Постанова

від 23.09.2024 по справі 906/1016/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23 вересня 2024 року Справа № 906/1016/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" та Олевської районної спілки споживчих товариств

на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2024

(ухвалене о 17:05 год. у м. Житомирі)

у справі №906/1016/21 (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Олевської районної спілки споживчих товариств

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС"

про стягнення 1 616 313 грн

за участю представників сторін:

від позивача - Сорока О.І.;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області додатковим рішенням від 22.07.2024 у справі №906/1016/21 частково задовольнив заяву представника відповідача від 19.05.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №906/1016/21. Стягнув з Олевської районної спілки споживчих товариств на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовив в частині стягнення 5 700 грн витрат на проведення рецензування.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що витрати відповідача на правничу допомогу у справі у розмірі 30 000 грн є співрозмірними з виконаною правничою допомогою за ведення у господарських судах всіх інстанцій справи №906/1016/21 та підтверджені доказами.

Відмовляючи в частині стягненні витрат на проведення рецензування, суд вказав, що рецензія на звіт №210903-М не була прийнята судом в якості належного та допустимого доказу, а відповідач не довів необхідності понесення вказаних витрат для розгляду цієї справи. Крім того, суд зазначив, що з метою встановлення дійсної ринкової вартості нежитлового приміщення загальною площею 486,4 кв.м., що складає 3/20 частини нежитлової будівлі І поверху торгівельного центру "Уборть" станом на 18.12.2014, суд призначив у справі судову оціночну експертизу, витрати за проведення котрої покладено на позивача.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" відповідно до якої просить додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2024 у справі №906/1016/21 скасувати в частині відмови в стягненні з позивача 5 700 грн витрат на проведення рецензування та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заяви, а в решті оскаржене додаткове рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції порушив приписи ст. 129 ГПК України, оскільки для вирішення питання про розподіл судових витрат він повинен був з`ясувати, чи пов`язані витрати відповідача на рецензування з розглядом справи, а не оцінювати рецензію з точки зору допустимості доказів.

Натомість, подана відповідачем рецензія поставила під сумнів наданий позивачем на підтвердження вартості предмету іпотеки звіт № 210903-М, у зв`язку з чим у справі була призначена експертиза.

На думку відповідача, такі обставини свідчать про те, що витрати відповідача на проведення рецензування безпосередньо пов`язані із розглядом справи та підлягають стягненню із позивача.

Тому, відповідач вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає в повній мірі вимогам, установленими ст. 236 ГПК України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача виходячи з такого:

- ТОВ "Два ЕС" самостійно без ухвали суду провело рецензію на звіт № 210903-М;

- згідно договору від 29.09.2021 укладеного ТОВ "Два ЕС" з оцінювачем Новічевським Романом Анатолієвичем, послуги якого визначені в сумі 5 700 грн, що є значно завищеними;

- така рецензія не була прийнята судом в якості належного та допустимого доказу, не використовувалась судом при розгляді справи №906/1016/21 та відповідач не довів необхідності понесения вказаних витрат для розгляду цієї справи.

Тому, позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС".

Також, не погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Олевська районна спілка споживчих товариств відповідно до якої просить додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2024 у справі №906/1016/21 скасувати в частині стягнення з позивача 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, з таких підстав.

Відповідно до п.4.4 договору № 8/21 від 11.10.2021 за результатами надання правової допомоги Адвокатське бюро складає у двох екземплярах та надсилає клієнту підписаний зі своєї сторони акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в якому вказується обсяг наданої правової допомоги, її вартість, а також розмір фактичних витрат (за їх наявності).

Суд першої інстанції не надав оцінку додатковому поясненню представника відповідача , яке надійшло до суду 22.07.2024, де відповідач (його представник) вказує, що відшкодування 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 5 700 грн витрат на проведення рецензування охоплюється предметом зазначеного договору, тому останній не можна вважати виконаним і підстави для складання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на разі відсутні.

