Постанова

від 05.12.2024 по справі 752/9502/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/16324/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 752/9502/22

05 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Смолко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Парчевського Владислава Юрійовича на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ковбеля М. М. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Сквирської районної державної нотаріальної контори Савченко Марина Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Терехова К.І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марінова Л.С. про визнання договорів дарування недійсними, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» (далі - ТОВ «Українська металургійна компанія») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просило:

- визнати недійсними договори дарування земельних ділянок від 04 та 24 січня 2021 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (кадастрові номери земельних ділянок: 3221483301:01:017:0012; 3221483301:01:017:0026, 3224083200:03:020:0028, 3221483301:01:017:0093, які розташовані за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі та договір дарування житлового будинку від 24 січня 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221483301:01:017:0026, за адресою: АДРЕСА_1 .

- скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вказані земельні ділянки та житловий будинок, припинивши відповідне право останньої на вказане майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 та 24 січня 2021 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана), яка є дружиною дарувальника, було укладено чотири договори дарування земельних ділянок та один договір дарування житлового будинку, за яким дарувальник передав безоплатно у власність, а обдаровувана прийняла безоплатно у приватну власність наступне нерухоме майно:

- земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: 3221483301:01:017:0012;

- земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: 3221483301:01:017:0026;

- земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: 3224083200:03:020:0028;

- земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: 3221483301:01:017:0093;

- житловий будинок, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221483301:01:017:0026, за адресою: АДРЕСА_1 .

Укладенню таких договорів дарування передувало те, що 07 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Восток» було укладено договір поруки № КК2020-0201/П.3, за яким ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», всіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору № КК2020-0201 від 07 грудня 2020 року, як існуючих на дату укладення цього договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.

У подальшому, 06 вересня 2021 року, між ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (первісний боржник), ТОВ «Рок трейд» (новий боржник) та ПАТ «Банк Восток» (кредитор) було укладено договір про заміну боржника в зобов`язанні (переведення боргу), відповідно до умов якого здійснено заміну зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає з кредитного договору № КК2020-0201 від 07 грудня 2020 року, з урахуванням змін, внесених згідно договорів про внесення змін, а також усіх додаткових угод до нього.

У зв`язку зі зміною основного боржника за кредитним договором № КК2020-0201 від 07 грудня 2020 року, 06 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Восток» укладено новий договір поруки № КК2021-0101/П.4 за яким ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ «Рок трейд» всіх його зобов`язань, що виникли з відповідного кредитного договору № КК2020-0201 від 07 грудня 2020 року, а також усіх договорів про внесення змін до нього, які укладені та/або можуть бути укладені протягом строку його дії.

Також, 06 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Восток» укладено договір поруки №КК2021-0164/П.2, за яким ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ «Овруч стоун», всіх зобов`язань, що виникли за кредитним договором № КК2021-0164 від 06 вересня 2021 року, що укладений між Товариством та ПАТ «Банк Восток».

У подальшому, 17 січня 2022 року між ПАТ «Банк Восток» (клієнт) та ТОВ «Українська металургійна компанія» (фактор) було укладено договір факторингу № КК2020-0201 та договір факторингу № КК2021-0164, відповідно до яких на умовах, встановлених цими договорами та у відповідності до глави 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитним договором №КК2020-0201 від 07 грудня 2020 року та за кредитним договором № КК2021-0164 від 06 вересня 2021 року, з урахуванням всіх змін та доповнень.

Також, 17 січня 2022 року між ПАТ «Банк Восток» (клієнт) та ТОВ «Українська металургійна компанія» (Фактор) було укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки № КК2021-0201/П.4 від 06 вересня 2021 року, а також укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки № КК2021-0164/П.2 від 06 вересня 2021 року.

Позивач вважає, що дії ОСОБА_1 щодо безоплатного відчуження ним усього свого майна на користь своєї дружини при наявному у нього зобов`язанні за договором поруки та солідарній відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», як його керівника, - не можуть вважатись добросовісними згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК. Оскаржувані договори дарування є фіктивними та такими, що порушують законні права позивача, оскільки вчинені ОСОБА_1 без наміру створення правових наслідків, а лише з метою приховання належного останньому нерухомого майна та ухилення від виконання грошового зобов`язання. Факт реального виконання таких договорів не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника.

