснення платежу орендарем. На дату укладення договору орендна плата в сумі 11550,00 доларів США еквівалентна 328378,05 грн. (п. 3.3 договору).

Вартість комунальних послуг (електроенергія, водопостачання та водовідведення, теплопостачання, інші комунальні послуги) включена до орендної плати та орендарем окремо не відшкодовується (п. 3.4 договору).

За невиконання (неналежне виконання) зобов?язання по даному договору сторони несуть відповідальність, передбачену даним договором та (або) чинним законодавством України (п. 6.1 договору).

За несвоєчасну та (або) не в повному обсязі оплату орендної плати, передбаченої статтею 3 цього договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочення за весь період прострочення до дня погашення всієї суми (п. 6.2 договору).

Цей договір діє з дати його підписання і до моменту повернення приміщення орендодавцю за актом повернення приміщення з орендного користування (п. 9.1 договору).

Цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін (п. 10.10 договору).

Договір підписано сторонами без зауважень та виправлень.

05.01.2021 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі приміщення до договору оренди від 05.01.2021, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, передбачене п. 1.1 договору оренди від 05.01.2021. Сторони погодили, що площа та технічний стан приміщення відповідають умовам договору.

05.12.2021 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі (повернення) приміщення до договору оренди від 05.01.2021, згідно якого починаючи з вищезазначеної дати орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди приміщення, передбачене п. 1.1 договору оренди від 05.01.2021. Сторони погодили, що площа та технічний стан приміщення відповідають умовам договору.

Як зазначає позивач, а відповідач не оспорює та визнає, що орендар не виконав взяті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати за договором оренди від 05.01.2021, як у строк, обумовлений договором - до 07 червня 2021 року за 11 місяців оренди (за весь строк дії договору) у повному обсязі в розмірі 11550,00 доларів США за курсом продажу гривні відносно долару США, встановленого Національним банком України, так і пізніше.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 11550,00 доларів США, що станом на дату подачі позовної заяви за курсом Національного банку України становить 439869,05 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача розраховані від суми боргу інфляційні втрати в розмірі 162464,55 грн. та 3% річних в розмірі 33984,11 грн. (з 08.06.2021 по 03.01.2023).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, на думку суду, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

До матеріалів справи не подавалось доказів визнання недійсним повністю чи частково укладеного між сторонами договору оренди від 05.01.2021, тому суд виходить з принципу правомірності цього правочину відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься у статті 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором встановлено, що приміщення надається в оренду строком на 11 місяців тобто з 05.01.2021 по 05.12.2021. Оплата за оренду в загальному розмірі 11550,00 доларів США, що на дату укладення договору еквівалентно 328378,05 грн., повинна була бути внесена за весь період у строк до 07.06.2021.

Тобто з 08.06.2021 у відповідача почалось прострочення з оплати оренди приміщення.

Матеріалами справи підтверджується (зокрема і самим відповідачем не заперечується і також визнається), що відповідачем не виконано зобов`язання за договором щодо своєчасної та повної сплати оренди приміщення в сумі 11550,00 доларів США, що на дату складання позовної заяви еквівалентно 439869,05 грн. (за курсом НБУ на 03.01.2024 38,0839 грн.). Після порушення провадження у даній справі відповідач не сплатив позивачу ані повністю, ані частково заборгованість з орендної плати, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд враховує, що згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за оренду приміщення, суд встановив, що здійснене нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, умовам договору, встановленим обставинам справи, розрахунок є арифметично вірним, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості за оренду приміщення у розмірі 439869,05 грн. (еквівалент 11550,00 доларів США, з урахуванням встановленого НБУ курсу долару до гривні станом на дату складання позову - 03.01.2024, що становив 38,0839 грн. за 1 долар США) є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 162464,55 грн. та 3% річних в сумі 33984,11 грн. (за період 08.06.2021-03.01.2024) від основного боргу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Водночас судом враховано, що частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Аналогічний правовий висновок наведено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 22 лютого 2023 року у справі №873/52/22.

Відтак, з огляду на те, що відповідачем порушено грошове зобов`язання, виражене в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають.

Що стосується 3% річних, суд зазначає, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, від 27.11.2019 у справі № 340/385/17).

У постанові Вищого господарського суду України від 28.03.2017 у справі № 908/1771/16 колегія суддів дійшла такого висновку, що надаючи тлумачення застосуванню наведеної норми (ст. 625 ЦКУ) щодо зобов`язань, визначених у валюті Верховний Суд України вказав, що оскільки індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці - гривні, індексації внаслідок знецінення підлягає лише національна грошова одиниця - гривня, тоді як іноземна валюта не підлягає індексації.

Касаційна інстанція вважає, що при застосуванні відповідальності у вигляді трьох процентів річних до зобов`язань, що виражені у валюті слід дотримуватися подібного правового підходу, беручи до уваги, що цей вид відповідальності як і інфляційні регулюється однією статтею та враховуючи правову природу трьох процентів річних.

Таким чином, розрахунок трьох процентів річних слід також проводити у національній валюті - гривні, тому не можна погодитися із висновком суду першої інстанції, який здійснив такий розрахунок, виходячи із суми іноземної валюти.

Посилаючись на дану постанову, відповідач не вірно її проаналізував, а саме вирвав з контексту одне речення, яке влаштовує відповідача. З наведеного судом вбачається, що в даній постанові касаційна інстанція зазначала зокрема про те, як (в якій валюті) потрібно проводити розрахунок 3% річних на суму заборгованості.

Отже у вищезазначеній постанові суд вищої інстанції дійшов висновку, що 3% річних нараховуються на заборгованість, якщо її сума визначена у валюті і як висновок відсотки нараховуються у гривні.

А тому проведене позивачем нарахування 3% річних від суми боргу у гривні є правомірним.

Отже перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою калькулятора розрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга.Закон», суд дійшов висновку, що наданий розрахунок є методологічно та арифметично вірним, в цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню в заявленому розмірі - 33984,11 грн.

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (ст.7 ГПК України).

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

З огляду на норми чинного законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в загальному розмірі 473853,16 грн., з яких 328378,05 грн. основний борг за договором оренди від 05.01.2021, 33984,11 грн. 3% річних. В частині вимог про стягнення інфляційних - суд відмовляє.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Пунктом 12 частини 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

За правилами статті 123 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 цієї статті). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 цієї статті Кодексу).

З матеріалів справи відомо, що за подачу позову у цій справі за квитанцією № 1483-2204-2469-2803 від 03.01.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9544,77 грн.

Оскільки позов задовольняється судом частково, до відшкодування за рахунок відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору у розмірі 7107,80 грн.

Частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як убачається, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано: договір № 03/01/2024 про надання правової (правничої) допомоги від 03.01.2024, укладений між адвокатом Клим?юк Оленою Сергіївною та Фізичною особою-підприємцем Андрєєвою Лілією Василівною (клієнт) та докази його підписання сторонами електронним кваліфікованим підписом; акт № 1 від 03.01.2024 про надання правової (правничої) допомоги та докази його підписання сторонами електронним кваліфікованим підписом; додаткову угоду № 1 від 03.01.2024 та докази її підписання сторонами електронним кваліфікованим підписом; рахунок № 1 від 03.01.2024 на суму 40000,00 грн. та докази його підписання електронним кваліфікованим підписом; платіжні інструкції № P24A2163036648D7826 від 03.01.2024 на суму 17000,00 грн., № P24A2163263721D1981 від 03.01.2024 на суму 23000,00 грн.; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат № 03/01/2024 від 03.01.2024, які позивач поніс та планує понести у зв?язку із розглядом справи; ордер серії АІ № 1609220 від 11.05.2024 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Клим?юк Оленою Сергіївною позивачу у Господарському суді Донецької області; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката Клим?юк Олени Сергіївни.

