Постанова

від 10.10.2024 по справі 910/248/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Харків Справа №910/248/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оптімус» (вх.№2027Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 року у справі №910/248/24,

за позовом Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Лілії Василівни (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) в особі представника - адвоката Клим`юк Олени Сергіївни (свідоцтво № 4691 від 25.10.2011 року, ордер серія АІ№1522067 від 03.01.2024 року)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оптімус» (код ЄДРПОУ 38061342, місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд.18Б, кв.14)

про стягнення 636317,71 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 22.03.2024 року передано справу №910/248/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Лілії Василівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оптімус» про стягнення 636317,71 грн заборгованості за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання, що виникло з договору оренди від 05.01.2021 року та ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України і становить 439869,05 грн основного боргу, 82445,95 грн пені, 33984,11 грн 3% річних та 162464,55 грн інфляційних втрат. Також до відшкодування з відповідача заявлено судові витрати за розгляд справи, а саме 40000,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу та судовий збір у розмірі 9544,77 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 року у справі №910/248/24 (повний текст складено та підписано 24.07.2024 року, суддя Величко Н.В.) позовну заяву задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оптімус» на користь Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Лілії Василівни заборгованість за договором оренди від 05.01.2021 року в розмірі 439869,05 грн, 3% річних в розмірі 33984,11 грн, судовий збір в розмірі 7107,80 грн, а також витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 29787,21 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

1. Скасувати рішення Господарського суду Донецької області у справі №910/248/24 в частині стягнення 3% річних в сумі 33984,11 грн; судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 27787,21 грн;

2. Прийняти у справі №910/248/24 нове судове рішення, яким змінити рішення суду першої інстанції в частині щодо стягнення 3% річних і витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

- у задоволенні вимог про стягнення 3% річних відмовити;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оптімус» на користь Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Лілії Василівни витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 2000,00 грн;

3. Витрати по сплаті судового збору, які підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача перерахувати пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем у справі застосовано абсолютно невірний методологічний підхід до розрахунку 3% річних. Так, позивач нараховує 3% річних на еквівалент заборгованості відповідача у грошовій одиниці України гривні, а сама заборгованість при цьому виражена в іноземній валюті.

Скаржник вказує про неспівмірність витрат на правову допомогу і що судом першої інстанції вимоги ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України не дотримано.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оптімус» на рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 року у справі №910/248/24. Встановлено строк на протязі якого позивач має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №910/248/24.

Вказана ухвала була направлена відповідачу та представнику позивача до електронного кабінету користувача у підсистемі електронний суд і доставлена їм 28.08.2024 року.

02.09.2024 року матеріали справи №910/248/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12175 від 20.09.2024 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

25.09.2024 року від позивача надійшла заява (вх.№12393), в якій просить суд здійснювати розгляд справи без його участі та його представника.

Представник відповідача у судове засідання 10.10.2024 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В ухвалі суду від 28.08.2024 року суд доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок загальною площею 251,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 318968014209, дата реєстрації 20.03.2014 року, номер запису про право власності 39513194 від 03.12.2020 року, підстава реєстрації - договір купівлі-продажу житлового будинку, серія та номер: 39791 виданий 03.12.2020 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.

05.01.2021 року між фізичною особою-підприємцем Андрєєвою Лілією Василівною (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оптімус» (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець зобов?язався передати орендарю в строкове платне користування приміщення (будинок) площею 251,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (надалі іменується «Приміщення»), а орендар зобов?язався прийняти приміщення та сплачувати орендодавцю плату за користування ним (п. 1.1 договору).

Орендодавець передає, а орендар приймає приміщення за актом приймання-передачі (п. 1.2 договору).

Строк оренди становить 11 (одинадцять) календарних місяців. Строк оренди (користування) приміщенням починає відраховуватися з дня передачі орендодавцем приміщення орендарю за актом приймання-передачі приміщення відповідно до умов цього договору (надалі «Дата початку оренди»). Передача приміщення за актом приймання-передачі повинна відбутися не пізніше 05.01.2021 року (п. 2.1 договору).

Розмір орендної плати за один календарний місяць користування приміщенням за цим договором складає гривневий еквівалент 1050 (одна тисяча п`ятдесят) доларів США за курсом продажу гривні відносно долару США, встановленого Національним банком України станом на дату здійснення платежу орендарем (надалі «Орендна плата») (п. 3.1 договору).

Орендна плата сплачується орендарем в національній валюті України у строк до 07.06.2021 року за 11 місяців оренди (за весь строк дії договору) у повному обсязі в розмірі 11550,00 доларів США за курсом продажу гривні відносно долару США, встановленого Національним банком України, станом на дату здійснення платежу орендарем. На дату укладення договору орендна плата в сумі 11550,00 доларів США еквівалентна 328378,05 грн. (п. 3.3 договору).

