Постанова

від 19.11.2024 по справі 906/1016/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1016/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Бакуліної С.В., Губенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача-ОСОБА_1 (в порядку самопредставництва),

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Олевської районної спілки споживчих товариств

на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області

(суддя - Соловей Л.А.)

від 22.07.2024

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Петухов М.Г., судді - Василишин А.Р., Філіпова Т.Л. )

від 23.09.2024

у справі за позовом Олевської районної спілки споживчих товариств

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС"

про стягнення 1 616 313, 00 грн.

Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень

1. У вересні 2021 року Олевська районна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" про стягнення 1 616 313,00 грн.

2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.06.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" на користь Олевської районної спілки споживчих товариств 849 584, 10 грн, що є перевищенням 90 % вартості предмета іпотеки та 12 743,76 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви; в частині стягнення 766 728, 90 грн в позові відмовлено.

3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог скасовано та прийнято у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

4. Постановою Верховного Суду від 13.02.2024 касаційну скаргу Олевської районної спілки споживчих товариств залишено без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 906/1016/21 без змін.

5. 19.05.2024 представник відповідача подав до Господарського суду Житомирської області заяву про стягнення з позивача 30 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката та 5 700,00 грн витрат на проведення рецензування.

6. Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.07.2024 частково задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, стягнуто з Олевської районної спілки споживчих товариств на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в частині стягнення 5 700,00 грн витрат на проведення рецензування відмовлено.

7. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що витрати відповідача на правничу допомогу у справі у розмірі 30 000,00 грн є співрозмірними з виконаною правничою допомогою за ведення у господарських судах всіх інстанцій справи № 906/1016/21, підтверджені доказами, відповідають критеріям реальності та розумності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

8. 09.10.2024 Олевська районна спілка споживчих товариств звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення заяви про стягнення 30 000,00 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

9. Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник визначив випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

10. На обґрунтування скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми права, і не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позиція інших учасників справи

11. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

12. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

15. Статтею 16 ГПК передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

16. У силу положень пункту 12 частини третьої статті 12 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

17. Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

18. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

19. Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

20. Так, відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

21. Згідно з частинами першою - другою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

22. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

23. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

24. Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

25. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

26. Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

27. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

28. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

29. Виходячи зі змісту положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

30. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

31.Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

32. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

33. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову ухвалу Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

34. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

35. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

36. У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

37. Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою по суті спору, а саме у відзиві на позовну заяву від 13.10.2021 було вказано, що відповідачем понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 та витрати в сумі 5 700,00 грн на проведення рецензування. Отже відповідач дотримався порядку та строків, визначених нормами ГПК України, на подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

38. Після ухвалення судових рішень, відповідач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, в якій останній просив стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 та витрати в сумі 5 700,00грн на проведення рецензування.

39. На підтвердження розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав: копію договору від 11.10.2021 № 8/21 про надання правової допомоги, в якому сторони визначили фіксований розмір гонорару в сумі 30 000 грн з урахуванням ведення адвокатом справи №906/1016/21 у господарських судах всіх інстанцій; виставлений рахунк на оплату №8/12 від 11.10.2021 у якому визначено найменування робіт (наданих послуг) та платіжне доручення від 11.10.2021 №24 у призначенні платежу якого зазначено: "виплата гонорару адвокатського бюро згідно з договором №8/21 від 11.10.2021".

40. З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що факт надання правової допомоги в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції під час розгляду справи № 906/1016/21 є підтвердженим відповідачем.

41. Позивач, в свою чергу, заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката посилаючись на їх завищений розмір.

42. Під час розгляду заяви відповідача суди врахували, що загальна вартість послуг на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 30 000,000 грн охоплюється не лише складанням однотипного відзиву на позовну заяву, апеляційною та касаційними скаргами, як помилково вважав позивач, а визначена з урахуванням ведення адвокатом справи №906/1016/21 у господарських судах всіх інстанцій, а також є фіксованим, тому за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи (в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції), через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК, керуючись статтями 2, 123, 80, 126, 129 ГПК України, а також враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії пропорційності, справедливості, необхідності та розумності розміру таких витрат, суди дійшли заснованого на законі висновку про часткове задоволення заяви відповідача та стягнення на його користь 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які є співрозмірними з виконаною правничою допомогою за ведення у господарських судах всіх інстанцій справи №906/1016/21. Таке рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України.

43. Суд враховує, що позивачем у розумінні статей 76-79 ГПК України не доведено неспівмірності та/або нерозумності, та/або нереальності витрат на професійну правничу допомогу відповідача, а також те, що такі послуги не були надані. Разом з тим, обов`язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання/заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі.

44. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, на які скаржник посилається у касаційній скарзі, та зазначає, що застосування судами попередніх інстанцій норм права в оскаржуваних судових рішеннях не суперечить висновкам суду касаційної інстанції у наведених скаржником постановах, оскільки застосування норм права у зазначених справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та встановлених обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

45. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

46. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

47. Касаційна скарга позивача не містить доказів існування обставин за наявності яких Верховний Суд міг би замінити висновки судів першої та апеляційної інстанцій власною оцінкою, та визначити інший розмір судових витрат, ніж той, що був доведений стороною в судах попередніх інстанцій.

48. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на переоцінку цих доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

49. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

51. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Олевської районної спілки споживчих товариств залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2024 у справі № 906/1016/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко