Ухвала

від 25.07.2024 по справі 260/11087/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 липня 2024 року

м. Київ

справа № 260/11087/23

адміністративне провадження № К/990/27705/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №260/11087/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області про зобов`язання вчинити дії,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області, в якому просила:

зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук за період з 01 червня 2023 року по 06 листопада 2023 року в розмірі 15% посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2023 року складає 2864 грн, на коефіцієнт, згідно «Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1068;

зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за роботу, що передбачає доступ державної таємниці за період роботи з 25 січня 2023 року по 24 травня 2023 року в розмірі 10% посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2023 року складає 2864 грн, на коефіцієнт, згідно «Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1068;

зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області нарахувати та виплатити відповідно до ст. 105 Кодексу законів про працю України на користь ОСОБА_1 різницю між посадовим окладом заступника керівника Територіального управління - керівника відділу Територіального управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області та окладом старшого детектива Територіального управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області, як доплату за кожен місяць суміщення професій (посад) за період роботи з 07 листопада 2022 року по 03 січня 2023 року та з 13 лютого 2023 року по 30 квітня 2023 року;

зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 04 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2022 року складав 2481 грн, на коефіцієнт, згідно «Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1068, з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період роботи з 01 січня 2023 року по 06 листопада 2023 року виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2023 року складає 2864 грн, на коефіцієнт, згідно «Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1068, з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2023 року складає 2864 грн, на коефіцієнт, згідно «Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1068, з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області надати до органу, призначає пенсію грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», складену з врахуванням грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 04 листопада 2022 року по 06 листопада 2023 року у повному обсязі.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, позов задоволено.

17 липня 2024 року на адресу Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №260/11087/23.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник, зокрема, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не урахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №619/2084/19, від 26 травня 2020 року у справі №820/1267/16 та постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15.

Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Отож недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Водночас, посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.

З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд уважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Також скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду «щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме про те, що у випадку встановлення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання, позивачу здійснювалася виплата грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, що визначена Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» в розмірі 2102 грн. Застосування Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-XIV при визначенні розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання є неправомірним. Тобто має місце неузгодженість загальних і спеціальних норм, що врегульовує спірні правовідносини, яка потребує чіткого визначення шляхом складання висновку Верховного Суду для осіб, які мають спеціальні звання і проходять службу в Бюро економічної безпеки при визначенні прожиткового мінімум задля встановлення розмірі посадового окладу, що складає основу грошового забезпечення таких осіб.».

Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах, а і наведення конкретної норми права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Скаржник також повинен обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися.

Проте в порушення зазначених вимог, скаржник не зазначив конкретної норми права, що якої відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтував у чому саме полягала помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні цієї норми права, як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтував підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.).

Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявником не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №260/11087/23 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя: А.Г. Загороднюк