Вартість комунальних послуг (електроенергія, водопостачання та водовідведення, теплопостачання, інші комунальні послуги) включена до орендної плати та орендарем окремо не відшкодовується (п. 3.4 договору).

За невиконання (неналежне виконання) зобов?язання по даному договору сторони несуть відповідальність, передбачену даним договором та (або) чинним законодавством України (п. 6.1 договору).

За несвоєчасну та (або) не в повному обсязі оплату орендної плати, передбаченої статтею 3 цього договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочення за весь період прострочення до дня погашення всієї суми (п. 6.2 договору).

Договір діє з дати його підписання і до моменту повернення приміщення орендодавцю за актом повернення приміщення з орендного користування (п. 9.1 договору).

Цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін (п. 10.10 договору).

Договір підписано сторонами без зауважень та виправлень.

05.01.2021 року сторонами складено та підписано акт приймання-передачі приміщення до договору оренди від 05.01.2021 року, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, передбачене п. 1.1 договору оренди від 05.01.2021 року. Сторони погодили, що площа та технічний стан приміщення відповідають умовам договору.

05.12.2021 року між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі (повернення) приміщення до договору оренди від 05.01.2021 року, згідно якого починаючи з вищезазначеної дати орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди приміщення, передбачене п. 1.1 договору оренди від 05.01.2021 року. Сторони погодили, що площа та технічний стан приміщення відповідають умовам договору.

Позивач зазначає, а відповідач не оспорює та визнає, що орендар не виконав взяті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати за договором оренди від 05.01.2021 року, як у строк, обумовлений договором - до 07.06.2021 року за 11 місяців оренди (за весь строк дії договору) у повному обсязі в розмірі 11550,00 доларів США за курсом продажу гривні відносно долару США, встановленого Національним банком України, так і пізніше.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом у даній справіт, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 11550,00 доларів США, що станом на дату подачі позовної заяви за курсом Національного банку України становить 439869,05 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача розраховані від суми боргу інфляційні втрати в розмірі 162464,55 грн та 3% річних в розмірі 33984,11 грн за період з 08.06.2021 року по 03.01.2023 року.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, про доведеність обставини прострочення відповідача, правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за оренду приміщення, яке не суперечить вимогам чинного законодавства, умовам договору, встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості за оренду приміщення у розмірі 439869,05 грн. (еквівалент 11550,00 доларів США, з урахуванням встановленого НБУ курсу долару до гривні станом на дату складання позову - 03.01.2024 року, що становив 38,0839 грн. за 1 долар США) визнав обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

В частині відмови у стягненні інфляційних втрат в сумі 162464,55 грн (за період 08.06.2021-03.01.2024), місцевий господарський суд індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає, у зв`язку з чим правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині пославшись також на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 22.02.2023 року у справі №873/52/22.

У відповідній частині, а саме щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди від 05.01.2021 року в розмірі 439869,05 грн та відмови у стягненні інфляційних втрат не оскаржується. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 року в частині стягнення 3% річних в розмірі 33984,11 грн, витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 29787,21 грн та розподілу судового збору.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 33984,11 грн за період з 08.06.2021 року по 03.01.2024 року, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі №6-49цс12, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №723/304/16-ц, від 27.11.2019 року у справі №340/385/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц вказано, що при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Тобто, фактично законодавством не заборонено нарахування та стягнення 3% річних за зобов`язанням вираженим в іноземній валюті.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на невірний методологічний підхід до розрахунку 3% річних.

Так, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі та просив стягнути, зокрема, 3% річних за період з 08.06.2021 року по 03.01.2024 року у розмірі 33984,11 грн, розрахунок яких проведено щодо заборгованості у розмірі 439869,05 грн.

Якщо здійснити розрахунок визначивши заборгованість у дол. США, то сума 3% річних становить 892,35 дол. США, що на дату звернення з позовом у даній справі становить 33984,11 грн (згідно офіційного курсу НБУ 38,0839).

Таким чином, порядок розрахунку 3% річних як у гривні та і в дол. США не призводить до зміни їх розміру та не спростовує обов`язку по їх сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання.

У договорі сторони визначили, що оренда сплачується у національній валюті України за курсом продажу гривні відносно дол. США, встановленого НБУ станом на дату здійснення платежу орендарем.