За умовами укладеної між адвокатом Клим?юк Оленою Сергіївною та Фізичною особою-підприємцем Андрєєвою Лілією Василівною, як клієнтом, додаткової угоди № 1 від 03.01.2024 до договору № 03/01/2024 про надання правової (правничої) допомоги від 03.01.2024, клієнт доручає здійснити адвокату наступний комплекс послуг з надання правової (правничої) допомоги (комплекс послуг) (п. 1):

1. Складання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оптімус» (відповідач) про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних та подача її до Господарського суду міста Києва (скласти розрахунок ціни позову, враховуючи суму заборгованості, розрахунок інфляційних втрат, 3 відсотків річних, скласти попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та планує понести у зв?язку із розглядом цієї справи, дослідити судову практику з аналогічних питань, вчинити усі інші необхідні дії для складення позовної заяви, подачі її до Господарського суду міста Києва і подальшого її супроводження у суді першої інстанції (що включає в себе вчинення усіх необхідних процесуальних дій та складення документів, необхідних для вирішення справи в суді першої інстанції);

2. Складання відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень, додаткових письмових пояснень, заяв, клопотань та інших процесуальних документів (кількість не визначена), письмових судових дебатів кількість не визначена;

3. Представництво інтересів у суді (включає участь у судовому засіданні, прибуття на судове засідання та очікування цього засідання) кількість не визначена.

Порядок надання комплексу послуг визначається адвокатом самостійно та погоджується з клієнтом (п. 2).

Розрахунок вартості комплексу послуг здійснюється шляхом визначення об?єму правової (правничої) допомоги адвоката та встановлення договірної ціни такого об?єму правової (правничої) допомоги адвоката, який надавав правову (правничу) допомогу клієнту. Сторони визначили об?єм правової (правничої) допомоги цією додатковою угодою та дійшли згоди про визначення вартості договірної ціни на комплекс правової (правничої) допомоги незалежно від деталізованого обсягу фактично наданих послуг у розмірі 40000,00 грн. за комплекс супроводження справи у суді першої інстанції (п. 5).

Розрахунки клієнта з адвокатом здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок адвоката протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди (п. 6).

За результатами надання комплексу послуг складається акт, що підписується кожною із сторін або шляхом проставлення особистого підпису або шляхом його підписання кваліфікованим електронним підписом (електронним цифровим підписом). В акті вказується обсяг наданої адвокатом правової (правничої) допомоги. Акт надсилається клієнту адвокатом у один із будь-яких способів факсимільним зв?язком, електронною поштою або передається особисто. Акт про надання правової (правничої) допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт (п. 9).

До матеріалів справи надано акт № 1 від 03.01.2024 про надання правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги № 03/01/2024 від 03.01.2024 (Додаткова угоди № 1 від 03.01.2024), з якого вбачається, що адвокатом надано комплекс послуг на загальну суму 40000,00 грн. В акті зазначається, що сторони не мають претензій одна до одної з приводу наданої адвокатом правової (правничої) допомоги згідно з Додатковою угодою № 1 від 03.01.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.01.2024 № 03/01/2024.

Вказаний акт підписаний адвокатом Клим?юк Оленою Сергіївною та позивачем шляхом накладення електронного кваліфікованого підпису (протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису наявний в матеріалах справи).

Адвокатом був виставлений позивачу рахунок № 1 від 03.01.2024 на суму 40000,00 грн.

До матеріалів справи надано платіжні інструкції № P24A2163036648D7826 від 03.01.2024 на суму 17000,00 грн., № P24A2163263721D1981 від 03.01.2024 на суму 23000,00 грн. з призначенням платежу «Переказ власних коштів. ДодУгод №1 від 03.01.2024», з яких вбачається, що позивачем здійснено переказ грошових коштів на картковий рахунок адвоката в загальному розмірі 40000,00 грн. на виконання умов додаткової угоди № 1 від 03.01.2024 до договору № 03/01/2024 від 03.01.2024 про надання правової (правничої) допомоги.

10.05.2024 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 2000,00 грн., обґрунтовуючи його тим, що справа має невисокий рівень складності.

Крім того у своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 03.01.2024 № 03/01/2024 є абсолютно загальним і нічого не визначаючим документом для правовідносин сторін безпосередньо щодо правової (правничої) допомоги щодо спірних правовідносин;

- правовідносини між ФОП Андрєєва Л.В. та ТОВ «БК «ОПТІМУС» дуже прості і складання позовної заяви для захисту інтересів Орендодавця не потребує вивчення якоїсь додаткової судової практики. Такий спір є типовим і поширеним і вкладається в межі схеми «Наявний договір передбачена до сплати орендна плата наявний борг з виплати орендної плати на користь Орендодавця». Нічого складного;

- адвокат не витратив якихось надмірних зусиль на складання позовної заяви та розрахунків до неї;

- середня заробітна плата в Україні станом на початок 2024 року складає 19,5 тисяч гривень. І ні для кого не є таємницею, що далеко не всі громадяни України мають можливість заробити цей середній рівень. Отже, для того щоб заробити ті гроші, які Адвокат Клим`юк Олена Сергіївна ніби-то заробила за 4 години присвяченого своєму Клієнту ФОП Андрєєвій Л.В. часу громадянин України, якому пощастило мати можливість заробити той середній рівень заробітної плати в Україні , повинен працювати 2 місяці по 8 годин на день 5 днів на тиждень (або у інших співставленнях тривалості роботи і графіку виходів на цю роботу).

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 означеного Закону унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.22.2022 у справі № 922/1964/21.

Наведені відповідачем доводи щодо неспівмірності заявлених до стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу до складності справи жодним чином не доводять суду цю неспівмірність. Фінансова оцінка відповідача щодо рівня заробітку громадян України та витрат часу на роботу адвоката в даній справі ніяк не може відноситись до фактів, на підставі яких потрібно зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Крім того суд зазначає, що кожен має право на правовий захист у суді і кожен вільним у виборі захисника своїх прав, яким і скористався позивач звертаючись до суду з цим позовом.

Право на правовий захист закріплено зокрема у Конституції України, а в свою чергу Господарським процесуальним кодексом України передбачено відшкодування судових витрат, якими також є витрати на професійну правничу допомогу.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 01.09.2023 у справі №924/232/22 та від 15.08.2023 у справі №910/4631/22, а також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/9916/17 та додатковій постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.22.2022 у справі №922/1964/21.

Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суд враховує, що позовна заява у цій справі подана адвокатом Клим?юк Оленою Сергіївною, ціна позову становить 636317,71 грн. і складається із основного боргу з орендної плати за договором оренди від 05.01.2021 у загальному розмірі 439869,05 грн., а також розрахованих від боргу сум інфляційних втрат 162464,55 грн. та 3% річних 33984,11 грн.

Обсяг заявлених до стягнення витрат на правничу (правову) допомогу складає менше 10% від загальної суми позову, що не може вважатись завеликим.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова Об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 зазначив, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і ГПК України.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у своїх позиціях (постанови КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), щодо застосування критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, зазначає, що суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд дотримується позиції, що необхідною умовою для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують здійснення таких витрат учасником справи (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.02.2019 у справі № 906/194/18).

Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови КГС ВС від 27.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 12.11.2020 у справі № 910/3233/18). Як убачається з аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18), якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

На переконання суду, відповідачем, який зазначає про неспівмірність витрат, не подано доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат зі складністю справи, наданим адвокатом позивача обсягом послуг, що надані адвокатом позивача послуги не відповідають умовам договору про надання правової допомоги, не подано доказів невідповідності критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та що їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача.

Подані позивачем документи, суд визнає належними та допустимими доказами понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 40000,00грн., суд визнає таку суму співмірною, зокрема позовним вимогам, строку розгляду справи, наданими послугами адвокатом, а тому такі витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Оптімус" (код ЄДРПОУ 38061342, місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд.18Б, кв.14) на користь Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Лілії Василівни (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором оренди від 05.01.2021 в розмірі 439869,05 грн., 3% річних в розмірі 33984,11 грн., судовий збір в розмірі 7107,80 грн., а також витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 29787,21 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2024.

Суддя Н.В. Величко