Рішення

від 22.07.2024 по справі 906/1016/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1016/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сорока О.І., керівник, виписка з ЄДР;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі

заяву представника відповідача від 19.05.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №906/1016/21

за позовом: Олевської районної спілки споживчих товариств(м.Олевськ Житомирської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" (м.Київ)

про стягнення 1 616 313грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.06.2023 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" на користь Олевської районної спілки споживчих товариств 849584, 10грн, що є перевищенням 90 % вартості предмета іпотеки та 12 743,76грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви; в частині стягнення 766 728, 90грн в позові відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог скасовано та прийнято у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Постановою Верховного Суду від 13.02.2024 касаційну скаргу Олевської районної спілки споживчих товариств залишено без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №906/1016/21 без змін.

19.05.2024 представником відповідача подано заяву про стягнення з позивача 30000,00грн витрат на правову допомогу адвоката та 5 700,00грн витрат на проведення рецензування.

Ухвалою суду від 24.05.2024 заяву представника відповідача від 19.05.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі №906/1016/21 прийнято до розгляду; розгляд заяви призначено на 10.06.2024.

На електронну адресу суду 05.06.2024 від представника позивача надійшло заперечення на заяву представника відповідача від 19.05.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі, у якому зазначено, що адвокатом було підготовлено однотипні відзив на позовну заву, апеляційну та касаційну скарги, на яких акцентувалась увага судів про пропущення позивачем строку позовної давності. Під час розгляду справи в судах всіх інстанцій адвокат Габрієль Я.В. приймав участь в режимі відеоконференції, чим значно зменшені його витрати на час прибуття до залів судових засідань. Крім того, умовами договору №8/21 від 11.10.2021 про надання правової допомоги не передбачено вартість однієї години роботи адвоката, тому не можна визначити із якого розрахунку виходили сторони, узгоджуючи гонорар адвоката у розмірі 30 000,00грн. Розмір послуг та витрат є необґрунтованим, завищеним, неспівмірним виконаним роботам та становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу справедливого розподілу витрат при розгляді справи. Також вказує, що договором №8/21 від 11.10.2021 передбачено складання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) в якому вказується обсяг наданої правової допомоги , їх вартість та розмір, однак вказаний акт в матеріалах справи відсутній. Відносно витрат в сумі 5700,00грн понесених відповідачем за проведення рецензування зазначає, що ТОВ "Два Ес" самостійно провело рецензію на звіт №210903-М про проведення незалежної оцінки частини ТЦ "Уборть" м.Олевськ, площа 486,4кв.м., яка не мала правових наслідків у справі. Дана рецензія не використовувалась судом при розгляді справи №906/1016/21, тому витрати на її проведення не можуть бути відшкодовані відповідачу (т.3, а.с.238-240).

Ухвалою від 10.06.2024 суд продовжив строк розгляду заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відклав розгляд зави про прийняття додаткового рішення на 18.06.2024.

Ухвалою суду від 18.06.20241 відкладено розгляд заяви представника відповідача від 19.05.2024 про ухвалення додаткового рішення на 22.07.2024.

22.07.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких адвокат просить проводити судове засідання без участі відповідача (його представника) та вказує, що відшкодування 30 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 5 700,00грн витрат на проведення рецензування охоплюється предметом зазначеного договору, тому останній не можна вважати виконаним і підстави для складання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) наразі відсутні. Натомість, витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі факт їх здійснення, підтверджується копіями долучених до відзиву доказів (т.4, а.с.7).

Представник заявника в судове засідання не з`явився, просив розглядати заяву за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні проти стягнення правничої допомоги заперечив з підстав, зазначених у вищезазначеному письмовому запереченні.

Розглянувши заяву відповідача, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою по суті спору, а саме у відзиві на позовну заяву від 13.10.2021 було вказано, що відповідачем понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 та витрати в сумі 5 700,00грн на проведення рецензування (т.1, а.с.141-145).

Таким чином, відповідач дотримався порядку та строків, визначених нормами ГПК України, на подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з наданим відповідачем договором від 11.10.2021 про надання правової допомоги, який укладений відповідачем, як клієнтом з Адвокатським бюро Яраслава Габрієля, сторони цього договору домовилися, що клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання, керуючись принципами верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів, надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та відшкодувати понесені адвокатським бюро у зв`язку з цим фактичні витрати.

Пунктом 2.1. договору визначено, що адвокатське бюро, на підставі доручення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги, а саме: ведення в господарських судах всіх інстанцій справи №906/1016/21 за позовом Олевської районної спілки споживчих товариств до клієнта про стягнення 1 616 313,00грн.

Для надання правової допомоги клієнту адвокатським бюро призначається адвокат Габрієль Ярослав Вікторович (п.2.3. договору).

Відповідно до п.4.1-4.3 договору, за надання передбаченої цим договором правової допомоги клієнт виплачує адвокатському бюро гонорар. Розмір гонорару адвокатського бюро становить 30000,00 грн. Виплата гонорару здійснюється клієнтом протягом 10 календарних днів від виставлення рахунку адвокатським бюро.

За результатами надання правової допомоги адвокатське бюро складає у двох екземплярах та надсилає клієнту підписаний зі своєї сторони акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в якому вказується обсяг наданої правової допомоги, її вартість, а також розмір фактичних витрат (за їх наявності). Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом останній не надав письмові аргументовані заперечення на акт (п. 4.4, 4.5 договору).

На підставі рахунку №8/21 від 11.10.2021 на оплату відповідачем сплачено на користь Адвокатського бюро Ярослава Габрієля 30 000,00грн (платіжне доручення №24 від 11.10.2021) (т.1, а.с.202).

У рахунку №8/21 від 11.10.2021 визначено найменування робіт - ведення у господарських судах всіх інстанцій справи №906/1016/21 за позовом Олевської районної спілки споживчих товариств до клієнта про стягнення 1 616 313,00грн (т.1, а.с.201).

Отже, сторонами договору від 11.10.2021 про надання правової допомоги погоджено плату за надану правову допомогу у фіксованому розмірі в сумі 30 000,00грн.

Згідно з рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.06.2023, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та постановою Верховного Суду від 13.02.2024 у судовому засіданні інтереси позивача у справі №906/1016/21 представляв адвокат Габрієль Я.П. (ордер від 11.10.2021, виданий Адвокатським бюро Ярослава Габрієля).

Таким чином суд зазначає, що факт надання правової допомоги в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції під час розгляду справи № 906/1016/21 є підтвердженим відповідачем.

Водночас у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Суд, у контексті оцінки доказів, поданих позивачем на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:

" 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Позивач заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката посилаючись на їх завищений розмір.

В даному випадку суд враховує, що загальна вартість послуг на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 30 000,000грн охоплюється не лише складанням однотипного відзиву на позовну заяву, апеляційною та касаційними скаргами, як помилково вважає позивач, а визначена з урахуванням ведення адвокатом справи №906/1016/21 у господарських судах всіх інстанцій.

Щодо відсутності складеного на виконання п.4.4. договору №8/21 від 11.10.2021 акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), суд зазначає, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі факт їх здійснення, підтверджуються іншими наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором про надання правової допомоги №8/21 від 11.10.2021, виставленим рахунком на оплату №8/12 від 11.10.2021 у якому визначено найменування робіт (наданих послуг) та платіжним дорученням №24 від 11.10.2021 у призначенні платежу якого зазначено: "виплата гонорару адвокатського бюро згідно з договором №8/21 від 11.10.2021".

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи (в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції), через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК, керуючись статтями 2, 123, 80, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії пропорційності, справедливості, необхідності та розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача в частині стягнення витрат на правничу допомогу у справі у розмірі 30 000,00грн, які на думку суду є співрозмірними з виконаною правничою допомогою за ведення у господарських судах всіх інстанцій справи №906/1016/21.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 700,00грн витрат на проведення рецензування звіту №210903-М про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості об`єкту - частина нежитлового приміщення, що складає 3/20 частини нежитлової будівлі1 поверху торгівельного центру "Уборть", загальною площею 486,4кв.м., яка розташована за адресою: Житомирська область, м.Олевськ, вул.Хмельницького Богдана, 1.

За змістом ст.127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За змістом статті 98 Господарського процесуального кодексу України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.

Судом встановлено, що 29.09.2021 між ТОВ "Експерт ІН" (виконавець) та ТОВ "Два ЕС" (замовник) укладено договір №VR 210929-004 про проведення рецензування, відповідно до якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по рецензуванню звіту про оцінку майна, що виконані суб`єктом оціночної діяльності ФОП Медведєв С.О., а саме: частина нежитлового приміщення, що складає 3/20 частини нежитлової будівлі1 поверху торгівельного центру "Уборть", загальною площею 486,4кв.м., яка розташована за адресою: Житомирська область, м.Олевськ, вул.Хмельницького Богдана, 1.

Згідно з п.2.1. договору, загальна вартість послуг з рецензування звітів складає 5 700,00грн.

Відповідно до платіжного доручення №23 від 29.09.2021 ТОВ "Два ЕС" було здійснено оплату за проведення рецензування на користь ТОВ "Експерт ІН" у розмірі 5 700,00грн (т.1, а.с.206).

Разом з тим, вказана рецензія на звіт №210903-М не була прийнята судом в якості належного та допустимого доказу, при цьому відповідач не довів необхідності понесення вказаних витрат для розгляду даної справи.

Водночас, ухвалою господарського суду від 11.01.2022, з метою встановлення дійсної ринкової вартості нежитлового приміщення загальною площею 486,4кв.м., що складає 3/20 частини нежитлової будівлі І поверху торгівельного центру "Уборть" станом на 18.12.2014, суд призначив у справі судову оціночну експертизу, витрати за проведення котрої покладено на позивача.

За таких обставин, враховуючи, що рецензія від 30.09.2021 на звіт №210903-М не прийнята судом як належний та допустимий доказ, відсутні підстави для покладення на позивача витрат понесених відповідачем на проведення рецензування у розмірі 5 700,00грн.

Керуючись ст.ст.123, 126, 127, 129, 244 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника відповідача від 19.05.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №906/1016/21 задовольнити частково.

2. Стягнути з Олевської районної спілки споживчих товариств (11001, м.Олевськ, вул. Володимирська, 3, код ЄДРПОУ 01750306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" (04116, м.Київ, вул.Кирило-Мефодіївська, буд.2, кв.293, код ЄДРПОУ 37176145)

- 30000грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в частині стягнення 5700,00 витрат на проведення рецензування.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: Друк. : 1 - у справу; 2,3 - сторонам та представнику відповідача через "Електронний суд"