Рішення

від 24.07.2024 по справі 640/16427/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2024 року справа №640/16427/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Буд Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт Буд Сервіс» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12.08.2019 №0045991404, №0045981404 та №0046001404.

Позовні вимоги були обґрунтовані правомірністю формування позивачем податкового кредиту та витрат виробництва, що підтверджені документально належними первинними документами, натомість протиправністю спірних рішень відповідача у зв`язку з відсутністю підстав для проведення перевірки Товариства у відповідності до підпункту 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 ПК України з огляду на невідповідність запиту відповідача вимогам пункту 73.3. статті 73 цього Кодексу, що нівелює наслідки такої перевірки.

Відповідачем позовні вимоги заперечувались з огляду на ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів на належним чином оформлені запити та під час перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2020 у задоволенні позову Товариству було відмовлено з мотивів того, що позивачем витребовуваних відповідачем документів подано не було ні після отримання запиту на надання документів, ні після отримання акту перевірки, а суд позбавлений можливості встановлювати правомірність формування позивачем податкового кредиту, оскільки зазначене буде проведенням перевірки судом, що до компетенції суду не віднесено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2020 було скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов Товариства задоволено.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2021 скасовані рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021, а справа №640/16427/19 направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам Товариства щодо обставин, які обумовили ненадання первинних документів, які описані позивачем в адміністративному позові. Також суд першої інстанції не досліджував і не оцінював запит податкового органу на дотримання відповідачем вимог пункту 73.3. статті 73 ПК України та відповідно правомірність призначення податкової перевірки. Натомість суд апеляційної інстанції виходив виключно з того, що запит контролюючого органу не відповідає вимогам пункту 73.3. статті 73 ПК України, що звільняє Товариство від обов`язку надавати відповідь на запит відповідача та відповідно нівелює наслідки незаконно призначеної податкової перевірки.

Проте, Верховний Суд звернув увагу на те, що запит про надання інформації контролюючого органу від 11.05.2019 № 88495/10/26-15-14-04-04-14, як встановлено судом апеляційної інстанції, містить юридичну підставу - пункт 47.1 статті 47, підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, посилання про виявлені недостовірності визначення позивачем даних податкового кредиту, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року по взаємовідносинах із ТОВ «БГ «ВАВІЛОН», та у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року по взаємовідносинах із ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «РОЯЛ-ХАУЗ», а також викладення обставин щодо недотримання Товариством підпункту «а» пункту 198.1., пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198, пункту 201.10. статті 201 ПК України, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерських облік і фінансову звітність в Україні» та пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх здійснення. Крім того, запит містить перелік документів витребуваних податковим органом тощо.

Однак, суд апеляційної інстанції обмежився формальною оцінкою запиту про надання інформації, пославшись на практику Верховного Суду у справах, постанови у яких ухвалені за інших фактичних обставин.

Таким чином Верховний Суд констатував, що суди попередніх інстанцій вибірково оцінили доводи адміністративного позову, неповно встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не дослідили зібрані у справі докази, зокрема, суди не надали повну оцінку письмовому запиту контролюючого органу на предмет його відповідності нормативно визначеними вимогам.

Також Верховний Суд зазначив, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2021 прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Разом з тим, 15.12.2022 набув чинності Закон України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали даної адміністративної справи, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Василенко Г.Ю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи висновки та вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.10.2021, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив таке.

Товариство зареєстровано як юридична особа в ЄДРПОУ 31.05.2010, зареєстровано платником податку на додану вартість та відповідно до статуту здійснює діяльність, зокрема, будівельного та монтажного характеру.

Товариством супровідним листом від 17.05.2018 № 18/573 на запит Генеральної прокуратури України від 07.05.2018 № 07/1/1-19471-17 надано оригінали документів по взаємовідносинам з ТОВ «БГ «ВАВІЛОН» (ЄДРПОУ 41197522), а саме: договір субпідряду, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти виконаних робіт, платіжні доручення та оборотно-сальдові відомості.

На адресу Товариства надійшов запит ГУ ДФС у м. Києві від 11.05.2019 № 88495/10/26-15-14-04-04-14 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) зі змісту якого вбачається, що ГУ ДФС у м. Києві виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення Товариством даних податкового кредиту у сумі 3 133 196 грн по взаємовідносинах з ТОВ «БГ «ВАВІЛОН» (код 41197522), що містяться у податковій декларації з ПДВ за серпень 2017 року в сумі 1833 333 грн, по взаємовідносинах з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «РОЯЛ-ХАУЗ» (код 42381433), що містяться у податковій декларації з ПДВ за грудень 2018 року в сумі 1 299 863 грн, при визначенні показників декларацій з податку на додану вартість. Про зазначене вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих платником податків за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до ст.ст. 72, 73 і 74 Податкового кодексу України, що відповідно до п. 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме даних Єдиного реєстру податкових накладних. Відповідно до яких з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх здійснення, оскільки аналізом інформаційних баз встановлено відсутність у вказаних контрагентів основних фондів та виробничих потужностей. Номенклатура та обсяг реалізованих послуг (загальнобудівельні роботи, будівельно-монтажні роботи) свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без турових ресурсів. Відповідні послуги із залученням стороннього трудового ресурсу та з експлуатації основних засобів за даним ЄРПН не придбавалися. Вказане свідчить про недотримання Товариством норм пп.а п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України.

У зв`язку з наведеним ГУ ДФС у м. Києві просило Товариство протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем, отримання цього запиту надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу наведених вище фактів. При цьому, ГУ ДФС у м. Києві зазначило, що необхідно обов`язково надати, засвідчені підписом посадової особи Товариства копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ «БГ «ВАВІЛОН», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «РОЯЛ-ХАУЗ» у періоді серпень 2017 року та грудень 2018 року, а також щодо використання у власній господарській діяльності послуг (загальнобудівельні роботи, будівельно-монтажні роботи), придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеним платником податків.

У відповідь на запит ГУ ДФС у м. Києві від 11.05.2019 № 88495/10/26-15-14-04-04-14, який було отримано 23.05.2019, листом від 11.06.2019 № 19/768 Товариство повідомило податковий орган, що оскільки запит фактично обґрунтований виключно можливими порушеннями з боку інших платників податків та не містить жодних реальних фактів, які б вказували на можливі порушення з боку Товариства, як і не містить дійсних законних підстав для надіслання запиту Товариству. Отже враховуючи, що запит ГУ ДФС у м. Києві не відповідає вимогам, визначеним абзацами першим-п`ятим пункту 73.3 ст. 73 ПКУ, зокрема в частині наявності конкретної інформації про підстави для надіслання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує, а містить лише посилання на можливі порушення з боку контрагентів Товариства, він є таким, що складений з порушенням, що звільняє Товариство від обов`язку надання інформації та її документального підтвердження.

Натомість, наказом від 03.07.2019 № 9227 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Арт Буд Сервіс» (код 37140061)», на підставі п.п.78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зв`язку з ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит від 11.05.2019 № 88495/10/26-15-14-04-04-14, ГУ ДФС у м. Києві було призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з 04.07.2019, тривалістю 5 робочих днів. Перевірку було визначено провести з метою дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «БГ «Вавілон» (код 41197522) за серпень 2017 року, ТОВ «Будівельна компанія «Роял-Хауз» (код 42381433) за грудень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість.

Наказом ГУ ДФС у м. Києві від 10.07.2019 № 9772 строк проведення перевірки Товариства було продовжено на 2 робочі дні з 11.07.2019.

В межах проведення перевірки ГУ ДФС у м. Києві подало головному бухгалтеру Товариства запит б/н від 08.07.2019 про надання 10.07.2019 документів, яким просив надати документи по взаємовідносинах з ТОВ «БГ «Вавілон» (код 41197522) за серпень 2017 року та ТОВ «Будівельна компанія «Роял-Хауз» (код 42381433) за грудень 2018 року, зокрема: копії договорів, акти прийому-передачі, платіжні доручення, що підтверджують факт оплати отриманих послуг, товарів, виписки банку про рух коштів по рахунку, інші документи, які не ввійшли до зазначеного переліку, але безпосередньо пов`язані зі здійсненням фінансово-господарських операцій.

Товариство листом від 11.07.2019 №19/848 надало ГУ ДФС у м. Києві певні документи, у тому числі: оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, контрагент ТОВ «БК «Роял-Хауз»; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, контрагент ТОВ «БГ «Вавілон»; виписки по рахунку.

За результатами проведеної ГУ ДФС у м. Києві перевірки було складено акт від 19.07.2019 № 759/26-15-14-04-04/37140061, яким зафіксовано висновок про порушення Товариством вимог п.44.1 ст.44, п.121.1. ст.121, п.198.1, п.198.3. п.198.6 ст.198, п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 997 238 грн, у тому числі: за серпень 2017 року 1697375 грн, грудень 2018 року 1299863 грн, та завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за серпень 2017 року на суму - 135 958 гривень.

Такі висновки сформовані податковим органом виходячи з того, що Товариством сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «БГ «Вавілон» за серпень 2017 року, який відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року на суму 1 833 333 гривень та по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Роял-Хауз» за грудень 2018 року, який відображено в податковій декларації з податку на додану вартість грудень 2018 року на суму 1 299 863 гривень, у той час, як такі взаємовідносини не підтверджені Товариством документально належними первинними документами, зокрема: договорами, додатками до них, актами приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3), підсумковими відомостями ресурсів, видатковими накладними та іншими документами, що підтвердили б надання послуг ТОВ «БГ «Вавілон» та ТОВ «БК «Роял-Хауз». У зв`язку з зазначеним податковий орган дійшов висновку про невстановлення реальності господарських операцій Товариства зі вказаними контрагентами.

При цьому, по взаємовідносинам Товариства з контрагентами ТОВ «БГ «Вавілон» та ТОВ «БК «Роял-Хауз» в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані усі податкові накладні на відповідні суми, задекларовані Товариством у податкових деклараціях.

Натомість по контрагентам ТОВ «БГ «Вавілон» та ТОВ «БК «Роял-Хауз», в ході опрацювання податкової інформації, ГУ ДФС у м. Києві було встановлено обставини неможливості здійснення ними фінансово-господарської діяльності в силу відсутності трудових та матеріальних ресурсів, основних фондів, власного та/або орендованого майна. Окрім того встановлено, що такі контрагенти значаться фігурантами кримінальних проваджень.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві 12.08.2019 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

-№ 0045991404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2997238 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1498619 грн;

-№ 0045981404, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 135958 грн;

-№ 0046001404, яким до позивача застосовано штраф в сумі 1020 грн за порушення п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, враховуючи вказівки Верховного Суду наведені у постанові від 19.10.2021 у даній справі, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведені норми основного закону означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У свою чергу, «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з наведених норми основного закону, у зв`язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Разом з тим, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Окрім того, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкта владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Враховуючи наведені положення, для вирішення спірних правовідносин суд застосовує норми Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів та визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами підпунктів 16.1.2.-16.1.3., 16.1.5., 16.1.7., 16.1.12. пункту 16.1. статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, окрім іншого: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Натомість платник податків має право, зокрема: бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (підпункти 17.1.6.-17.1.8. пункту 17.1. статті 17 ПК України). Платник податку має також інші права, передбачені законом. (пункт 17.2. статті 17 ПК України).

Відповідно до пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, окрім іншого: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4.); запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.6.); у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів (підпункт 20.1.14.).

Разом з тим, відповідно до пункту 21.1. статті 21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами (підпункт 21.1.1.); забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій ( підпункт 21.1.2.); не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункт 21.1.4.).

Згідно з пунктом 73.3. статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим-п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Таким чином, наведені положення статей 16, 20 та 73 ПК України дійсно надають право податковому органу направляти платникам податків письмові запити про надання інформації та одночасно встановлюють обов`язок останніх надати відповідь на такий запит, зокрема повідомити інформацію та надати документи.

Запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто наявність чітко окреслених обставин, які у відповідності до пункту 73.3 статті 73 ПК України є умовою, за якої відповідний орган може звернутися із таким запитом.

Окрім наявності передбаченої ПК України підстави для надсилання запиту, останній, аби бути законним, повинен відповідати також низці вимог щодо його оформлення та надсилання платникові податків, зокрема, запит повинен містити: посилання на норми закону, відповідно до яких контролюючий орган має право на отримання такої інформації; підставу для надіслання запиту (з наведеного вище переліку) із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яку запитують, і перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу. Окрім іншого, визначають підставою для надіслання платнику податку запиту, виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, податковий орган має обґрунтувати у запиті у чому саме полягає недостовірність даних.

Разом з тим, ПК України покладає обов`язок на платника податків надати відповідь тільки на той запит податкової, який відповідає встановленим законом вимогам до форми і змісту.

У свою чергу, за ненадання платником відповіді на запит податкової, який таким вимогам не відповідає, податкової відповідальності не передбачається, про що прямо зазначено у пункті 73.3 статті 73 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, від 26.02.2019 у справі №820/768/18, від 12.05.2020 у справі №280/2578/19, від 06.10.2020 у справі №280/1475/19 та в силу положень частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховується судом до спірних правовідносин.

Враховуючи наведені положення податкового законодавства у взаємозв`язку з обставинами справи, дослідивши запит ГУ ДФС у м. Києві від 11.05.2019 №88495/10/26-15-14-04-04-14 суд дійшов висновку, що такий запит не відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України, незважаючи на те, що містить формальне посилання, як на підставу для запиту, на виявлення фактів недостовірності позивачем даних податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях, оскільки, по-перше, фактично ґрунтується на передчасних висновках про відсутність факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентам - сформованих на підставі аналізу інформаційних баз щодо відсутності у вказаних контрагентів можливостей здійснення фінансово-господарської діяльності; по-друге, не містить посилань на те, які саме показники були проаналізовані податковим органом та в чому полягає недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також які саме числові показники податкової звітності є недостовірними ТОВ «БГ «Вавілон» та ТОВ «БК «Роял-Хауз»,; по-третє, не містить даних за результатами аналізу якої саме податкової інформації сформовані відповідні висновки та в який спосіб такі відомості отримані.

Тож суд вважає, що всупереч принципу індивідуальної відповідальності, надісланий позивачу запит від 11.05.2019 №88495/10/26-15-14-04-04-14, сформований податковим органом виключно виходячи з даних інформаційних баз щодо протиправної поведінки його контрагентів, без обґрунтування у ньому у чому саме полягає недостовірність даних поданих позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість, тож не може вважатися таким, що відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України.

При цьому суд критично сприймає ту обставину, що вказаний запит, сформований фактично на підставі інформації про контрагентів позивача, до перевірки (підтвердження/спростування) належним чином інформації з інформаційних баз та співставлення такої з первинними документами, вже містить висновок про недотримання позивачем пп. «а» п.198.1, п.198.3. п.198.6 ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1. та п.2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Враховуючи вищенаведене суд погоджується з позицією позивача, що в силу положень пункту 73.3 статті 73 ПК України для нього не мали наступити наслідки ненадання відповіді на відповідний запит.

Одночасно суд враховує ту обставину, що позивач повідомляв ГУ ДФС у м. Києві щодо своєї правової позиції відносно запиту від 11.05.2019 №88495/10/26-15-14-04-04-14 та зазначав про готовність надати запитувані документи за умови надіслання йому належним чином оформленого запиту.

Отримавши 12.06.2019 відповідь позивача на запит з відповідною правовою позицією, ГУ ДФС у м. Києві належним чином оформленого запиту повторно позивачу не надсилало.

Натомість, саме на підставі підпункту 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 ПК України, тобто у зв`язку з ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит, ГУ ДФС у м. Києві призначило та провело відносно позивача перевірку.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України).

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За приписами підпункту 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4. статті 78 ПК України).

Разом з тим враховуючи, що запит від 11.05.2019 №88495/10/26-15-14-04-04-14, оформлений ГУ ДФС у м. Києві з порушенням законодавчо встановленого порядку, у зв`язку з чим, як встановив суд, позивач був звільнений від обов`язку надавати відповідь на такий запит, що прямо передбачено пунктом 73.3 статті 73 ПК України, суд доходить висновку, що контролюючий орган був позбавлений права приймати наказ про призначення позапланової виїзної перевірки позивача з підстав визначених підпунктом 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 ПК України та проводити відповідну перевірку.

Аналогічна правова позиція констатована Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі № 820/4707/17 та застосовується судом до спірних правовідносин в силу положень частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно суд вважає, що оскільки ГУ ДФС у м. Києві всупереч вищезазначеного була проведена перевірка позивача на підставі наказу від 03.07.2019 № 9227, то її результати нівелюються наведеними висновками.

Окрім наведеного суд зазначає таке.

Згідно з пунктами 44.1.-44.4., 44.6. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

При цьому, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи встановлені обставини справи та наявні у справі докази суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих ним за результатами перевірки, яку він не мав права проводити та констатації умовного припущення про відсутність документів.

Натомість позивач надав суду первинні документи по його взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «БГ «Вавілон» та ТОВ «БК «Роял-Хауз».

Водночас суд зазначає, що з огляду на принцип змагальності сторін та офіційного з`ясування обставин у справі, враховуючи відсутність у спірних правовідносин обов`язку позивача надати податковому органу пояснення та їх документальне підтвердження на запит, що не відповідав вимогам податкового законодавства, позивач правомірно надав в суд первинні документи, які не були надані контролюючому органу під час перевірки.

Одночасно суд констатує, що підпункт 44.6. статті 44 ПК України як норма процесуального права для контролюючого органу, не визначає правило поведінки суду, який керується процесуальним кодексом.

Таким чином, суд приймає надані позивачем первинні документи по його взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «БГ «Вавілон» та ТОВ «БК «Роял-Хауз» та оцінює їх в сукупності зі встановленими обставинами та наявними у справі матеріалами.

Так, відповідно до підпунктів 14.1.36., 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1. статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 Кодексу).

Пунктом 198.3. статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 200.1.-200.4. статті 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 201.1., 201.10., 201.11. статті 201 Кодексу, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій та фіскальним сервером контролюючого органу сум податку встановлює Кабінет Міністрів України;

в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу;

г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, наведені норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та від`ємне значення податку на додану вартість у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних первинних документів, у тому числі, розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом статей 1, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, сформовані та включені позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «БГ «Вавілон» та ТОВ «БК «Роял-Хауз» підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, які досліджувалися під час перевірки та описані в акті перевірки без зауважень щодо їх оформлення чи їх неприйняття.

Разом з тим суд зазначає, що ПК України визначає складену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Водночас суд констатує, що висновок про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/1719/21(908/2090/21).

У взаємозв`язку з вищенаведеними обставинами та нормами ПК України, здійснивши юридичний аналіз зібраних у справі доказів суд встановив, що позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ «БГ «Вавілон» на підставі договору субпідряду від 04.04.2017 №04/04/17-В та ТОВ «БК «Роял-Хауз» на підставі договорів субпідряду від 03.12.2018 №108/Р/042, від 03.12.2018 №109/Р/008.

За умовами договору субпідряду від 04.04.2017 №04/04/17-В ТОВ «БГ «Вавілон» як субпідрядник зобов`язувався за завданням позивача як Генпідрядника власними та/або залученими силами і засобами із матеріалів субпідрядника виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об`єкті будівництва - «Будівництво адміністративно-логістичного комплекту в межах Софіївсько -Борщагівської с/р, Києво-Святошинського районну Київської області», загальною вартістю 11000000,00 грн (ПДВ 1833333,99 грн).

В межах взаємовідносин за вказаним договором сторонами складені такі первинні документи: договірні ціні на роботи на об`єкті будівництва; локальні кошториси на види будівельних робіт; акти приймання виконаних будівельних робіт; податкові накладні. Оплата виконаних робіт підтверджена платіжними дорученнями та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (том 1, а.с. 59-268).

За умовами договору субпідряду від 03.12.2018 №108/Р/042 ТОВ «БК «Роял-Хауз» як субпідрядник зобов`язувався за завданням позивача як Генпідрядника власними та/або залученими силами і засобами із матеріалів генпідрядника та/або субпідрядника виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об`єкті будівництва - «Реконструкція складу готової продукції та сировини фабрики ПрАТ «Монделіс Україна» за адресою: Сумська область, місто Тростянець, вулиця Набережна, 28 А», загальною вартістю 4919120,03 грн (ПДВ 819853,34 грн).

За умовами договору субпідряду від 03.12.2018 №109/Р/008 ТОВ «БК «Роял-Хауз» як субпідрядник зобов`язувався за завданням позивача як Генпідрядника власними та/або залученими силами і засобами із матеріалів генпідрядника та/або субпідрядника виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об`єкті будівництва - «Будівництво виробничо-складської будівлі з адміністративним приміщенням за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Берегівська-бічна, 4», загальною вартістю 2880059,50 грн (ПДВ 480009,92 грн).

В межах взаємовідносин за вказаними договорами сторонами складені такі первинні документи: договірні ціні на роботи на об`єкті будівництва; локальні кошториси на види будівельних робіт; акти приймання виконаних будівельних робіт; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; податкові накладні. Оплата виконаних робіт підтверджена платіжними дорученнями та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (том 1, а.с. 269-302).

Також позивачем подано докази (зокрема, договори, акти приймання виконаних будівельних робіт; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати) реалізації вказаних робіт, наданих контрагентами, в межах договору генерального підряду № 26/10 від 25.10.2015 з ТОВ «Компанія Міжрегіонального сервісу», договору від 22.08.2018 № 1800-8155 з ПАТ «Монделіс Україна», договору будівельного підряду № 1807-01 від 10.01.2018 з ТОВ «Флекстронікс ТЗОВ» (том 2, а.с. 59-140).

Судом встановлено, що первинні документи в межах договірних правовідносин позивача з контрагентами складені відповідно до вимог Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять обов`язкові реквізити щодо здійснених господарських операцій.

Окрім того, господарські операції з контрагентами відображені позивачем належним чином в податковому та бухгалтерському обліку, що не спростовувалось відповідачем. Підписи представників позивача та контрагентів на первинних документах є достатнім та належним доказом приймання-передачі виконаних робіт, що свідчить про товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами. Окрім того, придбання позивачем у контрагентів відповідних робіт та послуг відповідає профілю його господарської діяльності.

Натомість висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами сформовані виключно на підставі податкової інформації по контрагентам.

В ході судового розгляду відповідач володіючи матеріалами справи не наводив зауважень до змісту і форми наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами. Окрім того, відповідач не спростував фактичного руху активів позивача за договірними відносинами зі зазначеними контрагентами.

Враховуючи наведені обставини справи у взаємозв`язку з норми ПК України та численною судову практику в аналогічних спорах, суд також зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого обов`язку передбаченого податковим законодавством або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-замовника права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 826/7270/18, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16).

Окрім того суд враховує, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків (неподання звітності) не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-1484/12/1370 тощо).

Більше того відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутсорсингу (оренда персоналу).

Разом з тим, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону (постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16).

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, норм податкового законодавства та правових позицій Верховного Суду, суд доходь висновків про те, що висновки податкового органу, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими.

Відповідно, за наведених вище мотивів та враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають критеріям правомірності та підлягають скасуванню в силу своєї протиправності.

У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 19210 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Буд Сервіс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12.08.2019 №0045991404, №0045981404 та №0046001404.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Буд Сервіс» (код ЄДРПОУ 37140061, вул. Проїзд Військовий, буд 1, м. Київ, 01103) сплачений судовий збір в сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.