Враховуючи умови договору позивач визначив, що платіж має бути здійснений у гривні, а звертаючись з позовом визначився з датою розрахунку, а отже і розміром платежу у гривні.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем прийнятого на себе зобов`язання по сплаті у належні строки за договором оренди. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу 439869,05 грн та 3% річних у розмірі 33984,11 грн є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо розподілу судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу слід вказати наступне.

Пунктом 12 частини 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

За правилами статті 123 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.

Частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано: договір №03/01/2024 про надання правової (правничої) допомоги від 03.01.2024 року, укладений між адвокатом Клим?юк Оленою Сергіївною та Фізичною особою-підприємцем Андрєєвою Лілією Василівною (клієнт) та докази його підписання сторонами електронним кваліфікованим підписом; акт №1 від 03.01.2024 року про надання правової (правничої) допомоги та докази його підписання сторонами електронним кваліфікованим підписом; додаткову угоду №1 від 03.01.2024 року та докази її підписання сторонами електронним кваліфікованим підписом; рахунок №1 від 03.01.2024 року на суму 40000,00 грн та докази його підписання електронним кваліфікованим підписом; платіжні інструкції №P24A2163036648D7826 від 03.01.2024 року на суму 17000,00 грн, №P24A2163263721D1981 від 03.01.2024 року на суму 23000,00 грн; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат №03/01/2024 від 03.01.2024 року, які позивач поніс та планує понести у зв?язку із розглядом справи; ордер серії АІ№1609220 від 11.05.2024 року на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Клим?юк Оленою Сергіївною позивачу у Господарському суді Донецької області; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката Клим?юк Олени Сергіївни.

За умовами укладеної між адвокатом Клим?юк Оленою Сергіївною та Фізичною особою-підприємцем Андрєєвою Лілією Василівною, як клієнтом, додаткової угоди №1 від 03.01.2024 року до договору №03/01/2024 про надання правової (правничої) допомоги від 03.01.2024 року, клієнт доручає здійснити адвокату наступний комплекс послуг з надання правової (правничої) допомоги (комплекс послуг) (п. 1):

1. Складання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оптімус» (відповідач) про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних та подача її до Господарського суду міста Києва (скласти розрахунок ціни позову, враховуючи суму заборгованості, розрахунок інфляційних втрат, 3 відсотків річних, скласти попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та планує понести у зв?язку із розглядом цієї справи, дослідити судову практику з аналогічних питань, вчинити усі інші необхідні дії для складення позовної заяви, подачі її до Господарського суду міста Києва і подальшого її супроводження у суді першої інстанції (що включає в себе вчинення усіх необхідних процесуальних дій та складення документів, необхідних для вирішення справи в суді першої інстанції);

2. Складання відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень, додаткових письмових пояснень, заяв, клопотань та інших процесуальних документів (кількість не визначена), письмових судових дебатів кількість не визначена;

3. Представництво інтересів у суді (включає участь у судовому засіданні, прибуття на судове засідання та очікування цього засідання) кількість не визначена.

Порядок надання комплексу послуг визначається адвокатом самостійно та погоджується з клієнтом (п. 2).

Розрахунок вартості комплексу послуг здійснюється шляхом визначення об?єму правової (правничої) допомоги адвоката та встановлення договірної ціни такого об?єму правової (правничої) допомоги адвоката, який надавав правову (правничу) допомогу клієнту. Сторони визначили об?єм правової (правничої) допомоги цією додатковою угодою та дійшли згоди про визначення вартості договірної ціни на комплекс правової (правничої) допомоги незалежно від деталізованого обсягу фактично наданих послуг у розмірі 40000,00 грн за комплекс супроводження справи у суді першої інстанції (п. 5).

Розрахунки клієнта з адвокатом здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок адвоката протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди (п. 6).

За результатами надання комплексу послуг складається акт, що підписується кожною із сторін або шляхом проставлення особистого підпису або шляхом його підписання кваліфікованим електронним підписом (електронним цифровим підписом). В акті вказується обсяг наданої адвокатом правової (правничої) допомоги. Акт надсилається клієнту адвокатом у один із будь-яких способів факсимільним зв?язком, електронною поштою або передається особисто. Акт про надання правової (правничої) допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт (п. 9).

До матеріалів справи надано акт №1 від 03.01.2024 року про надання правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги №03/01/2024 від 03.01.2024 року (додаткова угоди №1 від 03.01.2024 року), з якого вбачається, що адвокатом надано комплекс послуг на загальну суму 40000,00 грн. В акті зазначається, що сторони не мають претензій одна до одної з приводу наданої адвокатом правової (правничої) допомоги згідно з додатковою угодою №1 від 03.01.2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.01.2024 року №03/01/2024.

