Постанова

від 21.10.2024 по справі 906/1560/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року Справа № 906/1560/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх.№3942/24 від 13.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.07.2024 (повний текст - 24.07.2024) у справі №906/1560/23 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд"

до Військової частини НОМЕР_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Київської міської військової адміністрації

про визнання протиправним та скасування наказу

учасники провадження не забезпечили явку своїх представників у судове засідання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.07.2024 у справі №906/1560/23 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Київської міської військової адміністрації, про визнання протиправним та скасування наказу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Апелянт вважає, що акт №26/1 від 19.12.2023 про примусове відчуження та подальша оцінка майна проведена саме на підставі наказу, а отже наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 №1037 «Про примусове відчуження майна» був первинним документам на підставі, якого складалися подальші документи для відчуження майна, а отже саме він повинен підлягати оскарженню, а не похідні від нього документи.

Зазначає, що на момент звернення апелянта до суду першої інстанції з позовною заявою та на момент відкриття провадження у справі оскаржуваний наказ не вичерпав свою дію та апелянт вчинив всі можливі дії для зупинення його дії, що свідчить про належний спосіб захисту.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Трейд», зареєстровано та здійснює свою діяльність на території Київської області (вул.Броварська, 27А, с.Требухів, Броварський район, Київська область), а тому підпадає під юрисдикцію Київської обласної військової адміністрації, яка була утворена указом Президента України №68/2022 від 24.02.2022.

Оскільки місцезнаходження ТОВ «ТС Трейд» визначене в населеному пункті Київської області, то Київська міська військова адміністрація жодним чином не могла погоджувати наказ Командувача Сил логістики Збройних Сил України №348 від 05.10.2023 «Про примусове відчуження майна», яке знаходиться у власності юридичної особи, яка не зареєстрована у м.Київ. Належним органом погодження в даній ситуації мала б бути Київська обласна військова адміністрація.

Питання погодження Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 №1037 «Про примусове відчуження майна» в межах положень Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», взагалі не розглядалися та не оцінювалося судом, хоча командир Військової частини НОМЕР_1 видаючи наказ від 01.11.2023 №1037 «Про примусове відчуження майна» мав його погоджувати в межах чинного законодавства, як особа віднесена до категорії військового командування із Київською обласною військовою адміністрацією.

Однак, судом першої інстанції не надано оцінки доводам щодо порушення принципу територіальності при погодженні наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України №348 від 05.10.2023 «Про примусове відчуження майна» та відсутності процедури погодження Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 №1037 «Про примусове відчуження майна» взагалі.

Апелянт стверджує, що наказ про примусове відчуження легкових автомобілів ТОВ «ТС Трейд» видано з порушенням процедури встановленої Законом України «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану», Положенням про військово транспортний обов`язок, який затверджено постановою Кабінету міністрів України від 28 грудня 2000 року №1921 та наказу Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного про заборону вилучення для потреб ЗСУ транспортних засобів, які не є повнопривідними або не є мікроавтобусами.

Можна констатувати, що за такої умови вищезазначені транспортні засоби вилучаються не для забезпечення первинної мети (відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, забезпечення сил оборони країни автомобільною технікою), адже не повнопривідні авто та не мікроавтобуси не можуть належним чином використовуватись ЗСУ. Нівелювання першочергової мети обмеження у праві власності особи виключає будь-яку законність такого вилучення.

Також зазначає, що лист від 03.11.2023 №883/3336 не містив в собі інформацію щодо відшкодування вартості вилученого майна, натомість така інформація мала міститися в наказі командира військової частини НОМЕР_1 №1037 від 01.11.2023 «Про примусове відчуження майна» з яким позивач був не в змозі ознайомитись, адже він не був долучений як додаток до листа від 03.11.2023 №883/3336. Отже, відповідач неналежним чином повідомив позивача про відчуження майна.

Не могли бути примусово відчужені вищевказані транспортні засоби, що мають статус речових доказів в кримінальному проваджені та на які рішеннями слідчих суддів були накладені арешти саме з метою збереження їх як речових доказів.

Стверджує, що суд першої інстанції не з`ясував обставин існування арештів накладених на транспортні засоби в кримінальних провадженнях ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 10.08.2022 у справі №758/6443/22 та ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 18.05.2023 у справі №760/10120/23, на які посилався позивач.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 10.07.2024 у справі №906/1560/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Трейд» в повному розмірі; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Листом від 14.08.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

20.08.2024 матеріали справи надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою (вх.№3942/24 від 13.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.07.2024 у справі №906/1560/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.09.2024 об 14:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано відповідачу у строк до 13.09.2024 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

17.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач не погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що ним було порушено принцип територіальності при погодженні оспорюваного наказу із військовою адміністрацією.

Зазначає, що військовим командуванням, у розумінні ч.1 ст.4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», є ІНФОРМАЦІЯ_1 , що дислокується у АДРЕСА_1 .

Відповідно орган, що ініціював питання погодження відчуження майна ТОВ «ТС Трейд» перебуває в юрисдикції Київської міської військової адміністрації.

Крім цього, відчужуване майно (зазначені вище транспортні засоби) було розташоване на штрафмайданчику ДП МВС України, що за адресою: м.Київ, вул.Гната Хоткевича, 20Б.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що місцезнаходження ТОВ «ТС Трейд» визначене в населеному пункті Київської області і відповідно Київська обласна військова адміністрація є органом уповноваженим на погодження наказу про примусове відчуження майна є безпідставними та зводяться до власного тлумачення законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Також не заслуговують на увагу посилання представника ТОВ «ТС Трейд» на те, що відчужувані автомобілі не відповідають критеріям рухомого майна, право на відчуження якого визначено наказом Головнокомандувача ЗСУ, зокрема щодо заборони відчуження транспортних засобів, які не є повнопривідними або не є мікроавтобусами, оскільки, як зазначалося вище, Дорученням Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.09.2023 №80556/С/1 було надано дозвіл на примусове відчуження згаданого вище рухомого майна, що належало позивачу на праві приватної власності.

Відповідач зазначає, що решта доводів апеляційної скарги є необґрунтованими в контексті перебування України в умовах воєнного стану та невідкладної необхідності відсічі Збройними Силами України та народом України збройної агресії російської федерації з метою забезпечення її національної безпеки, державної незалежності, територіальній цілісності та збереження життя мільйонам громадян України.

А тому, твердження позивача про втручання у право на мирне володіння майном у випадку, що розглядається, з урахуванням обставин повномасштабної агресії зі сторони російської федерації та запровадження у зв`язку із цим в Україні воєнного стану переслідує законну мету та здійснене в інтересах суспільства. Поряд з цим забезпечення справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи забезпечується, зокрема, передбаченим приписами Закону України ««Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» правом позивача на повне відшкодування вартості вилученого майна та встановленням порядку його реалізації.

На підставі викладеного відповідач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Трейд».

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги; надав пояснення по справі.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.09.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" про витребування доказів відмовлено; розгляд справи відкладено на 21.10.2024 об 14:30 год.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 21.10.2024, учасники провадження не забезпечили явку своїх представників, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому законом порядку.

При цьому, 21.10.2024 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника апелянта як захисника у справі №991/10842/23, розгляд якої призначений раніше на 14 год. 30 хв. 21.10.2024 у приміщенні Вищого антикорупційного суду.

Розглянувши клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 11, 12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Однак, неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні заявником обґрунтовано не було. При цьому, позиція скаржника викладена безпосередньо у апеляційній скарзі та висловлена у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 30.09.2024. Також, апелянт не був позбавлений можливості забезпечити участь у судове засідання будь-якого іншого представника.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, а тому відмовляє у задоволенні клопотання.

Інші учасники справи не повідомили причини неявки у судове засідання.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи те, що позиція скаржника викладена безпосередньо у апеляційній скарзі, а відповідача у відзиві, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента та наразі триває.

В період дії воєнного стану до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено наступні відомості:

- 20.04.2022 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України за фактом можливих неправомірних дій службових осіб групи компаній підзвітних ТОВ "Орімі Трейд", яка зареєстрована на території рф, зокрема: ТОВ "Орімі Україна" та ряду підконтрольних суб`єктів господарювання: ТОВ "Ексімтрейд" та ТОВ "Орімі Трейд ЛТД", що здійснюють свою діяльність на території України, які вступивши у попередню змову з невстановленими службовими особами органів державної влади України, вчиняють розкрадання бюджетних коштів України;

- 20.04.2022 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110-2 КК України за фактом можливих неправомірних дій службових осіб групи компаній підзвітних ТОВ "Орімі Трейд", яка зареєстрована на території рф, зокрема ТОВ "Орімі Україна" та ряду підконтрольних суб`єктів господарської діяльності: ТОВ "Ексімтрейд" та ТОВ "Орімі Трейд ЛТД", що здійснюють свою діяльність на території України, які скеровують частину прибутків отриманих від фінансово-господарської діяльності на території України фактичним власникам - ТОВ "Орімі Трейд", тим самим сплачують грошові кошти до рф, що в подальшому використовуються на фінансування дій по зміні меж території та державного кордону Україна на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- 12.07.2022 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.110-2 КК України, за фактом здійснення господарської діяльності групою компаній "Орімі" (кінцевим та бенефіціарним власником яких є громадяни рф та республіки Білорусь) пов`язаної з фінансуванням дій на шкоду національної безпеки України;

- 03.03.2023 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.258 КК України за фактом здійснення збуту товарів службовими особами та засновниками ТОВ "ТС Трейд" (код ЄДРПОУ 30309935) терористичним організаціям "ЛНР" та "ДНР" для забезпечення їх діяльності та досягання цілей вказаних терористичних організацій, з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб;

- 23.03.2023 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України за фактом зловживання службовим становищем, організації та забезпечення виконання схеми шляхом заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, які належать Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України, службовими особами ТОВ "Орімі Україна" (змінило юридичне найменування на ТОВ "ТС Трейд") та ТОВ "Ексімтрейд" за попередньою змовою з службовими особами АТ "Райффайзен Банк" та іншими невстановленими особами;

- 29.03.2023 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України за фактом вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження майна в особливо великому розмірі або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження службовими особами ТОВ "ТС Трейд, які знали або повинні були знати, що таке майно прямо або опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом;

- 29.03.2023 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України за фактом вчинення невстановленими службовими особами групи компаній "Орімі Україна", до якої входять ТОВ "ТС Трейд" (код ЄДРПОУ 30309935), ТОВ "Орімі Трейд ЛТД" (код ЄДРПОУ 25287617), ТОВ "Ексімтрейд" (ЄДРПОУ 30307990), із залученням до протиправної діяльності інших суб`єктів здійснення господарської діяльності умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, вчиненого упродовж 2019-2022 років;

- 26.02.2024 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України за фактом провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, TOB "Орімі Україна" (код ЄДРПОУ 30309935), кінцевими беніфеціарними власниками якої являються громадяни рф та республіки Білорусь (а.с. 146-148).

При цьому, ТОВ "Орімі Україна" змінило найменування юридичної особи на ТОВ "ТС Трейд".

В межах кримінальних проваджень №42022102070000129 та №4202211000000154 транспортні засоби, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд", зокрема:

- Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_2 , VIN код НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ;

- Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_5 , VIN код НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 ;

- Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_8 , VIN код НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 ;

- Toyota Corolla, 2019 р.в., ДНЗ НОМЕР_11 , VIN код НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 ;

- BMW Х5М, 2020 р.в., ДНЗ НОМЕР_14 , VIN код НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 ),

визнані речовими доказами у вказаних кримінальних провадженнях (а.с.150-151, 170 зворот - 172).

Також в межах згаданих кримінальних проваджень накладено арешт на речові докази, в тому числі і на згадані вище транспортні засоби.

18.09.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося із листом №370/8750 до Головнокомандувача Збройних Сил України із питанням щодо отримання дозволу на примусове відчуження переліченої вище автомобільної техніки (далі - Майно), що належало на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" (а.с.159).

У відповідь на подане клопотання, дорученням Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.09.2023 №80556/С/1 надано дозвіл на примусове відчуження згаданого вище рухомого майна (а.с.160).

05.10.2023 Командувачем Сил логістики Збройних Сил України було видано наказ №348 "Про примусове відчуження майна", яким уповноважено командира військової частини НОМЕР_1 примусово відчужити у власність держави для забезпечення потреб оборони та використання зазначене вище майно (а.с.157 - зворот).

В послідуючому наказ Командувача Сил логістики Збройних Сил України №348 від 05.10.2023 "Про примусове відчуження майна" було погоджено із Київською міською військовою адміністрацією листом від 31.10.2023 №001-1676 (а.с.157).

На виконання наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України №348 від 05.10.2023 "Про примусове відчуження майна", командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 01.11.2023 №1037 "Про примусове відчуження майна" (а.с.158).

03.11.2023 військова частина НОМЕР_1 скерувала лист від 03.11.2023 за вих.№883/3336 Товариству з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд", яким повідомлено та запропоновано з`явитися на 10.11.2023 о 10:00 год, за адресою м.Київ, вул.Гната Хоткевича, 20Б для проведення оцінки майна (а.с.160-161).

Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що для проведення оцінки майна відповідно до договору від 20.11.2023 №717 було залучено ФОП Медведєву Наталію Євгеніївну, яка має Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №646/2022 виданий ФДМУ 27.12.2022. За результатами оцінки складено звіт №КТЗ-231117/1-ММ, звіт №КТЗ-231117/2-ММ, №КТЗ-231117/3-ММ, №КТЗ-231117/4-ММ, №КТЗ-231117/5-ММ.

В подальшому, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Подільської окружної прокуратури міста Києва з листом від 22.11.2023 за вих.№883/3518, у якому просила ініціювати питання перед судом про зняття арешту на Майно.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 08.12.2023 у справі №758/14263/23 скасовано арешт Майна накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 07.04.2023 у справі №761/11859/23.

За доводами відповідача, які не заперечуються позивачем, військова частина листом від 15.12.2023 за вих.№883/3732 повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд", про те, що 19.12.2023 о 10:10 на території штрафмайданчику ДП МВС України (м.Київ, вул.Гната Хоткевича, 20Б) буде проводитися примусове вилучення Майна. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" не з`явилися.

Також, згідно доводів відповідача та третьої особи, що не заперечив позивач, Військовою частиною НОМЕР_1 складено акт №26/1 від 19.12.2023 про примусове відчуження або вилучення майна, який було підписано та скріплено печаткою Київської міської військової адміністрації, згідно якого Військова частина НОМЕР_1 здійснила примусове відчуження Майна та відповідно набула права власності на нього.

Листом військової частини від 08.01.2024 №883/91 запрошено представників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" до Військової частини НОМЕР_1 з метою вручення їм примірника акту №26/1 від 19.12.2023 про примусове відчуження або вилучення майна, документів, що містять висновок про вартість майна, а також особистих речей, які були виявлені при огляді вищевказаних транспортних засобів.

Позивач в редакції уточненої позовної заяви (вх.№г.с.1506/24) (а.с.79-85), просив суд першої інстанції визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 №1037 "Про примусове відчуження майна".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

У спірних правовідносинах командир Військової частини НОМЕР_1 видав оскаржуваний наказ №1037 від 01.11.2023 та здійснив за ним вилучення/відчуження у позивача спірних автомобілів. Проте позивач заперечує відповідність даного наказу про примусове відчуження майна нормам діючого законодавства.

Згідно статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно п.1 ст.1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" встановлено, що примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Частиною 2 статті 1 вказаного Закону встановлено, що термін "військове командування" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим воєнного стану" або Законі України "Про правовий режим надзвичайного стану", залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно.

Як встановлено ч.2 ст.353 Цивільного кодексу України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.353 Цивільного кодексу України реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду.

Частинами 5, 6 статті 353 Цивільного кодексу України у разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати надання йому натомість іншого майна, якщо це можливо. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов`язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв`язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.

Отже, відмінністю між реквізицією (ч.1 ст.353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (ч.2 ст.353 ЦК України) є момент відшкодування вартості майна: у першому випадку його має бути здійснено до примусового відчуження майна, а в другому випадку обов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження.

Згідно ст.2 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є Конституція України, цей Закон, інші закони України та указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Частинами 1 та 2 статті 4 цього Закону передбачено, що:

- примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради;

- у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті.

Суб`єкти, що належать до військового командування та до військових адміністрацій, визначені Законом України "Про правовий режим воєнного стану", який у спірних правовідносинах застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на дату видачі відповідачем оскаржуваного наказу.

Стаття 3 зазначеного Закону визначає, що військовим командуванням, якому згідно із цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Наведеним положенням кореспондують норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що також застосовуються у спірних правовідносинах у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, оскільки мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення, зокрема, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу (стаття 1), а мобілізація майна є різновидом його реквізиції (примусового відчуження) у сенсі ЦК України та Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема: надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні та інші матеріально-технічні засоби Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту згідно з мобілізаційними планами з наступним відшкодуванням їх вартості в порядку, встановленому законом.

Отже, за змістом ст.353 ЦК України, статті 1, ч.1 ст.21 зазначеного Закону мобілізацією майна слід вважати надання Збройним Силам України чи іншим військовим формуванням України під час проведення мобілізації (часткової або загальної) згідно з мобілізаційними планами майна з наступним відшкодуванням державою його вартості у разі переходу цього майна у власність держави, знищення такого майна чи пошкодження державою Україною.

Аналогічних висновків притримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.09.2023 у справі №757/64569/16-ц.

Апелянт зазначає, що у мережі Інтернет поширено інформацію, про наказ Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного щодо заборони вилучення для потреб ЗСУ транспортних засобів, які не є повнопривідними або не є мікроавтобусами.

Вказаного наказу позивачем не було долучено ні до позовної заяви, ні до апеляційної скарги, судом не встановлено.

Тому, не заслуговують на увагу посилання представника апелянта на те, що відчужувані автомобілі не відповідають критеріям рухомого майна, право на відчуження якого визначено наказом Головнокомандувача ЗСУ, зокрема щодо заборони відчуження транспортних засобів, які не є повнопривідними або не є мікроавтобусами.

При цьому, як зазначалося вище, Дорученням Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.09.2023 №80556/С/1 було надано дозвіл на примусове відчуження згаданого вище рухомого майна, що належало позивачу на праві приватної власності.

Крім наведеного вище, примусове відчуження спірного майна фактично відбулося 19.12.2023 на підставі акта про примусове відчуження майна, складання якого підтверджували позивач та третя особа та не заперечував відповідач.

Відповідно до ч.ч.2-4, 6 ст.353 ЦК України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов`язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв`язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.

Враховуючи приписи Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998 (далі - Порядок) акт про примусове відчуження або вилучення майна є достатнім документом для державної реєстрації речових прав новим власником в умовах воєнного стану.

При цьому, як правильно відмітив суд першої інстанції, вказаний акт у судовому порядку позивачем не оскаржувався та недійсним не визнавався, докази щодо спростування або встановлення недостовірними результатів примусового відчуження майна в матеріалах справи відсутні.

При ухваленні постанови у справі колегія суддів враховує особливості правового режиму воєнного стану та того, що спеціальним законом визначено, що право державної власності на примусово відчужене або вилучене майно виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком, що такий акт є правовстановлюючим документом та підтверджує виникнення відповідного речового права у нового власника

Також, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 14.12.2022 у справі №477/2330/18, від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, від 29.11.2023 у справі №513/879/19).

Крім того, слід відзначити, що з метою процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі №233/4365/18, від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц, від 29.11.2023 у справі №513/879/19).

За висновками Великої Палати Верховного Суду для витребування майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

Аналогічні висновки є справедливими і у випадках витребування рухомого майна (п.8.35. постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі №910/10009/22).

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 15.10.2019 у справі №911/3749/17, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, від 01.02.2020 у справі №922/614/19.

Тому, під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц та інші).

Відтак, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Колегія суддів погоджується, що задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу є неналежним, зокрема неефективним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах.

Предметом позову у цій справі, що розглядається, є вимоги позивача про визнання незаконними та скасування наказу відповідача, який стосувався примусового відчуження приватного майна.

За обставинами цієї справи оспорюваний наказ виконаний, а отже, вичерпав свою дію; позов у цій справі спрямований на захист права власності позивача на майно, а отже, обраний позивачем спосіб захисту не призводить до відновлення його прав, оскільки у наведеному випадку є неефективним; спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з віндикаційним позовом, а не визнання незаконними та скасування оспорюваних наказів.

Враховуючи наведене, обраний позивачем у справі, яка переглядається, спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист його прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту, з урахуванням поданої позивачем заяви про зміну предмету позову (вх.№г.с.1506/24 від 30.01.2024) та в межах якої проводився розгляд справи, є неналежним.

Отже, задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу є неефективним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" до Військової частини НОМЕР_1 .

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу (вх.№3942/24 від 13.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.07.2024 у справі №906/1560/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 24.10.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.