Постанова

від 07.11.2024 по справі 910/248/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Харків Справа №910/248/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали заяви представника позивача адвоката Клим`юк О.С. (вх.№13499) про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу, понесену у суді апеляційної інстанції у справі №910/248/24,

за позовом Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Лілії Василівни (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) в особі представника - адвоката Клим`юк Олени Сергіївни (свідоцтво №4691 від 25.10.2011 року, ордер серія АІ№1522067 від 03.01.2024 року)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Оптімус (код ЄДРПОУ 38061342, місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд.18Б, кв.14)

про стягнення 636317,71 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 22.03.2024 року передано справу №910/248/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Лілії Василівни до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Оптімус про стягнення 636317,71 грн заборгованості за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання, що виникло з договору оренди від 05.01.2021 року та ст.ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України і становить 439869,05 грн. основного боргу, 82445,95 грн пені, 33984,11 грн 3% річних та 162464,55 грн інфляційних втрат. Також до відшкодування з відповідача заявлено судові витрати за розгляд справи, а саме 40000,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу та судовий збір у розмірі 9544,77 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 року у справі №910/248/24 (повний текст складено та підписано 24.07.2024 року, суддя Величко Н.В.) позовну заяву задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Оптімус на користь Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Лілії Василівни заборгованість за договором оренди від 05.01.2021 року в розмірі 439869,05 грн, 3% річних в розмірі 33984,11 грн, судовий збір в розмірі 7107,80 грн, а також витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 29787,21 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив:

1. Скасувати рішення Господарського суду Донецької області у справі №910/248/24 в частині стягнення 3% річних в сумі 33984,11 грн; судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 27787,21 грн;

2. Прийняти у справі №910/248/24 нове судове рішення, яким змінити рішення суду першої інстанції в частині щодо стягнення 3% річних і витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

- у задоволенні вимог про стягнення 3% річних відмовити;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Оптімус на користь Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Лілії Василівни витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 2000,00 грн;

3. Витрати по сплаті судового збору, які підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача перерахувати пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що позивачем у справі застосовано абсолютно невірний методологічний підхід до розрахунку 3% річних. Так, позивач нараховує 3% річних на еквівалент заборгованості відповідача у грошовій одиниці України гривні, а сама заборгованість при цьому виражена в іноземній валюті.

Скаржник вказує про неспівмірність витрат на правову допомогу і що судом першої інстанції вимоги ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України не дотримано.

За результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімус на рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 року у справі №910/248/24 Східним апеляційним господарським судом прийнято постанову від 10.10.2024 року, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Оптімус залишено без задоволення; рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 року у справі №910/248/24 залишено без змін.

Представник позивача звернувся до Східного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в частині сплачених судових витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Оптімус на користь Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Лілії Василівни 30000,00 грн судових витрат на правничу допомогу понесену позивачем за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 року прийнято заяву позивача про ухвалення додаткового рішення до провадження. Розгляд заяви призначено на 07.11.2024 року на 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача та доставлена їм 24.10.2024 року.

04.11.2024 року від позивача надійшла заява (вх.№14023), в якій просить суд здійснювати розгляд справи без його участі та його представника.

Згідно ч.3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов`язковою та повідомляв, що їх нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, з огляду на позицію заявника про розгляд справи за його відсутності, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників сторін у даному судовому засіданні.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи №910/248/24 у суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно п.1 ст. 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

Згідно п.5 ст. 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання.

Згідно п.6 ст. 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності..

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн у суді апеляційної інстанції.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаної позиції дотримується також Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19.

Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування адвокатських витрат, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Статтею 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано до суду копії наступних документів: договору №03/01/2024 про надання правової (правничої) допомоги від 03.01.2024 року, додаткової угоди №2 від 02.09.2024 року, акту виконаних робіт №2 від 17.09.2024 року, рахунку №2 від 17.09.2024 року.

Так, 03.01.2024 року між Фізичною особою-підприємцем Андрєєвою Лілією Василівною (далі - клієнт) та адвокатом Клим`юк Оленою Сергіївною (далі - адвокат), був укладений договір №03/012024 про надання правової (правничої) допомоги (далі договір), за змістом п.1.1 якого адвокат зобов`язався надати правову допомогу клієнту; за окремими дорученнями клієнта, надавати клієнту правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, правового супроводу його діяльності.

02.09.2024 року між клієнтом та адвокатом, укладено додаткову угоду №2 до договору №03/012024 про надання правової (правничої) допомоги, в якій згідно п.1 адвокат зобов`язався надати клієнту наступний комплекс робіт: скласти відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Оптімус на рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 року у справі №910/248/24.

Відповідно до п.5 додаткової угоди розрахунок вартості комплексу послуг здійснюється шляхом визначення об`єму правової (правничої) допомоги адвоката та встановлення договірної ціни такого об`єму правової (правничої) допомоги адвоката, який надав правову (правничу) допомогу клієнту. Сторони визначили об`єм правової (правничої) допомоги цією додатковою угодою та дійшли згоди про визначення вартості договірної ціни на комплекс правової (правничої) допомоги незалежно від деталізованого обсягу фактично наданих послуг у розмірі 30000,00 грн.

Факт виконання правової (правничої) допомоги за цим договором підтверджується актом про надання правової (правничої) допомоги, який підписується сторонами (п.4.2. договору).

Розрахунки між виконавцем та адвокатом за надані адвокатом послуги в межах цієї угоди здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок адвоката протягом 20 календарних днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди (п. 6 додаткової угоди).

З акту виконаних робіт №2 від 17.09.2024 року вбачається, що позивачу надано наступну послугу:

- складено відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Оптімус на рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 року у справі №910/248/24.

Загальна вартість наданої послуги складає 30000,00 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, загальна сума заявлених позивачем до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Оптімус судових витрат на оплату послуг адвоката становить 30000,00 грн.

У підтвердження сплати позивачем адвокату наданих послуг у розмірі 30000,00 грн надано рахунок №2 від 17.09.2024 року, платіжну інструкцію від 19.09.2024 року на суму 14000,00 грн, платіжну інструкцію від 19.09.2024 року на суму 16000,00 грн.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі №910/906/18.

Дослідивши наданий позивачем акт виконаних робіт від №2 від 17.09.2024 року, суд дійшов висновку, що заявником підтверджено надання послуг погоджених у договорі №03/01/2024 про надання правової (правничої) допомоги від 03.01.2024 року та додатковій угоди №2 від 02.09.2024 року.

З акту виконаних робіт (надання правової (правничої) допомоги) вбачається, що адвокатом оцінено послугу складання відзиву на апеляційну скаргу у загальному розмірі на суму 30000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Східний апеляційний господарський суд дослідив обсяг виконаних робіт представником позивача з надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції та вважає, що витрати на правову допомогу є завищеними і неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) саме в суді апеляційної інстанції, які не відповідають критерію розумності їх розміру.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції частково, в сумі 15000,00 грн.

Таким чином, ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги складність справи та виконані роботи та з огляду на те, що суд апеляційної інстанції вважає завищеним заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу, сума витрат за надання правничої допомоги, визначена позивачем у заяві підлягає зменшенню з заявлених 30000,00 грн. до 15000,00 грн.

З урахуванням наведеного та відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції зменшує суму витрат на надання професійної правничої допомоги в Східному апеляційному господарському суді, які позивач просить покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Лілії Василівни адвоката Клим`юк Олени Сергіївни (вх.№13499) про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №910/248/24 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Оптімус (ЄДРПОУ 38061342, місцезнаходження: вул. Академіка Туполєва, 18-Б, кв.14, м.Київ, 04128) на користь Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Лілії Василівни (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) 15000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В іншій частині заяву позивача Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Лілії Василівни адвоката Клим`юк Олени Сергіївни залишити без задоволення.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук