Ухвала

від 24.07.2024 по справі 752/9502/22

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 752/9502/22

Провадження 2/362/237/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2024 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ковбеля М.М.,

за участю секретаря - Сілецької М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія`до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Сквирської районної державної нотаріальної контори Савченко Марина Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Терехова К.І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марінова Л.С. про визнання договорів дарування недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа, в якій позивач просить:

1. Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки від 24.01.2021р., укладений між ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 виданий Голосіївським РУГУ МВС України в м. Києві 14.03.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві 09.09.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) /кадастровий номер земельної ділянки: 3221483301:01:017:0012;

2.Визнати недійснимДоговір даруванняземельної ділянкивід 24.01.2021р.,укладений між ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 виданий ГолосіївськимРУГУ МВСУкраїни вм.Києві 14.03.2003року,місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,РНКПП НОМЕР_2 )та ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві 09.09.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) /кадастровий номер земельної ділянки: 3221483301:01:017:0026;

3. Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки від 04.01.2021 р., укладений між ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 виданий Голосіївським РУГУ МВС України в м. Києві 14.03.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві 09.09.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) /кадастровий номер земельної ділянки: 3224083200:03:020:0028;

4. Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки від 04.01.2021 р., укладений між ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 виданий Голосіївським РУГУ МВС України в м. Києві 14.03.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві 09.09.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) /кадастровий номер земельної ділянки: 3221483301:01:017:0093;

5.Визнати недійснимДоговір даруванняжитлового будинкувід 24.01.2021р.,укладений між ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 виданий ГолосіївськимРУГУ МВСУкраїни вм.Києві 14.03.2003року,місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,РНКПП НОМЕР_2 )та ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві 09.09.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), та розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221483301:01:017:0026, за адресою: АДРЕСА_3 ;

6. Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий ДарницькимРУГУ МВСУкраїни в м. Києві 09.09.2003року,місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221483301:01:017:0093 площею 0,1763 га, розташовану за адресою: Київська область,Васильківський район,село Іванковичі (номер запису про право власності: 56062237 від 04.01.2021 17:17:54, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2187798832214) та припинити право власності ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ) на цю земельну ділянку;

7. Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВСУкраїни в м. Києві 09.09.2003 року,місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3224083200:03:020:0028 площею 2,901 га, розташовану за адресою: Київська область, Сквирський район, Кривошиїнська сільська рада (номер запису про право власності: 56062495 від 04.01.2021 17:38:48, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 656485032240) та припинити право власності ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ) на цю земельну ділянку;

8. Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий ДарницькимРУГУ МВСУкраїни вм.Києві 09.09.2003року,місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221483301:01:017:0012 площею 0,2186 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (номер запису про право власності: : 56281111 від 24.01.2021 12:42:18, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2274565732214) та припинити право власності ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ) на цю земельну ділянку;

9. Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВСУкраїни вм. Києві 09.09.2003року,місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221483301:01:017:0026 площею 0,3174 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (номер запису про право власності: 56281107 від 24.01.2021 12:34:56) та припинити право власності ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ) на цю земельну ділянку;

10. Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВСУкраїни в м. Києві 09.09.2003року,місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) права власності на Житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами: погріб «Г», погріб «Д», погріб з шийкою «К», літня кухня «Б», сарай «в», господарчий блок «В», альтанка «Ж», баня «З», альтанка «Л», розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221483301:01:017:0026, за адресою: АДРЕСА_3 , що має наступні характеристики: площа земельноїділянки: 0,3174га;цільове призначення: для будівництвата обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівель і споруд (номер запису про право власності: 241413871, виданим ОСОБА_3 , нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу 22.01.2021) та припинити право власності ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ) на цей житловий будинок.

Представник позивачазвернувся досуду іззаявою прозабезпечення позову,в якійпросив до набрання законної сили рішенням Васильківським міськрайонним судом Київської області у справі №752/9502/22 заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, скасування реєстраційних дій, виключення записів про державну реєстрацію, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т. ч. до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ), а саме:

- земельної ділянки, що знаходиться за кадастровим номером: 3221483301:01:017:0012, з загальною площею: 0,2186 га та реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2274565732214;

- земельної ділянки, що знаходиться за кадастровим номером: 3221483301:01:017:0026, з загальною площею: 0,3174 гата реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2274544632214;

- земельної ділянки, що знаходиться за кадастровим номером: 3224083200:03:020:0028, з загальною площею: 2,901 гата реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 656485032240;

- земельної ділянки, що знаходиться за кадастровим номером: 3221483301:01:017:0093, з загальною площею: 0,1763 га та реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2187798832214;

- житлового будиноку, загальною площею 559,2 кв.м., що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221483301:01:017:0026, за адресою: АДРЕСА_3 та за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 234873732214.

Відповідно до частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15.07.2021 року, провадження № 61-8468ав21 та від 30.06.2021 року у справі № 523/11320/19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03.07.2019 року у справі № 331/1255/17 та від 30.06.2021 року у справі № 204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 року у справі № 724/561/20 та від 07.07.2021 року у справі № 308/7086/20.

В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача посилався на те, що існує реальна загроза відчудження спірного майна, та невжиття цих заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд щодо співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких для сторони як позивача, так і власника майна, наголошує, що накладення такого арешту є менш обтяжливим для власника майна, ніж невжиття заходів забезпечення, що може призвести до негативних наслідків для позивача щодо реалізації ним права на виконання судового рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно, є виправданим способом охорони інтересів позивача на час розгляду справи.

Враховуючи викладене, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявниці щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.

Згідно із частиною першою статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннямист. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбаченихст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись ст.ст.150 - 153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву про забезпечення позову - задовольнити .

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, скасування реєстраційних дій, виключення записів про державну реєстрацію, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т. ч. до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ), а саме:

- земельної ділянки, що знаходиться за кадастровим номером: 3221483301:01:017:0012, з загальною площею: 0,2186 га та реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2274565732214;

- земельної ділянки, що знаходиться за кадастровим номером: 3221483301:01:017:0026, з загальною площею: 0,3174 гата реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2274544632214;

- земельної ділянки, що знаходиться за кадастровим номером: 3224083200:03:020:0028, з загальною площею: 2,901 гата реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 656485032240;

- земельної ділянки, що знаходиться за кадастровим номером: 3221483301:01:017:0093, з загальною площею: 0,1763 га та реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2187798832214;

- житлового будиноку, загальною площею 559,2 кв.м., що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221483301:01:017:0026, за адресою: АДРЕСА_3 та за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 234873732214.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія», код ЄДРПОУ 30513086, адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 4-А.

Боржник 1: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Боржник 1: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М.М.Ковбель