З огляду на викладене, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2024 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 24.01.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /кадастровий номер земельної ділянки: 3221483301:01:017:0012.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 24.01.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /кадастровий номер земельної ділянки: 3221483301:01:017:0026.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 04.01.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /кадастровий номер земельної ділянки: 3224083200:03:020:0028.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 04.01.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /кадастровий номер земельної ділянки: 3221483301:01:017:0093.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку від 24.01.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221483301:01:017:0026, за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221483301:01:017:0093 площею 0,1763 га, 3224083200:03:020:0028 площею 2,901 га, 3221483301:01:017:0012 площею 0,2186 га, 3221483301:01:017:0026 площею 0,3174 га та припинено право власності ОСОБА_2 на ці земельні ділянки.

Скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами: погріб «Г», погріб «Д», погріб з шийкою «К», літня кухня «Б», сарай «в», господарчий блок «В», альтанка «Ж», баня «З», альтанка «Л», розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221483301:01:017:0026, за адресою: АДРЕСА_1 , що має наступні характеристики: площа земельної ділянки: 0,3174 га; цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (номер запису про право власності: 241413871, виданим Савченко М.А. , нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу 22.01.2021) та припинено право власності ОСОБА_2 на цей житловий будинок.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані договори дарування є фіктивними та такими, що порушують законні права позивача, оскільки вчинені ОСОБА_1 без наміру створення правових наслідків, а лише з метою приховання належного останньому нерухомого майна та ухилення від виконання грошового зобов`язання. Факт реального виконання таких договорів не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 03 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Парчевський В.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що всі оскаржувані договори дарування були укладені відповідачами під час дії договору поруки № КК2020-0201/П.3 від 07.12.2020 року, на підставі якого ОСОБА_1 виступав поручителем за виконання позичальником ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» всіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору № КК2020-0201 від 07.12.2020 року.

Разом із тим, 06.09.2021 року між ПАТ «Банк Восток» (кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір про розірвання договору поруки від 07.12.2020 року № КК2020-0201/П.3, за умовами якого: сторони дійшли згоди розірвати договір поруки від 07.12.2020 року № КК2020-0201/П.3; з моменту укладення цього договору про розірвання, зобов`язання сторін за договором поруки припиняються, після підписання цього договору сторони не мають одна до одної невиконаних зобов`язань відповідно до договору поруки.

Отже, договором про розірвання встановлено, що станом на 06.09.2021 року та, відповідно, на момент укладення оспорюваних договорів дарування у ОСОБА_1 були відсутні невиконані зобов`язання перед ПАТ «Банк Восток» за договором поруки від 07.12.2020 року і саме з цієї дати порука за вказаним договором остаточно припинилася.

Після укладання 06.09.2021 року договору про розірвання договору поруки, ПАТ «Банк Восток» було укладено декілька договорів:

06.09.2021 року - договір про заміну боржника в зобов`язанні (переведення боргу), укладений між ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (первісний боржник), ТОВ «Рок трейд» (новий боржник) та ПАТ «Банк Восток» (кредитор), відповідно до умов якого здійснено заміну первісного боржника у зобов`язанні, що виникає з кредитного договору № КК2020-0201 від 07 грудня 2020 року (позичальником за кредитним договором стало ТОВ «Рок Трейд», а ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» втратило всі права та обов`язки за кредитним договором;

06.09.2021 року - договір поруки № КК2021-0201/П.4, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Восток», за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати в повному обсязі за виконання вже новим позичальником ТОВ «Рок трейд» всіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору № КК2020-0201 від 07 грудня 2020 року;

06.09.2021 року - кредитний договір № КК2021-0164, укладений між ПАТ «Банк Восток» та ТОВ «Овруч Стоун», за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом 40 000 000,00 грн;

06.09.2021 року - договір поруки № КК2021-0164/пю2, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Восток», за яким поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ «Овруч стоун», всіх зобов`язань, що виникли за кредитним договором № КК2021-0164 від 06 вересня 2021 року, як існуючих на дату укладення цього договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.

