Постанова

від 23.07.2024 по справі 622/139/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 622/139/22

провадження № 61-14088 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Золочівська селищна рада Богодухівського району Харківської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 11 січня 2023 року у складі судді Петренко Л. Є. та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доЗолочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визнання незаконною відмову у виділенні земельної частки (паю) в натурі, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява обґрунтована тим, що 12 травня 1996 року ОСОБА_2 , як члену АТ «Промінь», на підставі рішення Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 21 березня 1996 року № 125 видано сертифікат серії ХР № 004279 на право на земельну частку (пай), розміром 5, 06 умовних кадастрових гектарів, без визначення частки в натурі.

04 грудня 2015 року між Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП «Карат-Агро» укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (невитребувана земельна частка (пай) № НОМЕР_2), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, кадастровий номер 6322655100:06:005:1718, загальною площею 4, 4497 га, строком на 49 років або до моменту витребування земельної ділянки її власником.

Разом з тим, 01 грудня 2021 року між ним та ОСОБА_3 , яка є представником за довіреністю ОСОБА_2 , укладено письмовий договір дарування права на земельну частку (пай), за умовами якого сторона дарувальника передала йому безоплатно у власність право на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності АТ «Промінь», розміром 5, 06 умовних кадастрових гектарів, без визначення частки в натурі (на місцевості), що розташована на території Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області. Сторона дарувальника підтвердила, що за результатами проведеного розподілу земель колективної власності АТ «Промінь», згідно схеми паювання АТ «Промінь», власнику сертифіката серії ХР № 004279 належить земельна частка (пай) № НОМЕР_2.

Вказував, що 02 грудня 2021 року він звернувся до Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області із заявою про виділення земельної частки (паю) АТ «Промінь» на підставі договору дарування права на земельну частку (пай) від 01 грудня 2021 року та сертифіката серії ХР № 004279, на яку отримав відповідь від 05 січня 2022 року № 31/02-22 щодо неможливості виділення земельної частки (паю), оскільки до сертифікату не внесено зміни у зв`язку з переходом права на земельну частку (пай).

17 січня 2022 року він звернувся із заявою до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області про внесення змін до сертифіката серії ХР № 004279, на яку отримав відповідь від 17 лютого 2022 року про неможливість внесення змін до сертифікату через те, що договір дарування від 01 грудня 2021 року має ознаки удаваного правочину та нотаріально не посвідчений.

Вважав, що внаслідок незаконної відмови відповідача від 05 січня 2022 року у виділенні йому земельної частки (паю) порушені його права на отримання земельної ділянки у власність.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконною відмову Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, викладену у листі від 05 січня 2022 року № 31/02-22, щодо вирішення питання про виділення йому земельної частки (паю) АТ «Промінь» в натурі (на місцевості) та зобов`язати відповідача прийняти рішення про виділення йому земельної частки (паю) АТ «Промінь» в натурі (на місцевості) за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6322655100:06:005:1718, загальною площею 4, 4497 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, згідно договору дарування права на земельну частку (пай) від 01 грудня 2021 року та сертифікату серії ХР № 004279 на право на земельну частку (пай).

У грудні 2022 року ОСОБА_1 доповнив позовну заяву, просив встановити факт належності ОСОБА_2 сертифікату серії ХР № 004279 на право на земельну частку (пай) АТ «Промінь», оскільки відповідач заперечує факт належності цього документу останньому через розбіжності у написанні його імені.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 11 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконною відповідь Золочівської селищної ради Харківської області, викладену в листі від 05 січня 2022 року, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про виділення земельної частки (паю) АТ «Промінь» в натурі (на місцевості). Зобов`язано Золочівську селищну раду Харківської області повторно розглянути на пленарному засіданні сесії заяву ОСОБА_1 від 02 грудня 2021 року про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) у передбачений законом спосіб.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконною відмови Золочівської селищної ради Харківської області, викладеної в листі від 05 січня 2022 року, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про виділення земельної частки (паю), мотивовано тим, що рішення з питань регулювання земельних відносин повинні прийматися виключно на пленарних засіданнях селищної ради. Оскільки заява позивача не розглядалася на пленарному засіданні селищної ради та за результатами розгляду заяви відповідне рішення не приймалось, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено порядок розгляду заяви позивача і належнимспособом захисту, необхідним для поновлення його прав є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02 грудня 2021 року про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) у передбачений законом спосіб.

Водночас суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Золочівської селищної ради прийняти рішення про виділення йому земельної частки (паю) АТ «Промінь» в натурі (на місцевості) задоволенню не підлягає, оскільки у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріплене право адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, а тому зобов`язання судом прийняти рішення конкретного змісту було б втручанням у дискреційні повноваження цього органу.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині встановлення факту належності сертифікату серії ХР № 004279 на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не наділений процесуальним правом виступати заявником за такими вимогами, оскільки не є особою, відомості про яку помилково вказані в зазначеному сертифікаті.

Також апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що до нього перейшло право на земельну частку (пай), яка належить на підставі сертифіката про право на землю серії ХР № 004279 ОСОБА_2 , а наданий договір дарування від 01 грудня 2021 року не є таким доказом, оскільки не посвідчений в установленому законом порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Диканського районного суду Полтавської області від 11 січня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у частині незадоволених позовних вимог й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 463/3226/16, від 09 листопада 2022 року у справі № 131/1046/20 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 622/139/22 із Диканського районного суду Полтавської області.

У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга. мотивована тим, щосуди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній ним частині.

Вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення порядку складання, видачі довіреності від 01 листопада 2021 року або її недійсності з інших підстав, передбачених законом російської федерації. Зустрічного позову про визнання недійсною вказаної довіреності відповідач до суду не подавав. Вважає, що довіреність ОСОБА_2 від 01 листопада 2021 року на представництво його інтересів ОСОБА_3 є дійсною.

Вказує, що укладений 01 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка є представником ОСОБА_2 на підставі довіреності від 01 листопада 2021 року, письмовий договір дарування права на земельну частку (пай) АТ «Промінь» на цей час також є дійсним та, з огляду на презумпцію його правомірності, всі права, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно виконуватися. Рішення суду про визнання цього договору недійсним відсутнє.

Звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено нотаріальне посвідчення договору дарування права на земельну частку (пай), а тому апеляційний суд дійшов неправильного висновку, що цей договір не є належним доказом переходу права на земельну частку (пай) до позивача. При цьому суди безпідставно не залучили до участі у справі третіми особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є учасниками цього договору.

Крім того, суди не врахували висновок експерта ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» від 05 грудня 2022 року № 056/164, що підтверджує ідентичність записів « ОСОБА_2 » і « ОСОБА_2 », зроблених у сертифікаті про право на земельну частку (пай) серії ХР № 004279 та довіреності від 01 листопада 2021 року.

Вказане доводить належність ОСОБА_2 правана земельну частку (пай) АТ «Промінь» згідно сертифікату серії ХР № 004279, яке в подальшому за договором дарування від 01 грудня 2121 року перейшло до позивача, проте суди не перевірили вказані обставини.

Вважає, що суди дійшли помилкового висновку, що повноваження відповідача є дискреційними, оскільки відповідач, згідно закону, не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 червня 1996 року Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області на підставі рішення від 21 березня 1996 року № 125, ОСОБА_2 видано сертифікат серії ХР № 004279 на право на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності АТ «Промінь», розміром 5,06 умовних кадастрових гектар (а. с. 22).

Відповідно до розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 24 лютого 2015 року № 80, надано згоду ПП «Карат-Агро» на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок, невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 398, 2694 га, з метою передачі їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель реформованого ВАТ «Промінь», розташованих за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради (а. с. 18).

04 грудня 2015 року між Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП «Карат-Агро» укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (невитребувана земельна частка (пай) № НОМЕР_2), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, кадастровий номер 6322655100:06:005:1718, загальною площею 4, 4497 га, строком на 49 років або до моменту витребування земельної ділянки її власником.

01 листопада 2021 року ОСОБА_2 оформив нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_3 , бути його представником в усіх державних і недержавних установах, а також діяти від його імені у відносинах з іншими фізичними особами з правом на управління та розпорядження (дарування, продаж) правом на земельну частку (пай) землі, яка перебуває у колективній власності АТ «Промінь», розміром 5, 06 умовних кадастрових гектар без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), відповідно до сертифіката серії ХР № 004279 на право на земельну частку (пай) (а. с. 16,1 7).

01 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка є представником за довіреністю ОСОБА_2 , укладено у простій письмовій формі договір дарування права на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності АТ «Промінь», розміром 5, 06 умовних кадастрових гектарів, відповідно до сертифіката серії ХР № 004279 на право на земельну частку (пай) АТ «Промінь» (а. с. 9).

Водночас, у довіреності від 01 листопада 2021 року ім`я довірителя зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як у сертифікаті серії НОМЕР_1 на право на земельну частку (пай) ім`я власника зазначено як « ОСОБА_2 ».

02 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Золочівської селищної ради Харківської області про виділення йому у власність земельної частки (паю) АТ «Промінь» в натурі (на місцевості), за рахунок земельної ділянки з кадастровим № 6322655100:06:005:1718, загальною площею 4, 4497 га, на підставі договору дарування від 01 грудня 2021 року (а. с. 11-12).

05 січня 2022 року ОСОБА_1 отримав відповідь № 31/02-22 про відмову у виділенні йому у власність земельної частки (паю) з тих підстав, що відповідні зміни до сертифікату серії ХР № 004279 на право на земельну частку (пай) не внесено, а отже перехід права власності не підтверджено (а. с. 8 ).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що в касаційному порядку переглядаються оскаржувані судові рішення суддів першої та апеляційної інстанцій в частині незадоволених позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Золочівської селищної ради прийняти рішення про виділення йому земельної частки (паю) АТ «Промінь» в натурі (на місцевості) та встановлення факту належності сертифікату серії ХР № 004279 на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 .

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суддів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 14 Конституції України гарантовано право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку (стаття 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Статтею 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що підставою для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Отже з аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради за заявою власника, поданої ним до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення йому земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частина перша статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив зобов`язати Золочівську селищну раду прийняти рішення про виділення йому земельної частки (паю) АТ «Промінь» в натурі (на місцевості) за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6322655100:06:005:1718, загальною площею 4, 4497 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, згідно договору дарування права на земельну частку (пай) від 01 грудня 2021 року та сертифікату серії ХР № 004279 на право на земельну частку (пай).

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про виділення йому земельної частки (паю), оскільки право адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення законодавчо закріплене за суб`єктом владних повноважень, а тому зобов`язання судом прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження цього органу.

Суди попередніх інстанцій правильно вказали про те, що прийняття рішення про виділення земельної частки (паю) в натурі є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.

Зобов`язання відповідача прийняти рішення про виділення позивачу земельної частки (паю) без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Верховний Суд звертає увагу на задоволені вимоги ОСОБА_1 у цій справі про визнання незаконною відповіді Золочівської селищної ради Харківської області, викладеної в листі від 05 січня 2022 року, щодо розгляду його заяви про виділення земельної частки (паю) АТ «Промінь» в натурі (на місцевості), та зобов`язання Золочівської селищної ради Харківської області повторно розглянути на пленарному засіданні сесії заяву ОСОБА_1 від 02 грудня 2021 року про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) у передбачений законом спосіб.

Отже, заява ОСОБА_1 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) має бути повторно розглянута відповідачем, а тому вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення з цього питання є втручанням у дискреційні повноваження цього органу, з чим погоджується й Верховний Суд.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині встановлення факту належності сертифікату серії ХР № 004279 на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку що позивач не наділений процесуальним правом виступати заявником за такими вимогами, оскільки не є особою, відомості про яку помилково вказані в зазначеному сертифікаті.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Суди правильно вказали, що внесення змін до сертифіката на право на земельну частку (пай) передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)». Позивачем не надано доказів про неможливість внесення відповідних змін в позасудовому порядку.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 463/3226/16, від 09 листопада 2022 року у справі № 131/1046/20 тощо, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то доводи касаційної скарги про недослідження судами попередніх інстанцій наявних в матеріалах справи доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 11 січня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович