Рішення

від 10.07.2024 по справі 906/1560/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1560/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ємельянов В.Р. - адвокат, ордер серії АА №1377383 від 27.11.2023 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів),

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ТРЕЙД"

до Військової частини НОМЕР_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Київської міської військової адміністрації

про визнання протиправним та скасування наказу

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України № 348 від 05.10.2023 "Про примусове відчуження майна".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ погоджений Київською міською військовою адміністрацією з порушенням територіальності. Оскільки місцезнаходження ТОВ "ТС Трейд" визначене в населеному пункті Київської області, то належним органом погодження в даній ситуації мала б бути Київська обласна військова адміністрація.

Також позивач зауважив, згідно інформації у мережі Інтернет легкові автомобілі ТОВ "ТС Трейд" не відповідають технічним характеристикам транспортних засобів (не є повнопривідними та не є мікроавтобусами), які необхідні для задоволення потреб ЗСУ.

Крім наведеного вище, позивач вважає, що його обмежено в доступі до інформації щодо обґрунтувань підстав відчуження майна. Отже, на думку позивача, згаданий вище наказ прийнятий з порушенням принципу пропорційності втручання в мирне володіння його власністю.

Також в позовній заяві міститься клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, згідного якого просить заборонити командиру військової частини НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії по виконанню наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України №348 від 05.10.2023 "Про примусове відчуження майна", та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1037 від 01.11.2023 "Про примусове відчуження майна", в тому числі, підписувати Акт про примусове відчуження або вилучення майна, а саме транспортних засобів, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд":

Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_2 , VIN код НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ;

Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_5 , VIN код НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 ;

Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_8 , VIN код НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 ;

Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_11 , VIN код НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 ;

BMW Х5М, 2020 р.в., ДНЗ НОМЕР_14 , VIN код НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 ) до вирішення справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.12.2023 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" про забезпечення позову у справі № 906/1560/23.

В послідуючому ухвалою суду від 05.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

18.01.2024 до суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що Військова частина НОМЕР_17 , яка до винесення оспорюваного наказу жодного відношення не має. Також відповідач зазначив, що нормами Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" імперативно та чітко не визначено поняття принципу територіальності на чому робить позивач акцент у своєму позові, у зв`язку з чим не можна прямо стверджувати про його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Відповідач звертав увагу на те, що військовим командуванням, у розумінні вказаної норми, є ІНФОРМАЦІЯ_1 , що дислокується у м. Києві по вул. Дегтярівській, 28а.

Відповідно орган, що ініціював питання погодження відчуження майна ТОВ "ТС ТРЕЙД" перебуває в юрисдикції Київської міської військової адміністрації.

Крім цього, відчужуване майно (зазначені вище транспортні засоби) було розташоване на штрафмайданчику ДП МВС України, що за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20Б.

Тому, на думку відповідача, доводи позову про те, що місцезнаходження ТОВ "ТС ТРЕЙД" визначене в населеному пункті Київської області і відповідно. що органом уповноваженим на погодження наказу про примусове відчуження майна є Київська обласна військова адміністрація є безпідставними та зводиться до власного тлумачення законодавства.

Також, на думку відповідача, не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що відчужувані автомобілі не відповідають критеріям рухомого майна, право на відчуження якого визначено наказом Головнокомандувача ЗСУ (щодо заборони відчуження транспортних засобів, які не є повнопривідними або не є мікроавтобусами), оскільки Дорученням Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.09.2023 №80556/С/1 було надано дозвіл на примусове відчуження згаданого вище рухомого майна, що належало позивачу на праві приватної власності.

30.01.2024 на електронну адресу суду, з дотриманням вимог щодо ЕЦП, від позивача надійшли письмові обґрунтування клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Київську міську військову адміністрацію (код ЄДРПОУ 00022527, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044).

30.01.2024 на електронну адресу суду, з дотриманням вимог щодо ЕЦП, від позивача надійшла уточнена позовна заява (вх. № г.с. 1506/24). Згідно якої позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 №1037 "Про примусове відчуження майна". Разом з тим, позивач просить витребувати у відповідача наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 №1037, лист Київської міської військової адміністрації від 31.10.2023 №001-1676, наказ Командувача Сил логістики Збройних Сил України № 348 від 05.10.2023 "Про примусове відчуження майна".

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.01.2024 встановлено, що позивачем у вказаній заяві змінено наказ, який він просить визнати протиправним та скасувати, тому заява за вх. № г.с. 1506/24 від 30.01.2024 за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету позову. З урахуванням положень ч. 3 ст. 46 ГПК України судом прийнято до розгляду заяву позивача за вх. № г.с. 1506/24 від 30.01.2024 про зміну предмету позову, подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням вказаної заяви.

Також згаданою вище ухвалою від 30.01.2024 залучено до участі у справі № 906/1560/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Київську міську військову адміністрацію (код ЄДРПОУ: 00022527, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044).

08.03.2024 до суду від третьої особи Київської міської військової адміністрації надійшли пояснення щодо позову та відзиву.

Так, третьою особою зауважено, що в підтвердження порушення принципу територіальності при погодженні наказу Командувача Командувача Сил логістики Збройних Сил України №348 від 05.10.2023 "Про примусове відчуження майна" позивачем наведено загальні норми та їх власне тлумачення, не вказуючи, яку саме норму законодавства було порушено.

Київською міською військовою адміністрацією, в межах повноважень наданих Законом України "Про правовий режим воєнного стану" та Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", розглянуто лист Командувача Сил логістики Збройних Сил України та наказ Командувача Сил логістики Збройних Сил України №348 від 05.10.2023 "Про примусове відчуження майна". Майно, що підлягало відчуженню розташовано на території штрафмайданчику ДП МВС України за адресою: м. Київ, Гната Хоткевича, 20Б. Військове командування Сил логістики Збройних Сил України, розташоване у місті Києві.

31.10.2023,за результатами розгляду вказаних документів. Київська міська військова адміністрація листом № 001-1676 повідомила Командувача Сил логістики Збройних Сил України, що не заперечує щодо проведення відчуження зазначеного майна.

Також третя особа звертала увагу суду на те, що Київська міська військова адміністрація відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" не є суб`єктом прийняття рішення про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану. Київською міською військовою адміністрацією листом № 001-1676 від 31.10.2023 лише погоджено наказ Командувача Сил логістики Збройних Сил України №348 від 05.10.2023 "Про примусове відчуження майна", який з урахуванням зміни предмету позову, прийнятої судом, не є предметом позову у цій справі.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

16.05.2024 на електронну пошту суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких останній наголошував, що відчуження у власність держави вищевказаних транспортних засобів нівелює застосований в межах кримінального провадження такий захід забезпечення, як арешт майна (ст. 170 КПК України), так як користування вказаними об`єктами може стати причиною псування, або навіть знищення речового доказу у кримінальному провадженні. Такі дії можуть ускладнити здійснення досудового розслідування та вплинути на можливість доведення обставин справи.

Крім того, листом Київської обласної прокуратури від 14.05.2024 №11-469вих.24 зазначено, що на даний час вживаються заходи щодо повернення даних транспортних засобів на зберігання, як речових доказів у порядку встановленому КГІК України.

Отже, вказані об`єкти, на думку позивача, не могли відчужуватись у власність держави на підставі оскаржуваного наказу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином , на підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа Військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 226).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, суд вважає, що така неявка не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Третя особа в судове засідання уповноваженого представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Також слід відзначити, що в поясненнях Київської міської військової адміністрації, третя особа просила розглядати справу без участі їх представника.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 451/2023 від 26.07.2023, а також № 734/2023 від 06.11.2023, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

В період дії воєнного стану до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено наступні відомості:

- 20.04.2022 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України за фактом можливих неправомірних дій службових осіб групи компаній підзвітних ТОВ "Орімі Трейд", яка зареєстрована на території рф, зокрема: ТОВ "Орімі Україна" та ряду підконтрольних суб`єктів господарювання: ТОВ "Ексімтрейд" та ТОВ "Орімі Трейд ЛТД", що здійснюють свою діяльність на території України, які вступивши у попередню змову з невстановленими службовими особами органів державної влади України, вчиняють розкрадання бюджетних коштів України;

- 20.04.2022 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110-2 КК України за фактом можливих неправомірних дій службових осіб групи компаній підзвітних ТОВ "Орімі Трейд", яка зареєстрована на території рф, зокрема ТОВ "Орімі Україна" та ряду підконтрольних суб`єктів господарської діяльності: ТОВ "Ексімтрейд" та ТОВ "Орімі Трейд ЛТД", що здійснюють свою діяльність на території України, які скеровують частину прибутків отриманих від фінансово-господарської діяльності на території України фактичним власникам - ТОВ "Орімі Трейд", тим самим сплачують грошові кошти до рф, що в подальшому використовуються на фінансування дій по зміні меж території та державного кордону Україна на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- 12.07.2022 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110-2 КК України, за фактом здійснення господарської діяльності групою компаній "Орімі" (кінцевим та бенефіціарним власником яких є громадяни рф та республіки Білорусь) пов`язаної з фінансуванням дій на шкоду національної безпеки України;

- 03.03.2023 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України за фактом здійснення збуту товарів службовими особами та засновниками ТОВ "ТС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 30309935) терористичним організаціям "ЛНР" та "ДНР" для забезпечення їх діяльності та досягання цілей вказаних терористичних організацій, з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб;

- 23.03.2023 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за фактом зловживання службовим становищем, організації та забезпечення виконання схеми шляхом заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, які належать Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України, службовими особами ТОВ "Орімі Україна" (змінило юридичне найменування на ТОВ "ТС Трейд") та ТОВ "Ексімтрейд" за попередньою змовою з службовими особами АТ "Райффайзен Банк" та іншими невстановленими особами;

- 29.03.2023 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України за фактом вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження майна в особливо великому розмірі або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження службовими особами ТОВ "ТС Трейд, які знали або повинні були знати, що таке майно прямо або опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом;

- 29.03.2023 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України за фактом вчинення невстановленими службовими особами групи компаній "Орімі Україна", до якої входять ТОВ "ТС Трейд" (код ЄДРПОУ 30309935), ТОВ "Орімі Трейд ЛТД" (код ЄДРПОУ 25287617), ТОВ "Ексімтрейд" (ЄДРПОУ 30307990), із залученням до протиправної діяльності інших суб`єктів здійснення господарської діяльності умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, вчиненого упродовж 2019-2022 років;

- 26.02.2024 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України за фактом провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, TOB "Орімі Україна" (код ЄДРПОУ 30309935), кінцевими беніфеціарними власниками якої являються громадяни рф та республіки Білорусь (а.с. 146-148).

Слід відзначити, що ТОВ "Орімі Україна" змінило найменування юридичної особи на ТОВ "ТС Трейд".

В межах кримінальних проваджень № 42022102070000129 та № 4202211000000154 транспортні засоби, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд", зокрема:

Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_2 , VIN код НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ;

Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_5 , VIN код НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 ;

Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_8 , VIN код НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 ;

Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_11 , VIN код НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 ;

BMW Х5М, 2020 р.в., ДНЗ НОМЕР_14 , VIN код НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 ).

визнані речовими доказами у вказаних вище кримінальних провадженнях (а.с. 150-151, 170 зворот - 172).

Також в межах згаданих кримінальних проваджень накладено арешт на речові докази, в тому числі і згадані вище транспортні засоби.

18.09.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося із листом №370/8750 до Головнокомандувача Збройних Сил України із питанням щодо отримання дозволу на примусове відчуження автомобільної техніки (далі - Майно), що належало на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд", а саме:

- Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_2 , VIN код НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ;

- Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_5 , VIN код НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 ;

- Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_8 , VIN код НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 ;

- Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_11 , VIN код НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 ;

- BMW Х5М, 2020 р.в., ДНЗ НОМЕР_14 , VIN код НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 ) (далі - Майно) (а.с. 159).

У відповідь на подане клопотання, дорученням Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.09.2023 №80556/С/1 надано дозвіл на примусове відчуження згаданого вище рухомого майна (а.с. 160).

05.10.2023 Командувачем Сил логістики Збройних Сил України було видано наказ №348 "Про примусове відчуження майна", яким уповноважено командира військової частини НОМЕР_1 примусово відчужити у власність держави для забезпечення потреб оборони та використання зазначене вище майно (а.с. 157 зворот).

В послідуючому наказ Командувача Сил логістики Збройних Сил України №348 від 05.10.2023 "Про примусове відчуження майна" було погоджено із Київською міською військовою адміністрацією листом від 31.10.2023 №001-1676 (а.с. 157).

На виконання наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України №348 від 05.10.2023 "Про примусове відчуження майна", командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 01.11.2023 №1037 "Про примусове відчуження майна" (а.с. 158).

03.11.2023 військова частина НОМЕР_1 скерувала лист від 03.11.2023 за вих. №883/3336 Товариству з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд", яким повідомлено та запропоновано з`явитися на 10.11.2023 о 10:00 год, за адресою м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20Б для проведення оцінки майна (а.с. 160-161).

Крім наведеного, відповідач в ході розгляду справи повідомив суд, що для проведення оцінки майна відповідно до договору від 20.11.2023 №717 було залучено ФОП Медведєву Наталію Євгеніївну, яка має Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 646/2022 виданий ФДМУ 27.12.2022. За результатами оцінки складено звіт № КТЗ-231117/1-ММ, звіт № КТЗ- 231117/2-ММ, № КТЗ-231117/3-ММ, № КТЗ-231117/4-ММ, № КТЗ-231117/5-ММ.

В подальшому, відповідач звернувся до Подільської окружної прокуратури міста Києва з листом від 22.11.2023 за вих. №883/3518, у якому просив ініціювати питання перед судом про зняття арешту на Майно.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 08.12.2023 у справі №758/14263/23 скасовано арешт Майна накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.04.2023 у справі №761/11859/23.

Як зазначив, відповідач та не заперечив позивач, військова частина листом від 15.12.2023 за вих. №883/3732 повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд", про те, що 19.12.2023 о 10:10 на території штрафмайданчику ДП МВС України (м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20Б) буде проводитися примусове вилучення Майна.

Як відзначено відповідачем представники Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" не з`явилися.

Також відповідач та третя особа зазначили, та не заперечив позивач, що Військовою частиною НОМЕР_1 складено акт №26/1 від 19.12.2023 про примусове відчуження або вилучення майна, який було підписано та скріплено печаткою Київської міської військової адміністрації, згідно якого Військова частина НОМЕР_1 здійснила примусове відчуження Майна та відповідно набула права власності на нього.

Також відповідачем зазначено, що листом військової частини від 08.01.2024 №883/91 запрошено представників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" до Військової частини НОМЕР_1 з метою вручення їм примірника акту №26/1 від 19.12.2023 про примусове відчуження або вилучення майна, документів, що містять висновок про вартість майна, а також особистих речей, які були виявлені при огляді вищевказаних транспортних засобів.

Позивач, в свою чергу, вважаючи свої права та інтереси порушеними звернувся до суду з позовом в редакції уточненої позовної заяви (вх. № г.с. 1506/24) (а.с. 79-85), згідно якої просить визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 №1037 "Про примусове відчуження майна".

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

У спірних правовідносинах команди Військової частини НОМЕР_1 видав оскаржуваний наказ № 1037 від 01.11.2023 та здійснив за ним вилучення/відчуження у позивача спірних автомобілів. Проте позивач заперечує відповідність даного наказу про примусове відчуження майна нормам діючого законодавства.

Тому господарський суд вважає за необхідне звернутися до нормативного регулювання правил вилучення/відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану та визначених законом суб`єктів, уповноважених на ухвалення відповідних рішень та вчинення відповідних дій.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Проправовий режим воєнного стану").

Примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1статті 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").

У частині другійстатті 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"законодавець уточнює, що термін "військове командування" вживається у значенні, наведеному вЗаконі України "Проправовий режим воєнного стану"абоЗаконі України "Про правовий режим надзвичайного стану", залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно.

В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власниказ наступнимповним відшкодуванням його вартості (ч. 2ст. 353 ЦК України).

Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду (ч.ч. 3, 4ст. 353 ЦК України).

У разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати надання йому натомість іншого майна, якщо це можливо. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов`язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв`язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна (ч.ч. 5, 6ст. 353 ЦК України).

Отже, відмінністю між реквізицією (ч. 1ст. 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (ч. 2ст. 353 ЦК України) є момент відшкодування вартості майна: у першому випадку його має бути здійснено до примусового відчуження майна, а в другому випадку обов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження.

Згідно зіст. 2 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану єКонституція України, цей Закон, інші закони України та указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Частинами 1 та 2ст. 4 цього Законупередбачено, що:

- примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюєтьсяза рішеннямвійськового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради;

-у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командуваннябез погодженняз органами, зазначеними у частині першій цієї статті.

Суб`єкти, що належать до військового командування та до військових адміністрацій, визначеніЗаконом України "Про правовий режим воєнного стану", який у спірних правовідносинах застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на дату видачі відповідачем оскаржуваного наказу.

Стаття 3 зазначеногоЗаконувизначає, що військовим командуванням, якому згідно із цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є:

Головнокомандувач Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Частиною 2ст. 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"передбачено, щовійськове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України,видає обов`язкові до виконання наказиі директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Наведеним положенням кореспондують нормиЗакону України "Промобілізаційну підготовку та мобілізацію", що також застосовуються у спірних правовідносинах у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, оскільки мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення, зокрема, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу (стаття 1), а мобілізація майна є різновидом його реквізиції (примусового відчуження) у сенсіЦК УкраїнитаЗакону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Відповідно до частини першоїст. 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема: надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні та інші матеріально-технічні засобиЗбройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захистузгідно з мобілізаційними планами з наступним відшкодуванням їх вартості в порядку, встановленому законом.

Отже, за змістомст. 353 ЦК України, статті1, ч. 1 ст.21зазначеногоЗаконумобілізацією майна слід вважати наданняЗбройним Силам України чи іншим військовим формуванням Українипід час проведення мобілізації (часткової або загальної) згідно з мобілізаційними планами майна з наступним відшкодуванням державою його вартості у разі переходу цього майна у власність держави, знищення такого майна чи пошкодження державою Україною.

Аналогічних висновків притримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.09.2023 у справі №757/64569/16-ц (провадження № 61-4120св23).

Крім наведеного вище, господарський суд вважає за необхідне відзначити, що примусове відчуження спірного Майна фактично відбулося 19.12.2023 на підставі акта про примусове відчуження майна, складання якого підтверджували позивач та третя особа та не заперечував відповідач.

Відповідно до ч.ч. 2-4, 6 ст. 353 ЦК України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов`язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв`язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.

Враховуючи приписи Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998 (далі - Порядок) акт про примусове відчуження або вилучення майна є достатнім документом для державної реєстрації речових прав новим власником в умовах воєнного стану. При цьому, вказаний акт у судовому порядку позивачем не оскаржувався та недійсним не визнавався, докази щодо спростування або встановлення недостовірними результатів примусового відчуження майна в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану та того, що спеціальним законом визначено, що право державної власності на примусово відчужене або вилучене майно виникає з дати підписання акта приймання-передачі, господарський суд дійшов висновку про те, що такий акт є правовстановлюючим документом та підтверджує виникнення відповідного речового права у нового власника.

Також господарський суд відзначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 24)).

Крім того, слід відзначити, що з метою процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 22)).

За висновками Великої Палати Верховного Суду для витребування майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 23.11.2021 усправі№359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 150)).

Аналогічні висновки є справедливими і у випадках витребування рухомого майна (п. 8.35. постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22).

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).

Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші).

Відтак суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 109)).

Суд також враховує, що оспорюваний наказ вже виконаний, а тому він вичерпав свою дію.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 127).

За наведених обставин суд відзначає, що обраний позивачем спосіб захисту з урахуванням поданої позивачем заяви про зміну предмету позову (вх. № г.с. 1506/24 від 30.01.2024) в межах якої проводився розгляд справи є неналежним.

Отже, задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу є неефективним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, тому задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 80 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Також господарський суд звертає увагу на те, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.07.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1- позивачу в Електронний кабінет

2- представнику позивача - адвокату Ємельянову В. Р. в Електронний кабінет

3 - відповідачу в Електронний кабінет

4- третій особі - Київській міській військовій адміністрації в Електронний кабінет