Але рішення по справі № 906/1016/21 ухвалене Господарським судом Житомирської області 20.06.2023, 26.09.2023 ухвалена постанова Північно-західного апеляційного суду, 13.02.2024 ухвалена постанова Верховного Суду по цій справі. Тобто робота по наданню правової допомоги клієнту Адвокатським бюро надавалась, але не зрозуміло в якому обсязі через відсутність акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Господарський суд Житомирської області ухвалами від 10.06.2024 та від 18.06.2024 по справі № 906/1016/21 витребував у відповідача (за наявності) акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), складання якого передбачено п.4.4 договору № 8/21 від 11.10.2021.

Але представник відповідача в судове засідання 18.06.2024 не з`явився, витребуваних судом документів не надав. Не були надані відповідачем витребувані судом акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) і в судове засідання, яке відбулося 22.07.2024.

Незважаючи на вище зазначені факти суд першої інстанції ігноруючи свої ж ухвали від 10.06.2024, від 18.06.2024 ухвалює рішення про стягнення з Олевської районної спілки споживчих товариств 30 000 грн. витрат на правову допомогу адвоката, що суперечить ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Посилання суду на те, що доказами надання правої допомоги Адвокатським бюро клієнту є договір про надання правової допомоги № 8/21 від 11.10.2021, рахунок на оплату № 8/21 від 11.10.2021 та платіжне доручення № 24 від 11.10.2021 не можуть бути підтвердженням факту виконання зобов`язань Адвокатським бюро перед клієнтом згідно договору.

Представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами суми реальних витрат, понесених при участі в справі.

Таким чином позивач вважає що оскаржене додаткове рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 23.09.2024 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу було порушено норми матеріального та процесуального права. Заперечила проти задоволення апеляційної скарги відповідача, з підстав викладених у відзиві на неї. З огляду на вказане, просила додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2024 у справі №906/1016/21 скасувати в частині стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, а в решті залишити без змін.

В судове засідання 23.09.2024 представник відповідача не з`явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (т. 4, а. с. 56, 78), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційних скарг за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Господарський суд Житомирської області рішенням від 20.06.2023 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" на користь Олевської районної спілки споживчих товариств 849 584 грн 10 коп., що є перевищенням 90 % вартості предмета іпотеки, яким було нежитлове приміщення загальною площею 486,4 кв. м., що складає 3/20 частин нежитлової будівлі І поверху торгівельного центру "Уборть" ринковою вартістю станом на 18.12.2014, та що була набута ТОВ "Два ЕС" у власність 18.12.2014, над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя за договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги №01/01/10-БП від 04.11.2010, договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги №02/01/11-БП від 30.01.2011, договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги №03/11/12-БП від 08.11. 2021, укладених між ТзОВ «Два ЕС» та Олевською районною спілкою споживчих товариств на суму 240 000 грн з обумовленим кінцевим строком повернення боргу до 04.04.2013 та 12 743 грн 76 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. В частині стягнення 766 728 грн 90 коп. відмовив. (т.2, а. с. 231-239).

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 26.09.2023 скасував рішення Господарського суду Житомирської області від 20.06.2023 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС» на користь Олевської районної спілки споживчих товариств 849 584 грн 10 коп. і 12 743 грн 76 коп. судового збору та прийняв в цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін. Стягнув з Олевської районної спілки споживчих товариств на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" 19 115 грн 64 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (т .3, а. с. 64-69).

Верховний Суд постановою від 13.02.2024 касаційну скаргу Олевської районної спілки споживчих товариств залишив без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №906/1016/21 без змін (т. 3, а. с. 212-222).

19.05.2024 представником відповідача подано заяву про стягнення з позивача 30 000 грн витрат на правову допомогу адвоката та 5 700 грн витрат на проведення рецензування (т. 3, а. с. 231-232).

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 24.05.2024 заяву представника відповідача від 19.05.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі №906/1016/21 прийняв до розгляду; розгляд заяви призначив на 10.06.2024 (т. 3, а. с. 235).

Від представника позивача до суду першої інстанції надійшли заперечення на заяву представника відповідача від 19.05.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі, у якому зазначено, що адвокатом було підготовлено однотипні відзив на позовну заву, апеляційну та касаційну скарги, на яких акцентувалась увага судів про пропущення позивачем строку позовної давності. Під час розгляду справи в судах всіх інстанцій адвокат Габрієль Я.В. приймав участь в режимі відеоконференції, чим значно зменшені його витрати на час прибуття до залів судових засідань. Крім того, умовами договору №8/21 від 11.10.2021 про надання правової допомоги не передбачено вартість однієї години роботи адвоката, тому не можна визначити із якого розрахунку виходили сторони, узгоджуючи гонорар адвоката у розмірі 30 000 грн. Розмір послуг та витрат є необґрунтованим, завищеним, неспівмірним виконаним роботам та становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу справедливого розподілу витрат при розгляді справи. Також вказує, що договором №8/21 від 11.10.2021 передбачено складання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) в якому вказується обсяг наданої правової допомоги , їх вартість та розмір, однак вказаний акт в матеріалах справи відсутній. Відносно витрат в сумі 5 700 грн понесених відповідачем за проведення рецензування зазначає, що ТОВ "Два Ес" самостійно провело рецензію на звіт №210903-М про проведення незалежної оцінки частини ТЦ "Уборть" м.Олевськ, площа 486,4 кв.м., яка не мала правових наслідків у справі. Дана рецензія не використовувалась судом при розгляді справи №906/1016/21, тому витрати на її проведення не можуть бути відшкодовані відповідачу (т. 3, а. с. 238-240).

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 10.06.2024 продовжив строк розгляду заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відклав розгляд зави про прийняття додаткового рішення на 18.06.2024. Витребував у відповідача (зазначення позивача в п. 3 резолютивної частини, суд апеляційної інстанції розцінює як описку) за наявності акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг (складання якого передбачено п.4.4. договору №8/21 від 11.10.2021) до дати наступного судового засідання (т. 3, а. с. 248).

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 18.06.20241 відклав розгляд заяви представника відповідача від 19.05.2024 про ухвалення додаткового рішення на 22.07.2024.

Витребував у представника відповідача (за наявності) акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг (складання якого передбачено п.4.4. договору №8/21 від 11.10.2021) до дати наступного судового засідання. Ухвалив у разі відсутності вищевказаного документа, письмово повідомити про це суд, не пізніше дати наступного судового засідання (т. 4, а. с. 3)

22.07.2024 від представника відповідача до місцевого господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі, у яких адвокат просить проводити судове засідання без участі відповідача (його представника) та вказує, що відшкодування 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 5 700 грн витрат на проведення рецензування охоплюється предметом зазначеного договору, тому останній не можна вважати виконаним і підстави для складання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) наразі відсутні. Натомість, витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі факт їх здійснення, підтверджується копіями долучених до відзиву доказів (т. 4, а. с. 7).

Як вказано вище, Господарський суд Житомирської області додатковим рішенням від 22.07.2024 у справі №906/1016/21 частково задовольнив заяву представника відповідача від 19.05.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №906/1016/21. Стягнув з Олевської районної спілки споживчих товариств на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовив в частині стягнення 5 700 грн витрат на проведення рецензування (т. 4, а. с. 9-12).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правничу допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відзиві на позовну заяву, відповідач вказував, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000 грн та витрати в сумі 5 700 грн на проведення рецензування (т.1, а.с.141-145).

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач подав суду першої інстанції заперечення на клопотання відповідача, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні клопотання, з тих підстав, що адвокатом було підготовлено однотипні відзив на позовну заву, апеляційну та касаційну скарги, на яких акцентувалась увага судів про пропущення позивачем строку позовної давності. Під час розгляду справи в судах всіх інстанцій адвокат Габрієль Я.В. приймав участь в режимі відеоконференції, чим значно зменшені його витрати на час прибуття до залів судових засідань. Крім того, умовами договору №8/21 від 11.10.2021 про надання правової допомоги не передбачено вартість однієї години роботи адвоката, тому не можна визначити із якого розрахунку виходили сторони, узгоджуючи гонорар адвоката у розмірі 30 000 грн. Розмір послуг та витрат є необґрунтованим, завищеним, неспівмірним виконаним роботам та становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу справедливого розподілу витрат при розгляді справи. Також вказує, що договором №8/21 від 11.10.2021 передбачено складання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) в якому вказується обсяг наданої правової допомоги , їх вартість та розмір, однак вказаний акт в матеріалах справи відсутній. Відносно витрат в сумі 5 700 грн понесених відповідачем за проведення рецензування зазначає, що ТОВ "Два ЕС" самостійно провело рецензію на звіт №210903-М про проведення незалежної оцінки частини ТЦ "Уборть" м.Олевськ, площа 486,4 кв.м., яка не мала правових наслідків у справі. Така рецензія не використовувалась судом при розгляді справи №906/1016/21, тому витрати на її проведення не можуть бути відшкодовані відповідачу.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога в господарських судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях надавалася Адвокатським бюро Ярослава Габрієля.

Зокрема, 11.10.2021 між ТОВ "Два ЕС" (Клієнт) та Адвокатським бюро Ярослава Габрієля (Адвокатське бюро) був укладений Договір про надання правової допомоги №8/21 (далі Договір; т. 1, а. с. 196-199), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання, керуючись принципами верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів, надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та відшкодувати понесені адвокатським бюро у зв`язку з цим фактичні витрати.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що адвокатське бюро, на підставі доручення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги, а саме: ведення в господарських судах всіх інстанцій справи №906/1016/21 за позовом Олевської районної спілки споживчих товариств до клієнта про стягнення 1 616 313,00грн.

Для надання правової допомоги клієнту адвокатським бюро призначається адвокат Габрієль Ярослав Вікторович (п.2.3. Договору).

Відповідно до п.4.1-4.3 Договору, за надання передбаченої цим договором правової допомоги клієнт виплачує адвокатському бюро гонорар. Розмір гонорару адвокатського бюро становить 30 000 грн. Виплата гонорару здійснюється клієнтом протягом 10 календарних днів від виставлення рахунку адвокатським бюро.

За результатами надання правової допомоги адвокатське бюро складає у двох екземплярах та надсилає клієнту підписаний зі своєї сторони акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в якому вказується обсяг наданої правової допомоги, її вартість, а також розмір фактичних витрат (за їх наявності). Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом останній не надав письмові аргументовані заперечення на акт (п. 4.4, 4.5 Договору).

На підставі рахунку №8/21 від 11.10.2021 на оплату відповідачем сплачено на користь Адвокатського бюро Ярослава Габрієля 30 000 грн (платіжне доручення №24 від 11.10.2021) (т.1, а. с. 202).

У рахунку №8/21 від 11.10.2021 визначено найменування робіт - ведення у господарських судах всіх інстанцій справи №906/1016/21 за позовом Олевської районної спілки споживчих товариств до клієнта про стягнення 1 616 313,00грн (т. 1, а. с. 201).

Отже, сторонами договору від 11.10.2021 про надання правової допомоги погоджено плату за надану правову допомогу у фіксованому розмірі в сумі 30 000 грн.

Матеріалами справи та судовими рішеннями в цій справі підтверджено, що інтереси відповідача у справі №906/1016/21 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях представляв адвокат Габрієль Я.П..

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у додаткових постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.22.2022 у справі №922/1964/21.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Апеляційний господарський суд враховує, що в цьому випадку загальна вартість послуг на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 30 000 грн охоплюється не лише складанням однотипного відзиву на позовну заяву, апеляційною та касаційними скаргами, як помилково вважає позивач, а визначена з урахуванням ведення адвокатом справи №906/1016/21 у господарських судах всіх інстанцій.

При цьому, суд зважає на те, що провадження у справі було порушено ще у вересні 2021 року.

Щодо відсутності складеного на виконання п.4.4. договору №8/21 від 11.10.2021 акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), суд апеляційної інстанції зазначає, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі факт їх здійснення, підтверджуються в сукупності і іншими наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором про надання правової допомоги №8/21 від 11.10.2021, виставленим рахунком на оплату №8/12 від 11.10.2021 у якому визначено найменування робіт (наданих послуг) та платіжним дорученням №24 від 11.10.2021 у призначенні платежу якого зазначено: "виплата гонорару адвокатського бюро згідно з договором №8/21 від 11.10.2021".

Крім того, в цьому випадку сторони Договору передбачили фіксований розмір гонорару Адвокатського об`єднання.

Тому, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення заяви відповідача в частині стягнення витрат на правничу допомогу у справі у розмірі 30 000 грн, які є співрозмірними з виконаною правничою допомогою за ведення у господарських судах всіх інстанцій справи №906/1016/21, а також відповідають критеріям реальності, розумності.

Щодо стягнення з відповідача витрат на проведення рецензування звіту, суд апеляційної інстанції зважає на те, що відповідно до ст.127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За змістом статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч.1 ст.101 ГПК України).

З урахуванням викладеного, склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.

Судом встановлено, що 29.09.2021 між ТОВ "Експерт ІН" (виконавець) та ТОВ "Два ЕС" (замовник) укладено договір №VR 210929-004 про проведення рецензування, відповідно до якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по рецензуванню звіту про оцінку майна, що виконані суб`єктом оціночної діяльності ФОП Медведєв С.О., а саме: частина нежитлового приміщення, що складає 3/20 частини нежитлової будівлі1 поверху торгівельного центру "Уборть", загальною площею 486,4кв.м., яка розташована за адресою: Житомирська область, м.Олевськ, вул.Хмельницького Богдана, 1 (т. 1, а. с. 203-204).

Згідно з п.2.1. Договору, загальна вартість послуг з рецензування звітів складає 5 700 грн.

Відповідно до платіжного доручення №23 від 29.09.2021 ТОВ "Два ЕС" було здійснено оплату за проведення рецензування на користь ТОВ "Експерт ІН" у розмірі 5 700 грн (т.1, а.с.206).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що при ухваленні рішення в цій справі, місцевий господарський суд врахував висновок експерта № 418/22-25 від 15.12.2022 за результатом проведення судової оціночно-будівельної експертизи.

В той же час, призначаючи у цій справі експертизу, суд першої інстанції в ухвалі від 11.01.2022 не вказав, що однією із підстав необхідності її призначення є подана відповідачем рецензія, яка ставить під сумнів наданий позивачем звіт № 210903-М, як про це вказує відповідач.

Вище вказано, що згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

На переконання суду апеляційної інстанції, в цьому випадку не можна стверджувати, що витрати позивача на рецензування були неминучими та обов`язковими, оскільки вони були здійснені за бажанням відповідача.

Тому, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на позивача витрат понесених відповідачем на проведення рецензування у розмірі 5 700 грн.

Відтак, за наведеного вище, місцевий господарський суд вірно дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника відповідача від 19.05.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №906/1016/21.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2024 у справі №906/1016/21 слід залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" та Олевської районної спілки - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" залишити без задоволення

2. Апеляційну скаргу Олевської районної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

3. Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2024 у справі №906/1016/21 залишити без змін.

4. Справу № 906/1016/21 надіслати Господарському суду Житомирської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "25" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.