У свою чергу, 17.01.2022 року між ПАТ «Банк Восток» та ТОВ «Українська металургійна компанія» було укладено:

договір факторингу № КК2020-0201, за умовами якого від ПАТ «Банк Восток» до ТОВ «Українська металургійна компанія» перейшло право грошової вимоги до ТОВ «Рок Трейд» у розмірі 56 126 388,89 грн за кредитним договором від 07.12.2020 року № КК2020-0201 від 07.12.2020 року;

договір відступлення права вимоги за договором поруки № КК2021-0201/П.4 від 06.09.2021 року;

договір факторингу № КК2021-0164, за умовами якого від ПАТ «Банк Восток» до ТОВ «Українська металургійна компанія» перейшло право грошової вимоги до ТОВ «Овруч Стоун» у розмірі 30 591 666,66 грн за кредитним договором від 06.09.2021 року № КК2021-0164;

договір відступлення права вимоги за договором поруки № КК2021-0164/П.2 від 06.09.2021 року.

З наведеного вбачається, до позивача перейшли право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договорами поруки від 06.09.2021 року, тобто укладеними після вчинення всіх оспорюваних договорів дарування, а відтак подароване майно не належало поручителю ОСОБА_1 на дату укладання діючих договорів поруки, право вимоги за якими набув позивач.

У свою чергу, до позивача за договорами факторингу не переходило право вимоги ані до боржника ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» за кредитним договором від 07.12.2020 року, ані до відповідача ОСОБА_1 за договором поруки від 07.12.2020 року, під час дії яких були укладені оспорювані договори дарування. Отже, станом на дату укладення 06.09.2021 року договорів поруки, право вимоги за якими набув позивач до відповідача ОСОБА_1 , передане за договорами дарування майно не належало останньому.

Станом на час укладення оспорюваних договір дарування були відсутні будь-які обмеження щодо розпорядження відповідачем ОСОБА_1 належним йому майном на власний розсуд, майно не мало жодних обтяжень, не перебувало ні під арештом, ні під заставою, а також не існувало ані вимоги щодо виконання поручителем будь-яких зобов`язань, ані рішення суду про стягнення з нього боргу.

Звертає увагу, що сам по собі момент вчинення оспорюваного правочину (до ухвалення судового рішення про стягнення коштів на погашення сплачених боргів) як обставина, що дозволяє кваліфікувати правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору, не може свідчити про намір приховати майно від виконання судового рішення у майбутньому. При цьому сам по собі факт укладення спірних правочинів між близькими родичами не є беззаперечним доказом його фіктивності та відсутності наміру створення правових наслідків (подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.06.2022 року в справі № 524/5846/17).

З огляду на період укладення договорів дарування, позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав та охоронюваних законом інтересів саме на момент укладення договорів, а також існування протиправного умислу в діях відповідача ОСОБА_1 при укладенні оспорюваних договорів, направленого на уникнення погашення заборгованості перед позивачем.

Крім того, суд залишив поза увагою доводи відповідача про те, що вартість заставного (іпотечного) майна, за рахунок якого позивач має можливість задовольнити свої вимоги за кредитними договорами, значно перевищує суму боргу за ними, позивачем не доведено, що укладання оспорюваних договорів дарування ускладнило або унеможливило задоволення його вимог за кредитними договорами в повному обсязі за рахунок забезпечувального майна.

Більш того, суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки постанові Київського апеляційного суду від 06.03.2024 року в справі № 752/12417/22 за позовом ТОВ «Українська металургійна компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними, в якій були встановлені преюдиційні обставини, які свідчать про необґрунтованість заявлених в справі, що переглядається, позовних вимог.

У жовтні 2024 року ТОВ «Українська металургійна компанія» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання з`явився представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» адвокат Янів Христина Ігорівна, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Також в судове засідання з`явився представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Парчевського Владислав Юрійович, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 07.12.2020 року між ПАТ «Банк Восток» (банк) та ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (позичальник), за підписом керівника товариства ОСОБА_1., було укладено кредитний договір № КК2020-0201, відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (кредит) шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з максимальним 40 000 000 грн, а позичальник зобов`язався сплатити за користування кредитом проценти та повернути кредит у порядку і в строк до 06.06.2021 року.

У забезпечення виконання позичальником ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» зобов`язань за вказаним кредитним договором, 07.12.2020 року між ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № КК2020-0201/П.3, відповідного до умов якого поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник, зокрема, за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату неустойки згідно умов кредитного договору, проте максимальний обсяг відповідальності поручителя складає 44 200 000,00 грн.

У подальшому, 28.01.2021 року шляхом укладення між банком та позичальником, за підписом керівника товариства ОСОБА_1 , договору про внесення змін № 1 до Кредитного договору № КК2020-0201, максимальну суму кредитного ліміту збільшено до 122 000 000 грн. Також, було змінено Графік зменшення кредитного ліміту, а саме період поступового повернення коштів було скасовано, натомість кредитний ліміт діяв з 28.01 до 06.06.2021 року. Договором про внесення змін № 3 до Кредитного договору, який було укладено 07.06.2021 року, було збільшено період чинності ліміту кредитної лінії, а зокрема ліміт по кредитній лінії діяв до 06.09.2021 року.

06.09.2021 року між ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (первісний боржник), ТОВ «Рок трейд» (новий боржник) та ПАТ «Банк Восток» (кредитор) було укладено договір про заміну боржника в зобов`язанні (переведення боргу), відповідно до умов якого цим договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає з кредитного договору № КК2020-0201 від 07.12.2020 року, з урахуванням змін, внесених згідно договорів про внесення змін до кредитного договору № КК2020-0201 від 07.12.2020 року, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені протягом строку дії кредитного договору, укладеного між первісним боржником та кредитором, за умовами якого первісному боржнику було надано кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 122 000 000,00 грн, на строк по 06.09.2021 року, зі сплатою позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 10 % річних.

Станом на дату укладення цього договору заборгованість первісного боржника перед кредитором за кредитним договором складається з заборгованості за кредитом у сумі 65 000 000,00.

З моменту укладення даного договору, позичальником за кредитним договором стає новий боржник, а первісний боржник втрачає всі права та обов`язки за кредитним договором.

У зв`язку зі зміною боржника за кредитом, 06.09.2021 року між ПАТ «Банк Восток» (кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір про розірвання договору поруки від 07.12.2020 року № КК2020-0201/П.3, за умовами якого: сторони дійшли згоди розірвати договір поруки від 07.12.2020 року № КК2020-0201/П.3; з моменту укладення цього договору про розірвання, зобов`язання сторін за договором поруки припиняються, після підписання цього договору сторони не мають одна до одної невиконаних зобов`язань відповідно до договору поруки; цей договір про розірвання вступає в дію з моменту його підписання представниками сторін та скріплення печатками.

06.09.2021 року між банком та ОСОБА_1 укладено новий договір поруки № КК2021-0201/П.4, за умовами якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ «Рок Трейд» всіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору № КК2020-0201 від 07.12.2020 року, а також усіх договорів про внесення змін до нього.

Також, 06.09.2021 року між банком та ТОВ «Овруч Стоун» укладено кредитний договір № КК2021-0164, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з максимальним розміром 40 000 000,00 грн, а позичальник зобов`язався сплатити за користування кредитом проценти та повернути кредит у порядку і в строки, визначені цим договором.

У забезпечення виконання позичальником ТОВ «Овруч Стоун» зобов`язань за вказаним кредитним договором, 06.09.2021 року між ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № КК2021-0164/П.2

На момент укладення вищевказаних договорів ОСОБА_1 був директором та кінцевим бенефіціаром ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД»; пов`язаною та афілійованою особою з ТОВ «Рок трейд» у відповідності до пп. «а», «б», «в» пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства»; кінцевим бенефіціаром ТОВ «Овруч стоун».

17.01.2022 року між ТОВ «Українська металургійна компанія» (фактор) та ПАТ «Банк Восток» (клієнт) укладено договір факторингу № КК2020-0201, за умовами якого у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржника за кредитним договором №КК2020-0201 від 07.12.2020 року з усіма змінами, доповненнями та додатками.

Пунктом 1.2. договору факторингу визначено, що в наслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитному договорі та набуває права грошових вимог клієнта за кредитним договором, включаючи право вимагати від боржника належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржника за кредитним договором №КК2020-0201 від 07.12.2020 року з усіма змінами, доповненнями та додатками.

Згідно з пунктом 6.3. договору факторингу № КК2020-0201 від 17.01.2022 року, з моменту переходу до фактора прав вимоги, відповідно до п. 6.2.2. цього договору, фактор заміняє клієнта у кредитному договорі та набирає всіх прав (в тому числі прав грошової вимоги) клієнта за цим Кредитним договором. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі інші пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій боржнику щодо заборгованості, права на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які фактор одержить від боржника на виконання йому вимог. Одночасно з даним договором Сторони укладають відповідні договори відступлення прав вимоги за договорами забезпечення, права вимоги за якими переходять до фактора одночасно з правом вимоги за кредитним договором на підставі відповідних актів прийому передачі прав вимоги, підписання яких Сторонами здійснюється одночасно з Актом приймання-передачі прав, зазначеного у Додатку №2 до даного Договору.

17.01.2022 року між ТОВ «Українська металургійна компанія» та ПАТ «Банк Восток» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором поруки № КК2021-0201/П.4 від 06.09.2021 року, відповідно до якого банк відступив на користь ТОВ «Українська металургійна компанія» право вимоги до поручителя за кредитним договором № КК2020-0201 від 07.12.2020 року, а саме до ОСОБА_1 .

Також, 17.01.2022 року між ТОВ «Українська металургійна компанія» та ПАТ «Банк Восток» укладено договір факторингу № КК2021-0164 за умовами якого у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитним договором №КК2021-0164 від 06.09.2021 року з усіма змінами, доповненнями та додатками.

17.01.2022 року між ТОВ «Українська металургійна компанія» та ПАТ «Банк Восток» укладено договір про відступлення права вимоги за договором поруки № КК2021-0161/П.2 від 06.09.2021 року, відповідно до якого Банк відступив на користь ТОВ «Українська металургійна компанія» право вимоги до поручителя за Кредитним договором № КК2021-0164 від 06.09.2021 року, а саме до ОСОБА_1 .

У свою чергу, 04.01.2021 року між відповідачами ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарована) було укладено 2 договори дарування, а саме:

договір дарування земельної ділянки площею 0,1764 га, кадастровий номер 3221483301:01:017:0093, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маріновою Л. С., зареєстрований в реєстрі за № 1;

договір дарування земельної ділянки площею 2,901 га, кадастровий номер 3224083200:03:020:0028, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Київська область, Сквирський район, Кривошиївська сільська рада, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маріновою Л. С., зареєстрований в реєстрі за № 2.

24.01.2021 року між відповідачами ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарована) було укладено 3 договори дарування, а саме:

договір дарування земельної ділянки площею 0,2186 га, кадастровий номер 3221483301:01:017:0012, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тереховою К.І., зареєстрований в реєстрі за № 69;

договір дарування земельної ділянки площею 0,3174 га, кадастровий номер 3221483301:01:017:0026, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тереховою К. І., зареєстрований в реєстрі за № 68;

договір дарування житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тереховою К. І., зареєстрований в реєстрі за № 67.

Рішенням Господарського суду м. Києві від 07.09.2022 року у справі № 910/2790/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська металургійна компанія» 56 126 388,89 грн - основного боргу, яка виникла на підставі договору поруки № КК2021-0201/П.4 від 06.09.2021 року, та суму сплаченого судового збору у розмірі 841 895,83 грн. Рішення набрало законної сили.

Також, рішенням Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 року у справі № 910/2526/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська металургійна компанія» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 30 000 000,00 грн та процентами в розмірі 591 666,66 грн, що виникла на підставі договору поруки № КК2021-0164/П.2 від 06.09.2021 року. Рішення набрало законної сили.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними договорів дарування, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 04 та 24.01.2021 року, ТОВ «Українська металургійна компанія» посилалося на те, що вказані правочини є фраудаторними, фіктивними та такими, що порушують публічний порядок, оскільки сторони їх уклали без створення правових наслідків, які ними обумовлювалися, а такі направлені виключно на ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань за договорами поруки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з обґрунтуваннями позивача щодо недійсності укладених між відповідачами договорів дарування земельних ділянок та житлового будинку.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Статтею 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 757/12646/16, від 28 лютого 2018 року у справі № 909/330/16, від 01 листопада 2018 року в справі № 910/18436/16.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) вказано, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Таким чином, цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено судове рішення про стягнення коштів або відкрито судове провадження у справі за позовом до нього про стягнення коштів відкрито виконавче провадження, та його найближчі родичі (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

При цьому оспорити фраудаторний правочин в судовому порядку може лише кредитор, якщо такий правочин призвів до неможливості задовольнити його вимоги за рахунок такого майна.

Зазначене у повній мірі відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21).

Разом із тим, самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, поки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Подібний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 30 червня 2020 року у справі № 310/4921/17 (провадження № 61-7016св19).

У постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (провадження

№ 12-45гс21) та від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 (провадження № 12-10гс22) Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 06.09.2021 року між ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» (первісний боржник), ТОВ «Рок трейд» (новий боржник) та ПАТ «Банк Восток» (кредитор) було укладено договір про заміну боржника в зобов`язанні (переведення боргу), відповідно до якого позичальником за кредитним договором стає новий боржник, а первісний боржник втрачає всі права та обов`язки за кредитним договором.

У зв`язку з заміною боржника, 06.09.2021 року між ПАТ «Банк Восток» (кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір про розірвання договору поруки від 07.12.2020 року № КК2020-0201/П.3, за умовами якого: сторони дійшли згоди, що з моменту укладення цього договору про розірвання, зобов`язання сторін за договором поруки припиняються, після підписання цього договору сторони не мають одна до одної невиконаних зобов`язань відповідно до договору поруки; цей договір про розірвання вступає в дію з моменту його підписання представниками сторін та скріплення печатками.

Тобто вказаним договором кредитор та поручитель узгодили, що між ними не існує невиконаних зобов`язань за договором поруки від 07.12.2020 року № КК2020-0201/П.3 та з 06.09.2021 року вказана порука припинилася.

У свою чергу, 06.09.2021 року ОСОБА_1 уклав з банком новий договір поруки № КК2021-0201/П.4, за умовами якого зобов`язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ «Рок Трейд» всіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору № КК2020-0201 від 07.12.2020 року, а також усіх договорів про внесення змін до нього.

Також, 06.09.2021 року між банком та ТОВ «Овруч Стоун» укладено кредитний договір № КК2021-0164, а ОСОБА_1 на підставі укладеного в цей же день договору поруки, зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання ТОВ «Овруч Стоун» зобов`язань за вказаним кредитним договором.

17.01.2022 року між ТОВ «Українська металургійна компанія» (фактор) та ПАТ «Банк Восток» (клієнт) укладено договір факторингу № КК2020-0201, відповідно до якого банк відступив на користь ТОВ «Українська металургійна компанія» право вимоги до нового боржника ТОВ «Рок трейд» за кредитним договором № КК2020-0201 від 07.12.2020 року з усіма змінами, доповненнями та додатками.

17.01.2022 року між ТОВ «Українська металургійна компанія» та ПАТ «Банк Восток» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором поруки № КК2021-0201/П.4 від 06.09.2021 року.

Також, 17.01.2022 року між ТОВ «Українська металургійна компанія» та ПАТ «Банк Восток» укладено договір факторингу № КК2021-0164, за умовами якого банк відступив на користь ТОВ «Українська металургійна компанія» право вимоги до боржника ТОВ «Овруч Стоун» за кредитним договором №КК2021-0164 від 06.09.2021 року з усіма змінами, доповненнями та додатками.

17.01.2022 року між ТОВ «Українська металургійна компанія» та ПАТ «Банк Восток» укладено договір про відступлення права вимоги за договором поруки № КК2021-0161/П.2 від 06.09.2021 року, відповідно до якого Банк відступив на користь ТОВ «Українська металургійна компанія» право вимоги до поручителя ОСОБА_1 за кредитним договором № КК2021-0164 від 06.09.2021 року.

Таким чином, із 17.01.2022 року до ТОВ «Українська металургійна компанія» перейшло право вимоги (товариство набуло статусу кредитора) до ТОВ «Рок трейд» та ТОВ «Овруч Стоун» за кредитним договором № КК2020-0201 від 07.12.2020 року та кредитним договором № КК2021-0164 від 06.09.2021 року, а також до поручителя ОСОБА_1 за договорами поруки від 06.09.2021 року № № КК2021-0201/П.4 та КК2021-0164/П.2.

У свою чергу, оспорювані ТОВ «Українська металургійна компанія» договора дарування від 04 та 24 січня 2021 року були укладені між відповідачами після взяття ОСОБА_1 на себе зобов`язань відповідати перед первісним кредитором - ПАТ «Банк Восток» за виконання ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» всіх його зобов`язань, що виникли за кредитним договором № КК2020-0201 від 07 грудня 2020 року.

Проте, 06 вересня 2021 року між ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_1 було укладено договір про розірвання договору поруки № КК2020-0201/П.3 від 07 грудня 2020 року, згідно із яким з моменту укладання цього договору зобов`язання сторін за договором поруки припиняються, а після підписання цього договору сторони не мають одна до одної невиконаних зобов`язань відповідно до договору поруки.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що станом на момент укладення оспорюваних договорів дарування, були відсутні судові рішення про стягнення з ОСОБА_1 як поручителя заборгованості за договором поруки від 07.12.2020 року № КК2020-0201/П.3.

Договори поруки № КК2021-0201/П.4 та № КК2021-0164/П.2 від 06 вересня 2021 року, за якими ОСОБА_1 зобов`язався відповідати за виконання зобов`язань нових боржників ТОВ «Рок Трейд» та ТОВ «Овруч Стоун» та за якими до позивача і перейшло право вимоги за договорами факторингу, були укладені вже після оспорюваних договорів.

Отже, станом на дату укладання між позивачем та ОСОБА_1 договорів поруки 06.09.2021 року, право вимоги за якими набув позивач, передане за оспорюваними договорами майно (земельні ділянки та житловий будинок), ОСОБА_1 вже не належало.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що з огляду на період укладення договорів дарування (04 та 24 січня 2021 року) та набуття позивачем статусу кредитора до ТОВ «Рок трейд» та ТОВ «Овруч Стоун» за кредитним договором № КК2020-0201 від 07.12.2020 року та кредитним договором № КК2021-0164 від 06.09.2021 року, а також до поручителя ОСОБА_1 за договорами поруки від 06.09.2021 року № № КК2021-0201/П.4 та КК2021-0164/П.2 (17.01.2022 року) позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення оспорюваними договорами дарування (саме на момент їх укладення) його прав чи охоронюваних законом інтересів як заінтересованої особи.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що при укладенні оспорюваних договорів дії відповідачів були направлені виключно для мети приховання майна від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів. Станом на час укладення оспорюваних договорів були відсутні будь-які обмеження щодо розпорядження ОСОБА_1 належним йому майном на власний розсуд, майно не мало жодних обтяжень, не перебувало ні під арештом, ні під заставою, також не існувало ані вимоги щодо виконання ним будь-яких зобов`язань, ані рішення суду про стягнення з нього заборгованості за кредитними договорами.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що кредитні договори № КК2020-0201 від 07 грудня 2020 року та № КК2021-0164 від 06 вересня 2021 року були забезпечені не лише договорами поруки, укладеними з ОСОБА_1 , а й іпотечними договорами, договорами застави і поруки, за яким поручителями, у тому числі й майновими, є ТОВ «Овруч Стоун» та ТОВ «Рок Трейд». Втім, позивачем не надано доказів неможливості звернення стягнення на предмети іпотеки і застави та недостатності вартості предметів іпотеки/застави для погашення заборгованості.

Таким чином, вирішуючи спір щодо недійсності оспорюваних у цій справі правочинів, колегія суддів, врахувавши, що боргові зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Восток», правонаступником якого є ТОВ «Українська металургійна компанія», відсутні, а позивач не довів належними та допустимими доказами існування умислу в діях відповідачів при укладенні договорів дарування, доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Колегія суддів вважає, що договорами дарування не порушено права та охоронювані законом інтереси позивача як нового кредитора. Сам по собі момент вчинення оспорюваних правочинів (до ухвалення судового рішення) як обставина, що дозволяє кваліфікувати правочини як такі, що вчинені на шкоду кредитору, не може свідчити про намір приховати майно від виконання судового рішення у майбутньому.

При цьому сам по собі факт укладення оспорюваних правочинів між подружжям не є беззаперечним доказом його фіктивності та відсутності наміру створення правових наслідків. Системний аналіз норм статей 317, 318, 319 ЦК України та статті 64 СК України дозволяє дійти висновку про можливість укладення дружиною та чоловіком будь-яких договорів, які не заборонені законом, щодо майна, яке їм належить. При цьому, знаходження сторін правочину у зареєстрованому шлюбі між собою не може чинити жодних перепон у реалізації права власника розпорядитися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ТОВ «Українська металургійна компанія».

Згідно з частинами першою та тринадцятою статті141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі38 737,50 грн.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Парчевського Владислава Юрійовича задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2024 року скасувати та ухвали нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Сквирської районної державної нотаріальної контори Савченко Марина Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Терехова К.І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марінова Л.С. про визнання договорів дарування недійсними про визнання договорів дарування недійсними, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» (ЄДРПОУ 30513086) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 38 737,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена

в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2024 року

Головуючий: Судді: