Постанова

від 23.07.2024 по справі 290/192/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №290/192/24 Головуючий у 1-й інст. Кірічук М. М.

Категорія 55 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 290/192/24 за позовом Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» до Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зобов`язання вчинення дій,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Кірічука М.М. у селищі Романові,

в с т а н о в и в :

У лютому 2024 року Публічне акціонерне товариство «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» (надалі ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», Товариство, Банк, Позивач) звернулось з позовом до Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2024 року було відкрито провадження у справі, а 29 квітня 2024 року ухвалою цього ж суду провадження закрито на підставі частини 1 статті 255 ЦПК України.

Не погодившись з ухвалою суду, Товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною у зв`язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Банк зазначає, що позовні вимоги викладені наступним чином: «Зобов`язати начальника Любарського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м. Київ) винести постанову про зняття арешту з належного на праві приватної власності ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» нерухомого майна, а саме: магазину-кафе загальною площею 235,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1152072218214, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 березня 2007 року серія АА № 546747 за підписом державного виконавця ВДВС у Романівському районі Житомирської області Мазуркевич В.Ц. та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження вказаного нерухомого майна, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження від 28 березня 2007 року з реєстраційним номером обтяження: 4710978».

Також, на обґрунтування позовних вимог до позовної заяви додані документи, що підтверджують право власності Банку на нерухоме майно, яке ніким не оспорюється, а обставини набуття права власності ними вже були предметом дослідження у цивільній справі № 290/1178/22 за їх позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2023, яке набрало законної сили 16 березня 2023 року, позов задоволено.

Отже, саме Романівським районним судом Житомирської області видано виконавчий документ з метою виконання якого, накладений арешт на нерухоме майно.

У зв`язку з цим, вважають, що спір, який виник у даній справі з приводу бездіяльності Відповідача, не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а відтак ухвала Романівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року є незаконною та підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Враховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі особи, які беруть участь у справі, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенню частини 2статті 247 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Закриваючи провадженняу справі,місцевий судвважав,що спіру данійсправі повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Установлено, що згідно з текстом позовної заяви, позовні вимоги викладені наступним чином (дослівно): «Зобов`язати начальника Любарського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м. Київ) винести постанову про зняття арешту з належного на праві приватної власності ПАТ «ЧБРР» нерухомого майна: магазину-кафе загальною площею 235,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1152072218214, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 березня 2007 року серія АА № 546747 за підписом державного виконавця ВДВС у Романівському районі Житомирської області Мазуркевич В.Ц. та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження вказаного нерухомого майна, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження від 28 березня 2007 року з реєстраційним номером обтяження: 4710978».

Згідно із частиною 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставістатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 5 статті 12 ЦПКУкраїни, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України «Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках».

Із копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 березня 2007 року серія АА № 546747 за підписом державного виконавця ВДВС у Романівському районі Житомирської області Мазуркевич В.Ц. вбачається, що на момент її винесення, на примусовому виконанні ВДВС у Романівському районі перебував судовий наказ с/н 2-н-53, виданий 08 грудня 2006 року Романівським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ОСОБА_3 в сумі 107 560,00 грн.

Отже, саме Романівським районним судом Житомирської області видано виконавчий документ з метою виконання якого накладений арешт на нерухоме майно.

Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За правилами частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі № 814/1727/16 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, відносно рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, які ним вчиняються (не вчиняються) на виконання судового рішення, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ. Така юрисдикційна визначеність суду стосовно розгляду спору пов`язаного з таким виконавчим провадженням, є безумовною та виключною підсудністю.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі №808/8368/15.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 826/16025/18, звертала увагу, що згідно з частиною другою статті 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Даний спір виник не у зв`язку із здійсненням господарської діяльності між позивачем та відповідачем, а у зв`язку із бездіяльністю Любарського відділудержавної виконавчоїслужби уЖитомирському районіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ), щодо виконання дій передбачених Законом.

Отже, даний спір не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Із огляду на вищевикладене, суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин вимоги пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України та помилково закрив провадження у цивільній справі.

Відповідно до положень статті 379 ЦПК Україниухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до Романівського районногосуду Житомирськоїобласті для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391ЦПК України суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» задовольнити.

Ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року скасувати, а матеріали справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді