Рішення

від 07.08.2024 по справі 752/9502/22

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 752/9502/22

Провадження № 2/362/237/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Ковбеля М.М.,

з участю секретаря - Сілецької М.О.,

розглянувши у загальному позовному провадженні в судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Сквирської районної державної нотаріальної контори Савченко Марина Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Терехова К.І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марінова Л.С. про визнання договорів дарування недійсними про визнання договорів дарування недійсними, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 04.01.2021 року та 24.01.2021 року між ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), яка є дружиною ОСОБА_3 , було укладено чотири Договори дарування земельних ділянок та один Договір дарування житлового будинку, за яким Дарувальник передав безоплатно у власність, а Обдаровувана прийняла безоплатно у приватну власність наступне нерухоме майно:

- земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: 3221483301:01:017:0012;

- земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: 3221483301:01:017:0026;

- земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: 3224083200:03:020:0028;

- земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: 3221483301:01:017:0093;

- житловий будинок, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221483301:01:017:0026, за адресою: АДРЕСА_1 .

Укладенню таких Договорів дарування передувало те, що 07.12.2020 року між ОСОБА_1 та ПАТ«Банк Восток» було укладено Договір поруки № КК2020-0201/П.3, за яким ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ«Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», всіх зобов`язань, що виникли з Кредитного договору №КК2020-0201 від 07.12.2020 року, як існуючих на дату укладення цього Договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.

В подальшому, 06.09.2021 року, між ТОВ«Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (Первісний боржник), ТОВ«Рок трейд» (Новий боржник) та ПАТ«Банк Восток» (Кредитор) було укладено Договір про заміну боржника в зобов`язанні (переведення боргу), відповідно до умов якого здійснено заміну зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає з Кредитного договору №КК2020-0201 від 07.12.2020 року, з урахуванням змін, внесених згідно Договорів про внесення змін а також усіх додаткових угод до нього.

У зв`язку зі зміною основного боржника за Кредитним договором №КК2020-0201 від 07.12.2020 року, 06.09.2021 року між ОСОБА_1 та ПАТ«Банк Восток» укладено новий Договір поруки №КК2021-0101/П.4 за яким ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ«Рок трейд» всіх його зобов`язань, що виникли з відповідного Кредитного договору №КК2020-0201 від 07.12.2020 року, а також усіх договорів про внесення змін до нього, які укладені та/або можуть бути укладені протягом строку його дії.

Також, 06.09.2021 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Восток» укладено Договір поруки №КК2021-0164/П.2, за яким ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ«Овруч стоун», всіх зобов`язань, що виникли з Кредитного договору №КК2021-0164 від 06.09.2021 року, що укладений між Товариством та ПАТ«Банк Восток».

В подальшому, 17.01.2022 року між ПАТ«Банк Восток» (Клієнт) та ТОВ «Українська металургійна компанія.» (Фактор) було укладено Договір факторингу №КК2020-0201 та Договір факторингу №КК2021-0164, відповідно до яких на умовах, встановлених цими Договорами та у відповідності до гл.73 ЦК України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитним договором №КК2020-0201 від 07.12.2020 року та за Кредитним договором №КК2021-0164 від 06.09.2021 року, з урахуванням всіх змін та доповнень.

Також, 17.01.2022 року між ПАТ«Банк Восток» (Клієнт) та ТОВ «Українська металургійна компанія.» (Фактор) було укладено Договір відступлення права вимоги за Договором поруки №КК2021-0201/П.4 від 06.09.2021 року, а також укладено Договір відступлення права вимоги за Договором поруки №КК2021-0164/П.2 від 06.09.2021 року.

18.10.2022 року ухвалою суду вирішено розгляд справи проводити за правилами загального порядку.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, в тому числі у відповідності до ч. 10 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у встановлений судом строк відповідач не подала відзиву на позов, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Від представників третіх осіб надійшли листи про слухання справи у їх відсутності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дслідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 07.12.2020 року між ПАТ«Банк Восток» (Банк) та ТОВ«Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (Позичальник), за підписом керівника товариства ОСОБА_1 , було укладено Кредитний договір №КК2020-0201, відповідно до якого Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти (Кредит) шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з максимальним 40000000 грн, а Позичальник зобов`язується сплатити за користування Кредитом проценти та повернути Кредит у порядку і в строк до 06.06.2021 року.

Пунктом 1.2. Кредитним договором №КК2020-0201 від 07.12.2020 року встановлювався графік зміни (погашення) ліміту кредитної лінії. Так, згідно відповідного Графіку кредитний ліміт зменшувався наступним чином:

з 07.12.2020 по 30.03.2021 кредитний ліміт до 40000000 грн;

з 31.03.2021 по 29.04.2021 кредитний ліміт до 30000000 грн;

з 30.04.2021 по 06.06.2021 кредитний ліміт до 20000000 грн.

Пунктом 3.1.3 Кредитного договору №КК2020-0201 від 07.12.2020 року визначено, що в якості забезпечення виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, неустойки, а також витрат, пов`язаних зі здійсненням стягнення з Позичальника заборгованості за цим Договором укладається, зокрема, Договір поруки з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ).

07.12.2020 року між ПАТ«Банк Восток» та ОСОБА_1 укладено Договір поруки №КК2020-0201/П.3 як забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №КК2020-0201 від 07.12.2020 року, як існуючих на дату укладення цього Договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до умов Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Позичальник, зокрема, за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату неустойки згідно умов Кредитного договору, проте максимальний обсяг відповідальності Поручителя складає 44200000 (сорок чотири мільйони двісті тисяч) грн 00 коп..

В послідуючому, шляхом укладення між Банком та Позичальником, за підписом керівника товариства ОСОБА_1 , 28.01.2021 року, Договору про внесення змін №1 до Кредитного договору №КК2020-0201, максимальну суму кредитного ліміту збільшено до 122000000 грн. Також, було змінено Графік зменшення кредитного ліміту, а саме період поступового повернення коштів було скасовано, натомість кредитний ліміт діяв з 28.01.2021 року до 06.06.2021 року. Договором про внесення змін №3 до Кредитного договору, який було укладено 07.06.2021 року, було збільшено період чинності ліміту кредитної лінії, а зокрема ліміт по кредитній лінії діяв до 06.09.2021 року.

В подальшому, 06.09.2021 року між ТОВ«Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (Первісний боржник), ТОВ«Рок трейд» (Новий боржник) та ПАТ«Банк Восток» (Кредитор) було укладено Договір про заміну боржника в зобов`язанні (переведення боргу), відповідно до умов якого цим Договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає з Кредитного договору № КК2020-0201 від 07.12.2020 року, з урахуванням змін, внесених згідно Договорів про внесення змін до Кредитного договору №КК2020-0201 від 07.12.2020 року, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені протягом строку дії Кредитного договору, укладеного між Первісним боржником та Кредитором, за умовами якого Первісному боржнику було надано кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 122000000,00 грн., на строк по 06.09.2021 року, зі сплатою Позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 10 % річних.

Станом на дату укладення цього Договору заборгованість Первісного боржника перед Кредитором по Кредитному договору складається з заборгованості за кредитом у сумі 65000000,00 (шістдесят п`ять мільйонів) грн. 00 коп. (п.1.1 Договору).

У зв`язку зі зміною боржника за Кредитом, 06.09.2021 року між Банком та ОСОБА_1 розірвано Договір поруки №КК2020-0201/П.3 від 07.12.2020 року та укладено новий Договір поруки №КК2021-0201/П.4 як забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №КК2020-0201 від 07.12.2020 року.

Також, 06.09.2021 року між Банком та ОСОБА_1 укладено ще один Договір поруки №КК2021-0164/П.2 як забезпечення виконання зобов`язань ТОВ«Овруч стоун» за Кредитним договором №КК2020-0164 від 06.09.2021 року.

Як підтверджується матеріалами справи, на момент укладення Кредитного договору №КК2020-0201 від 07.12.2020 року, Договору поруки №КК2020-0201/П.3 від 07.12.2020 року, Договір поруки №КК2021-0201/П.4 від 06.09.2021 року, Кредитного договору №КК2020-0164 від 06.09.2021 року та Договору поруки №КК2021-0164/П.2 від 06.09.2021 року, - ОСОБА_1 , був директором та кінцевим бенефіціаром ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД»; пов`язаною та афілійованою особою з ТОВ «Рок трейд» у відповідності до пп. «а», «б», «в» пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства»; кінцевим бенефіціаром ТОВ «Овруч стоун».

17.01.2022 року між ТОВ«Українська металургійна компанія.» (Фактор) та ПАТ«Банк Восток» (Клієнт) укладено Договір факторингу №КК2020-0201, за умовами якого у відповідності до гл. 73 ЦК України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитним договором №КК2020-0201 від 07.12.2020 року з усіма змінами, доповненнями та додатками (п.1.1.).

Пунктом 1.2. Договору факторингу №КК2020-0201 від 17.01.2022 року визначено, що в наслідок передачі (відступлення) Права вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитному договорі та набуває права грошових вимог Клієнта за Кредитним договором, включаючи право вимагати від Боржника належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржника за Кредитним договором №КК2020-0201 від 07.12.2020 року з усіма змінами, доповненнями та додатками.

Разом з тим, згідно з п.6.3. Договору факторингу №КК2020-0201 від 17.01.2022 року, з моменту переходу до Фактора Прав вимоги, відповідно до п.6.2.2. цього Договору, Фактор заміняє Клієнта у Кредитному договорі та набирає всіх прав (в тому числі прав грошової вимоги) Клієнта за цим Кредитним договором. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі інші пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій Боржнику щодо заборгованості, права на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які Фактор одержить від Боржника на виконання йому вимог. Одночасно з даним Договором Сторони укладають відповідні договори відступлення прав вимоги за Договорами забезпечення, права вимоги за якими переходять до Фактора одночасно з Правом вимоги за Кредитним договором на підставі відповідних актів прийому передачі прав вимоги, підписання яких Сторонами здійснюється одночасно з Актом приймання-передачі прав, зазначеного у Додатку №2 до даного Договору.

17.01.2022 року між ТОВ«Українська металургійна компанія.» та ПАТ«Банк Восток» було укладено Договір про відступлення права вимоги за Договором поруки №КК2021-0201/П.4 від 06.09.2021 року, відповідно до якого Банк відступив на користь ТОВ«Українська металургійна компанія.» право вимоги до поручителя за Кредитним договором №КК2020-0201 від 07.12.2020 року, а саме до ОСОБА_1 .

Також, 17.01.2022 року між ТОВ «Українська металургійна компанія.» та ПАТ «Банк Восток» укладено Договір факторингу №КК2021-0164 за умовами якого у відповідності до гл. 73 ЦК України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитним договором №КК2021-0164 від 09.09.2021 року з усіма змінами, доповненнями та додатками (п.1.1.).

17.01.2022 року між ТОВ «Українська металургійна компанія.» та ПАТ «Банк Восток» укладено Договір про відступлення права вимоги за Договором поруки № КК2021-0161/П.2 від 06.09.2021 року, відповідно до якого Банк відступив на користь ТОВ «Українська металургійна компанія.» право вимоги до поручителя за Кредитним договором № КК2021-0164 від 06.09.2021 року, а саме до ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Українська металургійна компанія.» набуло право вимоги (набуло статусу Кредитора) до Товариств за Кредитним договором №КК2020-0201 від 07.12.2020 року та Кредитним договором № КК2021-0164 від 06.09.2021 року, а також зокрема но не виключно за Договорами поруки, що укладались між Банком та ОСОБА_1 як забезпечення виконання кредитних зобов`язань по Кредитних договорах.

Наявність права вимоги ТОВ «Українська металургійна компанія.» до ОСОБА_1 підтверджується судовими у справах №910/2790/22 та №910/2526/22.

Так, Рішенням Господарського суду м. Києві від 07.09.2022 року у справі № 910/2790/22, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська металургійна компанія.» 56 126 388 грн 89 коп. - основного боргу, яка виникла на підставі Договору поруки № КК2021-0201/П.4 від 06.09.2021 року, та суму сплаченого судового збору у розмірі 841 895 грн 83 коп.. Рішення набрало законної сили.

Також, Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 року у справі № 910/2526/22 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська металургійна компанія.» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 30 000 000 грн, заборгованість за процентами в розмірі 591 666 грн 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 458 875 грн, яка виникла на підставі Договору поруки № КК2021-0164/П.2 від 06.09.2021 року. Рішення набрало законної сили.

Як встановлено судом, через місяць після укладення Договору поруки № КК2020-0201/П.3 від 07.12.2020 року, 04.01.2021 року та 24.01.2021 року, ОСОБА_1 було безоплатно відчужено все належне йому майно на власну дружину, ОСОБА_2 , на підставі Договорів дарування. Так, на підставі відповідних договорів дарування було відчужено наступне майно ОСОБА_1 :

- земельної ділянки за кадастровим номером 3221483301:01:017:0012;

- земельної ділянки за кадастровим номером 3221483301:01:017:0026;

- земельної ділянки за кадастровим номером 3224083200:03:020:0028;

- земельної ділянки за кадастровим номером 3221483301:01:017:0093;

- житлового будинку, розташованого на земельній ділянці за кадастровим номером 3221483301:01:017:0026, за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто, відповідні Оскаржувані договори були укладені під час діючого Кредитного договору №КК2020-0201 та Договору поруки № КК2020-0201/П.3, що укладались 07.12.2020 року та незадовго до зменшення кредитного ліміту, тобто повернення частини виданого Кредиту.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

Так, оскільки Позивач на підставі Договору факторингу № КК2020-0201 від 17.01.2022 року набув усіх прав ПАТ«Банк Восток», як кредитора за Кредитним договором №КК2020-0201 від 07.12.2020 року з усіма Договорами про внесення змін, а зокрема набув право звернення до суду, яке було у Банку на момент відступлення права вимоги, Позивач є належною заінтересованою особою, що має право звернутись до суду з відповідним позовом про оскарження договорів дарування особою-поручителем, чия фінансова порука зокрема була визначена п.3.1.3 Кредитного договору №КК2020-0201 від 07.12.2020 року.

У відповідності до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1 та 5 ст.203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказаний правовий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17.

За змістом частини п`ятоїстатті 203 ЦК Україниправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6статті 3 ЦК України).

Тлумачення якстатті 3 ЦК Українизагалом, так і пункту 6статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та другастатті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року в справі №369/11268/16-ц зазначено, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст.234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст.228 ЦК України.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі №910/7547/17 зроблено висновок про те, що вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Верховний Суд у своїй постанові від 13.09.2023 рокуу справі №355/1165/20, предметом якої було вирішення правомірності/неправомірності дій щодо укладення договорів дарування нерухомого майна дружині Засновником та фінансовим Поручителем Боржника до моменту звернення Кредитором до суду з позовом про стягнення заборгованості цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Отже, боржник, який відчужує майно (комплекс будівель та споруд) на підставі договорів дарування на користь своєї дружини, а згодом на особу, яка була представником дружини, за наявності у нього грошового зобов`язання на значну суму, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами, оскільки вчинив оспорювані договори дарування, які порушують майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Будучи безпосереднім керівником та кінцевим бенефіціаром ТОВ«Торговий дім «Агроімпорт ЛТД»,- ОСОБА_1 розумів усі фінансові спроможності виконання такими товариствами їхніх кредиторських зобов`язань та наслідки невиконання таких.

Також, судом враховано те, що ОСОБА_1 був не просто фінансовим поручителем за зобов`язаннями ТОВ«Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» по Кредитному договору, - а був контролером та керівником такого товариства, який фактично знає фінансові спроможності такого товариства та має можливість них впливати.

Суд вважає, що враховуючи чинність боргових зобов`язань по Кредиту ТОВ«Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», а також наявності його особистої фінансової поруки ОСОБА_1 , - цілком логічним вбачається висновок, що ОСОБА_1 міг та повинен був передбачити усі негативні наслідки безпосередньо для себе у випадку невиконання таких кредиторських зобов`язань. З метою недопущення можливого звернення стягнення на власне майно ОСОБА_1 в рахунок часткового погашення заборгованості по Кредиту, - останнім було вжито заходів щодо приховання від кредиторів такого майна, шляхом його відчуження в безоплатному порядку на користь однієї особи - власної дружини на підставі Договорів дарування.

У результаті вказаних дій ОСОБА_1 , - останній став неплатоспроможним, а рішення суду у справах №910/2790/22 та №910/2526/22 про стягнення з нього коштів неможливо виконати.

З огляду на зазначене, суд погоджується з тим, що дії ОСОБА_1 , щодо безоплатного відчуження ним усього свого майна на користь своєї дружини при наявному у нього зобов`язанні за Договором поруки та солідарній відповідальності за зобов`язаннями ТОВ«Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», як його керівника, - не можуть вважатись добросовісними згідно п.6 ч.1 ст.3 ЦК.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч.1 та 5 ст.203 ЦК України, що за правилами ст.215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 ЦК України.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №369/11268/16-ц, постановах Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі №405/1820/17 та від 22.11.2023 року у справі №369/14427/19, - фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 року у справі №904/624/19 виходив із обставин укладення фраудаторого правочину навіть до пред`явлення позову про стягнення боргу,зазначаючи таке: «…договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.»

Суд погоджується з обґрунтуваннями Позивача про те, що, Оскаржувані договори дарування є фіктивними та такими, що порушують законні права Позивача, оскільки вчинені ОСОБА_1 без наміру створення правових наслідків, а лише з метою приховання належного останньому нерухомого майна та ухилення від виконання грошового зобов`язання.

Факт реального виконання таких договорів не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника.

Натомість, суд відхиляє пояснення Відповідача 1 про відсутність в Оскаржуваних договорах дарування ознак недобросовісності та фіктивності з підстав того що Договір поруки №КК2020-0201/П.3 від 07.12.2020 року був розірваний 06.09.2021 року.

Суд зауважує, що укладення 06.09.2021 року між ОСОБА_1 та ПАТ«Восток Банк» Договору про розірвання Договору поруки №КК2020-0201/П.3 від 07.12.2020 року та нового Договору поруки №КК2021-0201/П.4 від 06.09.2021 року у зв`язку з зміною боржника за Кредитним договором №КК2020-0201 від 07.12.2020 року, - не змінює факту наявності діючого Договору поруки №КК2020-0201/П.3 від 07.12.2020 року та діючого Кредитного договору №КК2020-0201 від 07.12.2020 року саме на момент укладення Оскаржуваних договорів дарування.

Враховуючи викладене, аналізуючи зібрані докази, суд приходить до висновку, що Оскаржувані договори дарування нерухомого майна є недобросовісними та фіктивними, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Інших даних, що спростовували б відповідачем обставини недобросовісності та фіктивності умов договорів дарування, суду не надано.

Розподіл судових витрат між сторонами вирішити за правиламист. 141 ЦПК України, стягнувши суму судового збору з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. ст.3,6,13, 203, 215, 234 ЦК України, ст. ст.141,259,280-282,263-265,352,354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

1. Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки від 24.01.2021р., укладений між ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 виданий Голосіївським РУГУ МВС України в м. Києві 14.03.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві 09.09.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) /кадастровий номер земельної ділянки: 3221483301:01:017:0012;

2.Визнати недійснимДоговір даруванняземельної ділянкивід 24.01.2021р.,укладений між ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 виданий ГолосіївськимРУГУ МВСУкраїни вм.Києві 14.03.2003року,місце реєстрації: АДРЕСА_2 ,РНКПП НОМЕР_1 )та ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві 09.09.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) /кадастровий номер земельної ділянки: 3221483301:01:017:0026;

3. Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки від 04.01.2021 р., укладений між ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 виданий Голосіївським РУГУ МВС України в м. Києві 14.03.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві 09.09.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) /кадастровий номер земельної ділянки: 3224083200:03:020:0028;

4. Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки від 04.01.2021 р., укладений між ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 виданий Голосіївським РУГУ МВС України в м. Києві 14.03.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві 09.09.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) /кадастровий номер земельної ділянки: 3221483301:01:017:0093;

5.Визнати недійснимДоговір даруванняжитлового будинкувід 24.01.2021р.,укладений між ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 виданий ГолосіївськимРУГУ МВСУкраїни вм.Києві 14.03.2003року,місце реєстрації: АДРЕСА_2 ,РНКПП НОМЕР_1 )та ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві 09.09.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_3 ), та розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221483301:01:017:0026, за адресою: АДРЕСА_1 ;

6. Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВСУкраїни в м. Києві 09.09.2003року, місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221483301:01:017:0093 площею 0,1763 га, розташовану за адресою: Київська область,Васильківський район,село Іванковичі (номер запису про право власності: 56062237 від 04.01.2021 17:17:54, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2187798832214) та припинити право власності ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ) на цю земельну ділянку;

7. Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВСУкраїни в м. Києві 09.09.2003 року,місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3224083200:03:020:0028 площею 2,901 га, розташовану за адресою: Київська область, Сквирський район, Кривошиїнська сільська рада (номер запису про право власності: 56062495 від 04.01.2021 17:38:48, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 656485032240) та припинити право власності ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ) на цю земельну ділянку;

8. Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВС України в м.Києві 09.09.2003 року,місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221483301:01:017:0012 площею 0,2186 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: : 56281111 від 24.01.2021 12:42:18, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2274565732214) та припинити право власності ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ) на цю земельну ділянку;

9. Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВСУкраїни в м. Києві 09.09.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221483301:01:017:0026 площею 0,3174 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 56281107 від 24.01.2021 12:34:56) та припинити право власності ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ) на цю земельну ділянку;

10. Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3 виданий Дарницьким РУГУ МВСУкраїни в м. Києві 09.09.2003року,місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) права власності на Житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами: погріб «Г», погріб «Д», погріб з шийкою «К», літня кухня «Б», сарай «в», господарчий блок «В», альтанка «Ж», баня «З», альтанка «Л», розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221483301:01:017:0026, за адресою: АДРЕСА_1 , що має наступні характеристики: площа земельноїділянки: 0,3174га;цільове призначення: для будівництвата обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівель і споруд (номер запису про право власності: 241413871, виданим ОСОБА_5 , нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу 22.01.2021) та припинити право власності ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ) на цей житловий будинок.

Стягнути з солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» понесені судові витрати в розмірі 25825,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя М.М. Ковбель