Вказаний акт підписаний адвокатом Клим?юк Оленою Сергіївною та позивачем шляхом накладення електронного кваліфікованого підпису (протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису наявний в матеріалах справи).

Адвокатом був виставлений позивачу рахунок №1 від 03.01.2024 року на суму 40000,00 грн.

До матеріалів справи надано платіжні інструкції №P24A2163036648D7826 від 03.01.2024 року на суму 17000,00 грн, №P24A2163263721D1981 від 03.01.2024 року на суму 23000,00 грн з призначенням платежу «Переказ власних коштів. ДодУгод №1 від 03.01.2024», з яких вбачається, що позивачем здійснено переказ грошових коштів на картковий рахунок адвоката в загальному розмірі 40000,00 грн. на виконання умов додаткової угоди №1 від 03.01.2024 року до договору №03/01/2024 від 03.01.2024 року про надання правової (правничої) допомоги.

Відповідачем було надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 2000,00 грн, обґрунтовуючи його тим, що справа має невисокий рівень складності.

У апеляційній скарзі відповідач вказує, що договір про надання правової (правничої) допомоги від 03.01.2024 року №03/01/2024 є абсолютно загальним і нічого не визначаючим документом для правовідносин сторін безпосередньо щодо правової (правничої) допомоги щодо спірних правовідносин. Правовідносини між ФОП Андрєєва Л.В. та ТОВ «БК «Оптімус» дуже прості і складання позовної заяви для захисту інтересів орендодавця не потребує вивчення якоїсь додаткової судової практики; такий спір є типовим і поширеним та не вимагає якихось надмірних зусиль. У розрізі доводів співмірності, скаржник звертає увагу суду, що середня заробітна плата в Україні станом на початок 2024 року складає 19,5 тисяч гривень. І ні для кого не є таємницею, що далеко не всі громадяни України мають можливість заробити цей середній рівень. Отже, для того щоб заробити ті гроші, які адвокат Клим`юк Олена Сергіївна ніби-то заробила за 4 години присвяченого своєму клієнту ФОП Андрєєвій Л.В. часу громадянин України, якому пощастило мати можливість заробити той середній рівень заробітної плати в Україні, повинен працювати 2 місяці по 8 годин на день 5 днів на тиждень (або у інших співставленнях тривалості роботи і графіку виходів на цю роботу).

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 означеного Закону унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.22.2022 року у справі №922/1964/21.

Наведені відповідачем доводи щодо неспівмірності заявлених до стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу до складності справи жодним чином не доводять суду цю неспівмірність. Фінансова оцінка відповідача щодо рівня заробітку громадян України та витрат часу на роботу адвоката в даній справі ніяк не може відноситись до фактів, на підставі яких потрібно зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Кожен має право на правовий захист у суді і кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, яким і скористався позивач звертаючись до суду з цим позовом.

Право на правовий захист закріплено зокрема у Конституції України, а в свою чергу Господарським процесуальним кодексом України передбачено відшкодування судових витрат, якими також є витрати на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи апелянта у відповідній частині носять дуже суб`єктивний характер. Зокрема, посилання на те, що спір є типовим і не вимагає зусиль, оскільки кожний спір індивідуальний та вимагає зусиль, часу, знань та можливостей.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 01.09.2023 року у справі №924/232/22 та від 15.08.2023 року у справі №910/4631/22, а також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №910/9916/17 та додатковій постанові Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №910/789/21.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Так, позовна заява у цій справі подана адвокатом Клим?юк Оленою Сергіївною; ціна позову становить 636317,71 грн і складається із основного боргу з орендної плати за договором оренди у загальному розмірі 439869,05 грн, а також розрахованих від боргу сум інфляційних втрат 162464,55 грн та 3% річних 33984,11 грн.

Обсяг заявлених до стягнення витрат на правничу (правову) допомогу складає менше 10% від загальної суми позову, що не може вважатись завеликим.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем, який посилається на неспівмірність витрат, не подано доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат зі складністю справи, наданим адвокатом позивача обсягом послуг, що надані адвокатом позивача послуги не відповідають умовам договору про надання правової допомоги, не подано доказів невідповідності критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та що їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача.

Подані позивачем документи є належними та допустимими доказами понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката і суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем витрати є співмірними, зокрема позовним вимогам, строку розгляду справи, наданими послугами адвокатом, а тому правомірно задоволені та визнані до стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання прийнятого на себе зобов`язання за договором та у підтвердження своєї позиції по справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оптімус» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 року у справі №910/248/24 має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оптімус» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 року у справі №910/248/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 16.10.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук