Ухвала

від 24.07.2024 по справі 367/3693/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 367/3693/20 Головуючий у суді першої інстанції - Мерзлий Л.В.

Номер провадження № 22-ц/824/9750/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

24 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, відповідно до якого просило стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання ОСОБА_5 у вигляді твердої грошової суми в розмірі 9 100 грн щомісячно, починаючи з дати подання позову до суду року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб. Вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу у них народився син ОСОБА_6 . Подружнє життя з відповідачем ОСОБА_4 не склалося. Вона постійно ставала жертвою фізичного та психологічного насильства з боку чоловіка. Після декількох років постійних знущань та подружніх зрад з боку відповідача ОСОБА_4 , вона разом з сином ОСОБА_6 переїхали в орендовану квартиру. Рішенням Подільського районного суду від 31 травня 2017 року шлюб між ними було розірвано.

Вказано, що як вбачається з рішення суду, на момент його ухвалення, їх син ОСОБА_6 проживав разом з матір`ю, у сторін був відсутній спір щодо місця проживання спільної дитини. В грудні 2017 року відповідач ОСОБА_4 викрав їх сина ОСОБА_6 та переховував від неї близько року.

У січні 2019 року правоохоронним органам вдалося встановити місце перебування дитини і вона змогла забрати сина. З того часу та дотепер дитина проживає разом з нею.

Зазначає, що з часу коли вона з сином почала проживати окремо, тобто з грудня 2015 року батько дитини - відповідач ОСОБА_4 не бере жодної участі в матеріальному утриманні сина. Всі витрати по утриманню їх дитини, по забезпеченню належного фізичного, духовного, психологічного та інтелектуального розвитку вона несе самостійно. Вважає, що інтересам сина буде відповідати визначення аліментів в твердій грошовій сумі.

Вона несе витрати на забезпечення належного розвитку дитини, піклування за його станом здоров`я, відвідування позакласних секцій, забезпечення його дозвіллям та оплату послуг з навчання.

За власними підрахунками, на придбання сезонного одягу для дитини, іграшок, розвиваючих ігор, книжок, витрати на таксі, відвідування музеїв, кінотеатрів, планетарію, послуги перукарів, предметів особистої гігієни та інших необхідних речей вона витрачає в середньому 48 000 грн щороку, а отже - 4 000 грн щомісяця. На придбання шкільного приладдя - в середньому 4 800 грн на рік, а отже - 400 грн. щомісяця.

Витрати на харчування сина в школі складають приблизно 1 000 грн щомісяця. Витрати на харчування дитини вдома складають приблизно 2 500 грн щомісяця.

Витрати по забезпеченню належного рівня піклування про здоров`я дитини, які включають: оплату послуг закладів охорони здоров`я, витрати на лікарські засоби, послуги окуліста, стоматолога, тощо, складають приблизно в середньому 4 800 грн на рік, а отже - 400 грн щомісяця. Таким чином, загальний розмір її щомісячних витрат на утримання сина на побутовому рівні в середньому складає 8 300 грн на місяць.

Крім цього, вона систематично несе фінансові витрати на оплату освітніх послуг для дитини, відвідування ним спортивних секцій, розвиваючих курсів, оскільки дитина є здібною, а тому вона докладає всіх можливих зусиль задля всебічного розвитку сина як у фізичному плані, так і в інтелектуальному.

Позивач зазначає, що щомісяця дитина відвідує цілу низку гуртків та секцій, на оплату яких вона несе значні витрати.

Щороку вона придбаває для сина абонемент для відвідування спортивних комплексів «СпортЛайф», витрати на які в середньому складають 4 500 - 5 000 грн на рік, а отже в середньому 400 грн. щомісяця. Щомісяця дитина регулярно відвідує індивідуальні заняття з плавання в спортивному комплексі «СпортЛайф». Вартість одного заняття складає 450 грн. по 6 тренувань на місяць, а тому загалом на оплату індивідуальних тренувань з плавання сплачується 2 700 грн щомісяця.

Син відвідує заняття з хортингу та на скалодромі. На послуги тренерів з цих занять щомісяця витрачається 850 грн. Щомісяця вона оплачує індивідуальні заняття дитини з малювання, вартість яких в сумі складає 1 200 грн. щомісяця. Окрім цього, 8 місяців в році син відвідує гурток з «LEGO» моделювання, на оплату якого вона витрачає 7 200 грн на рік, тобто 400 грн на місяць.

Окрім зазначеного, їх син відвідує курси англійської мови «GreenCountry», на оплату яких вона в середньому витрачає 850 грн щомісяця. На період літніх канікул оплачуються індивідуальні заняття з англійської мови, що в розрахунку на рік складає 6 300 грн, а отже - 500 грн на місяць.

Вона намагається всебічно розвивати сина та несе значні витрати на оплату послуг тренерів та вчителів. Середні витрати на гуртки та секції сина складає 6 900 грн. Такі витрати та їх розмір підтверджуються значною кількістю квитанцій, договорів, довідок та банківських виписок.

Позивач щороку несе значні фінансові витрати на оздоровлення сина, здійснення разом з ним туристичних подорожей тощо. Щороку здійснює спільні з сином подорожі в межах України та за кордон з метою оздоровлення та відпочинку.

Вона організовує оздоровлення сина в межах України, зокрема, у с. Східниця, Львівської обл. Під час оздоровлення в санаторії позивач завжди оплачує послуги лікувальних процедур для сина. Загальна вартість такого відпочинку для дитини в середньому складає 14 000 грн на рік. Щороку позивач організовує відпочинок сина на морі, за межами України.

У серпні 2019 року організовувала відпочинок в Туреччині. Під час відпочинку на морі витрачає певні кошти на оплату екскурсій, музеїв, розваг, тощо. Щороку вона витрачає на організацію таких відпочинків в середньому 18 000 грн.

Позивач піклується про інтелектуальний розвиток сина, вивчення ним історії своєї країни та народу, відвідування ним визначних місць України. Щороку на подібні екскурсійні історико-культурні поїздки для сина вона витрачає в середньому 4 000 грн. Таким чином, витрати позивача на оздоровлення та відпочинок дитини складають в середньому 36 000 грн в рік, тобто, в середньому 3 000 грн на місяць.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді твердої грошової суми в розмірі 9100 грн щомісячно, починаючи з 18 червня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, особа, яка не брала участі у справі, проте яка вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що до складу її родини входять: ОСОБА_4 (чоловік), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (син), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (донька). Апелянт зазначає, що вона з родиною виїхала з України у зв`язку із воєнними діями задля безпеки дітей.

ОСОБА_1 вказує, що оскаржуване рішення зачіпає інтереси її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки фактично ставить під загрозу її фізичне існування.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції, під час вирішення спору по суті, безпідставно надав перевагу одному з дітей ОСОБА_4 перед іншими. Вказано, що суд першої інстанції не дослідив відомості про доходи її чоловіка ОСОБА_4 , наявність на його утриманні малолітніх дітей - ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , а також батьків пенсіонерів, не врахував стан здоров`я відповідача по справі.

В апеляційній скарзі також вказано, що за законодавством України розмір відрахувань із заробітної плати на аліменти на неповнолітніх дітей не може перевищувати 70%, що свідчить, на думку апелянта, про те, що максимальний розмір відрахувань аліментів з доходів ОСОБА_4 на утримання однієї дитини - ОСОБА_5 не може перевищувати 23% (70%/3) його доходу. Крім того, судом не враховано прожитковий мінімум в Україні для дітей відповідного віку.

ОСОБА_1 вказує, що починаючи з серпня 2022 року щомісячно дохід ОСОБА_4 складав до 1 000 грн, а з грудня 2022 року відповідачу перестали сплачувати заробітну плату. Апелянт наголошує. Що на сьогоднішній день ОСОБА_4 , що за фахом є юристом-правознавцем, не може працевлаштуватись в Республіці Польща, оскільки не знає мови даної країни.

Доводами апеляційної скарги також є те, що ОСОБА_4 має проблеми зі здоров`я, що в своїй сукупності унеможливлює ним виконання трудових функцій та отримання стабільного доходу.

Апелянт вважає, що ОСОБА_4 має можливість сплачувати на утримання сина ОСОБА_5 аліменти у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також ОСОБА_1 просить зарахувати в рахунок сплати аліментів на утримання ОСОБА_5 кошти, передані ОСОБА_4 в грошовій та натуральній формі за період з грудня 2017 року по січень 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким встановити ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 червня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття. Крім того, апелянт просить зарахувати ОСОБА_4 в рахунок сплати аліментів на користь ОСОБА_5 фактично витрачені кошти на утримання останнього, починаючи з грудня 2017 року. Судові витрати покласти на позивача по справі.

10 червня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , відповідно до якого зазначено, що відповідач по справі не скористався своїм право в суді першої інстанції на подачу відзиву на позовну заяву та відповідних доказів на обґрунтування своїх заперечень.

У відзиві представник позивача також звертає увагу на неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, що ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Представник позивача вважає, що подання апеляційної скарги із доказами щодо відповідача, котрим не надавались такі докази та які жодним чином не стосуються предмета позову, що свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності.

Крім того, представник ОСОБА_8 також зазначає, що не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили як ухвалене в даній справі рішення суду впливає на права та інтереси малолітньої дитини апелянта.

Враховуючи викладене, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 просить закрити апеляційне провадження у справі не переглядаючи рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року по суті, подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

18 червня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_4 , проте вказаний відзив не може бути врахований судом, оскільки відповідачем було надано доказ вручення вказаного відзиву лише апелянту по справі. Доказів направлення чи вручення копії відзиву із доданими до нього матеріалами позивачу по справі ОСОБА_3 відповідач не надав, що свідчить про порушення положень ч.4 ст.360 ЦПК України (до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи).

Крім того, 19 червня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 про винесення окремої ухвали, відповідно до якої представник позивача просить визнати відзив на апеляційну скаргу із доданими до нього документами ОСОБА_4 зловживанням правом в розумінні статті 44 ЦПК України та повернути ОСОБА_4 . Постановити окрему ухвалу у відношенні ОСОБА_4 за ст.384 КК України та надіслати її до Національної поліції України. Закрити апеляційне провадження не переглядаючи оскаржуване рішення по суті.

Зазначена заява мотивована тим, що дії відповідача по справі щодо надання додаткових доказів разом із відзивом на апеляційну скаргу, втягування учасників справи та суд у перегляд судового рішення, яке вже набрало законної сили, є зловживанням процесуальними правами в розумінні статті 44 ЦПК України. Крім того, представник вказує на те, що відзив відповідача на апеляційну скаргу містить висловлювання, які є наклепом та принижують честь та гідність позивача по справі, а також самої дитини.

Відповідно до частини восьмої статті 262 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Окрема ухвала суду - є процесуальним засобом судового впливу, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Тобто підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.

Відповідно до положень статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Отже, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду апеляційної інстанції, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі №438/610/14-ц вказано, що постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору. У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року в справі №761/32388/13-ц зазначено, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком.

Системний аналіз поданої заяви позивача по справі ОСОБА_3 дає підстави для висновку, що позивач вважає дії відповідача щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу зловживанням процесуальними правами.

Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись із доводами позивача, оскільки відповідач реалізував своє право на подачу відзиву на апеляційну скаргу, що було передбачено нормами ЦПК України. Крім того, відзив відповідача не містить нецензурної лайки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглядаючи заяву ОСОБА_3 про винесення окремої ухвали, не встановила передбачених законом підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 352 ЦПК України, повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв, як вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому, слід урахувати, що судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Судове рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього судового рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині судового рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку судове рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Виходячи з наведеного, першочергово підлягає до вирішення апеляційним судом питання про наявність порушеного права особи, яка звернулась з апеляційною скаргою не будучи учасником справи в суді першої інстанції.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 459/3289/18 провадження № 61-13159св19.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , вказує на те, що стягнення аліментів з відповідача по справі у твердій грошовій сумі у розмірі 9 100 грн, порушує права ОСОБА_2 на належне утримання від ОСОБА_4 .

Колегія суддів зазначає, що з в врахуванням положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, твердження апелянта мали бути підтвердженні відповідними та належними доказами. В той же час належних доказів на підтвердження своїх посилань остання до суду не надала.

Так, долучена до матеріалів справи табличка, яка має назву Витяг з довідки з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (відповідь на запит у електронному вигляді від 20 березня 2024 року) за період з 2 кварталу 2020 року по 1 квартал 2024 року, не є належним і допустимим доказом на підтвердження тверджень апелянта, оскільки вказана довідка складена самою ОСОБА_1 , не міститься інформацію стосовно кого вона складена. Крім того, ні в мотивувальній частині цього судового рішення, ні в його резолютивній частині не містяться висновки суду про права та обов`язки особи, в інтересах якої подано апеляційну скаргу.

Крім того, апеляційний суд також враховує той факт, що постановою Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 було залишено без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 1261,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Так, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою відповідача по справі ОСОБА_4 , та залишаючи без змін оскаржуване рішення, враховував факт перебування на утриманні у відповідача ще двох дітей ( у томі числі і неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в інтересах та на захист прав якої звернулася ОСОБА_1 ) та вказав, що доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти в розмірі 9100 грн щомісяця на утримання сина ОСОБА_6 , з урахуванням наявності на його утриманні двох інших неповнолітніх дітей, відповідачем у передбаченому ст.ст.12,81 ЦПК України порядку, суду не надано.

Згідно до положень викладених в ч. 1, 4, 5 ст. 370 ЦПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що наведені апелянтом обставини, щодо обов`язку відповідача ОСОБА_4 у вказаній справі утримувати крім сина ОСОБА_5 , 2012 р.н., також і їх, із апелянтом, ОСОБА_1 , спільну малолітню дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 були предметом доводів апеляційної скарги відповідача у даній справі ОСОБА_4 , та предметом дослідження Київського апеляційного суду суду при апеляційному розгляду апеляційної скарги останнього та викладені в постанові від 08 березня 2024 року в даній справі ( а.с. 95-104, т.5).

Згідно з п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження на підставі ч.3 ст. 362 ЦПК України.

Крім того, апелянтом було також заявлено клопотання про повернення сплаченого нею судового збору у розмірі 1 261,20 грн, оскільки вона була звільнена від такої сплати на підставі п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір».

Як вбачається з матеріалів справи, за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1 261,20 грн (а.с.48, т.5).

Разом з тим, згідно положень п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу саме в інтересах захисту прав її малолітньої доньки, то вона була звільнена від сплати судового збору на підставі п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», що є підставою для повернення сплаченого судового збору за її клопотанням.

Керуючись ст. ст. 362, 370, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року закрити.

Повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 261,20 грн (однієї тисячі двісті шістдесят однієї гривні двадцяти копійок) відповідно до квитанції ID 1325-1339-6068-6644 від 07 травня 2024 року (дата оплати: 2024-05-07 року; банк платника: АТ «ТАСКОМБАНК»; платник ОСОБА_1 ; Банк одержувача - Казначейство України, одержувач платежу - ГУК в Солом`янському районі м. Києва; код отримувача: 37993783; призначення платежу: судовий збір за апел.скаргою ОСОБА_1 , на рішення від 13.07.2023 по справі 367/3693/20, Київський апеляційний суд).

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді :

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв